Пісня про народи Антського царства.
Руси — перший, найбільший нарід,
займали землі на сході антських воріт.
Ремісничі двори й діловиків квартали —
все навкіл в їхніх градах заполоняли.
Ревний труд шанувала руська душа,
бо у всім досконалости прагла вона.
Захід належав моравійцям лісним,
й столярів кращих не знав і сам Рим.
З дерева творили вмільці справжнії дива,
хоч частіше зброю майструвала вміла рука.
Різьблені столи та стільці — нудні то справи́,
метальні машини й грізні флоти зводили вони.
Північчю ж веліли хмурі венеди,
зодчої справи премудрі майстри.
Їх твердині виглядали, мов скелі,
які жодне військо не може знести.
Гордий дух, міць та віра в себе —
от що для них було понад усе.
На теплому півдні жили словени,
хитрі мореплавці та слова митці.
Вміли знаходити вигоду там,
де інші втрачали свої золоті.
Не лякав їх навіть Рим, бо знали латину,
та більше всіх цінували антську родину.
P.S.: Початок книги переписано, тому там є такі цікавинки)) Подяка моєму другу Ігорю за редагування.
