У середині вересня 1918 р. в районі Добропола війська Антанти прорвали фронт. У районі Скоп'є оточено цілу німецьку армію, а болгарські війська розпочали безладний відступ. Репресії Верховного командування не змінили ситуації на фронті. 23-24 вересня у військових частинах спалахнули антивоєнні й антиурядові виступи під гаслами "На Софію!", "Смерть винуватцям катастрофи!". Розгромивши штаб-квартиру командування, повстанці 26 вересня зайняли місто Радомир, що в 30 км від столиці. Намагаючись урятувати становище, уряд вирядив до повстанців лідера БЗНС А. Стамболійського, котрого звільнили з в'язниці, та його соратника Р. Даскалова. Водночас у штаб командування Антанти до Салонік вирушила інша делегація, до складу якої увійшов співробітник американського посольства Мерфі. Їй належало за будь-яку ціну укласти перемир'я з Антантою і таким чином заспокоїти повсталих солдатів.
У ході переговорів з повстанцями лідери БЗНС приєдналися до них. О. Стамболійський очолив Тимчасовий уряд Республіки, проголошеної 27 вересня в Радомирі, а Р. Даскалов - її війська. Уже на другий день армія Р. Даскалова опинилася поблизу Софії, біля села Владая. Намагаючись уникнути кровопролиття, керівництво повсталих направило урядові ультиматум з вимогою здати столицю без бою.
Столиця була охоплена панікою. Уряд, мобілізувавши останні резерви, звернувся по допомогу до німецького командування. Водночас повідомлення про повстання в болгарській армії змусило представників Антанти поквапитися з виробленням умов перемир'я з Болгарією. 29 вересня в Салоніках перемир'я, що передбачало капітуляцію болгарської армії, було підписане. Воно дало можливість урядові змінити ситуацію на свою користь. Уже 30 вересня, за допомогою німецьких частин, урядові війська розгромили головні сили повстанців. Через декілька днів були ліквідовані останні осередки опору.
Проте жорстоке придушення повстання не врятувало диктатуру бездарного царя Фердінанда. Чергова, друга за рахунком, національна катастрофа, до якої цар призвів країну, змусила його відректися від престолу. Фердінанд утік до Німеччини. У жовтні 1918 р. найважливіші стратегічні пункти країни зайняли війська Антанти.
