Блогдор
🐈⬛Шалений Кіт🐈
Блогдор
18.01.202419:38
14.01.202417:50
13.01.202414:12
05.01.202413:56
Зібралось правління колхозу. Немає лише голови. Півгодини пройшло. Година. Дві. Усі хвилюються. Не знають, що вже і думати. Тут від удара ногою відкриваються двері і в приміщення залітає розлючений голова колгоспу. Що є сили він кидає шапку на стіл і втомлено падає в крісло,
- Все бл…ть! Однією проблемою меньше!
- Що, Петрович? Корма для худоби завезли? - Спитали хором присутні.
- Ні! Х..й стояти перестав!
p.s. Сподіваюсь що Верховна Рада проголосує «за», цю потвору все ж таки відправлять на смітник історії і в країні однією проблемою стане менше.
29.12.202316:52
23.12.202321:35
18.01.202419:38
Я напевне мушу вибачитись, бо почав писати вельми емоційні дописи. В них багато матюків, себто армійської мови. І наче це не правильно. Розумію. Треба бути більш стриманим і отетавотвсьо.
Але коли озираєшься по сторонах, дивишся на все що коться і розумієш, що слово пізд@ць, це так ніжно і філософськи поетично, що аж плакати хочеться.
Нещодавно був запрошений на коротеньку тусню де були присутні командири деяких підрозділів, які щодня, (та де там щодня?)… щохвилини завзято мінусують «дарагих брацких асвабадителей». А також запросили виробників відповідних подарунків. Дві години слухав їх. Пускав слюні аж до чоботів, здивовано клацав язиком. І такі «подарунки» і так. Маленькі, великі, гучні та яскраві. Ну класно же! І в той же час не міг зрозуміти одного… Як? Яяяяяяяяяк, сука, ми ще не програли цю війну з таким підходом до надважливих питань. Питань життя і смерті. Причому життя і смерті як нашої так і окупантів.
Є в країні виробники які виробляють широкий спектр «подарнків» для ударних дронів. Але… (Зараз буде смішно, порегочемо до сліз)… Командири рот, взводів і відповідно пілоти чомусь не отримують уніфікованих (відкрив ящик, причепив на дрон) боєприпасів від держави! НЕ ОТРИМУЮТЬ! А якщо щось і перепадає, то це крапля в морі.
- Доброго дня. Я представник підприємства «Бавовна індастрі». Ми виробляємо ось це, це, це… і ще тридцять різних вариантів ось цього.
- Вааауууу! Офііігееееееть! Супер! (Кажуть командири рот та взводів). Як отримати? Нам багато треба, бо пид@ри лізуть і лізуть.
- Мммммм… Зараз тільки через фонди, себто спонсорів. Вони сплачують гроші (великі дуже), підписуємо договір і вже потім… бла, бла, бла.
- А від країни, ніяк?
- На жаль. Від бюджету ми якщо і отримуємо, то сльози.
- Приииииикрооооо… Де ж взяти стільки грошей?
Все! Розумієте? ВСЕ БЛЯДЬ!
Майже два роки йде війна, а грьобані «фахівці» з купи різних міністерств, (з мішком орденів, пачками нагородних пістолетів, гаражами коштовних автівок, купою льгот від країни) досі не вирішили просте питання - постачання ВІТЧИЗНЯНИХ боєприпасів для ударних БПЛА. Наприклад, деякі виробники вже два роки не можуть пробити паперову броню в МОУ, щоби отримати «усі папери» для того, аби їх боєприпас вважався прийнятим до використання в бойових підрозділах. Бігають по кабінетах. З одного в інший. Довго бігають. І ще побігають. Навіть якщо нарешті добіжуть до фінішу, це вирішує лише половину питання. Друга половина і вона НЕЙМОВІРНО важлива, а саме фінансування. Вірніше його відсутність. Що ж, розумію. Це ж не їбучий телемарафон з двох мільярдним бюджетом, яки набагато важливішій і фінансово привабливіший. Це якась-то там армія. Якісь дрони. Боєприпаси. Солдатики. Далеко.
Доки окупанти на державному рівні нарощують темпи виробництва всього підряд, хтось гоняє виробників по пекельному колу чиновнічій байдужості. А ви кабінетні тварини поцікавитесь, скільки хлопців вже загинули від того, що вимушені самі колхозити боєприпаси для дрона?! І ще загинуть, доки ви, фактично щодня і щохвилини тупо займаєтесь саботажем. Так ось, така смерть кожного бійця, на вашій совісті. Назавжди! Живіть тепер з цим!
Вибачте за емоції. Не стримався!
p.s. Ми реально божевільні. Там би де усі давно здались, ми ще якось воюємо… Угу, як і прогнозували! Майже лопатами.
На фото мої «кошенята».
14.01.202417:04
Коли по Хрещатику їхала бойова техніка, зокрема ЗРК «Бук», або «С-300», обовʼязково знаходились фахові істерички, які волали так, аж з трусів вистрибувати… «Ааа дееееее отакое всьо напередку»? І потім обовʼязково щось про голих та босих сонечок яким терміново потрібні «берцы-аблегчьонки».
Люди, хто відрізняють зенітно-ракетний комплекс від комбайна, почувши таке, мовчки крутили пальцем біля скроні. А ні, не мовчки. Потім ще додавали армійською мовою, «Ви що? Йобн@лись з Говерли? Якій зеерка на передовій? Його ж спалять одразу нах@й! Взагалі ума немає»?
Я до чого? Депутат Верховної Ради, від правлячої політичної партії Слуга народу, разом із кураторами атакуючи вище військове керівництво ЗСУ, придумали простий напрямок атаки. Намагається вкидати в інформаційний простір тезу, що от бачите, Залужний на багатьох фото і відео в укритті на командному пункті.
Дослівно… «Це фото з Муженком в бункері Залужного) сидів там постійно» (с)
Що я можу сказати? Напрямок атаки вибраний невипадково. Мудрому наріду, який дуже переживає за Горпину Тунбасевич, можна згадувати будь-яку інформаційну їжу. Будь-яку! А таку, тим паче!
І все ж таки… Ми або умнішаємо, або граблі на землі, викладені колом, це єдине чого ми варті. Коли під час запеклих бойових дій, на самісінькій передовій зʼявляється комбриг, то чітко можна сказати, «Все! Нам пиз@а!». Бо, або у полковника дах поїхав, що він приперся на передову де йде бій, штурмові групи окупантів і таке всяке, або воювати більше нема кому. Командир бригади, це як капітан середнього судна, який стоїть на мостику і керує командою корабля. Це так просто зрозуміти і в той же час так важко. Ну прибіг він на взводний опорний пункт, а тут прилетіла міна і все. Комбрига немає. Хто керуватиме діями бригади? Не, є перший зам. Є ще начальник штабу. І вони звичайно ж мо… Стоп! А якого хера вони теж не на передку, як того вимагає мудрий нарід? І бригада посипалась. А це тисячи людей. Солдат, сержантів, офіцерів. Втрата управління найстрашніше, що може статися із бригадою або батальйоном.
Продовжувати? Це ж яким треба бути йоб… випускником Трускавецького університету околовсяческих наук, щоби закидати Головнокомандуючому або Начальнику генерального штабу те, що вони працюють на командних пунктах? А де бл@дь вони мусять бути? На лижах в Буковелі кататися, чи в тамтешній колибі горілку ковтати, як хтось робив напередодні вторгнення? Або скакати впереди на білому коняці? Фільмів про Чапаєва передивились? Люди, яки керують діями ВСІЄЇ армії мусять бути на своєму робочому місці, себто командному пункті куди надходить уся без виключень інформація. Від бригад та угрупувань. Від розвідки. Космічної, агентурної, воєнної і ще хрен знає якої. Там, де приймаються тактичні та стратегічні рішення.
Не, ну щоби порадувати деяких навіжених, Валерій Залужний обов’язково мусить посидіти добу на передовій. Разом із НГШ, Сергієм Шапталой. «А хто буде керувати діями ЗСУ в цей час?», спитаєте ви! Та звідкіля я знаю…
«Ключи могу передать Швондеру, пусть он оперирует». (с)
13.01.202414:12
Зараз дедалі все більше чуєш фразу про совкові порядки в армії. Ба більше. Однією із залізобетонних причин, чому «маміна кукурузка якій років під сорок», не хоче йти у військо є проста фраза, «бо там совок. Совкові офіцери. Совкові генерали». Якщо спитати такого фахівця в армійських питаннях, «А що в твоєму розумінні совкова армія, чи совкові офіцери», відповідь буде схоже на звуки, які видає корова…
Чи стикався я особисто із совковими офіцерами? Ну тими, хто як військова особистість сформувався тоді, в часи СРСР? Так. Безумовно стикався. Купу разів. Ну ось наприклад, перший начальник штабу 37 батальйону як раз був таким. Полковник Лапін Ілля Євгенович. А заступником комбата був його друг, Івко Павло Антонович, теж полковник. Але це були справжні офіцери. Угу, совкові… Ті командири, які, якщо потрібно, могли і прочуханку влаштувати. А могли і вислухати та пораду життєву дати. І до них йшли за порадою. Чому? Тому що довіряли. Тому що в переліку нюансів їх характерів було відсутнє звичайне самодурство. І я вдячний Богу, що такі командири були в моєму житті.
Або ось ще приклад. В 2018 році, в той же 37 батальйон приїхав генерал, цельний заступник Міністра оборони. І після спілкування із особовим складом, мої колишні підлеглі довго не могли мені повірити, що це дійсно був генерал, заступник міністра. Бо і близько не було зневажливого ставлення до людини. Спілкування із солдатами та сержантами було на рівних. І не просто «для поговорить». Усі проблемні питання які бійці донесли генералу, були вирішені в межах його компетенції. Навіть більше. А це також був той самий совковий офіцер.
Прикладів маса. Як справжніх людей із погонами полковника та шостим десятком років у життєвому календарі. Так і довбойобів, з тими ж погонами, але які ледве розміняли четвертий десяток і тому в упор не бачили совкову армію.
Важливо дещо інше і це не погони чи вік. Важливо те, хто був вчителем у людини? Від кого він набрався гарного, або не дуже. І ось це, «бля… шикуйсь бля… вільно бля… через півгодини знов бля, шикування бля», іноді вже не виправити. На жаль.
p.s. І да, ледве не забув, вимога дисципліни та порядку у війську, це не відгук того самого «совка». Великі полководці зсували історичні пласти саме за рахунок порядку та дисципліни у війську.
Маркер простий. Спитайте самі у себе, чи готові ви піти до командира за порадою? А командири нехай знайдуть відповідь на схоже питання, «Чи готові підлеглі прийти до них з будь якою проблемою»? І коли отримаєте відповідь, багато чого стане зрозумілим.
p.s. На фото, полковник Івко. Командний пункт «Замок», 2015 рік, лічені кілометри від Широкіно.
04.01.202412:40
26.12.202312:37
В кабинете командующего флотом стояла гробовая тишина. Только стрелки огромных часов работы Буре, украденных адъютантом в музее, монотонно и неумолимо отсчитывали время. На столе вице-адмирала Петухова, стояла почти пустая литровая бутылка водки. В тарелке с остатками колбасы, высился эверест окурков. Несколько офицеров рангом ниже, испуганно поблескивая звездами на погонах, обречено опустив голову вниз, сидели за длинным столом для совещаний. Внезапно, оглушительной трелью взорвался красный телефон с биркой «Министр». Все присутствующие инстинктивно подпрыгнули и посмотрели на телефон.
- Ну вот, бля! Дождались, бля! - зло пробурчал командующий флотом и снял трубку, - Товарищ министр обороны! Вице-адмирал…
- Пока, вице-адмирал! Это пока, - в трубке раздался голос Сергея Жопагетовича. - Докладывай. Что с тем БДК? Все соцсети гудят.
- Эта… Как его! - Петухов снял фуражку и вытер тыльной стороной ладони мокрый от пота лоб, - Небольшая пр… пр… пробоина, товарищ министр.
- Пробоина чего?
- Ээээээ… Пробоина всего! - Выпалил адмирал.
- В смысле? Ты что, придурок, пьян?
- Никак нет, товарищ министр! - Проторахтел Петухов и отодвинул подальше бутылку с остатками водки, - Там пробоина всего корпуса! От носа до кормы.
- Чтоооооооооо???? - Взревел динамик телефонной трубки!
- Мы от… от… отре… Мы отремонтируем товарищ министр. Уже начали! Уже ремонтируют. Собирают и ремонтируют.
- Смотри мне, Петухов! Так и доложу первому. Что вы начали ремонт и через неделю БДК будет в строю!
- Так точно, товарищ министр! Через неделю! Так точно! - Протарахтел командующий флотом и услышал в трубке короткие гудки.
Снова в кабинете воцарил стук старого часового механизма. Кто-то из присутствующих раз за разом шмыгал носом.
- Ну, бля! Давайте… Решайте. Кто следующий? - Командующей устало упал в потертое кожаное кресло.
- В смыс… в смысле товарищ вице-адмирал?! - Прошептал кто-то из сидящих за столом.
- В прямом! Чей корабль следующий? Может твой, а? Как его, сторожевик «Потливый»?
- Пытливый, товарищ командующий.
- Да какая уже нахер разница? Это он вчера был Пытливый, а сейчас потливый. Вместе с тобой, капитан.
- А чего сразу мы? - Едва слышно возмутился капитан первого ранга. Его лицо быстро покраснело и стало похожим на знак «въезд воспрещен».
- Да название дебильное. Вот вас и не жалко!
- Можно подумать тот горняк оленегорский, сильно боевое название! - Пробурчал под нос капитан Пытливого.
- Не героичней твоего. Или вот, как его… Можно в следующий раз отдать в жертву… ммммм… например сторожевик Ладный. Был ладный, станет прохладный! Бггггггг! - Громко заржал адмирал, обнажив кривые зубы!
- Гля! А чего теперь мы? Чего мы? - Взвизгнул капитан корабля и втянув лысую голову в воротник кителя, вжался в кресло, стараясь спрятаться за другими от колючего взгляда командующего.
- Ну, а кто? Ты же видишь, что творится? Куда не спрячься, везде найдут и достанут. Проще одну вашу калошу выгнать на рейд и пусть стреляют, чем потом собрать надстройки, рубки, уши, писюны и остальные детали корпуса и корпусов по всему городу. В общем решайте… До 17-00 мне доклад. Можете жребий кинуть. Мне все равно. - Адмирал подарил присутствующим взгляд полный презрения! - И да. Чуть не забыл… Пошли вон отсюда, гардемарины сраные!
Шалений Кіт
23.12.202312:28
17.01.202412:13
14.01.202415:29
09.01.202413:05
30.12.202315:24
Нічого не можу зрозуміти. Хто в курсі? Навіщо россія обстріляла свій Белгород?
Що кажете, «А може це зробила Україна»? Ні! Точно ні. Не могла. Априіорі не могла. І причин тому безліч.
Ну наприклад… Вся авіація ЗСУ була знищена ще 24.02.2022 року. А якщо щось і залишилось, то все, що хоча би теоретично може летіти в бік росії, легко (как орехи) собьют лудшые системы ПВО в мире. Це вам будь який Конашенков підтвердить.
А тому повторю питання: «Навіщо россія обстріляла свій Белгород»?
Шалений Кіт
25.12.202318:45
Треба просто для себе відповісти на просте питання. Ну дууууууже просте. Ми воюємо за свій дом, за те, щоби Украіна була такою, якою МИ хочемо її бачити… чи ну його нах?
Якщо воюємо, то повістки мусять бути не тільки в «Дії», а і біля номеру картки в банківських додатках, наприклад Приват-24. (Я знаю, що треба вносити певні зміни в закон про мобілізацію). Якщо «ну його нах»? Ну тоді лапки до гори і гоу з поклоном в бік москви. Тамтешній цар можливо буде у гарному настрої. Щось нам залишить. Наприклад пару областей і право називатись так, як в кремлі вирішать. Але це не точно.
Все! Все дуже просто. Власна відповідь на питання та власні подальші дії. А то виходить трохи… ммммм… несправедливо що лі? Одні зараз, от прямо зараз коли читаєте ці строки, еб@шаться (саме це слово) із окупантами по усій лінії фронту, проводять повітряну розвідку, забезпечують звʼязок в межах батальйону чи бригади, готують літаки до бойового вильоту і так далі. Себто захищають кожен своє і ще трохи. А хтось обісрав усю спідню білизну, лише почувши про повістки в «Дії».
Шалений Кіт
21.12.202310:12
07.01.202416:20
25.12.202315:22
Марʼяна закатала чергову істерику. Навіть видумала нову посаду - керівник ЗСУ. А щоби в своєму дописі надавити на жалість, стрімко згадала про загиблих в Бучі. Дивна памʼять у цієї Служки, яка останнім часом мішками дає інформаційну зброю в руки російських пропагандистів. Тут памʼятаю. А тут ні. Бучу вона запамʼятала. А ось пʼянку в Буковелі за півтора місяця до початку повномасштабної агресії та підготовку до шашликів, чомусь забула!
Цікава памʼять у цих, так званих Слуг! Дуже цікава…
20.12.202307:38
Көрсөтүлдү 1 - 24 ичинде 2026
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.