Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Карап чыгуу

Николаевский Ванёк

Карап чыгуу

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Карап чыгуу

Труха⚡️Україна

Карап чыгуу

Николаевский Ванёк

Карап чыгуу

Собака (притульна). Канал

Сприймайте як хочете. Я взагалі вас вигадала.

TGlist рейтинг

ТипАчык

Текшерүү

Текшерилбеген

Ишенимдүүлүк

Ишенимсиз

Орду

ТилиБашка

Канал түзүлгөн датаMay 27, 2019

TGlistке кошулган дата

Sep 16, 2023

Мен каналдын ээсимин

Өзгөрүүлөр тарыхы

Тиркелген топ

СП

Рефлексії

Telegram каналы Собака (притульна). Канал статистикасы

Толугураак

Катталгандар

223

24 саат00%Жума00%Ай

83.7%

Цитация индекси

0

Эскерүүлөр1Каналдарда бөлүштү0Каналдарда эскерүүлөр1

1 посттун орточо көрүүлөрү

66

12 саат470%24 саат660%48 саат520%

Катышуу (ER)

1.52%

Кайра посттошту1Комментарийлер1Реакциялар4

Көрүүлөр боюнча катышуу (ERR)

0%

24 саат0%Жума

0.45%Ай

2.27%

1 жарнама посттун орточо көрүүлөрү

123

1 саат00%1 – 4 саат00%4 - 24 саат00%

Толугураак

Биздин ботту каналыңызга кошуп, анын аудиториясынын жынысын билүү.

Акыркы 24 саатта бардык посттор

0

Динамика

"Собака (притульна). Канал" тобундагы акыркы жазуулар

Бардык посттор

08.04.202523:47

У процесі вивчення іноземної мови (нової або заново) я найбільше боюся теми «Сімʼя / родина». Бо щоразу доводиться писати текст. І щоразу я пишу про своїх померлих, наче про живих. Щоб не використовувати минулий час, описуючи їх. Бо минулий час зазвичай вивчають пізніше, ніж цю тему.

Коли всі мої були живі, я знала, як правильно використовувати його в німецькій мові. У школі вчили. А тепер, коли від моїх залишилося двоє + зниклий безвісти брат + я і кішка, я забула минулий час.

Жахливо.
Але це не про граматику.

08.04.202519:50

| спати |

Крапає з неба залізний град.
Крапають води на тіло. Злим
оком вдивляєшся в сіру даль,
і підгинаться ноги. Сниш
теплу й маленьку, свою печаль,
що розростається, нищить світ.
Хочеться вирватись звідси, та
знову стискають за горло
сни.
Спи, не турбуйся за шум дощів,
Спи, не лякайся, коли земля
падає вверх — і вкриває, і:
спи, не давай їм украсти час.

Нині вже спатимеш довго:
ти
вічною ковдрою вкритий. Я
знову приходжу в далекі сни.
Знову безслівна й жахна —
віддай
око незле, щоб дивитись в світ
більше не було так гостро, бо
я ж розсипаюся — ти мовчиш.
Я розриваюся всоте, то/ж:
мушу нести цей незмірний хрест,
не розділивши його вагу.
Тиші навчи мене. Тиші — вже,
щоби
почути
підземний
крок.

В кожного з нас є своє імʼя.
В кожного з них є на нас мотив.
Сунуться знову помежи втрат
чорні й опухлі примари — їм
черево б знову набити вкрай,
нам
менше б ховати своїх живих.

Хочеш сказати, що «Боже, я…» —
мовкнеш. Ні слова.
Ні слова, втім:
Боже, дозволь їм померти. Дай
жити невинним
на цій землі.
Крапає з неба
залізний град.
Крапають води на тіло.

Дим.

08.04.2025

Кайра бөлүшүлгөн:

снотворний

04.04.202515:08

Згадав раптом, що мені вже більше, аніж пів року 25.
І про це я 4 роки тому писав дурні тексти і знімав відео на них з Мариною.

А тексти хоч і дурні були в 21, зате він щось знав...

03.04.202521:25

Знайшла в архівах історичне відео😀
Перший готельний номер, в якому я жила майже тиждень просто за те, шо я ПоЕтКа і мала невеличкий виступ на фестивалі.

Бремен, 2023.

Я тут шалено втомлена, бо всю ніч не спала. Ми тоді дуже складно добиралися з Дармштадту, мали кілька пересадок, а ще був шалений мороз. Німецькі потяги — це взагалі окрема історія, бо стояти кілька годин у проході, коли тебе штурхають буквально всі — не найкращий досвід. Досі згадую незнайому німкеню, яка побачила, що я вирубаюсь і потащила на своє місце (вона простояла кілька годин, поки я не прийшла до якогось +- нормального стану свідомості). Мене реально тааак вирубало, що я спала на плечі в якогось дуже поважного пана (ну, сподіваюсь, хоч не заслинила його).

Тай таке

Медиа контентке кире албай жатабыз

03.04.202510:31

| рибо |

Я відпускаю — пливи,
моя рідна
роздвоєна рибо, в далекі часи,
минаючи втрати,
вдаряючись в спини
більших за тебе, сильніших.
Пливи
до берега світлого —
в теплі протоки,
каменем встрибуй
і виринай
білою кулькою. Тихо —
бо
ось вже
падають краплі:
важкі, мов кришталь.

Вже в тобі, рибо, рóдиться подих
вже тобі кисню бракує, туман
перед очима. В глибинах
не можеш.
Вже тобі, рибо,
дім твій —
тюрма.
Тож
ти пливи
до наземного храму
повз
усі змінні, люті вітри.
Тож видихай з себе
вогкість цих надр.

Лиш не сповільнюйся, рибо.
Пливи.

20.02–03.04.25

Кайра бөлүшүлгөн:

Рефлекс рефлексій

01.04.202509:33

Загалом — готуйте свої гроші.

Завтра на сайті «Видавництва 21»запускаємо акцію-збір. У чернівецьких волонтерів внаслідок ракетного обстрілу в Кривому Розі згорів бус — дуже терміново потрібні кошти.

Банку я вже лишаю тут: https://send.monobank.ua/jar/4DvZTTmKaw

Новина про це тут: https://molbuk.ua/chernovtsy_news/334211-nash-bus-povnistu-znyshchenyi-volontery-z-chernivciv-iaki-potrapyly-pid-raketnyi-obstril-u-kryvomu-rozi-potrebuut-dopomogy.html

У чому суть акції на сайті видавництва:
50% від УСІХ продажів з сайту (впродовж 2-9 квітня) буде перераховано на збір Ігоря. Ви купуєте книжку — видавництво донатить половину.

Колись ми спільними зусиллями авторів, перекладачів і працівників зібрали 160+к грн на машинку швидкої. Нехай би і нині вдалося закрити це питання якнайшвидше.

Кайра бөлүшүлгөн:

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

29.03.202515:21

🔥🔥🔥

29.03.202515:21

Кияни і гості столиці, не пропустіть)

27.03.202510:51

| пташе |

Простір
під тілом твоїм
зневагомілим
знову згинається,
наче під тиском планет.
Напружуєш мʼязи,
хапаючи нитку злотаву за комір,
стаєшся великою кулькою кисню —
наповнюєш все
духом життя усествердним,
духом правічним, незвабним,
птахом злітаєш із пастки
довгих підземних ходів.
Крила твої не заслабли,
хоч і пробиті цвяхами:
в отвори ледь непомітні
вʼїлася сумнівів міль.
Точить тебе неквапливо,
струшує пірʼя на землю —
бачиш, як з тебе злітають
шати твої,
наче сніг.

Вість з батьківщини, з надхмарних
замків безсмертя приймаєш —
мусиш надалі горіти,
не спопеляючи світ.
Сонцем новим йому стати
мусиш, прийнявши у серці,
світло народження часу —
радість всесвітню
і біль.

Ти вже
не в змозі здійняти
тіло своє понад себе —
тягнуть, замочені в зливі,
крила
додолу,
а втім —
світло росте,
незбагненно
шириться в просторі. Тихо
очі заплющуєш, мариш
додом, в якому тобі
тепло і добре,
в якому
темно й спокійно —
ти мариш.

Крила сточила до кістки
спрагла до сумнівів міль.
Тулишся тілом у себе,
в воду устрибуєш,
хочеш
вглиб заплисти чи влетіти,
вимити з ранок всю сіль.

Все ж: ти не риба —
ти тонеш.
Дім залишається зовні.
Простір стискається.
Простір
стався вже зовсім
малим.

27–28.03.25

26.03.202521:16

Готую один матеріал на завтра, залізла покопирсатися в архіві міжнародної премії. Такий прикол: у 2022 році її виграв Жадан з романом «Інтернат», а в 2023 Рафеєнко з його «Мондеґріном» увійшов лише в ТОП-10.

Чесно, я підозрюю, що «Інтернат» тоді відзначили радше щоб підтримати українського автора. Я вважаю цей текст непоганим. Навіть хорошим, динамічним. Але «Мондеґрін», як на мене, значно потужніший.

До чого це я..)

А до того, що аж на душі відлягло. Нарешті потрохи усвідомлюю — проблема все ж не в мені й провали з конкурсами/резиденціями і т.д. насправді нічого не визначають.
Бо порівнювати «на кращість» можна лише погані тексти, намагаючись серед гіршого знайти щось притомне. А хороші тексти — якими б вони різними між собою не були — залишаться не менш хорошими і жодні відзнаки не змінять їхньої справжньої цінності.

Я б це мовчки прожила або записала б в щоденник — і забула, але раптом тут є бодай одна людина, якій це теж важливо усвідомити саме зараз)))

26.03.202508:47

+1 відмова до колекції 😁

23.03.202521:16

| sich verlieren |

А що, раптом після пробутого
ми
не скажем навзаєм ні слова?
Подовжимо відстані, втратимось в них?
Ми ж більше
ніколи, нікому
не станемо ближчими, «більше, аніж»,
загубимось в темряві й тиші.

Збудуємо стіни —
як їх знести? —
коли ми в оточені тіней.
Коли ми розʼєднано йдемо у тінь.
Коли підступають до горла
фантоми несказаних «може, лишись».
Ми йдемо.
Іти нам
ще довго.

Ніколи
не вимовим імені ми,
розсіємо спогади з часом.
Нікому
не скажем
«приходь в мої сни,
приходь у них, будь в них».
Не скажем.

Коли вже до тебе
пів подиху
і
ці стіни ростуть, наче крига —
вдаряюсь обличчям, руками, грудьми.
Холону
Навзаєм.
Не ми вже
історію пишемо спільну.
Не нам
торкатися тіла навпроти.

Нарощуєм голки мовчання —
у нас
слова застрягають
у горлі.

21.03.202513:42

Забула про сьогоднішній зум-виступ до дня поезії, довелось на вулиці читати вірші в телефон і з телефона. Ви б бачили обличчя людей, які проходили повз.

Я вже давно не боюсь публічних виступів, але тепер вже точно стала безстрашна.

16.03.202520:00

Я щось не бачу, щоб сьогодні за сьогодні додався хоч один донат. Треба виправити. Неґайно поділіться грошима (будь ласка)

15.03.202513:50

Це Аркадій і його перелік найцікавіших заходів на Арсеналі 2024.
Він колекціонує книжки, має свій тг-канал і пише там різне цікаве.

Зараз Аркадій збирає кошти на реабілітацію для своєї знайомої.

На волонтерських засадах Дана викладає українську мову для дітей, котрі не мають можливості вчитися в українських школах, або ж активно переходять на українську. І якщо я сам останнім часом не впадаю у відчай, то це, зокрема, тому, що вона ділиться своїм оптимізмом і енергією, буквально кажучи мені «Вставай-но і роби щось!». Але треба допомогти встати на ноги і їй».

А щоб пришвидшити збір, розігрує книжку Іздрика з автографом за донат від 50 грн. Пропоную обміняти суботню каву на можливість виграти примірник і зробити добру справу. Навіть якщо не любите Іздрика — закиньте кілька грн, бо в ці темні часи потрібно допомагати людям. І тоді буде трохи світліше.

Банка: https://send.monobank.ua/jar/44E7fWYGbK

Канал про книжки і не лише: https://t.me/IndexLibrorum