«Зеленський про членство в НАТО: 800-тисячна армія України може стати бонусом для Альянсу» – заголовок новин трохи більше двомісячної давності. Смішно. Мільйонна армія, мільярд дерев, зарплати вчителям в 4 тисячі євро. Потужно💪🏼 одним словом.
До чого це. Повномасштабне вторгнення РФ в Україну спричинило безпрецедентну хвилю мобілізації. Українське керівництво неодноразово заявляло про великі цифри призову, однак глибший аналіз засвідчує розрив між публічними меседжами, реальними можливостями держави та фактичною присутністю на фронті.
2022
Влітку 2022 року офіційно тодішнім міністром оборони було заявлено близько 700 тис. мобілізованих, а вся система безпеки та оборони налічувала близько 1 млн осіб. Робилося це мабуть через паперові штатки військових частин та найголовніше – для меседжу на внутрішню та зовнішню аудиторію. Показати, що ось ми – воюємо вже 1/6 мобілізаційного потенціалу.
In reality в бойові частини до осені 2023 дійшло приблизно 300–350 тис. осіб. Це два оперативних резерви, з них від 85 до 110 тисяч становили ТРО. В цей період на постійному фронті перебувало до 280 тис. – з урахуванням ротацій, поранених, втрат і тилових служб. Базовим ядром оборони залишались олдові контрактники ЗСУ та бойових частини МВС (до 170 тис. станом на 24.02.2022), що відіграли вирішальну роль у стабілізації лінії фронту.
2023
Активна мобілізація уповільнилася. Заявлених цифр не було, але за оцінками – 180–220 тис. нових призовників протягом року. Бойова присутність на ЛБЗ значно скоротилася і була на рівні 230 тис. осіб (в момент контрнаступу 2023 вже десь 250 тис.). Однак якість резерву знижувалась – зростала кількість обмежено придатних, деморалізованих, з низьким рівнем підготовки. Система ротацій почала повністю зникати як явище. Бойові бригада перенавантажувалися, несли втрати коли мали відходити на відновлення, моральний стан особового складу підривався.
2024
У лютому 2025 року Зеленський заявив, що у 2024 щомісяця мобілізували по 30 тис. осіб – 360 тис. загалом. Якби ж. Реалістично, було мобілізовано 130–150 тис. осіб. Частина (десь 20%) – це переведені військовослужбовці з тилових частин (інженерні, логістичні, технічні підрозділи). Бойова присутність не зросла, а знизилась – до 200 тис. на активний фронт в близько 1000 км.
Попередня оцінка 2025 року
Закон про мобілізацію, ухвалений у квітні 2024 року, передбачає значне посилення призову, зокрема за рахунок оновлення обліку, підвищення відповідальності, зниження віку призову. Але і досі ГШ доводиться видавати розпорядження і накази проводити аудити у тилових підрозділах (що правильно) для переведення частини особового складу в бойові частини. Населення жахається ТЦК і ниє про бусифікацію
Заявлено мета на 2025 рік – мобілізувати близько 300 тис. осіб. Це та кількість яка потрібна щоб укомплектувати підрозділи хоча б на 80% штатної чисельності.
Сподіваюсь, що побачимо хоча б 120 тис. нових призовників протягом року, з бойовою присутністю на рівні 210 тис. осіб, якщо реформи буде реалізовано оперативно.
Мобілізація в Україні стала критично важливим елементом стратегії виживання, однак між офіційною риторикою і реальністю існує істотна прірва. Без докорінних змін в управлінні резервами, підготовці, системі мотивації та ротації – навіть великі цифри мобілізованих не гарантують підвищення боєздатності.
