
Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Примкнуть штики
Ветеранська іронія на тлі культурних зсувів та техно-апокаліпсису
Досвід війни, розтрощених кісток і розірваного м'яса.
Без соплів та наївності - для тих хто ще в історичному процесі
Досвід війни, розтрощених кісток і розірваного м'яса.
Без соплів та наївності - для тих хто ще в історичному процесі
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПубличный
Верификация
Не верифицированныйДоверенность
Не провернныйРасположение
ЯзыкДругой
Дата создания каналаApr 10, 2025
Добавлено на TGlist
Apr 20, 2025Рекорды
20.04.202523:59
8Подписчиков20.04.202513:16
100Индекс цитирования30.04.202523:59
16Охват одного поста23.04.202504:18
0Охват рекламного поста23.04.202504:18
0.00%ER19.04.202517:20
200.00%ERR



18.04.202519:55
Походу назріває нова стара войнушка.
🇾🇪 Ситуація в Ємені знову загострюється, і існує ризик розгортання нового масштабного конфлікту. З початку 2025 року США активізували авіаудари по позиціях хуситів у відповідь на їхні атаки на судноплавство в Червоному морі та Аденській протоці. Ударів завдають по різних регіонах, включаючи столицю Сану. Залучають авіаносці та стратегічні бомбардувальникі B-2 .
У той же час єменські урядові сили розглядають можливість наземної операції проти хуситів. Метою потенційного наступу начебто є порт Ходейда. Захоплення цього міста на березі Червоного моря стало б серйозним ударом по хуситах, позбавило би їх «піратської бази», а також може перекрити основний шлях отримання зброї з Ірану. Однак, Об'єднані Арабські Емірати (підтримували офіційну владу у минулих активних фазах конфлікту) заперечують свою участь у плануванні такого наступу .
Крім того, гуманітарна ситуація погіршується: Всесвітня продовольча програма припинила постачання їжі до регіонів, контрольованих хуситами, після того як ті захопили склад з продуктами на суму $1,6 млн .
Загалом, конфлікт у Ємені має потенціал стати одним із найкривавіших у XXI столітті, з прогнозованими втратами до 377 тисяч осіб, включаючи непрямі наслідки, такі як голод та хвороби.
🇾🇪 Ситуація в Ємені знову загострюється, і існує ризик розгортання нового масштабного конфлікту. З початку 2025 року США активізували авіаудари по позиціях хуситів у відповідь на їхні атаки на судноплавство в Червоному морі та Аденській протоці. Ударів завдають по різних регіонах, включаючи столицю Сану. Залучають авіаносці та стратегічні бомбардувальникі B-2 .
У той же час єменські урядові сили розглядають можливість наземної операції проти хуситів. Метою потенційного наступу начебто є порт Ходейда. Захоплення цього міста на березі Червоного моря стало б серйозним ударом по хуситах, позбавило би їх «піратської бази», а також може перекрити основний шлях отримання зброї з Ірану. Однак, Об'єднані Арабські Емірати (підтримували офіційну владу у минулих активних фазах конфлікту) заперечують свою участь у плануванні такого наступу .
Крім того, гуманітарна ситуація погіршується: Всесвітня продовольча програма припинила постачання їжі до регіонів, контрольованих хуситами, після того як ті захопили склад з продуктами на суму $1,6 млн .
Загалом, конфлікт у Ємені має потенціал стати одним із найкривавіших у XXI столітті, з прогнозованими втратами до 377 тисяч осіб, включаючи непрямі наслідки, такі як голод та хвороби.


17.04.202515:25
«Зеленський про членство в НАТО: 800-тисячна армія України може стати бонусом для Альянсу» – заголовок новин трохи більше двомісячної давності. Смішно. Мільйонна армія, мільярд дерев, зарплати вчителям в 4 тисячі євро. Потужно💪🏼 одним словом.
До чого це. Повномасштабне вторгнення РФ в Україну спричинило безпрецедентну хвилю мобілізації. Українське керівництво неодноразово заявляло про великі цифри призову, однак глибший аналіз засвідчує розрив між публічними меседжами, реальними можливостями держави та фактичною присутністю на фронті.
2022
Влітку 2022 року офіційно тодішнім міністром оборони було заявлено близько 700 тис. мобілізованих, а вся система безпеки та оборони налічувала близько 1 млн осіб. Робилося це мабуть через паперові штатки військових частин та найголовніше – для меседжу на внутрішню та зовнішню аудиторію. Показати, що ось ми – воюємо вже 1/6 мобілізаційного потенціалу.
In reality в бойові частини до осені 2023 дійшло приблизно 300–350 тис. осіб. Це два оперативних резерви, з них від 85 до 110 тисяч становили ТРО. В цей період на постійному фронті перебувало до 280 тис. – з урахуванням ротацій, поранених, втрат і тилових служб. Базовим ядром оборони залишались олдові контрактники ЗСУ та бойових частини МВС (до 170 тис. станом на 24.02.2022), що відіграли вирішальну роль у стабілізації лінії фронту.
2023
Активна мобілізація уповільнилася. Заявлених цифр не було, але за оцінками – 180–220 тис. нових призовників протягом року. Бойова присутність на ЛБЗ значно скоротилася і була на рівні 230 тис. осіб (в момент контрнаступу 2023 вже десь 250 тис.). Однак якість резерву знижувалась – зростала кількість обмежено придатних, деморалізованих, з низьким рівнем підготовки. Система ротацій почала повністю зникати як явище. Бойові бригада перенавантажувалися, несли втрати коли мали відходити на відновлення, моральний стан особового складу підривався.
2024
У лютому 2025 року Зеленський заявив, що у 2024 щомісяця мобілізували по 30 тис. осіб – 360 тис. загалом. Якби ж. Реалістично, було мобілізовано 130–150 тис. осіб. Частина (десь 20%) – це переведені військовослужбовці з тилових частин (інженерні, логістичні, технічні підрозділи). Бойова присутність не зросла, а знизилась – до 200 тис. на активний фронт в близько 1000 км.
Попередня оцінка 2025 року
Закон про мобілізацію, ухвалений у квітні 2024 року, передбачає значне посилення призову, зокрема за рахунок оновлення обліку, підвищення відповідальності, зниження віку призову. Але і досі ГШ доводиться видавати розпорядження і накази проводити аудити у тилових підрозділах (що правильно) для переведення частини особового складу в бойові частини. Населення жахається ТЦК і ниє про бусифікацію
Заявлено мета на 2025 рік – мобілізувати близько 300 тис. осіб. Це та кількість яка потрібна щоб укомплектувати підрозділи хоча б на 80% штатної чисельності.
Сподіваюсь, що побачимо хоча б 120 тис. нових призовників протягом року, з бойовою присутністю на рівні 210 тис. осіб, якщо реформи буде реалізовано оперативно.
Мобілізація в Україні стала критично важливим елементом стратегії виживання, однак між офіційною риторикою і реальністю існує істотна прірва. Без докорінних змін в управлінні резервами, підготовці, системі мотивації та ротації – навіть великі цифри мобілізованих не гарантують підвищення боєздатності.
До чого це. Повномасштабне вторгнення РФ в Україну спричинило безпрецедентну хвилю мобілізації. Українське керівництво неодноразово заявляло про великі цифри призову, однак глибший аналіз засвідчує розрив між публічними меседжами, реальними можливостями держави та фактичною присутністю на фронті.
2022
Влітку 2022 року офіційно тодішнім міністром оборони було заявлено близько 700 тис. мобілізованих, а вся система безпеки та оборони налічувала близько 1 млн осіб. Робилося це мабуть через паперові штатки військових частин та найголовніше – для меседжу на внутрішню та зовнішню аудиторію. Показати, що ось ми – воюємо вже 1/6 мобілізаційного потенціалу.
In reality в бойові частини до осені 2023 дійшло приблизно 300–350 тис. осіб. Це два оперативних резерви, з них від 85 до 110 тисяч становили ТРО. В цей період на постійному фронті перебувало до 280 тис. – з урахуванням ротацій, поранених, втрат і тилових служб. Базовим ядром оборони залишались олдові контрактники ЗСУ та бойових частини МВС (до 170 тис. станом на 24.02.2022), що відіграли вирішальну роль у стабілізації лінії фронту.
2023
Активна мобілізація уповільнилася. Заявлених цифр не було, але за оцінками – 180–220 тис. нових призовників протягом року. Бойова присутність на ЛБЗ значно скоротилася і була на рівні 230 тис. осіб (в момент контрнаступу 2023 вже десь 250 тис.). Однак якість резерву знижувалась – зростала кількість обмежено придатних, деморалізованих, з низьким рівнем підготовки. Система ротацій почала повністю зникати як явище. Бойові бригада перенавантажувалися, несли втрати коли мали відходити на відновлення, моральний стан особового складу підривався.
2024
У лютому 2025 року Зеленський заявив, що у 2024 щомісяця мобілізували по 30 тис. осіб – 360 тис. загалом. Якби ж. Реалістично, було мобілізовано 130–150 тис. осіб. Частина (десь 20%) – це переведені військовослужбовці з тилових частин (інженерні, логістичні, технічні підрозділи). Бойова присутність не зросла, а знизилась – до 200 тис. на активний фронт в близько 1000 км.
Попередня оцінка 2025 року
Закон про мобілізацію, ухвалений у квітні 2024 року, передбачає значне посилення призову, зокрема за рахунок оновлення обліку, підвищення відповідальності, зниження віку призову. Але і досі ГШ доводиться видавати розпорядження і накази проводити аудити у тилових підрозділах (що правильно) для переведення частини особового складу в бойові частини. Населення жахається ТЦК і ниє про бусифікацію
Заявлено мета на 2025 рік – мобілізувати близько 300 тис. осіб. Це та кількість яка потрібна щоб укомплектувати підрозділи хоча б на 80% штатної чисельності.
Сподіваюсь, що побачимо хоча б 120 тис. нових призовників протягом року, з бойовою присутністю на рівні 210 тис. осіб, якщо реформи буде реалізовано оперативно.
Мобілізація в Україні стала критично важливим елементом стратегії виживання, однак між офіційною риторикою і реальністю існує істотна прірва. Без докорінних змін в управлінні резервами, підготовці, системі мотивації та ротації – навіть великі цифри мобілізованих не гарантують підвищення боєздатності.


14.04.202515:28
🇲🇫🇮🇱🇵🇸
Реакція сина прем'єр міністра Ізраїлю Бен'яміна Нетаньяху на заяви французького уряду про визнання палестинської державності.
*Там має бути "Французька Гвіана". З Гвіней на жаль ще декілька століть тому європейців вигнали
Реакція сина прем'єр міністра Ізраїлю Бен'яміна Нетаньяху на заяви французького уряду про визнання палестинської державності.
*Там має бути "Французька Гвіана". З Гвіней на жаль ще декілька століть тому європейців вигнали
13.04.202518:31
🇨🇳🇧🇷Через півтора роки після представлення візії Китаю міжнародній спільноті – у травні 2024 міністр закордонних справ КНР Ван Ї та радник президента Бразилії Сельсо Аморіма висунули спільну заяву.
Базова логіка
🔸Захід “провокує” продовження війни
🔸 Світ потребує нейтрального посередника, тобто BRICS
🔸Потрібно знайти “золоту середину” між РФ і Україною, обговоривши всі мирні плані на якійсь міжнародній конференції
🔸Наголошення на необхідності підтримувати стабільність системи світової торгівлі — безпеку продовольчого постачання, ключової енергетичної інфраструктури Соціалістична мумія президент Бразилії Лула де Сільва пропонував створити “Клуб миру” — групу держав, не втягнутих у війну. Туди наче мали ввійти Бразилія, Китай, Індія, Індонезія, можливо Туреччина. Він критикував Захід наголошуючи що той «не хоче миру» бо заробляє на війні. Просував ідеї що БРІКС може бути рівноцінним гравцем у вирішення конфліктів. Критика План BRICS та в особливості Китаю ніяким чином не вирішує питання окупованих територій та анексованого Криму. Безпека кордонів України не згадується як і причини конфлікту. Ідея досягнення миру на міжнародних конференціях виглядає наївною. Такі плани потрібні не Україні, а самим BRICS — щоб посилити свою роль у глобальному порядку денному, зобразивши себе як "третій шлях" між НАТО та РФ.
Базова логіка
🔸Захід “провокує” продовження війни
🔸 Світ потребує нейтрального посередника, тобто BRICS
🔸Потрібно знайти “золоту середину” між РФ і Україною, обговоривши всі мирні плані на якійсь міжнародній конференції
🔸Наголошення на необхідності підтримувати стабільність системи світової торгівлі — безпеку продовольчого постачання, ключової енергетичної інфраструктури Соціалістична мумія президент Бразилії Лула де Сільва пропонував створити “Клуб миру” — групу держав, не втягнутих у війну. Туди наче мали ввійти Бразилія, Китай, Індія, Індонезія, можливо Туреччина. Він критикував Захід наголошуючи що той «не хоче миру» бо заробляє на війні. Просував ідеї що БРІКС може бути рівноцінним гравцем у вирішення конфліктів. Критика План BRICS та в особливості Китаю ніяким чином не вирішує питання окупованих територій та анексованого Криму. Безпека кордонів України не згадується як і причини конфлікту. Ідея досягнення миру на міжнародних конференціях виглядає наївною. Такі плани потрібні не Україні, а самим BRICS — щоб посилити свою роль у глобальному порядку денному, зобразивши себе як "третій шлях" між НАТО та РФ.
14.04.202519:26
Сьогодні у світовому дискурсі сформувалося кілька «візій миру» — від Джейка Саллівана до китайських стратегів, від українського Генштабу до республіканських бізнесменів зі США. Усі вони об’єднані не миром як цінністю, а як інструментом реалізації інтересів. І тут важливо: де в цій грі — місце самої України?
Епоха гірких компромісів?
У Вашингтоні, Брюсселі й Парижі дедалі гучніше звучить ідея замороження війни. Але в кулуарах ці ідеї мають ім’я: територіальний компроміс, економічна відбудова через західні концесії, гарантії без членства в НАТО.
З іншого боку — українські військові. Вони кажуть прямо: нам не треба ідеального переможного миру. Нам треба зупинити Росію, не втратити ініціативу та зберегти суб’єктність. У їхній візії — контури справжнього миру лише після стабілізації лінії фронту, переозброєння та перегрупування.
Санкції: міф чи фактор стримування?
Російська економіка, попри гучні заяви, входить у зону системного виснаження. Бюджет тримається на експорті нафти та газу, але вже у 2024 році Китай купував російську нафту з рекордними знижками (до $20 за барель). Індія теж диктує умови.
Якщо ціна на нафту впаде нижче $50 РФ буде змушена різати соцвидатки або скорочувати військовий бюджет. Рубль проб’є чергове дно, а з ним — імпорт технологій, необхідних для військового ВПК. Підтримувати лояльність регіонів та «синдикату силовиків» ставатиме все важче.
Що обирає Україна?
Ми входимо у період, коли не лише ракети, а й документи, наради, кулуарні переговори впливають на долю країни. Якщо ми не запропонуємо свою візію — за нас її запропонують інші. Нам же потрібна внутрішня мобілізація, з чесною розмовою про втрати, ресурси і справжній масштаб війни. Маємо діяти згідно міжнародної стратегії де Україна не жертва, а союзник та надійний партнер. Економічна чіткість: хто і як буде відбудовувати країну, які гарантії збереження суверенітету в енергетиці, інфраструктурі, промисловості.
І головне — ясна червона лінія: ніхто не має права домовлятися про Україну без України.
Епоха гірких компромісів?
У Вашингтоні, Брюсселі й Парижі дедалі гучніше звучить ідея замороження війни. Але в кулуарах ці ідеї мають ім’я: територіальний компроміс, економічна відбудова через західні концесії, гарантії без членства в НАТО.
З іншого боку — українські військові. Вони кажуть прямо: нам не треба ідеального переможного миру. Нам треба зупинити Росію, не втратити ініціативу та зберегти суб’єктність. У їхній візії — контури справжнього миру лише після стабілізації лінії фронту, переозброєння та перегрупування.
Санкції: міф чи фактор стримування?
Російська економіка, попри гучні заяви, входить у зону системного виснаження. Бюджет тримається на експорті нафти та газу, але вже у 2024 році Китай купував російську нафту з рекордними знижками (до $20 за барель). Індія теж диктує умови.
Якщо ціна на нафту впаде нижче $50 РФ буде змушена різати соцвидатки або скорочувати військовий бюджет. Рубль проб’є чергове дно, а з ним — імпорт технологій, необхідних для військового ВПК. Підтримувати лояльність регіонів та «синдикату силовиків» ставатиме все важче.
Що обирає Україна?
Ми входимо у період, коли не лише ракети, а й документи, наради, кулуарні переговори впливають на долю країни. Якщо ми не запропонуємо свою візію — за нас її запропонують інші. Нам же потрібна внутрішня мобілізація, з чесною розмовою про втрати, ресурси і справжній масштаб війни. Маємо діяти згідно міжнародної стратегії де Україна не жертва, а союзник та надійний партнер. Економічна чіткість: хто і як буде відбудовувати країну, які гарантії збереження суверенітету в енергетиці, інфраструктурі, промисловості.
І головне — ясна червона лінія: ніхто не має права домовлятися про Україну без України.


14.04.202519:55
2025 — рік стабілізації і стратегічного вибору
У конфлікті, який триває вже 11 років, світ повільно, але впевнено наближається до критичної межі. Війна в Україні більше не сприймається лише як регіональний конфлікт — це головне поле битви між авторитарною реваншистською силою та колективним Заходом. Визначення майбутнього України дедалі більше залежить не лише від її мобілізаційного ресурсу, а й від глобальної стратегічної кон’юнктури.
Росія намагається нав’язати конфлікт на виснаження, підтримуючи тиск завдяки частковій мобілізації та адаптації економіки до війни. Якщо Захід підтримає Україну масштабніше (контингенти, інтеграція ППО, розгортання оборонного виробництва), можливий стратегічний перелом — не лише в Україні, а в усьому європейському безпековому порядку. Якщо ж ні — війна законсервується на роки.
Можна сподіватися на падіння цін на нафту, світову рецесію і як наслідок депресивний стан російської економіки. Але це не знищить РФ миттєво, а можливо підірве її здатність вести повномасштабну війну понад 5 років.
Після паузи у наступальних діях, Сили оборони України отримали шанс на військову реформу, модернізацію та нову доктрину. У внутрішньополітичних заявах змушені визнавати: ця війна не на рік, а на десятиліття.
Але все ж таки українська влада стикається з падінням мобілізаційного потенціалу та посиленням тиску на соціальну сферу. Зростає запит на військово-політичну чесність та реформу мобілізаційної системи. 2025 рік. І навіть 2027 — це не «кінець війни». А нова фаза глобального протистояння. Україна має стати «європейським Ізраїлем» — озброєним, технологічним, політично активним та присутнім в ресурсних країнах третього світу. Вписатися у нову архітектуру безпеки Заходу, замість залишатися бідною буферною державою. І головне —досягти незворотності поразки РФ на нашій території, навіть якщо фронт стабілізується на роки.
Мир не дається — він виборюється, але так само — вибудовується.
У конфлікті, який триває вже 11 років, світ повільно, але впевнено наближається до критичної межі. Війна в Україні більше не сприймається лише як регіональний конфлікт — це головне поле битви між авторитарною реваншистською силою та колективним Заходом. Визначення майбутнього України дедалі більше залежить не лише від її мобілізаційного ресурсу, а й від глобальної стратегічної кон’юнктури.
Росія намагається нав’язати конфлікт на виснаження, підтримуючи тиск завдяки частковій мобілізації та адаптації економіки до війни. Якщо Захід підтримає Україну масштабніше (контингенти, інтеграція ППО, розгортання оборонного виробництва), можливий стратегічний перелом — не лише в Україні, а в усьому європейському безпековому порядку. Якщо ж ні — війна законсервується на роки.
Можна сподіватися на падіння цін на нафту, світову рецесію і як наслідок депресивний стан російської економіки. Але це не знищить РФ миттєво, а можливо підірве її здатність вести повномасштабну війну понад 5 років.
Після паузи у наступальних діях, Сили оборони України отримали шанс на військову реформу, модернізацію та нову доктрину. У внутрішньополітичних заявах змушені визнавати: ця війна не на рік, а на десятиліття.
Але все ж таки українська влада стикається з падінням мобілізаційного потенціалу та посиленням тиску на соціальну сферу. Зростає запит на військово-політичну чесність та реформу мобілізаційної системи. 2025 рік. І навіть 2027 — це не «кінець війни». А нова фаза глобального протистояння. Україна має стати «європейським Ізраїлем» — озброєним, технологічним, політично активним та присутнім в ресурсних країнах третього світу. Вписатися у нову архітектуру безпеки Заходу, замість залишатися бідною буферною державою. І головне —досягти незворотності поразки РФ на нашій території, навіть якщо фронт стабілізується на роки.
Мир не дається — він виборюється, але так само — вибудовується.
19.04.202513:46
Подальший конфлікт в Ємені вже стосувався не так громадянської війни, скільки активізації терористичних дій зі сторони хуситів. А події жовтня 2023 в Ізраїлі спричинили новий спалах нестабільності та ескалації в регіоні. Далі була інтервенція США, криза міжнародної торгівлі та зростання цін на нафту.


15.04.202518:36
Нам багато чому можна повчитися у США. Особливо ставленню до полеглих військових
Корі Джон Навроцький - морпіх у відставці. Він загинув захищаючи Україну.
Ось так його зустрічали вдома.
🇺🇸🫡
Корі Джон Навроцький - морпіх у відставці. Він загинув захищаючи Україну.
Ось так його зустрічали вдома.
🇺🇸🫡
14.04.202512:16
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.