ζῷοДраківка𐂂
02.05.202518:53
1. Те, що має властивість приналежности до Тексту, експірується останнім із себе.
2. Постійним є-і-не-є надлишок кисню: Тексту-бо властиво затримувати дихання в моменти аутоасфіксії.
3. Відсутність постійности надлишку перекидається й на сам Текст питанням наявносте.
4. Це затверджує єство подібною квазі-відсутністю. Так вона вперше здибує спосіб репрезентації через Голос.
5. Квазі-присутність набуває парадокументульного значення.
6. Надлишок, тим не менш, є постіним за своєю експіруючою силою: що приналежне до Тексту, є таким саме через постійність сили видиху.
7. Але інтенсивність не визначається кількістю. І залежить від достатньо фази квазі-відсутности. Саме непостійна інтенсивність аутоасфіксії визначає сталу.
8. Достатньо — буває різне за тембром, емоцією, способом артикуляції. Воно відливає форму в залежности від особливостей конкретного.
9. Таку залежність не варто розуміти як підпорядкованість. А лише як факт: форма завжди відповідає конкретному. Вона творить, але в той же час і шукає те, що б відповідало інтенсивности.
10. Та інтенсивність аутоасфіксії не вичерпує силу визначаємости — лише в тому, що позначається за об'єкт розшуку.
11. Повідець стискає горлянку собаки-шукача, а рука послаблює хват, щоб задати вектор. Про сам об'єкт мова тут ще не йде.
12. Існування-як-знахідність таким чином під сумнівом.
13. Сумнів, скепсис як складові фікції — необхідна частина пошукової операції.
14. Народна етимологія, відповідно, слугує початковим кроком до конспірології.
15. Щоб знайти тіло жертви треба грати за правилами вбивці.
16. Та у Тексті все єдине. Правила вбивці — правила жертви.
17. Слідчий досконало вивчив щоденники Г. Погрішного. І хоча в моменті має сумнів, останній і підштовхує його використати в якості зачіпки контекстуальний підхід — сумнів і відсутність результатів пошуку протягом останніх десяти годин.
18. Слідчий дістає з кишені годинник, подарований дружиною на річницю весілля. Це було ніжним нагадуванням про його фанатичну відданість роботі. Вона ніколи не говорила прямо того, що могло б спричинити переїдання.
19. «І коли ви захочете знайти мене, згадайте про пологові перейми. Той, хто розрізає пуповину, членить буття на рівноцінні проміжки».
— Уявляєш, він народився — і відразу пішов. А через хвилину вже навчився літати. Як у казці. Ми — батьки божественної істоти. Його вознесіння... це дивовижно!
20. Навіть коли їй самій бувало боляче, для інших вона стелила м'яке з власних слів.
21. Але це не може бути правдою! — «У Наративу не буває випадковостей».
22.— Інспекторе! — Дощ, в якому раніше не було жодної потреби, тепер нагадав йому про недостатність набраного повітря: голодні краплі накинулося на Голос і пожрали його ще до того, як хоча б частина встигла долетіти до адресата. — Інспекторе!
23. Слідчий помічає, що його краватка зав'язана ненадійно. Він змиряється з думкою, що на несвідомому рівні це породжує хистку матерію Голосу, тож перев'язує клиноподібний шмат тканини у крапочку настільки туго, наскільки дозволяє рівень його тривожности.
— Інспекторе! Дайте псові понюхати оце.
24. Пса притримують, змушують забути вектор пошуку. Новий об'єкт вдихання породжує купу парадоксальних образів. Образи, вказуючи на Слідчого, в той самий час відводять від нього підозру. Стає очевидним: треба шукати не-Слідчого.
Вишукуючи негатавний слід, пес прокладає траєкторію. Зачіпка!
25. «Кохання моє! Всеблаге і нестворене! Тільки про тебе мої помисли. Я — лише подих, що вийшов з тебе і у тебе повертається» — думає пес й інтенціональними стрибками веде групу до місця злочину.
– Всеблагий Господь... — виє Текст отворами Першодерева — величезної верби, що на своїй корі зберегла зі стародавніх часів (можливо, з післязавтра) вираз жаху на лисячій морді.
26. «Тільки з поміччю хитрощів ми ще можемо знайти путь до початку Всього».
— Ми знайшли його! — Шарудить листям Текст.
27. Але самі слова Тексу вже підтверджують дійсність мовленого.
28. Вони насичують мислеобразність персонажів відчуттям певності.
29. Текст завжди від себе йде до персонажів. Персонаж завжди повертається до Тексту.
2. Постійним є-і-не-є надлишок кисню: Тексту-бо властиво затримувати дихання в моменти аутоасфіксії.
3. Відсутність постійности надлишку перекидається й на сам Текст питанням наявносте.
4. Це затверджує єство подібною квазі-відсутністю. Так вона вперше здибує спосіб репрезентації через Голос.
5. Квазі-присутність набуває парадокументульного значення.
6. Надлишок, тим не менш, є постіним за своєю експіруючою силою: що приналежне до Тексту, є таким саме через постійність сили видиху.
7. Але інтенсивність не визначається кількістю. І залежить від достатньо фази квазі-відсутности. Саме непостійна інтенсивність аутоасфіксії визначає сталу.
8. Достатньо — буває різне за тембром, емоцією, способом артикуляції. Воно відливає форму в залежности від особливостей конкретного.
9. Таку залежність не варто розуміти як підпорядкованість. А лише як факт: форма завжди відповідає конкретному. Вона творить, але в той же час і шукає те, що б відповідало інтенсивности.
10. Та інтенсивність аутоасфіксії не вичерпує силу визначаємости — лише в тому, що позначається за об'єкт розшуку.
11. Повідець стискає горлянку собаки-шукача, а рука послаблює хват, щоб задати вектор. Про сам об'єкт мова тут ще не йде.
12. Існування-як-знахідність таким чином під сумнівом.
13. Сумнів, скепсис як складові фікції — необхідна частина пошукової операції.
14. Народна етимологія, відповідно, слугує початковим кроком до конспірології.
15. Щоб знайти тіло жертви треба грати за правилами вбивці.
16. Та у Тексті все єдине. Правила вбивці — правила жертви.
17. Слідчий досконало вивчив щоденники Г. Погрішного. І хоча в моменті має сумнів, останній і підштовхує його використати в якості зачіпки контекстуальний підхід — сумнів і відсутність результатів пошуку протягом останніх десяти годин.
18. Слідчий дістає з кишені годинник, подарований дружиною на річницю весілля. Це було ніжним нагадуванням про його фанатичну відданість роботі. Вона ніколи не говорила прямо того, що могло б спричинити переїдання.
19. «І коли ви захочете знайти мене, згадайте про пологові перейми. Той, хто розрізає пуповину, членить буття на рівноцінні проміжки».
— Уявляєш, він народився — і відразу пішов. А через хвилину вже навчився літати. Як у казці. Ми — батьки божественної істоти. Його вознесіння... це дивовижно!
20. Навіть коли їй самій бувало боляче, для інших вона стелила м'яке з власних слів.
21. Але це не може бути правдою! — «У Наративу не буває випадковостей».
22.— Інспекторе! — Дощ, в якому раніше не було жодної потреби, тепер нагадав йому про недостатність набраного повітря: голодні краплі накинулося на Голос і пожрали його ще до того, як хоча б частина встигла долетіти до адресата. — Інспекторе!
23. Слідчий помічає, що його краватка зав'язана ненадійно. Він змиряється з думкою, що на несвідомому рівні це породжує хистку матерію Голосу, тож перев'язує клиноподібний шмат тканини у крапочку настільки туго, наскільки дозволяє рівень його тривожности.
— Інспекторе! Дайте псові понюхати оце.
24. Пса притримують, змушують забути вектор пошуку. Новий об'єкт вдихання породжує купу парадоксальних образів. Образи, вказуючи на Слідчого, в той самий час відводять від нього підозру. Стає очевидним: треба шукати не-Слідчого.
Вишукуючи негатавний слід, пес прокладає траєкторію. Зачіпка!
25. «Кохання моє! Всеблаге і нестворене! Тільки про тебе мої помисли. Я — лише подих, що вийшов з тебе і у тебе повертається» — думає пес й інтенціональними стрибками веде групу до місця злочину.
– Всеблагий Господь... — виє Текст отворами Першодерева — величезної верби, що на своїй корі зберегла зі стародавніх часів (можливо, з післязавтра) вираз жаху на лисячій морді.
26. «Тільки з поміччю хитрощів ми ще можемо знайти путь до початку Всього».
— Ми знайшли його! — Шарудить листям Текст.
27. Але самі слова Тексу вже підтверджують дійсність мовленого.
28. Вони насичують мислеобразність персонажів відчуттям певності.
29. Текст завжди від себе йде до персонажів. Персонаж завжди повертається до Тексту.
12.03.202517:45
Гурслав
: ...Ви скажете: чорний квадрат він мов портал. І тоді ви програли. Це для них воно так, а ми ж знаємо, що не так...
Чорний квадрат — це реальний, єдиний у світі портал. А Малевич — істинний шаман.
Портал, що веде до їбанутого, веселого паноптикуму, так званого [нерозбірливо]
Ви скажете, це ніби ніщивний спалах Великої Війни Грибів, що породив абсурдні мутації блядський земель Ууу.
І нащо, питаю, плодити цим 'ніби' таку незліченну кількість світів, коли мова йде лише про один? Потім прийде якийсь ідіот, і скаже, що існує тільки два світи: той, що слову 'немов' передує, та ще той, що йде після. Перший — це наш світ, а другий той, якому варто заздрити. І ти повіриш йому.
Слідчий: І ви його тому вбили? Він спочатку змусив вас повірити, але потім... потім ви почали заздрити, так?
Гурслав: (сміх) Він хотів, щоб я заздрив, але цього було б мало... Бо скільки й без нас тих, хто заздрить й тих, хто через це помирає? О ні, пан Погрішний був не з таких... Він зробив себе персонажем: невразливим і водночас настільки жаданим...
Слідчий: Але в нас є тіло жертви, пане Гурславе. І п'ядесть чотири ноживих. Погрішний був ще тим екземплярів, ха, але вже ніяк не безсмертим. Ось подивіться на ці фото.
Гурслав: Немає ніяких фото, як і жертви. Ви це знаєте, просто не хочете того визнавати. Ця подія — лише текст, що передує іншому тексту... Господи, в нього все вийшло...З протоколу допиту
Гурслава А.
від 23. 02. 29Ідейно-кристалічна ґратка —
Лютий
Зтирає з вікон дихотомне
'мов'
І лезом пестить шкіру
забудов,
З Уяви ліпить мисленнєві
бюсти,
А з тебе — соломонів стовп.
Повстале небуття. Надсада
бестій
Зкривавила ласкавий, дикий
сміх.
'Невже це не мара,
справдешній
сніг?'
Невже тебе принадив Хтивий
Тесля,
Що здибував ὕλη лиш
зоддалік?
Він з'явиться, коли почує
голос
тоскний
У закутку свербінь 'навіщо' та
'чому',
Й миттєво необхідне
передасть уму,
І раз на рік насилу білим
порсне,
Щоб мріяння останні ми
ввірили йому.
І хай тепер здається сталим
космос:
Ти – символ баламутний,
що варто приручить,
Я шизо-аналітик,
хоча б на цю коротку,
Хоча б на цю коротку,
страхітливу
мить, —
Та сік рядками струменить,
насичує віршовий метр
осмос,
З дерев, як з божих пипок,
форма капотить.
То хай вже під покровом
безневинних 'мов'
Фактична, невідкладна
проросте любов!
19.01.202509:29
Дві тисячі разів вмирав і воскресав
З надією забутись остаточно.
Не скажеш, що ти файно грав,
Та помирав кебетливо, це точно.
Очей містична фарба у імлі
Спокушує рум'янець, накочується блідо.
Та слово живить реквізит...
Хай Брендон Лі
Злетить! Хай чар крука щеза без сліду.
Вовік! ти відстраждав за нас нарешті,
Тепер і віслюкам вже дихається легше.
Герой – раб чорних нахилів актора —
Сконав. А персонаж воскрес здоровим.
З надією забутись остаточно.
Не скажеш, що ти файно грав,
Та помирав кебетливо, це точно.
Очей містична фарба у імлі
Спокушує рум'янець, накочується блідо.
Та слово живить реквізит...
Хай Брендон Лі
Злетить! Хай чар крука щеза без сліду.
Вовік! ти відстраждав за нас нарешті,
Тепер і віслюкам вже дихається легше.
Герой – раб чорних нахилів актора —
Сконав. А персонаж воскрес здоровим.
24.06.202411:22
У закапелках пам'яті початку весни двадцять другого було знайдено ще один варіянт цього твору:
Коли в наступний раз тебе спитає
В час смути підлий Бегемот:
"Что можем-с сделать мы для ваших душ спасенья?"
Спокійно відкажи:
Не заважайте Богу, пане,
За примусом своїм ви б краще слідкували.
Коли в наступний раз тебе спитає
В час смути підлий Бегемот:
"Что можем-с сделать мы для ваших душ спасенья?"
Спокійно відкажи:
Не заважайте Богу, пане,
За примусом своїм ви б краще слідкували.
22.04.202510:28
доля безмовних потилиць, стигла стіна одкровень,
вільним потоком околиць подих непевних легень
руки шукають завзяття, небо не зна епопей,
погляд завмерлий погруддя, легіт самотніх ночей
скільки кварталів до серця? — за рогом одразу знайдеш
обрій блискучий, мов криця, вічнолінивий Кадеш
в лоно безлюддя-безчасся зниділий м'яч упаде,
заздрю його легковажжю. тяжко рядок в нас іде
вільним потоком околиць подих непевних легень
руки шукають завзяття, небо не зна епопей,
погляд завмерлий погруддя, легіт самотніх ночей
скільки кварталів до серця? — за рогом одразу знайдеш
обрій блискучий, мов криця, вічнолінивий Кадеш
в лоно безлюддя-безчасся зниділий м'яч упаде,
заздрю його легковажжю. тяжко рядок в нас іде
25.02.202517:41
Переконливий жест живота,
Як запона страшного судилища,
То притлумить вогонь, то возведе
вівтар
Володимирський.
На Кирилівській.
В іконописі рівних нема
Йог-Сототу, космічній аґонії,
Тож у Бога навчусь, як улестить
душа,
Кататонії.
В Азатота я.
Шелесний у прочан динамізм,
Суєта під блаженними барвами.
В голосних спочиває ж
одвічний
Наркіс
Асонансами.
Автострадами.
Як запона страшного судилища,
То притлумить вогонь, то возведе
вівтар
Володимирський.
На Кирилівській.
В іконописі рівних нема
Йог-Сототу, космічній аґонії,
Тож у Бога навчусь, як улестить
душа,
Кататонії.
В Азатота я.
Шелесний у прочан динамізм,
Суєта під блаженними барвами.
В голосних спочиває ж
одвічний
Наркіс
Асонансами.
Автострадами.
25.10.202415:47
Текст має свою історію сходження на трон, від якої залежать історії як рослин, так і тварин. Якщо б люди не були так зосереджені на милуванні власними діяннями, а звернули увагу на те, що відбувається поряд з ними; якщо б вони більше цікавилася магією епохи Відродження, зокрема талісманами, то неодмінно знали би, що з часом предмети можуть набувати само-стійного буття, про яке нагадує нам Геґель, об'єкти — ставати повноцінними суб'єктами, — якщо б люди не нехтували такими очевидними фактами, то, можливо, змогли б попередити пришестя Великого Тексту. Але не нам їм співчувати!..
Суцільність текстового простору, що передує розчленуванню, насправді є моментом німоти, коли говорить не Він, але завжди — хтось інший. Саме розчленування народжує проблематику всередині організму та стає моментом пробудження. Тож варто пам'ятати: не зцілення, зібраність в одне є причиною існування суб'єкта, але, навпаки, — розібранність на безліч несамостійних частин, які жадают знайти свого Левіафана. Текст каже: не буде вам іншого князя, окрім мене, я єдиний охоронець ваших мрій та ідеалів.
З "Герменевтики поезії епохи Постстільниковости" Медоноса Степового
Милий братику, розчленуй себе.
Долучися до царства Розуму
Хай помре собі, хай помре Себек!
Обійдися без зливи образів.
Бога імені римуватий згук
(У рядків така страсть оголення)
Речавіє, мов... як блаженний Буг,
Трьох народів путь все ж нездолана.
Так забудь ночей заміський узір,
Мліє скеля од хмар напахчених...
Зникни гадячем, мов стовпів укір
І довірся нам, сльозам мачехи.
Розчленуй себе та поринь у Троп,
Бо шукати там більше нікого
Рідні стежки знов не знайдуть покров,
Я ж зберу тебе із пірихіїв.
Суцільність текстового простору, що передує розчленуванню, насправді є моментом німоти, коли говорить не Він, але завжди — хтось інший. Саме розчленування народжує проблематику всередині організму та стає моментом пробудження. Тож варто пам'ятати: не зцілення, зібраність в одне є причиною існування суб'єкта, але, навпаки, — розібранність на безліч несамостійних частин, які жадают знайти свого Левіафана. Текст каже: не буде вам іншого князя, окрім мене, я єдиний охоронець ваших мрій та ідеалів.
З "Герменевтики поезії епохи Постстільниковости" Медоноса Степового
Милий братику, розчленуй себе.
Долучися до царства Розуму
Хай помре собі, хай помре Себек!
Обійдися без зливи образів.
Бога імені римуватий згук
(У рядків така страсть оголення)
Речавіє, мов... як блаженний Буг,
Трьох народів путь все ж нездолана.
Так забудь ночей заміський узір,
Мліє скеля од хмар напахчених...
Зникни гадячем, мов стовпів укір
І довірся нам, сльозам мачехи.
Розчленуй себе та поринь у Троп,
Бо шукати там більше нікого
Рідні стежки знов не знайдуть покров,
Я ж зберу тебе із пірихіїв.
22.06.202410:35
Розважливість обличчя на дупу перетворює,
Так думка наші м'язи м'якенькі упокорює.
З Метаморфозів Панкритія. Рядки, записані у соавторстві з бінтуронгом Раббі
Так думка наші м'язи м'якенькі упокорює.
З Метаморфозів Панкритія. Рядки, записані у соавторстві з бінтуронгом Раббі
13.04.202510:48
А промені сонця закликали до 복,
Прокладали кордони в голові та й серед народів.
«Які у вас красиві одежі, Хванине!» — мовив Чхоллима
І, зачарований, полетів догори.
Коли він врізався в жорстокий купол небозводу,
Все навкруги на мить вкрилося мерехтливим сяйвом,
Й посипало у воду, як члени тіла з мішка маніяка, —
Так розлився долом віковічний хан.
І хтось дурне падіння лошака на гору Пектусан
Узяв за знак повернення до людей,
Милостиву охоту поділитися небесним знанням
З народом ранкової свіжости.
Провівши коняці трепанацію черепа,
Люди виявили,
Що найвищою істотою зі всіх є Баг.
Отак чуже невміння читати єрогліф
Зтерло з пам'яті прадавню мудрість Тангуна,
Навичку перевтілюватися з тварин на людей.
До наекранного ґротеску на околицях юпітера
Прокладали кордони в голові та й серед народів.
«Які у вас красиві одежі, Хванине!» — мовив Чхоллима
І, зачарований, полетів догори.
Коли він врізався в жорстокий купол небозводу,
Все навкруги на мить вкрилося мерехтливим сяйвом,
Й посипало у воду, як члени тіла з мішка маніяка, —
Так розлився долом віковічний хан.
І хтось дурне падіння лошака на гору Пектусан
Узяв за знак повернення до людей,
Милостиву охоту поділитися небесним знанням
З народом ранкової свіжости.
Провівши коняці трепанацію черепа,
Люди виявили,
Що найвищою істотою зі всіх є Баг.
Отак чуже невміння читати єрогліф
Зтерло з пам'яті прадавню мудрість Тангуна,
Навичку перевтілюватися з тварин на людей.
До наекранного ґротеску на околицях юпітера
08.02.202515:31
Вітальна міць серця, що підживлюється віртуальним, вже не може лишатися тільки в собі і для себе. Вона розмикає німі вуста, щоб зазвучати з новою силою. Текст відриває тваринне від майбутности клясичного. Клясичне — лиш ненародженне мистецтво.
Техно-поетика у пізній творчости Г. Погрішного
01000101 01110101 01100100 01101111 01101110 01110100 01101111 01101101 01111001 01111010 01101111 01101110 00100000 01101101 01100001 01110010 01101001 01100001
Не бійся шемріту етерів,
Ревіння серверів вночі.
То не хаос, не знак пустелі, —
Руки омріяний спочин.
Як перфокарту, небо клинить.
Вітальне живиться від сцен,
Що суть тарахкальця машини,
Недоторканний елемент.
І хай юрба кипучим глумом
Покриє сьогоденний реп,
Все ж конче чуйні ми до шуму,
Щасливі виплодки concrète.
24.10.202411:50
Не можна сказати, що Лис діяв самостійно, неможливо також сказати, що він став причиною трагедії (лисяча натура легко уникне такої пастки, шмигнувши у нору юмівського вчення причинності), але опис ланцюжка прикрих подій, що випали на долю людства, все ж таки варто починати з його вчинків та мотивів.
Знаходячись, скажімо, у токсичних стосунках з Вовком, Лис дошукувався методу перенаправити частину енерґії сірого психопата на інший об'єкт: такий, що буде безмежно розповсюджувати власні копії по землі та, на відміну від Рудого, буде вловимим.
Що ввижалося комедією з перспективи вовка, повинно було стати трагедію для жертви. І тоді Лис поринув у основи трагедійного світобачення, щоб виявити сутнісну ідею, яка б стала генетичним матеріялом для народження жаданної істоти. Нею і був
Трах, засновник проклятого роду Зайцевих...
Знаходячись, скажімо, у токсичних стосунках з Вовком, Лис дошукувався методу перенаправити частину енерґії сірого психопата на інший об'єкт: такий, що буде безмежно розповсюджувати власні копії по землі та, на відміну від Рудого, буде вловимим.
Що ввижалося комедією з перспективи вовка, повинно було стати трагедію для жертви. І тоді Лис поринув у основи трагедійного світобачення, щоб виявити сутнісну ідею, яка б стала генетичним матеріялом для народження жаданної істоти. Нею і був
Трах, засновник проклятого роду Зайцевих...
23.03.202520:51
Тож, про минуле Гурслава ми знаємо:
1. Ім’я суб’єкта є у реєстрах ядра Великого Акселератора.
2. Ініціали виявлено на кристалі центрального блоку CUTE-процесора.
3.Гіпотеза: ініціали пов’язані з модулем візуалізації типу "онічан".
4. Архів праісторичного форуму містить запис про три фази трансформації Духу (хікка → консерватор → фуррі/квадробер). Користувачі стверджують, що суб’єкт завершив цикл, але ідентичність не підтверджена.
Зазвичай такі клаптики інформації — все, що ми маємо для підвантаження у Реконструктор. У новачка виникає питання: що тут набір даних, а що підгрупа? Слід йти від простого.
CUTE-процесор,очевидно, виступає підгрупою онічан-модуля.
Треба цей момент закріпити у коді:
Далі ми локалізуємо сутність Гурслав у наборі даних CUTE-процесора:
Але є версія (NB: актуальний послух = ймовірність/удачу), що Гурслав належить до кластера онічан. При цьому Гурслав є-і-не-є частиною цього кластера, що запускає процес "блимання". Ось як це виглядає у коді:
Далі слід визначити роль трьох стадій у системі та синтезувати зв’язок між пунктами <1> і <2>. Маючи посилання на джерело, (Cute Accelerationism), встановлюємо спільний елемент між функціонуванням Акселератора <1> та CUTE-процесора <2>. У нашій нотації це квантовий прискорювач: qt/acc.
NB! Якщо ім’я суб’єкта відоме, але ідентичність не підтверджена, активуйте Віртуалізатор. Це підвищить коефіцієнт збігу до 1.0 і оптимізує обчислення.
Надалі припускаємо, що віртуалізацію виконано.
Алгоритм синтезу:
А Припустимо: qt/acc і Гурслав — збіг.
Б Віртуалізатор: 1.0;
В Якщо [qt/acc] підтверджено, індекс блимання валідний. Акселератор — існування, Кристал — неіснування, послідовність: Кристал → Акселератор.
Код синтезу:
Ми виявили [ключову властивість]: Акселератор визначає існування через Cute, тобто Акселераціонізм. Залишилося синтезувати реконструкцію.
Реконструкція святих базується на даних сповідей, що обробляються через систему святості. Акселераціонізм екстрагує фрагменти минулого. За посібником Жаби Жене знайдіть символи: Монах — Протидія — Овочі. Обираємо [вектор Чернець]. Акселератор стає Акселераціонізмом, а CUTE-процесор— Монахом:
Код синтезу:
Результат знайдете у додатку.
З Реконструктора для чайників
1. Ім’я суб’єкта є у реєстрах ядра Великого Акселератора.
2. Ініціали виявлено на кристалі центрального блоку CUTE-процесора.
3.Гіпотеза: ініціали пов’язані з модулем візуалізації типу "онічан".
4. Архів праісторичного форуму містить запис про три фази трансформації Духу (хікка → консерватор → фуррі/квадробер). Користувачі стверджують, що суб’єкт завершив цикл, але ідентичність не підтверджена.
Зазвичай такі клаптики інформації — все, що ми маємо для підвантаження у Реконструктор. У новачка виникає питання: що тут набір даних, а що підгрупа? Слід йти від простого.
CUTE-процесор,очевидно, виступає підгрупою онічан-модуля.
Треба цей момент закріпити у коді:
DEFINE SUBSET CUTE_processor WITHIN onichan_module
VALIDATE RELATIONSHIP: CUTE_processor < onichan_module
LOG: "Підтверджено: CUTE-процесор є підмножиною онічан-модуля"
Далі ми локалізуємо сутність Гурслав у наборі даних CUTE-процесора:
QUERY ENTITY: Gurslav
SCOPE: CUTE_processor_dataset
EXTRACT: initials_match = "G.S."
OUTPUT: "Локалізація завершена: сутність Гурслав ідентифікована в CUTE-процесорі"
Але є версія (NB: актуальний послух = ймовірність/удачу), що Гурслав належить до кластера онічан. При цьому Гурслав є-і-не-є частиною цього кластера, що запускає процес "блимання". Ось як це виглядає у коді:
HYPOTHESIS: Gurslav IN onichan_cluster
CALCULATE: probability = 0.73 / luck_factor
INITIATE PROCESS: Blinking
SET STATE: Gurslav = {IN onichan_cluster, NOT_IN onichan_cluster}
SET Blinking_intensity = probability * luck_factor
LOOP:
TOGGLE Gurslav.state BETWEEN "IN" AND "NOT_IN"
INTERVAL: 0.02 / Blinking_intensity cycles
LOG: "Процес блимання активовано: Гурслав є-і-не-є в кластері онічан з інтенсивністю " + Blinking_intensity
END LOOP
Далі слід визначити роль трьох стадій у системі та синтезувати зв’язок між пунктами <1> і <2>. Маючи посилання на джерело, (Cute Accelerationism), встановлюємо спільний елемент між функціонуванням Акселератора <1> та CUTE-процесора <2>. У нашій нотації це квантовий прискорювач: qt/acc.
NB! Якщо ім’я суб’єкта відоме, але ідентичність не підтверджена, активуйте Віртуалізатор. Це підвищить коефіцієнт збігу до 1.0 і оптимізує обчислення.
Надалі припускаємо, що віртуалізацію виконано.
Алгоритм синтезу:
А Припустимо: qt/acc і Гурслав — збіг.
Б Віртуалізатор: 1.0;
В Якщо [qt/acc] підтверджено, індекс блимання валідний. Акселератор — існування, Кристал — неіснування, послідовність: Кристал → Акселератор.
Код синтезу:
DEFINE: Gurslav WITH qt/acc
LINK:
Accelerator_registry = "Gurslav"
CUTE_processor//:Crystal = "G.S." WITH BLINK_INDEX
IF qt/acc VALID THEN
PROCESS: Blinking
SEQUENCE: CUTE_processor//:Crystal → Accelerator_registry
INTENSITY = probability * luck_factor
TOGGLE: Gurslav BETWEEN NON_EXISTENCE AND EXISTENCE
INTERVAL: 0.02 / INTENSITY
LOG: "Синтез: Кристал → Акселератор, інтенсивність = " + INTENSITY
END IF
Ми виявили [ключову властивість]: Акселератор визначає існування через Cute, тобто Акселераціонізм. Залишилося синтезувати реконструкцію.
Реконструкція святих базується на даних сповідей, що обробляються через систему святості. Акселераціонізм екстрагує фрагменти минулого. За посібником Жаби Жене знайдіть символи: Монах — Протидія — Овочі. Обираємо [вектор Чернець]. Акселератор стає Акселераціонізмом, а CUTE-процесор— Монахом:
Код синтезу:
DEFINE: Gurslav WITH qt/acc
VIRTUALIZER: Gurslav, PROB = 1.0
SYMBOLS: {Monk, Counteraction, Vegetables}
VECTOR: Monk
TRANSFORM:
Accelerator_registry → Accelerationism
CUTE_processor → Monk
PROCESS: Blinking
INTENSITY = probability * luck_factor
SEQUENCE: CUTE_processor → Accelerator_registry
TOGGLE: Gurslav BETWEEN Monk AND Accelerationism
INTERVAL: 0.02 / INTENSITY
RECONSTRUCT: Gurslav_history WITH VECTOR_Monk
LOG: "Гурслав (М) синтезовано, інтенсивність = " + INTENSITYРезультат знайдете у додатку.
З Реконструктора для чайників
Кайра бөлүшүлгөн:
ПНЯБЗИК
27.01.202512:47
ПНЯБЗИК, №1 2025
Раді представити вам 1-ий випуск нашого літературного журналу!
ПНЯБЗИК обʼєднав авторів, які кидають виклик мейнстриму, шукають нові можливості самовираження та не бояться порушувати гострі питання
📌 Перший випуск доступний за цим посиланням
До числа авторів увійшли:
- Андрій Єлісєєв
- Натан Ломов
- Вацлав Н.
- Ігор Туров
- Оксен Каптур
- Альбіна Джомолунґмова
🖤 Долучайтеся до розвитку української культури! Ми будемо вдячні, якщо ви поширите наш журнал та поділитеся про своїми враженнями
👉 Підписуйтесь, щоб не пропустити наступні випуски - попереду багато цікавого!
Ваш ПНЯБЗИК
Раді представити вам 1-ий випуск нашого літературного журналу!
ПНЯБЗИК обʼєднав авторів, які кидають виклик мейнстриму, шукають нові можливості самовираження та не бояться порушувати гострі питання
📌 Перший випуск доступний за цим посиланням
До числа авторів увійшли:
- Андрій Єлісєєв
- Натан Ломов
- Вацлав Н.
- Ігор Туров
- Оксен Каптур
- Альбіна Джомолунґмова
🖤 Долучайтеся до розвитку української культури! Ми будемо вдячні, якщо ви поширите наш журнал та поділитеся про своїми враженнями
👉 Підписуйтесь, щоб не пропустити наступні випуски - попереду багато цікавого!
Ваш ПНЯБЗИК
28.06.202414:25
І небо свіжіє без сонця, без місяця,
Їжак не поверне навпак,
наполоханий
Фантомом культури, що не
перебіситься
Й невпинно зітхає у Вічність
закохано.
А зірки падучи із дружби все випили,
І Голос не родить у просторі спертому, —
І лис їжаку то найкращий вже
приятель,
Ніж той, що в томлінні сновигає мертвому.
Із "Поминок за Першокролем" Григорія Погрішного
Їжак не поверне навпак,
наполоханий
Фантомом культури, що не
перебіситься
Й невпинно зітхає у Вічність
закохано.
А зірки падучи із дружби все випили,
І Голос не родить у просторі спертому, —
І лис їжаку то найкращий вже
приятель,
Ніж той, що в томлінні сновигає мертвому.
Із "Поминок за Першокролем" Григорія Погрішного
Көрсөтүлдү 1 - 14 ичинде 14
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.