Хочу додому, звернутись калачиком,
Стиснутись, стати маленькою крапкою
Майже не бути, нічого не значити,
Просто лежати і повністю плакати,
Вся абсолютно, кожнісіньким атом,
Щоб виливалось прогіркле і зболене,
Плакати, плакати, плакати, плакати
За всі навіки скалічені долі,
За ту повислу над світом безпомічність,
За ту жорстокість сліпу й поглинаючу
За всі молитви, прокльони і сповіді,
За те, що хочеться витерти з пам'яті,
За ті слова, що не встигли сказатися,
За обіцянки, яким не судилося,
За всі розстріляні мрії і задуми,
За те, що з серця все рветься й не вирветься...
За все бездумно безцільно зруйноване,
За тиху віру - "Ми зможем. Ми вистоїм" ,
За увесь біль, що не ділиться порівну,
За ті завислі у просторі вистріли..
..
Хочеться плакати,
Але не плачеться -
Сльози застрягли -
Прозоро - обпалені
Душі затихли
Звернулись калачиком
Хтось на землі,
Хтось далеко за хмарами.
26.05.2024
П. С. Харків...
