
Реальний Київ | Украина

Лёха в Short’ах Long’ует

Україна Сейчас | УС: новини, політика

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Реальна Війна | Україна | Новини

Лачен пише

Nairaland Pulse | News

Анатолий Шарий

Реальний Київ | Украина

Лёха в Short’ах Long’ует

Україна Сейчас | УС: новини, політика

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Реальна Війна | Україна | Новини

Лачен пише

Nairaland Pulse | News

Анатолий Шарий

Реальний Київ | Украина

Лёха в Short’ах Long’ует

Україна Сейчас | УС: новини, політика

Канон і Дух в дії 🌿
Өнер
– про традицію і майстерність 🎨
✨ • богослов’я ікони
🎨 • техніка іконопису
🏛 • події училища
✨ • богослов’я ікони
🎨 • техніка іконопису
🏛 • події училища
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жеріУкраїна
ТілБасқа
Канал құрылған күніБер 07, 2018
TGlist-ке қосылған күні
Вер 08, 2024Қосылған топ
КД
ІКОНОПИС: Канон і Дух 🌿 Chat
3
Рекордтар
11.05.202523:59
451Жазылушылар02.09.202423:59
0Дәйексөз индексі24.03.202523:59
9441 жазбаның қамтуы20.04.202514:06
605Жарнамалық жазбаның қамтуы09.05.202519:21
68.00%ER24.03.202523:59
243.30%ERR08.05.202511:21
Четверо, що дали Світові Логос
Не більше. І не менше.
Четверо євангелістів — це Собор, який не множиться і не зменшується.
Вони — не лише автори книг. Вони — очевидці, благовісники, посланці Істини,
через яких Слово Боже стало близьким і зрозумілим усім.
⸻
Сьогодні — день святого апостола і євангеліста Марка.
Саме він, згідно церковного передання, був співтрудником апостолів Петра і Павла,
супроводжував їх у подорожах, чув живе слово, бачив свідчення.
І став тим, хто першим уклав коротке, сильне, динамічне Євангеліє —
як сповідь віри, як благовіст для всіх народів.
“Початок Євангелія Іісуса Христа, Сина Божого…” —
так звучить перший рядок його книги. І цим — усе сказано.
⸻
Іконографія євангелістів — це особлива мова Церкви.
Їх лише четверо, бо чотири сторони світу, чотири вітри,
чотири ріки Раю — і чотири Євангелія.
Не п’ять. Не три. Чотири — як основа спасительної повноти.
Кожен — з унікальним даром і символом:
• Матфей — з ангелом, бо він показує Христа як Божественного Посланця, що сповнює Закон і Пророків.
• Марко — з левом, бо розкриває царське достоїнство Христа, Його силу, Його перемогу.
• Лука — з тельцем, бо зображає жертовність і милосердя, що звершуються в Христі.
• Іоанн — з орлом, бо підноситься до небесної висоти одкровення, відкриваючи Слово, що було споконвіку.
⸻
На іконах апостол Марко — з сувоєм або книгою.
Поряд — лев, що символізує силу Євангелія і могутність голосу істини.
Іноді — він пише, іноді — навчає, іноді — лише тримає книгу.
Та в усіх випадках він говорить:
“Це не моя мудрість. Це — благодать, що діяла через мене.”
⸻
📖 Ми маємо чотири Євангелія — не для того, щоб читати по черзі,
а для того, щоб бачити одного Христа — у чотирьох світлах істини.
⸻
🙌 Нехай же цей день буде нагодою:
відкрити сторінку Писання з більшою увагою,
вдивитись в ікону з глибшим серцем,
і сказати собі: я хочу жити так, щоб Христос став центром моєї історії.
Святий апостоле і євангелісте Марку, моли Бога за нас!
Не більше. І не менше.
Четверо євангелістів — це Собор, який не множиться і не зменшується.
Вони — не лише автори книг. Вони — очевидці, благовісники, посланці Істини,
через яких Слово Боже стало близьким і зрозумілим усім.
⸻
Сьогодні — день святого апостола і євангеліста Марка.
Саме він, згідно церковного передання, був співтрудником апостолів Петра і Павла,
супроводжував їх у подорожах, чув живе слово, бачив свідчення.
І став тим, хто першим уклав коротке, сильне, динамічне Євангеліє —
як сповідь віри, як благовіст для всіх народів.
“Початок Євангелія Іісуса Христа, Сина Божого…” —
так звучить перший рядок його книги. І цим — усе сказано.
⸻
Іконографія євангелістів — це особлива мова Церкви.
Їх лише четверо, бо чотири сторони світу, чотири вітри,
чотири ріки Раю — і чотири Євангелія.
Не п’ять. Не три. Чотири — як основа спасительної повноти.
Кожен — з унікальним даром і символом:
• Матфей — з ангелом, бо він показує Христа як Божественного Посланця, що сповнює Закон і Пророків.
• Марко — з левом, бо розкриває царське достоїнство Христа, Його силу, Його перемогу.
• Лука — з тельцем, бо зображає жертовність і милосердя, що звершуються в Христі.
• Іоанн — з орлом, бо підноситься до небесної висоти одкровення, відкриваючи Слово, що було споконвіку.
⸻
На іконах апостол Марко — з сувоєм або книгою.
Поряд — лев, що символізує силу Євангелія і могутність голосу істини.
Іноді — він пише, іноді — навчає, іноді — лише тримає книгу.
Та в усіх випадках він говорить:
“Це не моя мудрість. Це — благодать, що діяла через мене.”
⸻
📖 Ми маємо чотири Євангелія — не для того, щоб читати по черзі,
а для того, щоб бачити одного Христа — у чотирьох світлах істини.
⸻
🙌 Нехай же цей день буде нагодою:
відкрити сторінку Писання з більшою увагою,
вдивитись в ікону з глибшим серцем,
і сказати собі: я хочу жити так, щоб Христос став центром моєї історії.
Святий апостоле і євангелісте Марку, моли Бога за нас!
17.05.202517:03
“Дай мені напитися” — і все життя перевернулося.
Ці слова — не про спрагу, а про зустріч.
Про ту зустріч, яка може змінити навіть того, хто втомився, заховався, втратив надію.
Самарянка — жінка з непростим минулим, з важкими питаннями,
але — з відкритим серцем, яке стало джерелом для всієї околиці.
⸻
П’ята неділя після Пасхи присвячена бесіді Христа з жінкою-самарянкою біля колодязя праотця Якова (Ін. 4, 5–42).
Це половина Пасхального шляху, і саме тут
Господь відкривається не юдеям, а — Самарії, тим, кого зневажали, оминали, осуджували.
У цій розмові Христос уперше відкрито називає Себе Месією.
Не книжникам. Не первосвященикам. А — жінці, що прийшла набрати води.
⸻
Іконографія цієї події глибоко промовляє:
• Христос сидить біля глибокого колодязя, як джерело Життя.
• Навпроти — жінка, здивована, з посудиною для води.
• Колодязь — символ Писання, Предання, глибини Істини.
• Христос часто зображений у жесті благословення, Самарянка — в русі, з живою реакцією, часом — із нахиленою головою.
• У верхньому регістрі деяких ікон — сцена, де жінка вже проповідує в Самарійському місті,
що підкреслює: зміна сталася, і вона тепер апостол для своїх.
На тлі — гора, місто, іноді учні, що повертаються з їжею.
Але центр — це погляд на погляд, Слово до серця.
⸻
Ця неділя — про зустріч із Христом у глибині щоденності.
У спразі, у втомі, у простих речах —
Господь наближається, говорить, чекає,
і якщо душа хоч трохи відкриється —
народжується віра, яка стає джерелом:
«Хто питиме воду, яку Я дам, не матиме спраги повік» (Ін. 4, 14).
⸻
🕊 Кожен з нас був колись
як Самарянка.
Зі своїм минулим. Своїми запитаннями.
І — зі своєю спрагою.
Але Христос приходить саме туди,
де ми, здається, — самі.
І запитує не для Себе, а щоб сказати нам:
«Я тебе знаю. І люблю. І даю Життя вічне» 💦
Христос воскрес!
Нехай Його Слово відлунює в нашому серці —
і перетворює нас у джерело віри для інших.
Ці слова — не про спрагу, а про зустріч.
Про ту зустріч, яка може змінити навіть того, хто втомився, заховався, втратив надію.
Самарянка — жінка з непростим минулим, з важкими питаннями,
але — з відкритим серцем, яке стало джерелом для всієї околиці.
⸻
П’ята неділя після Пасхи присвячена бесіді Христа з жінкою-самарянкою біля колодязя праотця Якова (Ін. 4, 5–42).
Це половина Пасхального шляху, і саме тут
Господь відкривається не юдеям, а — Самарії, тим, кого зневажали, оминали, осуджували.
У цій розмові Христос уперше відкрито називає Себе Месією.
Не книжникам. Не первосвященикам. А — жінці, що прийшла набрати води.
⸻
Іконографія цієї події глибоко промовляє:
• Христос сидить біля глибокого колодязя, як джерело Життя.
• Навпроти — жінка, здивована, з посудиною для води.
• Колодязь — символ Писання, Предання, глибини Істини.
• Христос часто зображений у жесті благословення, Самарянка — в русі, з живою реакцією, часом — із нахиленою головою.
• У верхньому регістрі деяких ікон — сцена, де жінка вже проповідує в Самарійському місті,
що підкреслює: зміна сталася, і вона тепер апостол для своїх.
На тлі — гора, місто, іноді учні, що повертаються з їжею.
Але центр — це погляд на погляд, Слово до серця.
⸻
Ця неділя — про зустріч із Христом у глибині щоденності.
У спразі, у втомі, у простих речах —
Господь наближається, говорить, чекає,
і якщо душа хоч трохи відкриється —
народжується віра, яка стає джерелом:
«Хто питиме воду, яку Я дам, не матиме спраги повік» (Ін. 4, 14).
⸻
🕊 Кожен з нас був колись
як Самарянка.
Зі своїм минулим. Своїми запитаннями.
І — зі своєю спрагою.
Але Христос приходить саме туди,
де ми, здається, — самі.
І запитує не для Себе, а щоб сказати нам:
«Я тебе знаю. І люблю. І даю Життя вічне» 💦
Христос воскрес!
Нехай Його Слово відлунює в нашому серці —
і перетворює нас у джерело віри для інших.


13.05.202515:38
Цей семестр — особливий для наших студентів третього курсу.
Після світлого свята Пасхи вони занурилися в глибоку працю — пишуть ікону Святої Трійці ✍️🕊️,
готуючи своє серце й руки до великого торжества П’ятидесятниці —
Дня Святої Трійці ⛪✨ — дня зішестя Святого Духа.
У цій праці пензель стає молитвою,
полотно — місцем зустрічі з вічністю 🪽
а тиша — мовою, якою душа говорить до Бога.
Студенти вивчають ікону преподобного Андрія Рубльова:
📖 читають символи
🎨 вловлюють ритм композиції
💫 занурюються у золото, блакить, світло, любов.
Кожен мазок — це не лише техніка, а подих душі.
Кожен колір — це мова тиші, що промовляє до серця.
Час до завершення навчального року стрімко минає ⏳ —
накал емоцій зростає, але й зростає плідність.
Під мудрим керівництвом викладачів 👥,
при великому бажанні студентів навчатися ❤️,
все відбувається у дусі молитви, любові, всепрощення і натхненного горіння.
Троє Ангелів — як вічний образ Трійці.
Мистецтво — як дорога до Бога.
Тонка, мов дим кадила ☁️ і світла, як благодатний ранок 🌅.
Слідкуйте за процесом — попереду ще більше світла, ще більше краси.
Ми йдемо туди, де мистецтво доторкається до вічності. 🫶🎨
Після світлого свята Пасхи вони занурилися в глибоку працю — пишуть ікону Святої Трійці ✍️🕊️,
готуючи своє серце й руки до великого торжества П’ятидесятниці —
Дня Святої Трійці ⛪✨ — дня зішестя Святого Духа.
У цій праці пензель стає молитвою,
полотно — місцем зустрічі з вічністю 🪽
а тиша — мовою, якою душа говорить до Бога.
Студенти вивчають ікону преподобного Андрія Рубльова:
📖 читають символи
🎨 вловлюють ритм композиції
💫 занурюються у золото, блакить, світло, любов.
Кожен мазок — це не лише техніка, а подих душі.
Кожен колір — це мова тиші, що промовляє до серця.
Час до завершення навчального року стрімко минає ⏳ —
накал емоцій зростає, але й зростає плідність.
Під мудрим керівництвом викладачів 👥,
при великому бажанні студентів навчатися ❤️,
все відбувається у дусі молитви, любові, всепрощення і натхненного горіння.
Троє Ангелів — як вічний образ Трійці.
Мистецтво — як дорога до Бога.
Тонка, мов дим кадила ☁️ і світла, як благодатний ранок 🌅.
Слідкуйте за процесом — попереду ще більше світла, ще більше краси.
Ми йдемо туди, де мистецтво доторкається до вічності. 🫶🎨
21.04.202514:53
Це відео — не просто кадри.
Це спогад про ніч, коли весь світ ніби затих… а потім вибухнув світлом Воскресіння ✨
Пасхальна ніч у рідному колі 🕯️, у спільній молитві ⛪, з благодатним вогнем з Єрусалима 🔥, співом студентського хору 🎶 та теплом привітань після Літургії 🤝
Серце пам’ятає, що ми — грішники, яких Господь не залишає ❤️
Він приходить знову і знову… І це змінює все.
Збережімо цю пам’ять разом. Христос Воскрес! ☀️
Це спогад про ніч, коли весь світ ніби затих… а потім вибухнув світлом Воскресіння ✨
Пасхальна ніч у рідному колі 🕯️, у спільній молитві ⛪, з благодатним вогнем з Єрусалима 🔥, співом студентського хору 🎶 та теплом привітань після Літургії 🤝
Серце пам’ятає, що ми — грішники, яких Господь не залишає ❤️
Він приходить знову і знову… І це змінює все.
Збережімо цю пам’ять разом. Христос Воскрес! ☀️
11.05.202506:05
«Хочеш бути здоровим?»
Одне запитання — ціле життя.
Не докір, не сумнів. А запрошення до відновлення.
Історія розслабленого — це не лише історія про зцілення,
це — історія про надію, яка не вмирає навіть після 38 років чекання.
⸻
Сьогодні — третя неділя після Пасхи,
і Церква подає нам євангельську розповідь про зцілення розслабленого біля Овечої купелі (Ін. 5:1–15).
Саме в ці пасхальні дні ми вже не лише радіємо Воскресінню Христа,
а починаємо пізнавати Його силу, що діє в житті кожного.
Якщо Світле Христове Воскресіння — це перемога над смертю,
то неділя розслабленого — це перемога над паралізованістю душі.
⸻
Іконографія цього євангельського чуда показує важливі символи:
• Купіль (Овеча купальня в Єрусалимі, з п’ятьма притворами) — образ старозавітного очікування милості.
• Христос, що наближається до людини, перш ніж Його покликали.
• Розслаблений на ложі — у момент зустрічі з Живим Богом.
• І в іншому регістрі ікони — той самий чоловік, який уже несе своє ложе,
не як тягар, а як знак зцілення, знак перемоги, знак нового життя.
У центрі завжди — не вода, а Христос.
Бо тепер — не ангел у купелі,
а Господь Сам приходить — і зцілює без очікування черги.
⸻
Ця неділя — про надію, яку не відмінили ні час, ні безсилля, ні забуття.
Навіть якщо ніхто не допомагає, навіть якщо нема людини,
Христос Сам приходить — тихо, лагідно, прямо до тебе.
«Встань, візьми ложе твоє і ходи» —
сказано не лише тоді, а і сьогодні, і зараз — кожному, хто чує.
⸻
🕊 У третю неділю після Пасхи
Церква нагадує: Воскресіння — це не тільки факт, це дія.
Дія в тобі.
Дія для тебе.
Дія — через тебе.
Христос Воскрес! І Його Слово — зцілює.
Почуй Його. І встань.
Одне запитання — ціле життя.
Не докір, не сумнів. А запрошення до відновлення.
Історія розслабленого — це не лише історія про зцілення,
це — історія про надію, яка не вмирає навіть після 38 років чекання.
⸻
Сьогодні — третя неділя після Пасхи,
і Церква подає нам євангельську розповідь про зцілення розслабленого біля Овечої купелі (Ін. 5:1–15).
Саме в ці пасхальні дні ми вже не лише радіємо Воскресінню Христа,
а починаємо пізнавати Його силу, що діє в житті кожного.
Якщо Світле Христове Воскресіння — це перемога над смертю,
то неділя розслабленого — це перемога над паралізованістю душі.
⸻
Іконографія цього євангельського чуда показує важливі символи:
• Купіль (Овеча купальня в Єрусалимі, з п’ятьма притворами) — образ старозавітного очікування милості.
• Христос, що наближається до людини, перш ніж Його покликали.
• Розслаблений на ложі — у момент зустрічі з Живим Богом.
• І в іншому регістрі ікони — той самий чоловік, який уже несе своє ложе,
не як тягар, а як знак зцілення, знак перемоги, знак нового життя.
У центрі завжди — не вода, а Христос.
Бо тепер — не ангел у купелі,
а Господь Сам приходить — і зцілює без очікування черги.
⸻
Ця неділя — про надію, яку не відмінили ні час, ні безсилля, ні забуття.
Навіть якщо ніхто не допомагає, навіть якщо нема людини,
Христос Сам приходить — тихо, лагідно, прямо до тебе.
«Встань, візьми ложе твоє і ходи» —
сказано не лише тоді, а і сьогодні, і зараз — кожному, хто чує.
⸻
🕊 У третю неділю після Пасхи
Церква нагадує: Воскресіння — це не тільки факт, це дія.
Дія в тобі.
Дія для тебе.
Дія — через тебе.
Христос Воскрес! І Його Слово — зцілює.
Почуй Його. І встань.
қол жеткізе алмадық
25.04.202518:36
🌟 Світло Пасхи — не просто свято. Це відповідь на біль, смерть і темряву.
Це дійсність, яка преображає душу, наповнює серце світлом і дарує сенс усьому.
У цьому відео — не лише кадри Великодньої ночі в кафедральному соборі, а й жива молитва Церкви, що чекає на воскреслого Господа.
Свічки, хор, архіпастир, родини, хрестний хід, тиша й благодать — усе це зливається у пісню перемоги Життя.
Дивіться відео, надихайтесь — і пам’ятайте: Христос Воскрес!
І все в цьому світі вже не таке, як було.
https://youtu.be/hha_tf1gyF8?si=3nO02hg2l-9y4_Re
Це дійсність, яка преображає душу, наповнює серце світлом і дарує сенс усьому.
У цьому відео — не лише кадри Великодньої ночі в кафедральному соборі, а й жива молитва Церкви, що чекає на воскреслого Господа.
Свічки, хор, архіпастир, родини, хрестний хід, тиша й благодать — усе це зливається у пісню перемоги Життя.
Дивіться відео, надихайтесь — і пам’ятайте: Христос Воскрес!
І все в цьому світі вже не таке, як було.
https://youtu.be/hha_tf1gyF8?si=3nO02hg2l-9y4_Re


29.04.202505:53
Радониця: день світлої пам’яті
Сьогодні - особливий день.
Після Світлого Воскресіння Христового Церква згадує усіх спочилих у надії на життя вічне.
Це перша поминальна служба після Пасхи.
Вона не про скорботу — вона про радість, про віру, про спільність Церкви небесної і земної.
Слово «Радониця» походить від старослов’янського «радость», бо в світлі Пасхи навіть пам’ять про смерть просвічується надією.
⸻
У Богослужінні Радониці звучить головна думка:
«Христос воскрес — і смерть переможена.
Христос воскрес — і ніхто з померлих не забутий.»
На Літургії цього дня звершується особливе поминання всіх від віку спочилих православних християн.
Після Божественної Літургії читаються поминальні молитви на могилах — але не у скорботі, а в світлій радості перемоги Життя.
⸻
Радониця — це ще одне свідчення: Церква єдина.
Ті, хто живе тут, і ті, хто відійшов, разом стоять перед Богом у молитві.
Ми не забуваємо тих, хто спочив.
Ми несемо їм не стільки квіти, скільки віру, любов і молитву, що єднає покоління і душі.
⸻
І сьогодні наш обов’язок простий, але глибокий:
• Прийти на Літургію.
• Пом’янути дорогих серцю.
• Помолитися за тих, кого вже немає поруч, але хто живий у Бозі.
⸻
Нехай цього дня наше серце наповниться тихою вдячністю:
за життя, за віру, за воскресіння, яке обіцяне всім, хто в Христі.
І, пам’ятаючи тих, хто відійшов,
ми самі вчимося жити так, щоб одного разу зустрітися у світлі Його слави.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Сьогодні - особливий день.
Після Світлого Воскресіння Христового Церква згадує усіх спочилих у надії на життя вічне.
Це перша поминальна служба після Пасхи.
Вона не про скорботу — вона про радість, про віру, про спільність Церкви небесної і земної.
Слово «Радониця» походить від старослов’янського «радость», бо в світлі Пасхи навіть пам’ять про смерть просвічується надією.
⸻
У Богослужінні Радониці звучить головна думка:
«Христос воскрес — і смерть переможена.
Христос воскрес — і ніхто з померлих не забутий.»
На Літургії цього дня звершується особливе поминання всіх від віку спочилих православних християн.
Після Божественної Літургії читаються поминальні молитви на могилах — але не у скорботі, а в світлій радості перемоги Життя.
⸻
Радониця — це ще одне свідчення: Церква єдина.
Ті, хто живе тут, і ті, хто відійшов, разом стоять перед Богом у молитві.
Ми не забуваємо тих, хто спочив.
Ми несемо їм не стільки квіти, скільки віру, любов і молитву, що єднає покоління і душі.
⸻
І сьогодні наш обов’язок простий, але глибокий:
• Прийти на Літургію.
• Пом’янути дорогих серцю.
• Помолитися за тих, кого вже немає поруч, але хто живий у Бозі.
⸻
Нехай цього дня наше серце наповниться тихою вдячністю:
за життя, за віру, за воскресіння, яке обіцяне всім, хто в Христі.
І, пам’ятаючи тих, хто відійшов,
ми самі вчимося жити так, щоб одного разу зустрітися у світлі Його слави.
Христос воскрес! Воістину воскрес!


20.04.202510:54
Христос Воскрес!
Це свято — не лише вершина церковного року, а й подих вічності в наше серце.
У Воскресінні Христовому ми пізнаємо не лише правду про Нього, а й правду про себе: ми створені не для загибелі, а для життя.
Нас не тримає у бутті страх перед смертю, а — любов до Життя. І це Життя — Сам Христос, Який зійшов у глибини людського страждання, щоби підняти нас до Світла.
Немає іншої перемоги, крім Його. Немає іншої надії, окрім у Ньому. І немає іншої радості, як бути з Ним — завжди.
Тож тримаймося Христа — єдиного Джерела справжнього Життя.
Воістину Воскрес Христос!
Це свято — не лише вершина церковного року, а й подих вічності в наше серце.
У Воскресінні Христовому ми пізнаємо не лише правду про Нього, а й правду про себе: ми створені не для загибелі, а для життя.
Нас не тримає у бутті страх перед смертю, а — любов до Життя. І це Життя — Сам Христос, Який зійшов у глибини людського страждання, щоби підняти нас до Світла.
Немає іншої перемоги, крім Його. Немає іншої надії, окрім у Ньому. І немає іншої радості, як бути з Ним — завжди.
Тож тримаймося Христа — єдиного Джерела справжнього Життя.
Воістину Воскрес Христос!
26.04.202512:33
«Господь мій і Бог мій!»
Що відчував Фома, коли вкладав руку в рани Христа?..
Страх? Сором? Чи ту любов, яка відкрилася тільки через біль?
Перша неділя після Пасхи вшановує не апостола Петра, не Іоанна, а саме Фому — того, хто не повірив одразу.
Бо у його шляху — наш шлях:
спочатку — сумнів,
потім — зустріч,
і, нарешті — віра, що запалюється зсередини.
Євангеліє від Іоанна (Ін. 20:24–29) розповідає:
Через вісім днів після Воскресіння Христос знову з’являється апостолам —
і прямо звертається до Фоми:
«Принеси палець твій сюди, і побач руки Мої; принеси руку твою і вклади в ребра Мої; і не будь невіруючий, а віруючий.»
Фома схиляється перед Ним і вигукує:
«Господь мій і Бог мій!»
⸻
Іконографія події — ясна, урочиста, стримано велична.
— Христос зображений у центрі, з піднятою правицею або з оголеним боком, показуючи рану.
— Фома — з повагою і трепетом, нахилений вперед, обережно торкається пальцями до ребра Христа.
— По обидва боки — інші апостоли, уважні, зацікавлені, мов свідки цієї зустрічі віри і сумніву.
— Часто — на тлі архітектури: зачинені двері світлиці символізують таємницю Церкви, що відкрита лише через віру.
— Колористика — світла, стримана, урочиста.
Над композицією — невидиме світло Воскресіння, яке вже не залишить світ.
⸻
Історія Фоми — це не про слабкість. Це — про чесність.
Про те, що шлях до віри іноді проходить через сумніви.
Про те, що Господь не осуджує наше вагання,
а лагідно запрошує:
«Прийди. Подивися. Доторкнись. Вір.»
⸻
А ми?
Чи дозволяємо ми Христу доторкнутися до наших ран?
Чи довіряємо Йому, навіть коли не бачимо?
Чи відгукується наше серце на Його лагідний заклик?
⸻
Нехай сьогодні, разом із апостолом Фомою, ми знову скажемо:
«Господь мій і Бог мій!»
Нехай наша віра не буде вірою тільки очей, а вірою серця.
Бо блаженні ті, хто не бачив — і увірували.
Що відчував Фома, коли вкладав руку в рани Христа?..
Страх? Сором? Чи ту любов, яка відкрилася тільки через біль?
Перша неділя після Пасхи вшановує не апостола Петра, не Іоанна, а саме Фому — того, хто не повірив одразу.
Бо у його шляху — наш шлях:
спочатку — сумнів,
потім — зустріч,
і, нарешті — віра, що запалюється зсередини.
Євангеліє від Іоанна (Ін. 20:24–29) розповідає:
Через вісім днів після Воскресіння Христос знову з’являється апостолам —
і прямо звертається до Фоми:
«Принеси палець твій сюди, і побач руки Мої; принеси руку твою і вклади в ребра Мої; і не будь невіруючий, а віруючий.»
Фома схиляється перед Ним і вигукує:
«Господь мій і Бог мій!»
⸻
Іконографія події — ясна, урочиста, стримано велична.
— Христос зображений у центрі, з піднятою правицею або з оголеним боком, показуючи рану.
— Фома — з повагою і трепетом, нахилений вперед, обережно торкається пальцями до ребра Христа.
— По обидва боки — інші апостоли, уважні, зацікавлені, мов свідки цієї зустрічі віри і сумніву.
— Часто — на тлі архітектури: зачинені двері світлиці символізують таємницю Церкви, що відкрита лише через віру.
— Колористика — світла, стримана, урочиста.
Над композицією — невидиме світло Воскресіння, яке вже не залишить світ.
⸻
Історія Фоми — це не про слабкість. Це — про чесність.
Про те, що шлях до віри іноді проходить через сумніви.
Про те, що Господь не осуджує наше вагання,
а лагідно запрошує:
«Прийди. Подивися. Доторкнись. Вір.»
⸻
А ми?
Чи дозволяємо ми Христу доторкнутися до наших ран?
Чи довіряємо Йому, навіть коли не бачимо?
Чи відгукується наше серце на Його лагідний заклик?
⸻
Нехай сьогодні, разом із апостолом Фомою, ми знову скажемо:
«Господь мій і Бог мій!»
Нехай наша віра не буде вірою тільки очей, а вірою серця.
Бо блаженні ті, хто не бачив — і увірували.
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.