«Шкоди розграбованих міст і містечок сягають більш як 60 млн. карбованців. Міністерство не рахує можливим стати в теперішній час на шлях повного поверення шкід, то Міністерство вважає, що негайно повинні бути вжиті всі заходи до того, щоб дати частині населення цих містечок змогу відновити нормальну працю. Необхідно забезпечити почасти удів, прийти на допомогу ремісникам необхідним знаряддям, а також в деякій мірі полагодити зруйноване господарство.Одним словом необхідно зруйновані міста і містечки привести в умови по можливости нормального життя».
Самий монархізм для українських історичних умов завжди був чужий і неорганічний; в нашій же сучасности й будучности він просто стає абсурдом. Монархічні теорії наших гетьманців лишилися наскрізь штучним компільованням чужих, західно-европейських роялістичних ідей, густо при-правлених сосом московсько-польських «консервативних» анахронізмів. Це перетворило гетьманську течію в звичай-ну соціяльну реакцію, що - всуперед льогіці та інтересам Української Нації і в згоді з московсько-польськими реак-ційними елементами змагає до реставрації капіталістично-поміщицького ладу на базі федеративного «Союзу -
Трьох Русей».
«Вожді здебільш — уроджені бесідники. Це натуральна форма безпосереднього промінювання їх духової енергії на оформлювану нею людську масу. Петлюра був бесідник. Не з тих, що декламують по парламентах і на бенкетах, не з тих, що оздоблюють загальними кучерявими орнаментами й сентиментальними модуляціями. Вистане сказати, що на початку 1919 року Петлюра, безборонний, промовив перед розагітованим більшовиками і просякнутим більшовицькими агентами залізничним робітництвом. Його могли тоді дуже легко і майже безкарно знищити агенти Москви. Але результатом промови Петлюри було масове зголошення робітників до української армії й панічне зникнення агентів. Як і кожен правдивий вождь, Петлюра промовляв цілою істотою своєю, цілим організмом своїм. І кожне слово його пульсувало живим і діяльним змістом».
«Власти закрыли университет. Я в это время никакой политикой не занимался. Но как и большинство студентов, я был очень недоволен перерывом учения — я приехал в Киев из далекой провинции учиться. Поэтому, когда была объявлена студенческая демонстрация на улице против здания университета в знак протеста против его закрытия, я отправился на эту демонстрацию».
«Прибывший на грузовиках отряд "державной варты", спешился, выстроился ибез малейшего предупреждения открыл по демонстрации стрельбу. Надо сказать, что при виде винтовок толпа бросилась врассыпную. Против винтовок осталось три-четыре десятка человек, которые считали ниже своего достоинства бежать, как зайцы, при одном виде полиции. Эти оставшиеся были или убиты (человек двадцать), или ранены (тоже человек двадцать). Я был в числе раненых».
I. Генеральний старшина:
1. Генерал-полковник.
2. Генерал-поручник.
3. Генерал-хоруний.
II. Булавна старшина:
4. Полковник.
5. Підполковник.
III. Молодша старшина:
6. Сотник.
7. Поручних.
8. Хорунжий.
«Помимо прочитанных им лекций, Винниченко вел переговоры в Праге с представителем украинской радикал-демократической партии Мациевичем, Гомзиным и Галаганом, а также с генералом Омеляновичем-Павленко. Всем этим лицамВинниченко заявил, что он решил возродить "Украинскую Коммунистическую Партию" и начать борьбу с советской властью за освобождение Украины».
«Шкоди розграбованих міст і містечок сягають більш як 60 млн. карбованців. Міністерство не рахує можливим стати в теперішній час на шлях повного поверення шкід, то Міністерство вважає, що негайно повинні бути вжиті всі заходи до того, щоб дати частині населення цих містечок змогу відновити нормальну працю. Необхідно забезпечити почасти удів, прийти на допомогу ремісникам необхідним знаряддям, а також в деякій мірі полагодити зруйноване господарство.Одним словом необхідно зруйновані міста і містечки привести в умови по можливости нормального життя».
I. Генеральний старшина:
1. Генерал-полковник.
2. Генерал-поручник.
3. Генерал-хоруний.
II. Булавна старшина:
4. Полковник.
5. Підполковник.
III. Молодша старшина:
6. Сотник.
7. Поручних.
8. Хорунжий.
Самий монархізм для українських історичних умов завжди був чужий і неорганічний; в нашій же сучасности й будучности він просто стає абсурдом. Монархічні теорії наших гетьманців лишилися наскрізь штучним компільованням чужих, західно-европейських роялістичних ідей, густо при-правлених сосом московсько-польських «консервативних» анахронізмів. Це перетворило гетьманську течію в звичай-ну соціяльну реакцію, що - всуперед льогіці та інтересам Української Нації і в згоді з московсько-польськими реак-ційними елементами змагає до реставрації капіталістично-поміщицького ладу на базі федеративного «Союзу -
Трьох Русей».
«Вожді здебільш — уроджені бесідники. Це натуральна форма безпосереднього промінювання їх духової енергії на оформлювану нею людську масу. Петлюра був бесідник. Не з тих, що декламують по парламентах і на бенкетах, не з тих, що оздоблюють загальними кучерявими орнаментами й сентиментальними модуляціями. Вистане сказати, що на початку 1919 року Петлюра, безборонний, промовив перед розагітованим більшовиками і просякнутим більшовицькими агентами залізничним робітництвом. Його могли тоді дуже легко і майже безкарно знищити агенти Москви. Але результатом промови Петлюри було масове зголошення робітників до української армії й панічне зникнення агентів. Як і кожен правдивий вождь, Петлюра промовляв цілою істотою своєю, цілим організмом своїм. І кожне слово його пульсувало живим і діяльним змістом».
«Готовий капітал, по заяві Супруна, складався щось з 300 тисяч німецьких марок і понад 130 тисяч нічого вже тоді невартих карбованців і рублів (в сейфі), які він здав ревізійній комісії».
«Власти закрыли университет. Я в это время никакой политикой не занимался. Но как и большинство студентов, я был очень недоволен перерывом учения — я приехал в Киев из далекой провинции учиться. Поэтому, когда была объявлена студенческая демонстрация на улице против здания университета в знак протеста против его закрытия, я отправился на эту демонстрацию».
«Прибывший на грузовиках отряд "державной варты", спешился, выстроился ибез малейшего предупреждения открыл по демонстрации стрельбу. Надо сказать, что при виде винтовок толпа бросилась врассыпную. Против винтовок осталось три-четыре десятка человек, которые считали ниже своего достоинства бежать, как зайцы, при одном виде полиции. Эти оставшиеся были или убиты (человек двадцать), или ранены (тоже человек двадцать). Я был в числе раненых».
«За 0,75 ф. капусти — 45 копійок, за 0,5 ф. буряка — 30 копійок, за 0,1 ф. моркви — 8 копійок, за 0,25 ф. цибулі — 15 копійок, за 0,25 ф. томатів — 25 копійок, за 0,5 ф. картоплі — 20 копійок, за 0,25 ф. квасолі — 2.5. Додаткові інгредієнти для борщу обходилися в такі суми: 0,25 ф. свинячого м'яса — 6 копійок, 2 золотники сала — 25 копійок, 2 золотники цукру — 5 копійок, 10 золотників вершкового масла — 1 карбованець 50 копійок, 3 з. сметани — 20 копійок, 10 золотників соняшникової олії — 90 копійок, 2 золотники борошна — 2 копійки.Таким чином, вартість борщового набору полтавчанина у вересні 1918 р. складала 7 карбованців 4 копійки».
