Етносказ
Кайра бөлүшүлгөн:
східний поліщук
27.04.202514:32
«Діди» у місті Мена, Корюківський район, Чернігівщина.
Світлина від Катерини Нікитенко.
Світлина від Катерини Нікитенко.
Кайра бөлүшүлгөн:східний поліщук
27.04.202514:32
Фото «проводів» з хутора Тимки, села Стара Басань, Ніжинського району. З Вікіпедії.
Кайра бөлүшүлгөн:
МКСК — Міністерство культури та стратегічних комунікацій
27.04.202513:31
🇺🇦24 квітня у Києві відкрилася виставка «Іканича: маріупольська писанка», що присвячена культурній спадщині Маріуполя після знищення місцевого краєзнавчого музею внаслідок російської агресії.
🗣️«Унікальність виставки полягає, зокрема, в тому, що вона об’єднала різні види спадщини, різні часи, традицію і творчість. Виставка демонструє також, як охороні та розвитку культури сприяє об’єднання різних гравців – Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, обласної влади, міста, двох музеїв, громадських організацій, які акредитовані в ЮНЕСКО, й, безумовно, носіїв культури, для яких Іканича є невіддільною частиною їх життя і культурної ідентичності», — зазначила Галина Григоренко.
Детальніше читайте на сайті МКСК 🔗
🗣️«Унікальність виставки полягає, зокрема, в тому, що вона об’єднала різні види спадщини, різні часи, традицію і творчість. Виставка демонструє також, як охороні та розвитку культури сприяє об’єднання різних гравців – Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, обласної влади, міста, двох музеїв, громадських організацій, які акредитовані в ЮНЕСКО, й, безумовно, носіїв культури, для яких Іканича є невіддільною частиною їх життя і культурної ідентичності», — зазначила Галина Григоренко.
Детальніше читайте на сайті МКСК 🔗
Кайра бөлүшүлгөн:
Свята Літургійного року
27.04.202509:21
Неділя після Пасхи у християн візантійського обряду називається Томиною (Антипасхою), а в латинському обряді — Білою неділею. Цього року вона припадає на 27 квітня.
Особливе відзначення цієї неділі має під собою біблійні підстави. У сам день Христового Воскресіння, коли Він з’явився своїм учням, апостола Томи не було з ними. Про зустріч з Воскреслим він почув пізніше від співбратів, на що сказав: “Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, — не повірю!” (Йо. 20, 25).
Христос, “щоб його з невірства до віри привести” (стихира Вечірні Томиної неділі), ще раз з’явився через вісім днів своїм учням, серед яких вже був Тома. Звідси й назва “Антипасха”. Грецький префікс “анти” (“замість”) в поєднанні з назвою події, що відбулася вісім днів тому, вказує на її повторне та оновлене пережиття.
“Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, — а віруючий!” (Йо. 20, 27) — сказав Ісус Томі. А потім додав: “Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!” (Йо. 20, 29). В результаті цієї особистої зустрічі Тома визнав: “Господь мій і Бог мій!” (Йо. 20, 28).
Літургійне представлення цієї події бере свій початок з Єрусалиму. Паломниця Сильвія Аквітанська (Етерія) розповідає про процесійні моління в Єрусалимі IV ст. в неділю після Пасхи, які під проводом єпископа відбувалися у різних частинах міста й закінчувалися на Сіоні читанням євангельського уривка про зустріч Томи з Воскреслим.
Сьогодні Томина неділя є днем, який іде одразу після періоду найурочистішого святкування Христового Воскресіння — Світлого тижня. Але водночас продовжує пасхальний період, який триватиме до Вознесіння. Богослужіння усього наступного тижня після Томиної неділі будуть спонукати вірних до роздумів над подією зустрічі Томи з Христом після його Воскресіння. Детальніше
Особливе відзначення цієї неділі має під собою біблійні підстави. У сам день Христового Воскресіння, коли Він з’явився своїм учням, апостола Томи не було з ними. Про зустріч з Воскреслим він почув пізніше від співбратів, на що сказав: “Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, — не повірю!” (Йо. 20, 25).
Христос, “щоб його з невірства до віри привести” (стихира Вечірні Томиної неділі), ще раз з’явився через вісім днів своїм учням, серед яких вже був Тома. Звідси й назва “Антипасха”. Грецький префікс “анти” (“замість”) в поєднанні з назвою події, що відбулася вісім днів тому, вказує на її повторне та оновлене пережиття.
“Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, — а віруючий!” (Йо. 20, 27) — сказав Ісус Томі. А потім додав: “Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!” (Йо. 20, 29). В результаті цієї особистої зустрічі Тома визнав: “Господь мій і Бог мій!” (Йо. 20, 28).
Літургійне представлення цієї події бере свій початок з Єрусалиму. Паломниця Сильвія Аквітанська (Етерія) розповідає про процесійні моління в Єрусалимі IV ст. в неділю після Пасхи, які під проводом єпископа відбувалися у різних частинах міста й закінчувалися на Сіоні читанням євангельського уривка про зустріч Томи з Воскреслим.
Сьогодні Томина неділя є днем, який іде одразу після періоду найурочистішого святкування Христового Воскресіння — Світлого тижня. Але водночас продовжує пасхальний період, який триватиме до Вознесіння. Богослужіння усього наступного тижня після Томиної неділі будуть спонукати вірних до роздумів над подією зустрічі Томи з Христом після його Воскресіння. Детальніше
Кайра бөлүшүлгөн:
UkrDiaspora
27.04.202514:41
Життя українських емігрантів-вуглекопів на початку ХХ століття - це суцільний фільм жахів. Один з епізодів.
Кайра бөлүшүлгөн:східний поліщук
27.04.202514:32
Ще один приклад того, як раніше поминали під час «дідів». Все село сідало на цвинтарі за одним обідом, поминаючи своїх предків разом, що я вважаю дуже символічним. Столики вже прийшли на цвинтарі значно пізніше.
Фото з села Новосілки, Вишгородського району (його лівобережна частина), Київщина.
Взято зі сторінки Влада Висоцького у Facebook (посилання у коментарях)
Фото з села Новосілки, Вишгородського району (його лівобережна частина), Київщина.
Взято зі сторінки Влада Висоцького у Facebook (посилання у коментарях)
Кайра бөлүшүлгөн:
KRYVIS
27.04.202514:17
Часам здзіўляюся, калі бачу, як праваслаўныя адчуваюць сябе тут як гаспадары. Хочацца спытаць: а чаму вы вырашылі што гэты могілкі зʼяўляюцца вашым рэлігійным абшарам, а бабкі на іх — вашай паствай? Ідэолагі беларускасці абвесцілі славянамоўных нашчадкаў тутэйшых балтаў "праваслаўнымі" і таму царква адчула сваю манаполію на гэтыя землі. Але тутэйшыя не былі праваслаўнымі. Шчыраму беларускаму хрысціяніну прыйдзецца прызнаць, што большасць яго продкаў гарыць у пекле праз няведанне асноў хрысціянскага веравучэння. Нашыя продкі не жылі ў хрысціянскіх гарадах. Шчыры праваслаўны мае зразумець, што знаходзіцца тут на пазіцыях "рускіх мусульман" з іх абсалютнай адмовай ад сваіх продкаў і іх спадчыны. У такія дні як Радаўніца можна асабліва добра ўбачыць сутыкненне тутэйшага і таго што выдаецца за тутэйшае. На нашых вачах праваслаўная царква, карыстаючыся сваёй рэлігійнай манаполіяй, знішчае апошняе, што засталося ў народзе ад паганскай традыцыі.
Кайра бөлүшүлгөн:
Qırım | qırımtatarlar 🌙 Крим | кримські татари
27.04.202513:11
Період XVII-XVIII ст вважається розквітом кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва. При ханському дворі діяли цехи ткачів та вишивальників. Частину продукції також експортували у країни Середземномор’я та Малу Азію.
Кримськотатарське мистецтво має унікальний характер, оскільки успадкувало багатовікові традиції культури давніх народів які населяли Крим і які взяли участь в етногенезі кримських татар, і поєднує тюрко-ісламські та європейські форми.
Анексія Криму російською імперією, масова еміграція кримських татар, індустріалізація, криза, викликана суспільно-політичною ситуацією і страшним голодом у Криму 1921-1922 роках — все це призвело до занепаду традиційних видів кримськотатарських ремесел.
Серед видатних майстринь-вишивальниць кінця ХІХ — початку ХХ ст. — Шерфе Меджитова, Гумгум Джамбайська, Сальхе Барі, Фатьма Алієва, Фатіме Чубар. Одними з найталановитіших майстрів народної вишивки були Сеід-Абдула Озенбашли та Айше Мамбетова. Після приходу радянської влади в Криму були започатковані артілі кримськотатарської народної вишивки. В євпаторійській артілі у 1928 році проводила навчання мистецтву декоративного шиття народна художниця-майстриня Адавіє Ефендієва. А у 1930 році була інструктором вишивки в артілі “Eski örnek”.
Адавіє Ефендієва (крим. Adaviye Efendiyeva) народилась 1879 року в Євпаторії. З ранніх років мистецтву вишивки та ткацтва її навчала бабуся. За верстат для вишивки (крим. kergef) вперше сіла у віці 12 років, а через 4 роки батько купив їй ткацький верстат (крим. toquma tezyası). Для навчання дочки він найняв майстра з ткацтва.
Адавіє Ефендієва є автором понад 200 орнаментальних композицій. З 1935 року активно брала участь у художніх виставках, а вироби з її орнаментами експонувалися у Європі та США. До 1937 року Адавіє Ефендієва створила понад 500 орнаментів. Серед її творів — скатертини, весільні рушники, пояси з візерунками. Сама Адавіє ханим про свої композиції говорила так: “Мої орнаменти — мої думки”. Ескізи та малюнки Ефендієвої зберігаються у фондах Центрального музею Тавриди.
На жаль, Адавіє Ефендієва не пережила депортацію і померла 1944 року неподалік Самарканда (Узбекистан).
Кримськотатарське мистецтво має унікальний характер, оскільки успадкувало багатовікові традиції культури давніх народів які населяли Крим і які взяли участь в етногенезі кримських татар, і поєднує тюрко-ісламські та європейські форми.
Анексія Криму російською імперією, масова еміграція кримських татар, індустріалізація, криза, викликана суспільно-політичною ситуацією і страшним голодом у Криму 1921-1922 роках — все це призвело до занепаду традиційних видів кримськотатарських ремесел.
Серед видатних майстринь-вишивальниць кінця ХІХ — початку ХХ ст. — Шерфе Меджитова, Гумгум Джамбайська, Сальхе Барі, Фатьма Алієва, Фатіме Чубар. Одними з найталановитіших майстрів народної вишивки були Сеід-Абдула Озенбашли та Айше Мамбетова. Після приходу радянської влади в Криму були започатковані артілі кримськотатарської народної вишивки. В євпаторійській артілі у 1928 році проводила навчання мистецтву декоративного шиття народна художниця-майстриня Адавіє Ефендієва. А у 1930 році була інструктором вишивки в артілі “Eski örnek”.
Адавіє Ефендієва (крим. Adaviye Efendiyeva) народилась 1879 року в Євпаторії. З ранніх років мистецтву вишивки та ткацтва її навчала бабуся. За верстат для вишивки (крим. kergef) вперше сіла у віці 12 років, а через 4 роки батько купив їй ткацький верстат (крим. toquma tezyası). Для навчання дочки він найняв майстра з ткацтва.
Адавіє Ефендієва є автором понад 200 орнаментальних композицій. З 1935 року активно брала участь у художніх виставках, а вироби з її орнаментами експонувалися у Європі та США. До 1937 року Адавіє Ефендієва створила понад 500 орнаментів. Серед її творів — скатертини, весільні рушники, пояси з візерунками. Сама Адавіє ханим про свої композиції говорила так: “Мої орнаменти — мої думки”. Ескізи та малюнки Ефендієвої зберігаються у фондах Центрального музею Тавриди.
На жаль, Адавіє Ефендієва не пережила депортацію і померла 1944 року неподалік Самарканда (Узбекистан).
27.04.202510:16
Кайра бөлүшүлгөн:
Історія України 🇺🇦 ЗСУ ❤️
27.04.202509:03
27 квітня 2010 року у залі Верховної Ради під час ратифікації «Харківських угод» були бійки, дим і кидання яєць у спікера. Так голосували за продовження перебування свинособачого Чорноморського флоту в Криму до 2042 року.
21 квітня 2010 року у Харкові між Україною та РФ підписано угоди про продовження перебування свинопсячого Чорноморського флоту у Севастополі. Новообраний президент Віктор Янукович тоді збільшив термін перебування іноземного флоту в Криму до 2047 року.
Ще з 1990-х Крим залишався потенційно сепаратистським регіоном з потужним москальським впливом і найменшою часткою українського населення. База Чорноморського флоту в Севастополі слугувала символом російського впливу, а також силовим чинником майбутньої агресії. Згідно з договором 1997 року, час закінчення локалізації російського військового флоту на території АРК мав спливати у 2017 році .
За часів президентства Ющенка це питання кілька разів підіймалося і позиція України полягала у відмові дати продовження. Новообраний тоді президент Віктор Янукович пішов на поступки перед Наболоттям і запропонував суттєво продовжити термін базування псячого флоту.
Що отримала Україна від угоди? РФ використала давній енергетичний важіль: згідно з Харківськими угодами нашій державі гарантувалася знижка на газ в розмірі 30% (щоправда, тут варто пам’ятати, що роком раніше вже були підписані газові домовленості, за умовами яких ціна на газ була явно завищена, а тому знижка не фіксувала конкретну вигідну ціну, а лише передбачала зменшення чинної ціни на третину).
Підготовка та підписання угод стали одним з перших кроків ослаблення українського суверенітету та створили умови, за яких РФ зважилася на військові дії проти України. Умови договору були невигідними для України, адже навіть знижка на газ не була справді відчутною, а Янукович фактично обміняв її на український суверенітет.
Менш як за тиждень після підписання угоди в Харкові її мали ратифікувати народні депутати. Ідея підписати угоду з москвою на таких умовах ще в 2010 році піддавалася жорсткій критиці з боку проєвропейської опозиції. Противники ратифікації говорили про потенційне ослаблення суверенітету й абсолютно невигідні для України умови.
Після президентських виборів нова влада ще не мала повноти влади (більшості у парламенті), адже разом із Комуністичною партією та Блоком Литвина мали максимум 220 голосів. Тому Партія Регіонів шукала перебіжчиків з інших францій, які надали б голоси для підтримки угоди. Таких знайшлося аж 16 і угоди були ратифіковані.
Скандальне голосування супроводжувалося сутичками. В той день у Верховній Раді, окрім звичних для того часу бійок, депутати палили димові шашки, а опозиція бойкотувала голосування. Противники угоди під гаслом «Не дамо продати Україну!» намагалися не допустити голосування, але Партія Регіонів доклала всіх зусиль, щоб назбирати голоси (того дня на засідання прийшов навіть Рінат Ахметов, який до цього в стінах парламенту з’являвся на складання присяги депутата).
Харківські угоди зміцнили позиції наболоття в Криму, а розташування Чорноморського флоту у Севастополі посприяло анексії півострова у 2014 році. Зобов’язання, які свинопсарня взяла на себе у 2010 році, не були виконані, а Москва в односторонньому порядку пішла на розірвання угоди в березні 2014 року.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
21 квітня 2010 року у Харкові між Україною та РФ підписано угоди про продовження перебування свинопсячого Чорноморського флоту у Севастополі. Новообраний президент Віктор Янукович тоді збільшив термін перебування іноземного флоту в Криму до 2047 року.
Ще з 1990-х Крим залишався потенційно сепаратистським регіоном з потужним москальським впливом і найменшою часткою українського населення. База Чорноморського флоту в Севастополі слугувала символом російського впливу, а також силовим чинником майбутньої агресії. Згідно з договором 1997 року, час закінчення локалізації російського військового флоту на території АРК мав спливати у 2017 році .
За часів президентства Ющенка це питання кілька разів підіймалося і позиція України полягала у відмові дати продовження. Новообраний тоді президент Віктор Янукович пішов на поступки перед Наболоттям і запропонував суттєво продовжити термін базування псячого флоту.
Що отримала Україна від угоди? РФ використала давній енергетичний важіль: згідно з Харківськими угодами нашій державі гарантувалася знижка на газ в розмірі 30% (щоправда, тут варто пам’ятати, що роком раніше вже були підписані газові домовленості, за умовами яких ціна на газ була явно завищена, а тому знижка не фіксувала конкретну вигідну ціну, а лише передбачала зменшення чинної ціни на третину).
Підготовка та підписання угод стали одним з перших кроків ослаблення українського суверенітету та створили умови, за яких РФ зважилася на військові дії проти України. Умови договору були невигідними для України, адже навіть знижка на газ не була справді відчутною, а Янукович фактично обміняв її на український суверенітет.
Менш як за тиждень після підписання угоди в Харкові її мали ратифікувати народні депутати. Ідея підписати угоду з москвою на таких умовах ще в 2010 році піддавалася жорсткій критиці з боку проєвропейської опозиції. Противники ратифікації говорили про потенційне ослаблення суверенітету й абсолютно невигідні для України умови.
Після президентських виборів нова влада ще не мала повноти влади (більшості у парламенті), адже разом із Комуністичною партією та Блоком Литвина мали максимум 220 голосів. Тому Партія Регіонів шукала перебіжчиків з інших францій, які надали б голоси для підтримки угоди. Таких знайшлося аж 16 і угоди були ратифіковані.
Скандальне голосування супроводжувалося сутичками. В той день у Верховній Раді, окрім звичних для того часу бійок, депутати палили димові шашки, а опозиція бойкотувала голосування. Противники угоди під гаслом «Не дамо продати Україну!» намагалися не допустити голосування, але Партія Регіонів доклала всіх зусиль, щоб назбирати голоси (того дня на засідання прийшов навіть Рінат Ахметов, який до цього в стінах парламенту з’являвся на складання присяги депутата).
Харківські угоди зміцнили позиції наболоття в Криму, а розташування Чорноморського флоту у Севастополі посприяло анексії півострова у 2014 році. Зобов’язання, які свинопсарня взяла на себе у 2010 році, не були виконані, а Москва в односторонньому порядку пішла на розірвання угоди в березні 2014 року.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
27.04.202514:36
Кайра бөлүшүлгөн:східний поліщук
27.04.202514:32
Але тепер хочу сказати пару слів щодо ситуації, яка щорічно виникає в українському суспільстві перед та під час «дідів», а саме палких дискусій до теми, чи потрібно все те нам. Зрозуміло, що противники цих поминальних діляться на два основні типи – ті, хто схиляється до церковних правил, та вважає це відвертим язичництвом та тих, хто вбачає у цьому щось живе і старе, порівнюючи це чомусь з якось «совєтчиною». Хоча ці твердження мене як людину, яка цілком нормально ставилась до цього все життя, трохи підбурюють, що є трохи зрозумілим, бо наші люди любителі ставити тільки своє бачення традиційного за один шаблон для всієї країни, але зрештою я можу в дечому погодитись. Так, для ревних вірян це є чимось ненормальним, розумію. Але вже так склалася наша народна культура, поєднуючи дохристиянське та християнське. Дехто може це відкидати, але вже як склалось. Та й поки мені ще важко сформувати якісь аргументи , аби пояснити таким людям, які вважають це поганим, що треба терпимо ставитись до цієї традиції.
Щодо постійних посилань до «совєтчини», то тут теж досить цікаво. Ніякого стосунку совєтська влада до цих поминальних днів не має. Як відомо, елементи цих поминань мають дохристиянське походження. Так, те, що певна «деградація» цієї традиція у вигляді, насамперед, збільшення кількості людей, які зловживають алкоголем та тих, хто перетворює це на фестиваль, має свої початки у совєтську добу, то це правда. Але ж це не дозволяє казати нам, що ця традиція дика та не варта на існування сьогодні.
Згідно досліджень людству було завжди легше комунікувати між собою та паралельно вживати їжу. Під час поминання покійних це працювало так само, як і з живими. Та й традиційне сприйняття наших пращурів ти же цвинтарів та смерті було простішим, аніж наше, яке вже сформувалося під випливли сучасних зображень цих явищ. Тому раніше це не було чимось дивним, коли люди приходили на цвинтар, обідали прямо на могилах, згадували та говорили з покійними. І це ж не означає, що вони всі поголовно вірили, що саме на цвинтарі тільки й можна поминати, просто цвинтар був останнім місцем зустрічі, де ще залишилась могила, яка могла символічно поєднувати живих та душі, які, як то кажуть, на «тому світі» були.
Всі ці думки до того, що вже досить нам свої особисті регіональні бачення традиції та загальні, які лунали з офіційних джерел, висміюючи перекладати на інші, таким чином роблячи регіональну різноманітність та красу традицій нашої нації одноманітною. А поки несемо далі правду та адекватність в маси, кожен про своє рідне.
Щодо постійних посилань до «совєтчини», то тут теж досить цікаво. Ніякого стосунку совєтська влада до цих поминальних днів не має. Як відомо, елементи цих поминань мають дохристиянське походження. Так, те, що певна «деградація» цієї традиція у вигляді, насамперед, збільшення кількості людей, які зловживають алкоголем та тих, хто перетворює це на фестиваль, має свої початки у совєтську добу, то це правда. Але ж це не дозволяє казати нам, що ця традиція дика та не варта на існування сьогодні.
Згідно досліджень людству було завжди легше комунікувати між собою та паралельно вживати їжу. Під час поминання покійних це працювало так само, як і з живими. Та й традиційне сприйняття наших пращурів ти же цвинтарів та смерті було простішим, аніж наше, яке вже сформувалося під випливли сучасних зображень цих явищ. Тому раніше це не було чимось дивним, коли люди приходили на цвинтар, обідали прямо на могилах, згадували та говорили з покійними. І це ж не означає, що вони всі поголовно вірили, що саме на цвинтарі тільки й можна поминати, просто цвинтар був останнім місцем зустрічі, де ще залишилась могила, яка могла символічно поєднувати живих та душі, які, як то кажуть, на «тому світі» були.
Всі ці думки до того, що вже досить нам свої особисті регіональні бачення традиції та загальні, які лунали з офіційних джерел, висміюючи перекладати на інші, таким чином роблячи регіональну різноманітність та красу традицій нашої нації одноманітною. А поки несемо далі правду та адекватність в маси, кожен про своє рідне.
27.04.202513:41
Кайра бөлүшүлгөн:
Всевидящее ОКО: Україна | Новини
27.04.202510:48
Ситуація у Рівному
Підпишися на OKO | Купуємо контент
Підпишися на OKO | Купуємо контент
Кайра бөлүшүлгөн:східний поліщук
27.04.202508:52
Сьогодні 39-ті роковини трагедії на Чорнобильській атомній електростанції. Велика подяка та шана тим, хто віддав своє здоровʼя та життя задля того, аби ліквідувати по максимуму наслідки цієї катастрофи!
Чернігівщина завдяки тому, що вітри в ті трагічні дні були спрямовані в інший бік, була врятована від величезної кількості радіоактивного пилу.
Тоді дуже велика кількість чоловіків молодого віку по всій області була задіяна у різних напрямках ліквідації.
Виселення людей не було, так як радіоактивні плями з великими дозами не потрапили на населені пункти. Тільки Редьківці Ріпкинського району не повезло, але вона була виселена вже за часів незалежності. Про це детальніше у сюжеті від Суспільного Чернігів.
Пам’ятаю родинну історію з Чернігова про те, як у ті дні на подвірʼї рясно цвіла груша, цвіт якої швидко потьмянів і груша зсохлась та вже не відійшла. Звісно, не можна стверджувати, що в тому може бути звʼязок. Але мені ця історію дуже запамʼяталась
https://youtu.be/-cPa3ImwHD8?si=4hEWpv2vpjHjPEfh
Чернігівщина завдяки тому, що вітри в ті трагічні дні були спрямовані в інший бік, була врятована від величезної кількості радіоактивного пилу.
Тоді дуже велика кількість чоловіків молодого віку по всій області була задіяна у різних напрямках ліквідації.
Виселення людей не було, так як радіоактивні плями з великими дозами не потрапили на населені пункти. Тільки Редьківці Ріпкинського району не повезло, але вона була виселена вже за часів незалежності. Про це детальніше у сюжеті від Суспільного Чернігів.
Пам’ятаю родинну історію з Чернігова про те, як у ті дні на подвірʼї рясно цвіла груша, цвіт якої швидко потьмянів і груша зсохлась та вже не відійшла. Звісно, не можна стверджувати, що в тому може бути звʼязок. Але мені ця історію дуже запамʼяталась
https://youtu.be/-cPa3ImwHD8?si=4hEWpv2vpjHjPEfh
27.04.202514:36
Не хуйова книжка є на цю тему
Кайра бөлүшүлгөн:східний поліщук
27.04.202514:32
Сьогодні та завтра (понеділок), а також у деяких місцевостях у вівторок на сході Полісся, як і у багатьох інших українських регіонах, поминальні дні. Одні з найбільших, які ще досі «живуть» серед українців.
Поминальні дні через тиждень після Великодня мають багато назв на Чернігівщині: ді(іе)ди, прово(а)ди, моги(і)лки, гро(а)бки, радавніца тощо. І це тільки те, що я чув особисто.
У моїй родині найчастіше вживалась назва «діди», тому я й досі вживаю саме її.
Найцікавішим явищем «дідів», з яким я був знайомий з дитинства та сприймав за щось зовсім звичайне, було христосування з покійними на їх могилі. Перед початком обіду на могилі розстеляли рушники та катали крашанкою три рази хрест, промовляючи великоднє привітання. Вже значно пізніше я дізнався, що цей невеликий звичай характерний тільки для сходу та центру Полісся.
У перехідній зоні (південь Ніжинщини) був вже поширений типовий для багатьох регіонів України звичай, коли діти після «проводів» збирали їжу, яку клали на могили.
Поминальні дні через тиждень після Великодня мають багато назв на Чернігівщині: ді(іе)ди, прово(а)ди, моги(і)лки, гро(а)бки, радавніца тощо. І це тільки те, що я чув особисто.
У моїй родині найчастіше вживалась назва «діди», тому я й досі вживаю саме її.
Найцікавішим явищем «дідів», з яким я був знайомий з дитинства та сприймав за щось зовсім звичайне, було христосування з покійними на їх могилі. Перед початком обіду на могилі розстеляли рушники та катали крашанкою три рази хрест, промовляючи великоднє привітання. Вже значно пізніше я дізнався, що цей невеликий звичай характерний тільки для сходу та центру Полісся.
У перехідній зоні (південь Ніжинщини) був вже поширений типовий для багатьох регіонів України звичай, коли діти після «проводів» збирали їжу, яку клали на могили.
Кайра бөлүшүлгөн:
Гетьманська Грамота ✙
27.04.202513:33
Хліб дня цього
Тиждень тому після служби Світлого Воскресіння Христового традиційно освячували Артос – сакральний хліб, що символізує собою присутність Христа у нашому житті.
На Фомину неділю, що сьогодні, його і прийнято роздавати вірним.
Козаки часто брали Артос із собою у похід, разом з освяченою водою. Хоч у деяких і склалось уявлення про те, що це може частково замінити святе Причастя у дорозі – звісно, це зовсім не так. Та все-таки вірні зберігають до нього благоговійне ставлення.
Благоговійне з пам'яттю про те, що лише доторкнувшись до дійсного Тіла Христового ми можемо засвідчити, що Це – Господь мій і Бог мій.
Картина – "Великодня утрення" Миколи Пимоненка.
Бажаємо щасливої неділі!
Гетьманська грамота ✙ |
#скрижаль_духовна
Тиждень тому після служби Світлого Воскресіння Христового традиційно освячували Артос – сакральний хліб, що символізує собою присутність Христа у нашому житті.
На Фомину неділю, що сьогодні, його і прийнято роздавати вірним.
Козаки часто брали Артос із собою у похід, разом з освяченою водою. Хоч у деяких і склалось уявлення про те, що це може частково замінити святе Причастя у дорозі – звісно, це зовсім не так. Та все-таки вірні зберігають до нього благоговійне ставлення.
Благоговійне з пам'яттю про те, що лише доторкнувшись до дійсного Тіла Христового ми можемо засвідчити, що Це – Господь мій і Бог мій.
Картина – "Великодня утрення" Миколи Пимоненка.
Бажаємо щасливої неділі!
Гетьманська грамота ✙ |
#скрижаль_духовна
Кайра бөлүшүлгөн:
Коружак Василь
27.04.202510:24
Білоруське ПОЛІССЯ має бути повернене в склад УКРАЇНИ
#коружак
23.04.2022/25.04.2025
https://youtu.be/WWpCi77xh4A?si=gH9hfZQpvqfJEHeJ
#коружак
23.04.2022/25.04.2025
https://youtu.be/WWpCi77xh4A?si=gH9hfZQpvqfJEHeJ
Кайра бөлүшүлгөн:
Історії українських козаків.
27.04.202509:26
https://www.youtube.com/watch?v=tt_Axp2i92c
УКРАЇНСЬКА ШЛЯХТА: хто вони і де вони?
Поділися постом та не забуть про👍
УКРАЇНСЬКА ШЛЯХТА: хто вони і де вони?
Поділися постом та не забуть про👍
Кайра бөлүшүлгөн:
Обранці духів ✙
27.04.202508:16
Dukar Dolma — це щорічний обряд у селищі Рітома (Тибет), який проводиться у квітні — місяці молитви. Монахи з місцевого монастиря відвідують кожну з 220 родин у поселенні, щоб зачитати молитви Дукар Долма.
📿 Ці молитви читаються задля: — відвернення перешкод і негараздів; — зміцнення здоров’я людей та тварин; — забезпечення достатку і добробуту в домі протягом року.
Dukar (དུས་དཀར།) — це тибетська назва одного з аспектів богині Білої Тари, яку шанують як захисницю від нещасть, хвороб і передчасної смерті.
Dolma (སྒྲོལ་མ།) — тибетське ім’я богині Тари загалом.
У поєднанні Dukar Dolma — це священна постать, яку закликають для очищення простору, гармонізації життєвих енергій та захисту від лиха.
📿 Ці молитви читаються задля: — відвернення перешкод і негараздів; — зміцнення здоров’я людей та тварин; — забезпечення достатку і добробуту в домі протягом року.
Dukar (དུས་དཀར།) — це тибетська назва одного з аспектів богині Білої Тари, яку шанують як захисницю від нещасть, хвороб і передчасної смерті.
Dolma (སྒྲོལ་མ།) — тибетське ім’я богині Тари загалом.
У поєднанні Dukar Dolma — це священна постать, яку закликають для очищення простору, гармонізації життєвих енергій та захисту від лиха.
Көрсөтүлдү 1 - 24 ичинде 2777
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.