Це ціла наука ― знайти у завалах людину.
Бува, небезпечно, та маєш обмежений час.
Уламки летять, а ти нижче додолу прилинеш,
Гребеш, мов скажений, хоча варіантів нема.
Стираються кігті, боюсь, та хватає таланту
Знаходить шляхи, тільки практик ніколи не мав.
Я завжди готовий померти, тому не вагаюсь:
Якщо вже попросить, то кинусь з тротилом під танк.
Подивишся нишком на очі: засмучені, впалі.
Буває таке, що весь день ходить він мовчазний,
А потім, відчую на холці улюблені пальці,
Отримаю ввечері ціле кільце ковбаси.
Така насолода торкнутися носом обличчя.
Хазяйське. Притиснутись міцно, лизнуть язиком.
Побачу, що теж від роботи пекельно втомився,
Та сили в собі обійняти мене віднайшов.
А може, колись, як помру десь на днині військовій,―
Я все ̶ таки маю у серці надію слабку:
Відправлюсь служити в елітний небесний підрозділ,
В сузір’ї Великого пса своє місце займу.
