Водоканал
24.04.202518:45
Нещодавно був відбір на Young Lions в Україні.
Це особливий формат Cannes Lions для молодих креаторів до 30 років. Учасники приїжджають на фестиваль, отримують бриф і мають 24 (або 48) години, щоб його вирішити, змагаючись із креаторами з усього світу. Але перед цим у кожній країні проходить національний відбір — щось на кшталт Євробачення, тільки для креативників. Саме він визначає, хто представлятиме країну на міжнародному етапі.
Мій перший креативний директор, до речі, колись виграв золото в категорії Media на Young Lions. А я пролетів у свій останній рік, коли ще міг подаватися — тоді за правилами було обмеження до 27. Одним словом, одна з моїх маленьких психотравм.
Кілька тижнів тому в Україні завершився національний відбір.
Я сів і уважно переглянув усі українські роботи, які потрапили до шортлиста. А потім — за старою звичкою — пробігся по нацвідборах в інших країнах.
🇧🇷І ось на роботі з бразильського нацвідбору я завис.
Бриф — заїжджений: безпека дітей в інтернеті, цільова — батьки.
Мені сподобалася і сама ідея, але ще більше — реалізація. Я вже звик, що на конкурсах молодих креаторів усе трохи кострубате — мало часу, головне ж ідея. А тут — виглядає як «доросла» робота.
І найсмішніше — ця робота посіла лише 8 місце.
Усім, хто брав участь в українському відборі, дуже раджу заглядати на сайти нацвідборів інших країн — щоб розуміти, з ким ми реально конкуруємо.
P.S. Це ще й до питання, чи забере ШІ роботу в креативних людей. Скоріше, він забере її в не креативних. Тому що креативні встигатимуть і свою роботу робити, і ту, яку раніше виконували менш креативні.
___
📱 Водоканал
Це особливий формат Cannes Lions для молодих креаторів до 30 років. Учасники приїжджають на фестиваль, отримують бриф і мають 24 (або 48) години, щоб його вирішити, змагаючись із креаторами з усього світу. Але перед цим у кожній країні проходить національний відбір — щось на кшталт Євробачення, тільки для креативників. Саме він визначає, хто представлятиме країну на міжнародному етапі.
Мій перший креативний директор, до речі, колись виграв золото в категорії Media на Young Lions. А я пролетів у свій останній рік, коли ще міг подаватися — тоді за правилами було обмеження до 27. Одним словом, одна з моїх маленьких психотравм.
Кілька тижнів тому в Україні завершився національний відбір.
Я сів і уважно переглянув усі українські роботи, які потрапили до шортлиста. А потім — за старою звичкою — пробігся по нацвідборах в інших країнах.
🇧🇷І ось на роботі з бразильського нацвідбору я завис.
Бриф — заїжджений: безпека дітей в інтернеті, цільова — батьки.
Мені сподобалася і сама ідея, але ще більше — реалізація. Я вже звик, що на конкурсах молодих креаторів усе трохи кострубате — мало часу, головне ж ідея. А тут — виглядає як «доросла» робота.
І найсмішніше — ця робота посіла лише 8 місце.
Усім, хто брав участь в українському відборі, дуже раджу заглядати на сайти нацвідборів інших країн — щоб розуміти, з ким ми реально конкуруємо.
P.S. Це ще й до питання, чи забере ШІ роботу в креативних людей. Скоріше, він забере її в не креативних. Тому що креативні встигатимуть і свою роботу робити, і ту, яку раніше виконували менш креативні.
___
📱 Водоканал
09.03.202508:25
5 років очолюємо рейтинг "Вибір рекламодавця".
Цього року в рейтингу голосували 214 представників зі 188 компаній-рекламодавців.
Майже кожен другий проголосував, що хотів би працювати з Бандою.
___
📱 Водоканал
Цього року в рейтингу голосували 214 представників зі 188 компаній-рекламодавців.
Майже кожен другий проголосував, що хотів би працювати з Бандою.
___
📱 Водоканал
07.12.202409:40
Британський мобільний оператор запустив AI-бабусю, яка може нескінченно тупити і забирати час у скамерів з "кол-центру".
Я відразу про механіку подумав, а вона проста до неможливості:
1. Повідомляйте нам номери скамерів
2. Ми їх перевіряємо, додаємо в базу
3. Тепер всі дзвінки з цього номера автоматично перенаправляються повз потенційну жертву на АІ бабусю.
Єдина халепа — телефони змінювати можна частіше, ніж хтось зробить перевірку і додасть до бази. Але на рівні ідеї звучить усе кайфово.
Я відразу про механіку подумав, а вона проста до неможливості:
1. Повідомляйте нам номери скамерів
2. Ми їх перевіряємо, додаємо в базу
3. Тепер всі дзвінки з цього номера автоматично перенаправляються повз потенційну жертву на АІ бабусю.
Єдина халепа — телефони змінювати можна частіше, ніж хтось зробить перевірку і додасть до бази. Але на рівні ідеї звучить усе кайфово.
28.11.202415:52
Наша нова Чорна П'ятниця для Comfy.
У Комфі рівень знання 98%, тому розповідати, що вони продають техніку і гаджети не треба. А навіщо розповідати на Чорну П'ятницю, що в тебе знижки, для мене взагалі загадка. Це ж Чорна П'ятниця.
У результаті вийшло зробити 5-секундні ролики (ТБ) і 6ки для YouTube, які завдяки своїй маленькій тривалості набирають потрібне охоплення і частоту лише за кілька днів, коли традиційним 30кам тільки для «розгону» потрібен тиждень та купа грошей.
Ну, і маленьке нагадування (собі):
Ми якось стали забувати, що не вся реклама має обов'язково повчати, лізти в душу, «продавати емоцію» і займатися іншою езотерикою. Іноді реклама може... просто бути веселою. Ось люди приділили твоїй рекламі свою увагу, а ти їм віддячив гарним настроєм.
У Комфі рівень знання 98%, тому розповідати, що вони продають техніку і гаджети не треба. А навіщо розповідати на Чорну П'ятницю, що в тебе знижки, для мене взагалі загадка. Це ж Чорна П'ятниця.
У результаті вийшло зробити 5-секундні ролики (ТБ) і 6ки для YouTube, які завдяки своїй маленькій тривалості набирають потрібне охоплення і частоту лише за кілька днів, коли традиційним 30кам тільки для «розгону» потрібен тиждень та купа грошей.
Ну, і маленьке нагадування (собі):
Ми якось стали забувати, що не вся реклама має обов'язково повчати, лізти в душу, «продавати емоцію» і займатися іншою езотерикою. Іноді реклама може... просто бути веселою. Ось люди приділили твоїй рекламі свою увагу, а ти їм віддячив гарним настроєм.
22.04.202516:29
Втеча від ідей — і від себе
Знову екзистенційна криза)). Вона приходить майже за графіком — раз на рік. Знову відповідав на запитання: «Що я тепер хочу робити?». І як побічний ефект цього філософського акту — в голові з’явилася одна думка.
Люди шукають відповіді на свої внутрішні запитання де завгодно, тільки не в собі.
Курси, семінари, випасани, гриби, візуалізації — що завгодно. Головне — почати кудись іти, на щось записуватись, щось замовляти. І це дивно. Бо запитання — до себе. А відповідь чекаємо, що скаже хтось інший.
Ця "втеча" дуже схожа на те, як я колись намагався вигадувати ідеї.
Я сідав думати — і в голові було порожньо. Тоді відкривав якийсь фреймворк. Потім шукав референси. Коли і це не допомагало — перечитував, наприклад, що таке «позиціонування». Ідей усе ще не було. Зате було відчуття, що я не байдикував, а старанно працював.
Згодом я десь прочитав три речі про мозок. Два факти і одну пораду.
Факт 1. Мозок не може не працювати.
Кожен, хто хоч раз пробував медитувати, знає — зупинити потік думок майже неможливо. І що більше стараєшся — то гірше виходить.
Факт 2. Мозок економить енергію і завжди обирає найлегшу роботу.
Йому байдуже, за яку задачу отримати дофамін — вигадати ідею для бренду чи знайти скриню в Assassin’s Creed. Нагорода однакова. Саме тому так ефективно працюють соцмережі та ігри.
Порада, яку я отримав.
Коли сідаєш щось вигадати, а не йде — мозок одразу підкидає «корисні справи»: подивися референси, проведи ще одне дослідження, заповни фреймворк. Не ведись.
Просто скажи собі: «Окей, не йде — тоді нічого не робитиму». І сиди. Чесно нічого не роби. Буквально. Сиди на стільці й не роби нічого.
Перші п’ять хвилин тебе ламатиме. Захочеться ввімкнути Spotify, взяти телефон, зробити чай. Але ти просто сиди.
Нехай мозок зрозуміє: іншої задачі, окрім придумування, зараз немає. І хвилин за п’ятнадцять у голові починають з’являтись думки. І всі — тільки про ідеї.
З часом я почав спеціально розділяти підготовку до придумування й саме придумування. У мене є, наприклад, 4 години. Окей: одну годину дивлюся референси, ще годину — переглядаю фреймворки чи щось читаю. А потім — дві години просто думаю ідеї. Або не думаю. Просто сиджу, якщо не йде.
Але ідеї стали завжди з'являтися. Як і відповіді на запитання до себе.
___
📱 Водоканал
Знову екзистенційна криза)). Вона приходить майже за графіком — раз на рік. Знову відповідав на запитання: «Що я тепер хочу робити?». І як побічний ефект цього філософського акту — в голові з’явилася одна думка.
Люди шукають відповіді на свої внутрішні запитання де завгодно, тільки не в собі.
Курси, семінари, випасани, гриби, візуалізації — що завгодно. Головне — почати кудись іти, на щось записуватись, щось замовляти. І це дивно. Бо запитання — до себе. А відповідь чекаємо, що скаже хтось інший.
Ця "втеча" дуже схожа на те, як я колись намагався вигадувати ідеї.
Я сідав думати — і в голові було порожньо. Тоді відкривав якийсь фреймворк. Потім шукав референси. Коли і це не допомагало — перечитував, наприклад, що таке «позиціонування». Ідей усе ще не було. Зате було відчуття, що я не байдикував, а старанно працював.
Згодом я десь прочитав три речі про мозок. Два факти і одну пораду.
Факт 1. Мозок не може не працювати.
Кожен, хто хоч раз пробував медитувати, знає — зупинити потік думок майже неможливо. І що більше стараєшся — то гірше виходить.
Факт 2. Мозок економить енергію і завжди обирає найлегшу роботу.
Йому байдуже, за яку задачу отримати дофамін — вигадати ідею для бренду чи знайти скриню в Assassin’s Creed. Нагорода однакова. Саме тому так ефективно працюють соцмережі та ігри.
Порада, яку я отримав.
Коли сідаєш щось вигадати, а не йде — мозок одразу підкидає «корисні справи»: подивися референси, проведи ще одне дослідження, заповни фреймворк. Не ведись.
Просто скажи собі: «Окей, не йде — тоді нічого не робитиму». І сиди. Чесно нічого не роби. Буквально. Сиди на стільці й не роби нічого.
Перші п’ять хвилин тебе ламатиме. Захочеться ввімкнути Spotify, взяти телефон, зробити чай. Але ти просто сиди.
Нехай мозок зрозуміє: іншої задачі, окрім придумування, зараз немає. І хвилин за п’ятнадцять у голові починають з’являтись думки. І всі — тільки про ідеї.
З часом я почав спеціально розділяти підготовку до придумування й саме придумування. У мене є, наприклад, 4 години. Окей: одну годину дивлюся референси, ще годину — переглядаю фреймворки чи щось читаю. А потім — дві години просто думаю ідеї. Або не думаю. Просто сиджу, якщо не йде.
Але ідеї стали завжди з'являтися. Як і відповіді на запитання до себе.
___
📱 Водоканал
17.03.202518:15
Сподобалася ця історія від United24 і HyperNormal.
Та й загалом, медіа-частина United24 вражає.
Мені навіть ніяково їх хвалити, бо не уявляю, як можна побудувати медіа такого рівня. Щоб оцінювати, треба хоча б розуміти, як це працює. Тому просто дивлюся із захопленням.
Та й загалом, медіа-частина United24 вражає.
Мені навіть ніяково їх хвалити, бо не уявляю, як можна побудувати медіа такого рівня. Щоб оцінювати, треба хоча б розуміти, як це працює. Тому просто дивлюся із захопленням.
08.03.202509:17
Досі дивуюся наскільки ця коняка доречна з будь-яким повідомленням.
03.12.202409:25
Дослідження про вибір через нелюбов до альтернативи.
Про те, що ми частіше ухвалюємо рішення, відштовхуючись від неприйняття альтернативи, ніж через симпатію до свого вибору.
Перший експеримент. Стример показував людям дві пляшки для води, але підходив до їхньої презентації по-різному. У першому випадку він акцентував на перевагах 1-ї пляшки, які оцінив його друг. У другому — розповідав про недоліки 2-ї пляшки, через які друг відмовився від неї.
Результати були чіткими: більше людей обирали 1-шу пляшку, коли чули про недоліки 2-ї, ніж коли акцентували увагу на її перевагах.
Другий експеримент. Дві групи учасників приймали рішення про напої. Перша мала обрати один із двох напоїв і пояснити свій вибір. У другій потрібно було відмовитися від одного напою й обґрунтувати це рішення. Після “завершення” експерименту учасникам запропонували взяти ще один напій додому.
Результати показали цікаву закономірність: у першій групі 32% учасників змінили свій вибір і взяли додому інший напій. У другій групі, де учасники пояснювали, чому відмовляються від одного з напоїв, лише 8% змінили свій початковий вибір.
Це свідчить про те, що спосіб ухвалення рішення впливає на лояльність до обраного варіанту: обґрунтування відмови робить рішення більш стійким.
___
У межах цього дослідження провели понад 10 експериментів із різними сценаріями, але всі вони підтверджують, що негативна інформація та акцент на відмові мають більший вплив, ніж позитивні аргументи.
Для тих, хто любить научпоп, стаття тут.
Для тих, хто любить науковий хардкор, статті тут і тут.
____
У мене після цього дві думки. Одна — професійна, інша — сумна.
Професійна. Класно, коли у бренда є “ворог”. Але не якийсь абстрактний, що виглядає круто лише в презентації, а реальний — той, через якого люди можуть пояснити свій вибір. Коли ми працювали над Моржо, це відчувалося інтуїтивно під час інтерв’ю. Наприклад, фраза:
“Я обираю Моржо, бо вони, як і я, фанати чистого пломбіру, тому виробляють тільки його”
звучить значно слабше, ніж:
“Я обираю Моржо, бо вони, як і я, не вважають морозиво з добавками справжнім, тому виробляють тільки чистий пломбір”.
Зараз це здається очевидним, але тоді довелося добряче напружитися, щоб продати стратегію, в якій ми акцентуємо не на своїх перевагах, а на недоліках 80% того, що лежить у холодильнику в магазині.
Сумна. Ми, на жаль, часто обираємо з протесту, а не через віру у свій вибір. Голосуємо за політиків не тому, що віримо в їхні ідеї, а щоб “той інший не виграв”. Приєднуємося до бульбашок не через спільні цінності, а тому, що звідти зручніше критикувати інших. І якщо подумати, це одна з основних ідей постмодерну: щоб виглядати класним, достатньо знайти кого обісрати — і люди одразу до тебе потягнуться. Ой, вибачте, це ж називається контркультура.
___
📱 Водоканал ☎️ Insta | LinkedIn
Про те, що ми частіше ухвалюємо рішення, відштовхуючись від неприйняття альтернативи, ніж через симпатію до свого вибору.
Перший експеримент. Стример показував людям дві пляшки для води, але підходив до їхньої презентації по-різному. У першому випадку він акцентував на перевагах 1-ї пляшки, які оцінив його друг. У другому — розповідав про недоліки 2-ї пляшки, через які друг відмовився від неї.
Результати були чіткими: більше людей обирали 1-шу пляшку, коли чули про недоліки 2-ї, ніж коли акцентували увагу на її перевагах.
Другий експеримент. Дві групи учасників приймали рішення про напої. Перша мала обрати один із двох напоїв і пояснити свій вибір. У другій потрібно було відмовитися від одного напою й обґрунтувати це рішення. Після “завершення” експерименту учасникам запропонували взяти ще один напій додому.
Результати показали цікаву закономірність: у першій групі 32% учасників змінили свій вибір і взяли додому інший напій. У другій групі, де учасники пояснювали, чому відмовляються від одного з напоїв, лише 8% змінили свій початковий вибір.
Це свідчить про те, що спосіб ухвалення рішення впливає на лояльність до обраного варіанту: обґрунтування відмови робить рішення більш стійким.
___
У межах цього дослідження провели понад 10 експериментів із різними сценаріями, але всі вони підтверджують, що негативна інформація та акцент на відмові мають більший вплив, ніж позитивні аргументи.
Для тих, хто любить научпоп, стаття тут.
Для тих, хто любить науковий хардкор, статті тут і тут.
____
У мене після цього дві думки. Одна — професійна, інша — сумна.
Професійна. Класно, коли у бренда є “ворог”. Але не якийсь абстрактний, що виглядає круто лише в презентації, а реальний — той, через якого люди можуть пояснити свій вибір. Коли ми працювали над Моржо, це відчувалося інтуїтивно під час інтерв’ю. Наприклад, фраза:
“Я обираю Моржо, бо вони, як і я, фанати чистого пломбіру, тому виробляють тільки його”
звучить значно слабше, ніж:
“Я обираю Моржо, бо вони, як і я, не вважають морозиво з добавками справжнім, тому виробляють тільки чистий пломбір”.
Зараз це здається очевидним, але тоді довелося добряче напружитися, щоб продати стратегію, в якій ми акцентуємо не на своїх перевагах, а на недоліках 80% того, що лежить у холодильнику в магазині.
Сумна. Ми, на жаль, часто обираємо з протесту, а не через віру у свій вибір. Голосуємо за політиків не тому, що віримо в їхні ідеї, а щоб “той інший не виграв”. Приєднуємося до бульбашок не через спільні цінності, а тому, що звідти зручніше критикувати інших. І якщо подумати, це одна з основних ідей постмодерну: щоб виглядати класним, достатньо знайти кого обісрати — і люди одразу до тебе потягнуться. Ой, вибачте, це ж називається контркультура.
___
📱 Водоканал ☎️ Insta | LinkedIn
Медиа контентке кире албай жатабыз
26.11.202415:55
Ох, гляньте, що NVIDIA анонсувала.
Багато хто погрався з SUNO цього року, але FUGATTO, судячи з демо, зовсім інший рівень.
Це вже не баловство з музичними стилями, а тягне на повноцінний саунд-дизайн.
Ну, і дисклеймер. Я все ще вважаю смішним будь-які спроби розповідати, що ти щось зробив з AI-шкою і тому ти креативно-технологічний. Це не так. Будь-яка корисна AI-шка для креативного бізнесу – це просто ще одна копієчка в маржу і в швидкість реакції та запуску нових ідей.
Багато хто погрався з SUNO цього року, але FUGATTO, судячи з демо, зовсім інший рівень.
Це вже не баловство з музичними стилями, а тягне на повноцінний саунд-дизайн.
Ну, і дисклеймер. Я все ще вважаю смішним будь-які спроби розповідати, що ти щось зробив з AI-шкою і тому ти креативно-технологічний. Це не так. Будь-яка корисна AI-шка для креативного бізнесу – це просто ще одна копієчка в маржу і в швидкість реакції та запуску нових ідей.
16.04.202505:54
Маркетологи й рекламісти чомусь дуже люблять щось постійно «ховати».
З якоюсь майже некрофільною пристрастю раз на кілька років вони ховають і знову викопують Креативність.
Ось зараз знову — через оновлення chatGPT.
Але якщо вже й боятися, то я б краще подивився на Meta і те, як вони вже давно тестують інтеграцію всього цього просто в рекламному кабінеті.
Я тут замислився над тим, що буде далі, — і здається, варіант залишився тільки один.
У загальній теорії систем є таке поняття, як «ідеальна система».
Якщо зовсім по-простому — це коли нічого не треба робити, а результат є.
Якщо трохи по-науково-популярному — це система, якої наче й немає, але її функції виконуються.
А якщо зовсім по-науковому — це система, вага, об’єм і площа якої прямують до нуля, хоча здатність виконувати роботу не зменшується.
І ось я дивлюся на рекламний кабінет Meta — і бачу, як він рухається саме до такої ідеальної рекламної системи.
Етап 1.
Нам залишили вибір цілей кампанії, розробку креативів, вибір аудиторії, але прибрали медіапланування.
Тобто більше не потрібно вручну обирати сайти для показу банерів.
Етап 2.
Нам залишили цілі та креативи, але прибрали налаштування аудиторій.
Замість ручного таргетингу — автоматична закупівля аудиторії.
Етап 3 (зараз).
Meta зараз рухається до того, щоб залишити людині тільки вибір цілей.
І навіть цей вибір зводиться до заповнення промпта. Промпт, по суті, — це і є опис цілей реклами, продукту й повідомлення.
Тобто ти розумієш, чого хочеш, формулюєш бриф — а система видає готові креативи.
Далі — останній крок. Наступний етап перетворить рекламу на ту саму «ідеальну систему», де навіть вибір цілей буде автоматизовано.
Усе, що потрібно — це під’єднати рекламний кабінет Meta до складських залишків.
Система сама визначатиме мету, братиме з бази зображення товару, генеруватиме креатив залежно від завдання, запускатиме кампанію й шукатиме людей, яким потрібно показати рекламу, щоб зменшити CAC.
Система зможе прогнозувати, які товари варто посилити, а на які — не витрачати рекламні бюджети, бо сами продадуться, й зупиняти кампанії.
За динамікою замовлень вона передбачатиме потребу в рекламі раніше за людину — і запускатиме тестові кампанії заздалегідь.
Вона навіть сама зможе визначати знижку, тримаючи в голові собівартість, маржу і обсяг товару на складі.
Якщо поєднати дані зі складу, історію замовлень та аналіз креативів, які вже є в аукціоні від усіх гравців категорії, система сама визначатиме, де треба качати впізнаваність, а де — тиснути на переваги чи спецумови.
По суті, усе те, що ми зараз робимо вручну — аналізуємо трекери здоров’я бренду та частки ринку — система робитиме сама. Сама проводитиме бренд-ліфти. Сама визначатиме частки ринку, бо вона сама і є ринок – аукціон.
Якщо це SaaS, можна підключити ще й CRM. Тоді рекламний кабінет у повністю автоматичному режимі визначатиме когорти з низьким LTV, ставитиме для них цільові дії — і під них запускатиме ремаркетингові кампанії.
Коротше кажучи — краса. Роби класні продукти, заповнюй склад і домовся з Meta про частку в прибутку.
___
📱 Водоканал
З якоюсь майже некрофільною пристрастю раз на кілька років вони ховають і знову викопують Креативність.
Ось зараз знову — через оновлення chatGPT.
Але якщо вже й боятися, то я б краще подивився на Meta і те, як вони вже давно тестують інтеграцію всього цього просто в рекламному кабінеті.
Я тут замислився над тим, що буде далі, — і здається, варіант залишився тільки один.
У загальній теорії систем є таке поняття, як «ідеальна система».
Якщо зовсім по-простому — це коли нічого не треба робити, а результат є.
Якщо трохи по-науково-популярному — це система, якої наче й немає, але її функції виконуються.
А якщо зовсім по-науковому — це система, вага, об’єм і площа якої прямують до нуля, хоча здатність виконувати роботу не зменшується.
І ось я дивлюся на рекламний кабінет Meta — і бачу, як він рухається саме до такої ідеальної рекламної системи.
Етап 1.
Нам залишили вибір цілей кампанії, розробку креативів, вибір аудиторії, але прибрали медіапланування.
Тобто більше не потрібно вручну обирати сайти для показу банерів.
Етап 2.
Нам залишили цілі та креативи, але прибрали налаштування аудиторій.
Замість ручного таргетингу — автоматична закупівля аудиторії.
Етап 3 (зараз).
Meta зараз рухається до того, щоб залишити людині тільки вибір цілей.
І навіть цей вибір зводиться до заповнення промпта. Промпт, по суті, — це і є опис цілей реклами, продукту й повідомлення.
Тобто ти розумієш, чого хочеш, формулюєш бриф — а система видає готові креативи.
Далі — останній крок. Наступний етап перетворить рекламу на ту саму «ідеальну систему», де навіть вибір цілей буде автоматизовано.
Усе, що потрібно — це під’єднати рекламний кабінет Meta до складських залишків.
Система сама визначатиме мету, братиме з бази зображення товару, генеруватиме креатив залежно від завдання, запускатиме кампанію й шукатиме людей, яким потрібно показати рекламу, щоб зменшити CAC.
Система зможе прогнозувати, які товари варто посилити, а на які — не витрачати рекламні бюджети, бо сами продадуться, й зупиняти кампанії.
За динамікою замовлень вона передбачатиме потребу в рекламі раніше за людину — і запускатиме тестові кампанії заздалегідь.
Вона навіть сама зможе визначати знижку, тримаючи в голові собівартість, маржу і обсяг товару на складі.
Якщо поєднати дані зі складу, історію замовлень та аналіз креативів, які вже є в аукціоні від усіх гравців категорії, система сама визначатиме, де треба качати впізнаваність, а де — тиснути на переваги чи спецумови.
По суті, усе те, що ми зараз робимо вручну — аналізуємо трекери здоров’я бренду та частки ринку — система робитиме сама. Сама проводитиме бренд-ліфти. Сама визначатиме частки ринку, бо вона сама і є ринок – аукціон.
Якщо це SaaS, можна підключити ще й CRM. Тоді рекламний кабінет у повністю автоматичному режимі визначатиме когорти з низьким LTV, ставитиме для них цільові дії — і під них запускатиме ремаркетингові кампанії.
Коротше кажучи — краса. Роби класні продукти, заповнюй склад і домовся з Meta про частку в прибутку.
___
📱 Водоканал
15.03.202516:06
Про еволюцію айдентики. Минулого тижня засновники COLLINS написали цікаве.
Якийсь час майже всі мої розмови з дизайнерами звалюються до суперечки навколо фрази «дизайн — це функція».
Дизайнери мені продавлюють думку, що дизайн — це не про декорацію, красу чи естетику, слідуючи тому сенсу, який у цю фразу закладав автор — архітектор Луїс Салліван.
Я у відповідь кажу, що не можна ставитися до дизайну в рекламі як до дизайну дверної ручки.
Коли я буду робити дизайн дверної ручки, то зроблю так, щоб у момент, коли мені знадобиться відчинити двері, я одразу помічу ручку й інтуїтивно зрозумію, як нею користуватися. Але, коли я робитиму дизайн реклами, моя робота зробити так, щоб ця реклама була першою, що впадає в око в кімнаті незалежно від того, треба мені це чи ні. Тому що в цьому суть роботи — звернути увагу на бренд, щоб людина вже після цього вирішила, потрібно воно їй чи ні.
В якийсь момент я став говорити, що якщо ви прихильник функції в дизайні так, як її розуміють у продуктовому дизайні, то вітаю — ви працюєте у сфері неправильного дизайну.
І тут хлопці з COLLINS штовхнули мої ці думки вперед.
Є причина, з якої у більшості дизайнерів у портфоліо лежать бренд-айдентики для старт-апів друзів, музичних альбомів однокласників і рейв-вечірок колег по роботі. Причина в тому, що великим брендам (з якими, я припускаю, мріють працювати класні дизайнери) не потрібна така кількість бренд-айдентик, що "виражають цінності".
Але кожному бренду, який постійно присутній у комунікації, потрібні айдентики рекламних кампаній. Причина – кількість форматів реклами. Якщо ми будемо до кожного формату підходити окремо, то це буде занадто дорого і довго. А якщо заб'ємо на необхідність адаптуватися під медіа, то будемо даремно витрачати медійні гроші.
Наприклад, мені вже навіть перестало бути смішно, коли я в метро бачу, як бренд ставить на відеоекрани без звуку свій ролик для ТБ, який без звуку незрозумілий.
Словом, я радий, що COLLINS про це все пише (ну, або це я бачу в їхніх словах те, що хочу чути).
Давайте переходити на такі айдентики, які дають змогу бізнесу легко діяти і швидко адаптуватися до ситуації. І завдання яких стати найпомітнішою річчю в кімнаті. На відміну від дверної ручки.
___
📱 Водоканал
Якийсь час майже всі мої розмови з дизайнерами звалюються до суперечки навколо фрази «дизайн — це функція».
Дизайнери мені продавлюють думку, що дизайн — це не про декорацію, красу чи естетику, слідуючи тому сенсу, який у цю фразу закладав автор — архітектор Луїс Салліван.
Я у відповідь кажу, що не можна ставитися до дизайну в рекламі як до дизайну дверної ручки.
Коли я буду робити дизайн дверної ручки, то зроблю так, щоб у момент, коли мені знадобиться відчинити двері, я одразу помічу ручку й інтуїтивно зрозумію, як нею користуватися. Але, коли я робитиму дизайн реклами, моя робота зробити так, щоб ця реклама була першою, що впадає в око в кімнаті незалежно від того, треба мені це чи ні. Тому що в цьому суть роботи — звернути увагу на бренд, щоб людина вже після цього вирішила, потрібно воно їй чи ні.
В якийсь момент я став говорити, що якщо ви прихильник функції в дизайні так, як її розуміють у продуктовому дизайні, то вітаю — ви працюєте у сфері неправильного дизайну.
І тут хлопці з COLLINS штовхнули мої ці думки вперед.
Протягом багатьох років ми застрягли в принципі «форма слідує за функцією», ідеї дизайну 19-го століття, яка припускає, що все у світі має ОДНУ фіксовану мету. Як клятий тостер.
Якщо ви дизайнер, зрозумійте, що ваш дизайн не просто виражає цінності бренду — він забезпечує бізнес-операції та вихід на ринок.
Є причина, з якої у більшості дизайнерів у портфоліо лежать бренд-айдентики для старт-апів друзів, музичних альбомів однокласників і рейв-вечірок колег по роботі. Причина в тому, що великим брендам (з якими, я припускаю, мріють працювати класні дизайнери) не потрібна така кількість бренд-айдентик, що "виражають цінності".
Але кожному бренду, який постійно присутній у комунікації, потрібні айдентики рекламних кампаній. Причина – кількість форматів реклами. Якщо ми будемо до кожного формату підходити окремо, то це буде занадто дорого і довго. А якщо заб'ємо на необхідність адаптуватися під медіа, то будемо даремно витрачати медійні гроші.
Наприклад, мені вже навіть перестало бути смішно, коли я в метро бачу, як бренд ставить на відеоекрани без звуку свій ролик для ТБ, який без звуку незрозумілий.
Словом, я радий, що COLLINS про це все пише (ну, або це я бачу в їхніх словах те, що хочу чути).
Давайте переходити на такі айдентики, які дають змогу бізнесу легко діяти і швидко адаптуватися до ситуації. І завдання яких стати найпомітнішою річчю в кімнаті. На відміну від дверної ручки.
___
📱 Водоканал
Кайра бөлүшүлгөн:
ще маркетинг росте у голові
20.02.202510:52
Передивився «Джобса» Бойла-Соркіна. Вразила сцена конфлікту із тодішнім CEO Скаллі, якого захантили з Пепсі. Сперечались, звісно ж, про іміджево-продуктову рекламу.
Лонг сторі шорт у 4 наїздах:
— Дж: Мак провалився, бо ціна була зависока.
— Ск: Жодне дослідження на це не вказує. Людям не подобалось, що на ньому нічого не можна зробити, бо це закрита система.
— Ти намагався вбити цей ролик, 1984!
— Ні, але я розумів застереження борду, що дія відбувається на темній планеті, де не живуть люди, і яка є повною протилежністю нашому бренду. І так: ми не показали продукт. Люди говорять про рекламу, але не знають, що ми продаємо.
— Ти придумав лайфстайл-рекламу. Але наш бренд — це був мій бренд!
— Ми показували, як багато щасливих людей п’ють Пепсі — не те, що світу хана, якщо ти купиш Доктор Пеппер. І ми показували продукт! Як він відкривається, шипить і п’ється.
— Ти думаєш, що твій секрет в тому, що люди не знають як пити содову?..
— Ми закупили три місця на Супербоулі і борд попросив мене віддати їх назад. 30-ки повернули, але якщо б не було і 60-ки — я би не засмутився.
Мак таки провалився, а ролик став одним з найвідоміших в історії. Джобс і Скаллі виявились правими і помилялися одночасно: зараз у комунікації і в Пепсі, і в Епла можна побачити обидва формати під різні задачі. Фільм доступний в підписці на Мегого.
Лонг сторі шорт у 4 наїздах:
— Дж: Мак провалився, бо ціна була зависока.
— Ск: Жодне дослідження на це не вказує. Людям не подобалось, що на ньому нічого не можна зробити, бо це закрита система.
— Ти намагався вбити цей ролик, 1984!
— Ні, але я розумів застереження борду, що дія відбувається на темній планеті, де не живуть люди, і яка є повною протилежністю нашому бренду. І так: ми не показали продукт. Люди говорять про рекламу, але не знають, що ми продаємо.
— Ти придумав лайфстайл-рекламу. Але наш бренд — це був мій бренд!
— Ми показували, як багато щасливих людей п’ють Пепсі — не те, що світу хана, якщо ти купиш Доктор Пеппер. І ми показували продукт! Як він відкривається, шипить і п’ється.
— Ти думаєш, що твій секрет в тому, що люди не знають як пити содову?..
— Ми закупили три місця на Супербоулі і борд попросив мене віддати їх назад. 30-ки повернули, але якщо б не було і 60-ки — я би не засмутився.
Мак таки провалився, а ролик став одним з найвідоміших в історії. Джобс і Скаллі виявились правими і помилялися одночасно: зараз у комунікації і в Пепсі, і в Епла можна побачити обидва формати під різні задачі. Фільм доступний в підписці на Мегого.
31.12.202409:30
А ось класні люди, з якими ми записували щедрівки такими, якими вони мають бути, а не рекламно-переробленими.
Медиа контентке кире албай жатабыз
02.12.202409:51
Яка маленька, але неймовірна круть.
Бренд бекону зробив відео борд спеціально під дощ на вулиці.
Наскільки розібрався, то зробили це під посів через блогерів, які про кіно розповідають.
Типу все народилося з того, що випадково дізналися, що на саунд-дизайні в кіно дощ завжди озвучується за допомогою смаження бекону.
Стаття про проект тут.
Агентство: No Fixed Address (не сплутайте з Mischief)
___
📱 Водоканал ☎️ Insta | LinkedIn
Бренд бекону зробив відео борд спеціально під дощ на вулиці.
Наскільки розібрався, то зробили це під посів через блогерів, які про кіно розповідають.
Типу все народилося з того, що випадково дізналися, що на саунд-дизайні в кіно дощ завжди озвучується за допомогою смаження бекону.
Стаття про проект тут.
Агентство: No Fixed Address (не сплутайте з Mischief)
___
📱 Водоканал ☎️ Insta | LinkedIn
Медиа контентке кире албай жатабыз
26.11.202409:46
Час добрих і чарівних різдвяних історій про соціальну місію брендів і про те, як Duolingo вкрав батьків у хлопчика.
Щоб стати улюбленим брендом, необов'язково корчити з себе святого.
Щоб стати улюбленим брендом, необов'язково корчити з себе святого.
15.04.202510:46
Хорошим ідеям потрібен час.
Майже завжди вони з’являються або невчасно, або не зовсім про те, що потрібно тут і зараз. Чому так — не знаю. Просто так виходить.
«Верхівки» були саме такими — і невчасними, і не зовсім про те, що просили.
Відкрив на гугл-драйві тендерну презентацію, де ми вперше розписали й показали цю ідею. 8 березня 2024 року. Трохи більше року тому.
Тоді ідея не потрапила до основної частини — бо не відповідала завданню з брифу.
Але ми зібрали окремий блок із чотирьох ідей, щоб показати, як бачимо співпрацю з брендом. Однією з них були «Верхівки».
До Великодня залишалося трохи більше місяця. Було зрозуміло: ідею «не за брифом», яка потребує виробництва й припадає на пік тендера, навряд чи хтось візьметься реалізовувати.
А зараз, через рік, «Сільпо» втілили «Верхівки». Сьогодні ця ідея виглядає як щось особливе. Але понад рік тому вона була просто ще однією в списку — одним рядком на слайді серед десятка інших.
Не втратити хорошу ідею з часом — це окрема креативна сила.
У моєму холодному серці є окрема зала слави з опаленням — для команд брендів і агентств, які не гублять сильні ідеї в рутині. Тому що сам я розгубив купу. У якийсь момент стає соромно говорити «о, у мене була схожа ідея».
Суть ось у чому: враження від нормальних ідей з часом не змінюється — бо вони не викликають сильних емоцій. Вони завжди просто «ок».
А от до справді хороших ідей з часом охолоджуєшся. Спершу вони захоплюють. А потім це відчуття слабшає — і здається, що було просто «ок».
Беклог ідей.
У мене є кілька світових агентств і команд брендів, за якими я регулярно стежу. Є одна річ, яка повторюється у багатьох — і вона мені дуже подобається.
Вони не вигадують ідеї лише під конкретні задачі. Вони вигадують наперед. Просто те, що захоплює. А на сильні ідеї ставлять мітки — під яке завдання, подію чи ситуацію цю ідею можна буде реалізувати.
А коли з’являється задача — не починають із нуля. Вони йдуть у беклог і дістають щось, що вже є. І просто чекає свого моменту.
Бо хороші ідеї майже ніколи не приходять вчасно. Але якщо їх берегти, то їхній час приходить.
Майже завжди вони з’являються або невчасно, або не зовсім про те, що потрібно тут і зараз. Чому так — не знаю. Просто так виходить.
«Верхівки» були саме такими — і невчасними, і не зовсім про те, що просили.
Відкрив на гугл-драйві тендерну презентацію, де ми вперше розписали й показали цю ідею. 8 березня 2024 року. Трохи більше року тому.
Тоді ідея не потрапила до основної частини — бо не відповідала завданню з брифу.
Але ми зібрали окремий блок із чотирьох ідей, щоб показати, як бачимо співпрацю з брендом. Однією з них були «Верхівки».
До Великодня залишалося трохи більше місяця. Було зрозуміло: ідею «не за брифом», яка потребує виробництва й припадає на пік тендера, навряд чи хтось візьметься реалізовувати.
А зараз, через рік, «Сільпо» втілили «Верхівки». Сьогодні ця ідея виглядає як щось особливе. Але понад рік тому вона була просто ще однією в списку — одним рядком на слайді серед десятка інших.
Не втратити хорошу ідею з часом — це окрема креативна сила.
У моєму холодному серці є окрема зала слави з опаленням — для команд брендів і агентств, які не гублять сильні ідеї в рутині. Тому що сам я розгубив купу. У якийсь момент стає соромно говорити «о, у мене була схожа ідея».
Суть ось у чому: враження від нормальних ідей з часом не змінюється — бо вони не викликають сильних емоцій. Вони завжди просто «ок».
А от до справді хороших ідей з часом охолоджуєшся. Спершу вони захоплюють. А потім це відчуття слабшає — і здається, що було просто «ок».
Беклог ідей.
У мене є кілька світових агентств і команд брендів, за якими я регулярно стежу. Є одна річ, яка повторюється у багатьох — і вона мені дуже подобається.
Вони не вигадують ідеї лише під конкретні задачі. Вони вигадують наперед. Просто те, що захоплює. А на сильні ідеї ставлять мітки — під яке завдання, подію чи ситуацію цю ідею можна буде реалізувати.
А коли з’являється задача — не починають із нуля. Вони йдуть у беклог і дістають щось, що вже є. І просто чекає свого моменту.
Бо хороші ідеї майже ніколи не приходять вчасно. Але якщо їх берегти, то їхній час приходить.
14.03.202515:08
Наша нова кампанія для Привату
Я давно хотів попрацювати з ПриватБанком.
У момент, коли прийшов у Банду, агентство почало працювати одночасно з Приватом і mono.
Я заскочив у команду mono якраз на другий захід, коли після першого нас "звільнили". Дуже пишався, коли вдалося повернути клієнта мрії. Після цього на кілька років я став креативним директором на проєктах mono і був цьому дуже радий.
Але була одна деталь, яка змушувала мене трохи заздрити команді, яка працювала з Приватом.
Коли працюєш на такий бренд-улюбленець, як mono, то майже все, що ти робиш, людям подобається. Через це складно зрозуміти: людям подобається, тому що ти придумав класну ідею, чи тому що це monobank зробив.
Водночас я дивився на команду Привату і на моїх очах банк, який критикували всі, кому не лінь, "брав і робив" так, що люди починали відчувати в ньому душу і креативність.
Отже, деякий час тепер я буду працювати з Приватом.
Я давно хотів попрацювати з ПриватБанком.
У момент, коли прийшов у Банду, агентство почало працювати одночасно з Приватом і mono.
Я заскочив у команду mono якраз на другий захід, коли після першого нас "звільнили". Дуже пишався, коли вдалося повернути клієнта мрії. Після цього на кілька років я став креативним директором на проєктах mono і був цьому дуже радий.
Але була одна деталь, яка змушувала мене трохи заздрити команді, яка працювала з Приватом.
Коли працюєш на такий бренд-улюбленець, як mono, то майже все, що ти робиш, людям подобається. Через це складно зрозуміти: людям подобається, тому що ти придумав класну ідею, чи тому що це monobank зробив.
Водночас я дивився на команду Привату і на моїх очах банк, який критикували всі, кому не лінь, "брав і робив" так, що люди починали відчувати в ньому душу і креативність.
Отже, деякий час тепер я буду працювати з Приватом.
24.01.202512:59
І це ще вчора сподобалося.
Мені чесно не вистачає таких милих дурниць у світі реклами. Особливо, коли в них бере участь Сільверстайн (з Goodby Silverstein & Partners).
Що стосується самого проєкту і шрифту. Я розумію, що проєкт якийсь надто вже дрібний і несерйозний навіть для того часу, який витратили на це відео. І взагалі виглядає як студентська робота або робота в агентстві за відкритим брифом. Але мені все одно подобається.
Подобається іронія щодо своєї професії, яку ми, як на мене, знову розгубили.
Ми справді стали занадто серйозно ставитися до того, що робимо, і до того, який насправді вплив це може мати на світ.
Я не хочу сказати, що наша робота не має значення. Має. І велике. Просто це значення набагато менше, ніж та планка, яку ми задираємо, коли починаємо балакати на подкастах і в прес-релізах про вплив на бізнес, трансформації брендів тощо.
Ми наче знову впадаємо в цю прірву балакунів. Просто 10 років тому балакунами були люди на "серйозних щах", а сьогодні балаканиною займаються на "щирих щах".
P.S. До речі, всі, кого я знаю, дивилися курс Гудбі і Сільверстайна про креативність на Masterclass.
___
📱 Водоканал ☎️ Insta | LinkedIn
Мені чесно не вистачає таких милих дурниць у світі реклами. Особливо, коли в них бере участь Сільверстайн (з Goodby Silverstein & Partners).
Що стосується самого проєкту і шрифту. Я розумію, що проєкт якийсь надто вже дрібний і несерйозний навіть для того часу, який витратили на це відео. І взагалі виглядає як студентська робота або робота в агентстві за відкритим брифом. Але мені все одно подобається.
Подобається іронія щодо своєї професії, яку ми, як на мене, знову розгубили.
Ми справді стали занадто серйозно ставитися до того, що робимо, і до того, який насправді вплив це може мати на світ.
Я не хочу сказати, що наша робота не має значення. Має. І велике. Просто це значення набагато менше, ніж та планка, яку ми задираємо, коли починаємо балакати на подкастах і в прес-релізах про вплив на бізнес, трансформації брендів тощо.
Ми наче знову впадаємо в цю прірву балакунів. Просто 10 років тому балакунами були люди на "серйозних щах", а сьогодні балаканиною займаються на "щирих щах".
P.S. До речі, всі, кого я знаю, дивилися курс Гудбі і Сільверстайна про креативність на Masterclass.
___
📱 Водоканал ☎️ Insta | LinkedIn
25.12.202411:17
Зараз усі викладають добірки різдвяної реклами. А я згадав, що мій перший рекламний ролик теж був різдвяним. І одразу ж марним.
Це було 2017 року. Лише за два роки до Банди і після 13 років у рекламі. Моє портфоліо було забите PR-, івент- і BTL-проєктами, але жодної класичної рекламної кампанії. А тоді здавалося, що ролики — це вища ліга (ха-ха).
Тому, коли побачив бриф від Нашої Ряби, вчепився в нього, як дурень. Бриф звучав, як мрія міського божевільного, який щойно отримав диплом із креативної реклами:
"Різдвяний ролик про бренд, цінності, максимум емоцій і сторітелінгу, мінімум рекламності".
Ну, і ось результат. Я зараз трохи кринжанув, коли його переглядав. Зробіть знижку — автор уперше в житті придумував рекламний ролик.
Але мені досі подобається тут сценарний прийом. Тоді щойно вийшов "Дюнкерк" Нолана і я теж вирішив зробити паралельні часові лінії. У першій бабуся проводить рік на самоті. У другій — один день, коли її відвідує син із сім'єю. Один день із сім'єю займає стільки ж місця в ролику (житті), що й рік очікування. Наприкінці ролик зациклюється і остання сцена лінії самотності — це перша сцена лінії зустрічі 🤯.
Коротше, ми дійшли власне до головної теми цього тексту.
Ми зняли ролик. Клієнт попросив короткі версії на 15 і 10 секунд. Ми їх теж зробили. Всі розуміли: передати емоційну історію за 10 секунд неможливо. Але пофіг — це ж додаткові версії.
А потім я побачив медіа-план.
90 та 45 секунд — тиждень. Усі наступні сім тижнів — 10 і 15 секунд.
Сім тижнів! Я думав, що довга і короткі версії будуть показуватися хоча б у рівних пропорціях.
Коли я запитав у клієнта, чому так, мені сказали, що це — стандартний план як у всіх на ринку. Повну версію побачить середньостатистичний глядач один раз (якщо пощастить). Решта показів припадають на 10-секундну версію (у якій сенсу мало).
І це був 2017 рік. Сьогодні короткі формати показують ще частіше. Чому їх досі називають "додатковими" — загадка.
Після цього майже всі ролики, де я креативний директор, тривають максимум 15 секунд.
І щоразу, коли чую про "глибокі смисли" і "зворушливий сторітелінг", я запитую:
"Покажіть мені 6 секунд". Якщо глибокий сенс працює в 6 секундах — чудово, давайте робити. Якщо ні — чи варта ваша довга версія всіх цих зусиль?
Або давайте спочатку подивимося медіа-план, а вже потім розповідатимемо про емоції, глибинні смисли і сторітелінг.
——
З Різдвом вас. Справжньої вам магії, а не прес-релізної. Миру. І давайте намагатися зустрічатися з рідними не тільки у свята.
___
📱 Водоканал ☎️ Insta | LinkedIn
Це було 2017 року. Лише за два роки до Банди і після 13 років у рекламі. Моє портфоліо було забите PR-, івент- і BTL-проєктами, але жодної класичної рекламної кампанії. А тоді здавалося, що ролики — це вища ліга (ха-ха).
Тому, коли побачив бриф від Нашої Ряби, вчепився в нього, як дурень. Бриф звучав, як мрія міського божевільного, який щойно отримав диплом із креативної реклами:
"Різдвяний ролик про бренд, цінності, максимум емоцій і сторітелінгу, мінімум рекламності".
Ну, і ось результат. Я зараз трохи кринжанув, коли його переглядав. Зробіть знижку — автор уперше в житті придумував рекламний ролик.
Але мені досі подобається тут сценарний прийом. Тоді щойно вийшов "Дюнкерк" Нолана і я теж вирішив зробити паралельні часові лінії. У першій бабуся проводить рік на самоті. У другій — один день, коли її відвідує син із сім'єю. Один день із сім'єю займає стільки ж місця в ролику (житті), що й рік очікування. Наприкінці ролик зациклюється і остання сцена лінії самотності — це перша сцена лінії зустрічі 🤯.
Коротше, ми дійшли власне до головної теми цього тексту.
Ми зняли ролик. Клієнт попросив короткі версії на 15 і 10 секунд. Ми їх теж зробили. Всі розуміли: передати емоційну історію за 10 секунд неможливо. Але пофіг — це ж додаткові версії.
А потім я побачив медіа-план.
90 та 45 секунд — тиждень. Усі наступні сім тижнів — 10 і 15 секунд.
Сім тижнів! Я думав, що довга і короткі версії будуть показуватися хоча б у рівних пропорціях.
Коли я запитав у клієнта, чому так, мені сказали, що це — стандартний план як у всіх на ринку. Повну версію побачить середньостатистичний глядач один раз (якщо пощастить). Решта показів припадають на 10-секундну версію (у якій сенсу мало).
І це був 2017 рік. Сьогодні короткі формати показують ще частіше. Чому їх досі називають "додатковими" — загадка.
Після цього майже всі ролики, де я креативний директор, тривають максимум 15 секунд.
І щоразу, коли чую про "глибокі смисли" і "зворушливий сторітелінг", я запитую:
"Покажіть мені 6 секунд". Якщо глибокий сенс працює в 6 секундах — чудово, давайте робити. Якщо ні — чи варта ваша довга версія всіх цих зусиль?
Або давайте спочатку подивимося медіа-план, а вже потім розповідатимемо про емоції, глибинні смисли і сторітелінг.
——
З Різдвом вас. Справжньої вам магії, а не прес-релізної. Миру. І давайте намагатися зустрічатися з рідними не тільки у свята.
___
📱 Водоканал ☎️ Insta | LinkedIn
29.11.202420:08
Сьогодні Banda знову стала найефективнішим агентством України за версією конкурсу Effie.
Це означає, що компанії, зроблені Бандою, для клієнтів показали найкращий результат на ринку.
Вирішували це все 270 маркетинг-директорів та інших представників клієнтів і агентств, які були в журі цього року.
Про сам Effie. Цей конкурс заснований у Нью-Йорку 1968 року і сьогодні проводиться на 125+ ринках світу, включно з Україною. Результати, які агентство отримує у своїй країні, потім порівнюються з іншими країнами і визначаються найефективніші агентства світу.
Це означає, що компанії, зроблені Бандою, для клієнтів показали найкращий результат на ринку.
Вирішували це все 270 маркетинг-директорів та інших представників клієнтів і агентств, які були в журі цього року.
Про сам Effie. Цей конкурс заснований у Нью-Йорку 1968 року і сьогодні проводиться на 125+ ринках світу, включно з Україною. Результати, які агентство отримує у своїй країні, потім порівнюються з іншими країнами і визначаються найефективніші агентства світу.
25.10.202405:13
На мій смак це поки що найкраща реклама з використанням штучного інтелекту.
Көрсөтүлдү 1 - 24 ичинде 24
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.