👉🏻 Той, хто молиться церковнослов’янською, хай не гордиться перед тим, хто молиться національною; і хто національною мовою молиться, нехай не обзиває церковнослов’янську «де…льною і кострубатою, яку слід знищити з лиця України»; бо ж Господь ще той Поліглот і всіх приймає, розуміючи наші прохання та журбу, подяки та благання.
〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
❓До чого ця алюзія на слова високоосвіченого фарисея і блаженного протоапостола? Та дуже просто: зустрів чергові мовно-богослужбові баталії 🤦♂️
Я пишу [принаймні стараюсь] молитовні тексти двома ізводами ЦСМ та українською і з впевненістю можу сказати:
🗣 НЕ ЧІПАЙТЕ МОВУ ХОЧА БИ У БОГОСЛУЖІННІ! Це стосується як перших, так і других!
⚙️В N-ний який раз вже наголошую, що мова — це інструмент для служіння Богові, а інструменти бувають різні. Не можна засуджувати швеця, що він працює на швейному верстаті, а хлібороба за його роботу на комбайні. В кінцевому результаті і одяг, і хліб будуть корисні для суспільства. Як і молитва: чи буде воно слов’янською, чи українською, чи німецькою — вона однаково звернена до Творця із проханнями про найнеобхідніше для фізичного існування та наболіле для душі.
Аргументи по типу «не можна молитися однією мовою із тими от» не аргументи, бо нагадують мені слова одного знайомого німця про те, що «як можна нам, німцям, любити австрійців, коли вони вкрали у нас Моцарта, а взамін за нього віддали Гітлера». Не знаю щодо церковнослов’янськомовних парафій в ПЦУ (але, здається, такі дійсно існують), а от про україномовні парафії в УПЦ мені відомо. Але є ще один момент: єдина мова будь з ким не рятує храм від знищення, а парафіяльну родину від вигнання із рідних стін, освячених сльозами і молитвою...
