Іра Спірідонова Poetry🤫😌
27.02.202522:39
Ми з тобою перейшли зиму,
Хоч і досі не минув лютий,
Хоч ми досі такі вразливі,
І не знаєм як далі бути,
Але знаєм, що якось треба,
Просто з впертості треба бути,
І тримати крилами небо,
Щоб минув вже отой лютий,
Бо минає ж усе, чуєш?
І стається це часто раптом,
Затихають шторми і бурі,
І фінальна ставиться крапка,
І встає березневе сонце,
І рожевим малює простір,
Й посміхається нам спросоння
По весняному тепло й просто...
28.02.2025...
П. С. А вже завтра знову весна... 🌱
А за вікном знову виє... 🥺
Хоч і досі не минув лютий,
Хоч ми досі такі вразливі,
І не знаєм як далі бути,
Але знаєм, що якось треба,
Просто з впертості треба бути,
І тримати крилами небо,
Щоб минув вже отой лютий,
Бо минає ж усе, чуєш?
І стається це часто раптом,
Затихають шторми і бурі,
І фінальна ставиться крапка,
І встає березневе сонце,
І рожевим малює простір,
Й посміхається нам спросоння
По весняному тепло й просто...
28.02.2025...
П. С. А вже завтра знову весна... 🌱
А за вікном знову виє... 🥺
21.07.202408:12
Замикаєш мою долоню в своїй руці,
Це не доля, не карма, не фатум
Це щось інакше,
І проміння котиться краплями по щоці,
І ніхто, насправді, не знає, що буде дальше,
І ніхто не знає чи "дальше" насправді є,
Може це все вигадка, сон, і нічого більше,
А у тебе в долонях зігрілося щось моє,
А мене в долонях - іще непрожиті вірші,
І горнятко кави з корицею й молоком,
І маленька затишна загорнута в спокій вічність,
Й загустіла карма і віщий якийсь сон,
І як завжди п'янка, невагома й прозора тиша.
21.07. 2024
Це не доля, не карма, не фатум
Це щось інакше,
І проміння котиться краплями по щоці,
І ніхто, насправді, не знає, що буде дальше,
І ніхто не знає чи "дальше" насправді є,
Може це все вигадка, сон, і нічого більше,
А у тебе в долонях зігрілося щось моє,
А мене в долонях - іще непрожиті вірші,
І горнятко кави з корицею й молоком,
І маленька затишна загорнута в спокій вічність,
Й загустіла карма і віщий якийсь сон,
І як завжди п'янка, невагома й прозора тиша.
21.07. 2024
27.05.202420:04
І буде день -
Й не буде більше дня.
І буде ніч -
І ніч уже не буде.
І буде шлях
Той неповторний шлях,
І будуть люди, дуже різні люди,
І буде дощ
Змивати біль з землі,
Й земля по трохи буде оживати,
І буде дім
Той до цеглинки твій,
І буде так попереду багато...
Хай буде....
Хай навіки буде так,
Хай буде день і ніч, і шлях, і люди,
І дощ,
Крилатий вільний наче птах,
Що страх і біль з усіх усюд змивати буде...
27.05.2024
Й не буде більше дня.
І буде ніч -
І ніч уже не буде.
І буде шлях
Той неповторний шлях,
І будуть люди, дуже різні люди,
І буде дощ
Змивати біль з землі,
Й земля по трохи буде оживати,
І буде дім
Той до цеглинки твій,
І буде так попереду багато...
Хай буде....
Хай навіки буде так,
Хай буде день і ніч, і шлях, і люди,
І дощ,
Крилатий вільний наче птах,
Що страх і біль з усіх усюд змивати буде...
27.05.2024
21.05.202402:54
А ти прийми в мені мої звороти
Вони так само є як лицеві
Хоч їх не видно, але ти на дотик
Відчути можеш темне те в мені,
Те, що ховається від інших,
З чим не можна
Виходити на зовні
Без броні,
А ти відчуй в мені оте тривожне,
Те болісно-обпечене в мені.
Ні, ні його не прошу лікувати,
Ти просто погляд
Погляд не відводь
У кожного із з нас свій власний фатум,
І власні демони,
Й свій особистий бог,
І вдалі ракурси,
І ракурси не дуже,
Й у кожного, повір, існують дні
Коли ти ладен вивернути душу
Щоб врешті глянути на все
Що є на дні.
21.05.2024.
Вони так само є як лицеві
Хоч їх не видно, але ти на дотик
Відчути можеш темне те в мені,
Те, що ховається від інших,
З чим не можна
Виходити на зовні
Без броні,
А ти відчуй в мені оте тривожне,
Те болісно-обпечене в мені.
Ні, ні його не прошу лікувати,
Ти просто погляд
Погляд не відводь
У кожного із з нас свій власний фатум,
І власні демони,
Й свій особистий бог,
І вдалі ракурси,
І ракурси не дуже,
Й у кожного, повір, існують дні
Коли ти ладен вивернути душу
Щоб врешті глянути на все
Що є на дні.
21.05.2024.
post.media.noAccess
17.05.202416:44
Вона просто ставалась іноді,
Як стаються весною грози,
Як гілки огортає інієм,
Як вірші виростають з прози,
Як слова виникають з ніжності,
Й ти зриваєшся раптом з місця,
Вона просто ставалась іноді,
Відміняючи час і відстань,
Перекреслюючи відносності,
Недовіри і безпорадності,
Усі шрами, помилки, досвіди,
Вона просто ставалась радістю,
Дуже світлою, дуже тихою
Невагомо-природньо теплою,
Й відкривалась як друге дихання,
І враз ставало так легко,
легко так...
17.05.2024
Як стаються весною грози,
Як гілки огортає інієм,
Як вірші виростають з прози,
Як слова виникають з ніжності,
Й ти зриваєшся раптом з місця,
Вона просто ставалась іноді,
Відміняючи час і відстань,
Перекреслюючи відносності,
Недовіри і безпорадності,
Усі шрами, помилки, досвіди,
Вона просто ставалась радістю,
Дуже світлою, дуже тихою
Невагомо-природньо теплою,
Й відкривалась як друге дихання,
І враз ставало так легко,
легко так...
17.05.2024
24.02.202520:09
І зрештою ти залишаєшся сам на сам
З малесеньким згустком, що зветься твоя душа,
І знаходиш новий, ледве помітний шрам,
І вчергове думаєш - навіщо так поспішав?
Чому не дивився під ноги?
Куди летів?
Які повітряні замки знов зруйнував?
Душі ж було боляче,
Боляче, ...але втім,
Це лише шрам, не крах і не повний провал,
Це просто досвід,
Без нього насправді як?
Це просто досвід,
Маленький дослід душі,
Бачиш попереду світло -
Горить маяк,
І музика вітру вплітається у вірші...
24.02.2025
П. С. Це вже майже традиція - гуляти ввечері з собакою і ловити з простору вірші, і бути такою нетерплячою, що одразу на ходу їх викладати.
Сьогодні дуже страшна дата і день який я пам'ятаю майже похвилинно.. Вже три роки пам'ятаю - і літаки над головою, і світломаскування, і вибухи...
Але нехай все ж попереду світить той потрібний кожному маяк, а поруч будуть ті з ким тепло йти.
Мирної ночі.
Обіймаю❤
З малесеньким згустком, що зветься твоя душа,
І знаходиш новий, ледве помітний шрам,
І вчергове думаєш - навіщо так поспішав?
Чому не дивився під ноги?
Куди летів?
Які повітряні замки знов зруйнував?
Душі ж було боляче,
Боляче, ...але втім,
Це лише шрам, не крах і не повний провал,
Це просто досвід,
Без нього насправді як?
Це просто досвід,
Маленький дослід душі,
Бачиш попереду світло -
Горить маяк,
І музика вітру вплітається у вірші...
24.02.2025
П. С. Це вже майже традиція - гуляти ввечері з собакою і ловити з простору вірші, і бути такою нетерплячою, що одразу на ходу їх викладати.
Сьогодні дуже страшна дата і день який я пам'ятаю майже похвилинно.. Вже три роки пам'ятаю - і літаки над головою, і світломаскування, і вибухи...
Але нехай все ж попереду світить той потрібний кожному маяк, а поруч будуть ті з ким тепло йти.
Мирної ночі.
Обіймаю❤
23.06.202409:29
І неначе й нема війни
І у небі летять лелеки
Тільки вибухи знову в сни
Проникають з того "далеко",
І у тиші прогірклий смак
Наче щось підсвідоме тисне
І збивається серця такт
І в повітрі бракує кисню...
І потрібних бракує слів
Й невагомого того миру
А в птахів все такий же спів
А в птахів ті ж прекрасні крила..
23.06.2024
П. С. Такий собі післясмак після вчорашнього дня на " Країні мрій"...
І у небі летять лелеки
Тільки вибухи знову в сни
Проникають з того "далеко",
І у тиші прогірклий смак
Наче щось підсвідоме тисне
І збивається серця такт
І в повітрі бракує кисню...
І потрібних бракує слів
Й невагомого того миру
А в птахів все такий же спів
А в птахів ті ж прекрасні крила..
23.06.2024
П. С. Такий собі післясмак після вчорашнього дня на " Країні мрій"...
26.05.202411:59
Перев'язуй туго, щоб не кровило,
Бо як витече вся, то тоді біда,
Зникне те, що було колись важливим,
Зникне те, що тримало і тил, і дах,
Зникне те без чого не сила жити,
Та й потреби жити уже нема,
Перев'язуй туго, не дай кровити,
Щоб залишилась віра сліпа в дива,
Щоб вона запеклась,
Й загоїлись рани,
І щоб було бажання іти вперед
Ну, а шрами - дурниця,
Це ж просто шрами,
І навряд чи їх вийде
Безслідно стерти....
26.05.2024
Бо як витече вся, то тоді біда,
Зникне те, що було колись важливим,
Зникне те, що тримало і тил, і дах,
Зникне те без чого не сила жити,
Та й потреби жити уже нема,
Перев'язуй туго, не дай кровити,
Щоб залишилась віра сліпа в дива,
Щоб вона запеклась,
Й загоїлись рани,
І щоб було бажання іти вперед
Ну, а шрами - дурниця,
Це ж просто шрами,
І навряд чи їх вийде
Безслідно стерти....
26.05.2024
20.05.202417:07
Увага! У Києві оголошена...
...
Знову виє з усіх усюд
Звук такий неприємно - заношений,
За два роки вже звичний звук.
Та чомусь кожен раз збивається
Серця ритм.
Пропускає стук,
І легенький мороз по пальцях
Замикає черговий круг,
І сплітаються дні у тижні,
Тижні туляться в місяці,
А ми ж хочем не просто вижити
Ми ж усі хочем жити. Всі.
Зустрічати світанки і потяги,
І до болю близьких людей,
Зігріватись в обіймах від протягів,
І за днем малювати день,
Планувати майбутні звершення,
Мрії втілювати в життя,
А не просто чекати завершення
Остогидлого того виття...
20.05.2024
П. С. Останнім часом мені чомусь все страшніше додавати вірші на канал. Бо додам вірш і люди відписуються🙄🥺.
І я така думаю - " ну і на хіба ти додаєш ті вірші? Сиди тихенько, працюй роботу. Не маяч стільки в телеграмі". Але рука тягнеться і.. додаю.. Бо таки в замітках губляться.
А якщо без жартів, то є в мене одна з заповітних мрій - щоб цей страх - страх додавання недоречних віршів, був єдиним в моєму житті..
...
Знову виє з усіх усюд
Звук такий неприємно - заношений,
За два роки вже звичний звук.
Та чомусь кожен раз збивається
Серця ритм.
Пропускає стук,
І легенький мороз по пальцях
Замикає черговий круг,
І сплітаються дні у тижні,
Тижні туляться в місяці,
А ми ж хочем не просто вижити
Ми ж усі хочем жити. Всі.
Зустрічати світанки і потяги,
І до болю близьких людей,
Зігріватись в обіймах від протягів,
І за днем малювати день,
Планувати майбутні звершення,
Мрії втілювати в життя,
А не просто чекати завершення
Остогидлого того виття...
20.05.2024
П. С. Останнім часом мені чомусь все страшніше додавати вірші на канал. Бо додам вірш і люди відписуються🙄🥺.
І я така думаю - " ну і на хіба ти додаєш ті вірші? Сиди тихенько, працюй роботу. Не маяч стільки в телеграмі". Але рука тягнеться і.. додаю.. Бо таки в замітках губляться.
А якщо без жартів, то є в мене одна з заповітних мрій - щоб цей страх - страх додавання недоречних віршів, був єдиним в моєму житті..
16.05.202408:02
У коморі закрили горе,
Щоб наплакалось від душі,
А воно одиноке й кволе
Раптом стало складати вірші,
У рядках виливало тугу,
Заплітало думки і сни,
То писало про темні смуги,
То про те, як нарешті зникло,
Як на місці гіркого горя
Народилося щось нове,
Щось глибоке, неначе море,
Щоб пірнув...
І пливеш, пливеш...
Всі печалі змиваєш, втоми,
Всі нещастя, весь біль і сум...
...
У коморі закрили горе,
А відкривши, знайшли красу...
16.05.2024
Щоб наплакалось від душі,
А воно одиноке й кволе
Раптом стало складати вірші,
У рядках виливало тугу,
Заплітало думки і сни,
То писало про темні смуги,
То про те, як нарешті зникло,
Як на місці гіркого горя
Народилося щось нове,
Щось глибоке, неначе море,
Щоб пірнув...
І пливеш, пливеш...
Всі печалі змиваєш, втоми,
Всі нещастя, весь біль і сум...
...
У коморі закрили горе,
А відкривши, знайшли красу...
16.05.2024
04.12.202407:50
Два кроки вперед
І зима торкається пальцями до плеча
А ти досі шукаєш винних,
І вважаєш резиновим час,
А він падає краплями
На сірість чергового грудня -
А людям потрібні люди
Людям потрібні люди...
І довгі розмови на кухні
І пошепки "Я люблю"
Навіть коли навпомацьки,
Навколішки, на краю,
Навіть, коли у сутінках, у сумнівах
У страхах,
Людям потрібно рукИ щоб
Торкалась чиясь рука,
Й щоб лунали слова,
І щоб огортала тиша,
Людям потрібно жити,
А не тільки в чергове вижити...
04.12.2024.
І зима торкається пальцями до плеча
А ти досі шукаєш винних,
І вважаєш резиновим час,
А він падає краплями
На сірість чергового грудня -
А людям потрібні люди
Людям потрібні люди...
І довгі розмови на кухні
І пошепки "Я люблю"
Навіть коли навпомацьки,
Навколішки, на краю,
Навіть, коли у сутінках, у сумнівах
У страхах,
Людям потрібно рукИ щоб
Торкалась чиясь рука,
Й щоб лунали слова,
І щоб огортала тиша,
Людям потрібно жити,
А не тільки в чергове вижити...
04.12.2024.
06.06.202413:57
Мрії твої - мірИло твоєї віри,
Врешті розвіє вітер усі страхИ
І у повітрі знову запахне миром
Й звідкісь візьмуться сили угору йти
Може не дуже швидко, але угору
Й кожен наступний крок - назавжди вперед,
І у повітрі раптом запахне морем,
І більше не будо в ньому про біль та смерть,
Більше не буде в ньому про тихій відчай,
Буде про вічні цінності і новий день,
Й сміху в повітрі буде лунати більше
Й світло почне оживати в серцях людей.
06.06.2024
П. С. А ви знали, що в Києві буде "Країна мрій" - великий, душевний, класний фестиваль?
Я теж спочатку не знала, а потім як дізналась, а ще трошки потім мені запропонували почитати пару своїх віршів, бо там буде "Поетична майстерня", тож приходьте, хто в Києві ( сам фестиваль з 21 до 23 червня, я там 22 червня буду щось розказувати, до речі не знаю що, але думаю щось придумаю...)
Світла знов немає.🙄
Генеруємо зсередини😉🔥.
Врешті розвіє вітер усі страхИ
І у повітрі знову запахне миром
Й звідкісь візьмуться сили угору йти
Може не дуже швидко, але угору
Й кожен наступний крок - назавжди вперед,
І у повітрі раптом запахне морем,
І більше не будо в ньому про біль та смерть,
Більше не буде в ньому про тихій відчай,
Буде про вічні цінності і новий день,
Й сміху в повітрі буде лунати більше
Й світло почне оживати в серцях людей.
06.06.2024
П. С. А ви знали, що в Києві буде "Країна мрій" - великий, душевний, класний фестиваль?
Я теж спочатку не знала, а потім як дізналась, а ще трошки потім мені запропонували почитати пару своїх віршів, бо там буде "Поетична майстерня", тож приходьте, хто в Києві ( сам фестиваль з 21 до 23 червня, я там 22 червня буду щось розказувати, до речі не знаю що, але думаю щось придумаю...)
Світла знов немає.🙄
Генеруємо зсередини😉🔥.
26.05.202407:28
Хочу додому, звернутись калачиком,
Стиснутись, стати маленькою крапкою
Майже не бути, нічого не значити,
Просто лежати і повністю плакати,
Вся абсолютно, кожнісіньким атом,
Щоб виливалось прогіркле і зболене,
Плакати, плакати, плакати, плакати
За всі навіки скалічені долі,
За ту повислу над світом безпомічність,
За ту жорстокість сліпу й поглинаючу
За всі молитви, прокльони і сповіді,
За те, що хочеться витерти з пам'яті,
За ті слова, що не встигли сказатися,
За обіцянки, яким не судилося,
За всі розстріляні мрії і задуми,
За те, що з серця все рветься й не вирветься...
За все бездумно безцільно зруйноване,
За тиху віру - "Ми зможем. Ми вистоїм" ,
За увесь біль, що не ділиться порівну,
За ті завислі у просторі вистріли..
..
Хочеться плакати,
Але не плачеться -
Сльози застрягли -
Прозоро - обпалені
Душі затихли
Звернулись калачиком
Хтось на землі,
Хтось далеко за хмарами.
26.05.2024
П. С. Харків...
Стиснутись, стати маленькою крапкою
Майже не бути, нічого не значити,
Просто лежати і повністю плакати,
Вся абсолютно, кожнісіньким атом,
Щоб виливалось прогіркле і зболене,
Плакати, плакати, плакати, плакати
За всі навіки скалічені долі,
За ту повислу над світом безпомічність,
За ту жорстокість сліпу й поглинаючу
За всі молитви, прокльони і сповіді,
За те, що хочеться витерти з пам'яті,
За ті слова, що не встигли сказатися,
За обіцянки, яким не судилося,
За всі розстріляні мрії і задуми,
За те, що з серця все рветься й не вирветься...
За все бездумно безцільно зруйноване,
За тиху віру - "Ми зможем. Ми вистоїм" ,
За увесь біль, що не ділиться порівну,
За ті завислі у просторі вистріли..
..
Хочеться плакати,
Але не плачеться -
Сльози застрягли -
Прозоро - обпалені
Душі затихли
Звернулись калачиком
Хтось на землі,
Хтось далеко за хмарами.
26.05.2024
П. С. Харків...
19.05.202419:09
Спочатку було воно,
А потім..
Усе що потім -
Будинок. Двері. Вікно.
І протяг між ними...
Протяг.
І хвилями по воді
Розходилось, розчинялось,
І гострий минався біль
Та пам'ять лишалась
Память...
19.05.2024
П. С.
- І чого тобі не вистачає, Хвильовий?
- Повітря. Чистого.
П. П. С. Дуже захотілось після цього фільму прочитати "Я ( романтика) ". Чомусь саме її....
А потім..
Усе що потім -
Будинок. Двері. Вікно.
І протяг між ними...
Протяг.
І хвилями по воді
Розходилось, розчинялось,
І гострий минався біль
Та пам'ять лишалась
Память...
19.05.2024
П. С.
- І чого тобі не вистачає, Хвильовий?
- Повітря. Чистого.
П. П. С. Дуже захотілось після цього фільму прочитати "Я ( романтика) ". Чомусь саме її....
15.05.202415:52
А потім зійшла лавина,
Й я мовчки її ловила,
Усю до останнього подиху -
Поглядом, порухом, дотиком,
Кожним клаптиком шкіри
З нею єдиним цілим
Ставала єдино-чистим,
Вбирала завислі смисли,
Стиралась з землі назавжди,
Народжувалась сльозами,
Блискавками і громом,
У горлі застряглим комом,
Невиказаними словами
Пульсом скажено рваним,
Видихом, й тихим схлипом,
І першим дитячим криком,
І тінню орла на схилах
Тих гір одиноко сивих...
Й ще чимось, чого не видно -
Простору дивним вигином...
Завмерлим у ньому часом,
Коли все "навіки разом"
Коли все "ніколи більше"
Коли проростають вірші
Кульбабами крізь безодню
Виходять кудись назовні
15.05.2024
Й я мовчки її ловила,
Усю до останнього подиху -
Поглядом, порухом, дотиком,
Кожним клаптиком шкіри
З нею єдиним цілим
Ставала єдино-чистим,
Вбирала завислі смисли,
Стиралась з землі назавжди,
Народжувалась сльозами,
Блискавками і громом,
У горлі застряглим комом,
Невиказаними словами
Пульсом скажено рваним,
Видихом, й тихим схлипом,
І першим дитячим криком,
І тінню орла на схилах
Тих гір одиноко сивих...
Й ще чимось, чого не видно -
Простору дивним вигином...
Завмерлим у ньому часом,
Коли все "навіки разом"
Коли все "ніколи більше"
Коли проростають вірші
Кульбабами крізь безодню
Виходять кудись назовні
15.05.2024
post.media.noAccess
26.08.202418:28
А янголи ходили по землі,
І іноді своє губили пір'я,
Й на руки брали у найтяжчі дні,
І зігрівали бережно в обіймах,
І на ніч цілували у чоло,
І захищали від вітрів, як вміли
І підставляли плечі і крило,
І безумовно в кожного з нас вірили,
І просто були - подихом весни,
Чи посмішкою в когось на обличчі,
Чи образом, який приходить в сни
І розчиняє біль, зневіру, відчай,
І просто є - підтримкою й теплом,
З тобою разом, в кожному моменті,
Й любов'ю огортає, мов крилом
З народження аж до самої смерті.
26.08.2024
П. С. Гарної всім ночі.
І нехай буде світло і мирно.
Обіймаю❤🤗
І іноді своє губили пір'я,
Й на руки брали у найтяжчі дні,
І зігрівали бережно в обіймах,
І на ніч цілували у чоло,
І захищали від вітрів, як вміли
І підставляли плечі і крило,
І безумовно в кожного з нас вірили,
І просто були - подихом весни,
Чи посмішкою в когось на обличчі,
Чи образом, який приходить в сни
І розчиняє біль, зневіру, відчай,
І просто є - підтримкою й теплом,
З тобою разом, в кожному моменті,
Й любов'ю огортає, мов крилом
З народження аж до самої смерті.
26.08.2024
П. С. Гарної всім ночі.
І нехай буде світло і мирно.
Обіймаю❤🤗
28.05.202413:27
А що ти будеш робити потім,
Коли здійсняться всі твої "хочу",
Коли бажання стануть навпроти
І глянуть віддано тобі в очі,
А може й в душу, а може й глибши,
І скажуть тихо - "бери, не бійся.. "
Чи не розчИнить тебе той вихор,
Чи не наповнить усю по вінця,
Чи може вип'є до дна, до краплі,
Лиш тільки крапку від "і" залишить,
А чи потрібна буде та крапка,
І що під нею ти зможеш вишити?
Які нові візерунки долі,
Яку нову нескінченність літер -
Ласкаву вічність, ромашки в полі,
На них застиглі краплинки світла,
На них завмерлі чергові "хочу"
І невідомі далекі "потім",
І до мурах вже знайомий почерк,
І довгий погляд
Й бездонні очі..
28.05.2024
Коли здійсняться всі твої "хочу",
Коли бажання стануть навпроти
І глянуть віддано тобі в очі,
А може й в душу, а може й глибши,
І скажуть тихо - "бери, не бійся.. "
Чи не розчИнить тебе той вихор,
Чи не наповнить усю по вінця,
Чи може вип'є до дна, до краплі,
Лиш тільки крапку від "і" залишить,
А чи потрібна буде та крапка,
І що під нею ти зможеш вишити?
Які нові візерунки долі,
Яку нову нескінченність літер -
Ласкаву вічність, ромашки в полі,
На них застиглі краплинки світла,
На них завмерлі чергові "хочу"
І невідомі далекі "потім",
І до мурах вже знайомий почерк,
І довгий погляд
Й бездонні очі..
28.05.2024
24.05.202407:44
Встигати все й нічого не встигати,
Прожити день, провідчувати ніч,
Пробути поруч -
Це є так багато,
Пробути повністю й розтанути як сніг.
Пробути пошепки, на вушко,
Ледве чутно,
Легеньким подихом,
Чи дотиком руки,
Усе відчути, просто все відчути,
А потім в серці то навіки берегти.
24.05.2024
П. С. Зазвичай перша частина вірша в мене пишеться одразу, не замислюючись, за пару хвилин...
А от далі..
Далі починаються цікаві речі - вмикається мозок і починає -"шо шо ти робиш? Пишеш? Ти серйозно? Сонце моє, ти взагалі в курсі, що тобі треба ( далі йде різноманітний перелік треба)... Тому давай закругляйся і йди робити щось корисне"
І в мене починається якась легка внутрішня паніка і я стараюсь написати пошвидше, щоб піти ж робити те корисне..
І все.. Ступор...
Тож закінчення віршів досить часто переписуються потім ( вже після додавання кудись) по 100500 разів.
Тому бажаю всім ( і собі також😁) розслаблено продуктивного дня. 😉
Все встигнути і головне відчути.
Обіймаю🤗🤗🤗
Прожити день, провідчувати ніч,
Пробути поруч -
Це є так багато,
Пробути повністю й розтанути як сніг.
Пробути пошепки, на вушко,
Ледве чутно,
Легеньким подихом,
Чи дотиком руки,
Усе відчути, просто все відчути,
А потім в серці то навіки берегти.
24.05.2024
П. С. Зазвичай перша частина вірша в мене пишеться одразу, не замислюючись, за пару хвилин...
А от далі..
Далі починаються цікаві речі - вмикається мозок і починає -"шо шо ти робиш? Пишеш? Ти серйозно? Сонце моє, ти взагалі в курсі, що тобі треба ( далі йде різноманітний перелік треба)... Тому давай закругляйся і йди робити щось корисне"
І в мене починається якась легка внутрішня паніка і я стараюсь написати пошвидше, щоб піти ж робити те корисне..
І все.. Ступор...
Тож закінчення віршів досить часто переписуються потім ( вже після додавання кудись) по 100500 разів.
Тому бажаю всім ( і собі також😁) розслаблено продуктивного дня. 😉
Все встигнути і головне відчути.
Обіймаю🤗🤗🤗
19.05.202412:06
Між скалічених міст,
Перекреслених доль,
Ненаписаних ще некрологів,
Воскресала любов,
Проростала любов,
Прокладала стежки і дороги
В сонні душі людей
В найтемніші кутки,
Що ніколи не бачили світла,
І вони намагались навпомацьки йти
Як птахи довірятися вітру,
Не боятись падінь
Підійматися вверх,
Щоб побачити врешті щось більше,
Те, що є важливіше ніж страх
Або смерть,
Те що є за усе важливішим...
19.05.2024
Перекреслених доль,
Ненаписаних ще некрологів,
Воскресала любов,
Проростала любов,
Прокладала стежки і дороги
В сонні душі людей
В найтемніші кутки,
Що ніколи не бачили світла,
І вони намагались навпомацьки йти
Як птахи довірятися вітру,
Не боятись падінь
Підійматися вверх,
Щоб побачити врешті щось більше,
Те, що є важливіше ніж страх
Або смерть,
Те що є за усе важливішим...
19.05.2024
Показано 1 - 17 из 17
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.