Спонукальний інцидент
25.04.202516:07
Над чим я зараз працюю? Ох, як добре, що ви запитали 🤭
У березні вирішила, що закінчу #ВідділТранспортуванняДуш, перш ніж продовжу писати роман. Чому?
⏺️ По-перше, хочу відчути, як ставлю останню крапку, сплітаю та закриваю всі сюжетні лінії,кланяюся та йду за лаштунки редагую до посиніння ідеалу.
⏺️ По-друге, відтестовую сам процес. Як я планую сцени, як складаю сцени в арки, як розкриваю персонажів у діалозі та монолозі, у поглядах збоку та ситуаціях. Було складно розслабитися та експериментувати, коли на кону стояло аж так багато — цілий роман, цілих 100 тисяч слів. Оповідання лояльніше поле для експерименту, десь так упʼятеро, бо прикидаю, що сягне 20 тис. слів, give or take.
Якби мені хтось два роки тому розповів, що складати докупи історію — це майже постійна робота в прогресі, постійне відчуття, що одна нога на твердому ґрунті, а інша — по коліно в багні, і ти навіть не знаєш, яка з них у небезпеці, я б нізащо не повірила. Хоч і тоді писала історії, правда дуже короткі. А що більший масштаб, то більше деталей маю привести в рух. І осягнути цей масштаб можна тільки пірнувши в процес із головою.
💭 А як ваші справи? Над чим працюєте? Що нового додали у свій процес?
У березні вирішила, що закінчу #ВідділТранспортуванняДуш, перш ніж продовжу писати роман. Чому?
⏺️ По-перше, хочу відчути, як ставлю останню крапку, сплітаю та закриваю всі сюжетні лінії,
⏺️ По-друге, відтестовую сам процес. Як я планую сцени, як складаю сцени в арки, як розкриваю персонажів у діалозі та монолозі, у поглядах збоку та ситуаціях. Було складно розслабитися та експериментувати, коли на кону стояло аж так багато — цілий роман, цілих 100 тисяч слів. Оповідання лояльніше поле для експерименту, десь так упʼятеро, бо прикидаю, що сягне 20 тис. слів, give or take.
Якби мені хтось два роки тому розповів, що складати докупи історію — це майже постійна робота в прогресі, постійне відчуття, що одна нога на твердому ґрунті, а інша — по коліно в багні, і ти навіть не знаєш, яка з них у небезпеці, я б нізащо не повірила. Хоч і тоді писала історії, правда дуже короткі. А що більший масштаб, то більше деталей маю привести в рух. І осягнути цей масштаб можна тільки пірнувши в процес із головою.
💭 А як ваші справи? Над чим працюєте? Що нового додали у свій процес?
09.04.202513:38
Ну що я можу сказати, дуже добре, що по "Maxton Hall" Мони Кастен зняли однойменний серіал, бо читати цю книжку неможливо. Я потрапляю в ЦА (маю сентимент до підліткових терзань і тропів у сетингу школи), але тут вердикт однозначний: краще подивитися серіал.
Я стою на тому, що навіть у затропізованих жанрах можна робити щось цікаве, такі авторки є і вони на вагу золота (Ліза Клейпас + Сара Маклін, ви мої королеви 💅), але тут не те що нічого нового, це ще й якась недолуга спроба показати життя в англійській школі, де з англійської атмосфери лише назви міст і спорт — лакрос. Усе решта схоже на золоту молодь з Нью-Йорка. І все б нічого, якби персонажі відчувалися хоч трохи автентичними чи було хоч трохи цікаво проживати їхнє життя.
Тут уся поведінка brooding головного героя полягає в тому, щоб підпирати стіни та підвіконня, склавши руки на грудях, і свердлити поглядом головну героїню з різних причин. А головна героїня ніби й чогось хоче — потрапити в Оксфорд після школи — але чесно, важко побачити хоч якийсь характер, окрім стереотипного type A із загостреним відчуттям "мені не треба від тебе нічого" + "хороша подруга" + "чуйна дочка". Краще вже перечитати Сутінки, їй-богу.
Усе, що я описала, можна зробити кльово, це зовсім не вирок, але тут мене не зачепило. Мабуть, бо напруга — cornerstone отаких романів — також відсутня (я спинилася на 20%). Стереотипний розвиток подій тут описано так детально, ніби це вперше хтось описує, ще й майже не виникає жодних сюжетних питань, які б просували мою цікавість уперед 😢
І навіть як підліткову версію billionaire romance це тяжко сприймати. Витрачання грошиків на головну героїню виглядає жалюгідно, коли ти підліток і це гроші батьків. У серіалі все це було ЗНАЧНО стравніше, бо я не сиділа в першій особі у голові.
#читацьке_кубельце
Я стою на тому, що навіть у затропізованих жанрах можна робити щось цікаве, такі авторки є і вони на вагу золота (Ліза Клейпас + Сара Маклін, ви мої королеви 💅), але тут не те що нічого нового, це ще й якась недолуга спроба показати життя в англійській школі, де з англійської атмосфери лише назви міст і спорт — лакрос. Усе решта схоже на золоту молодь з Нью-Йорка. І все б нічого, якби персонажі відчувалися хоч трохи автентичними чи було хоч трохи цікаво проживати їхнє життя.
Тут уся поведінка brooding головного героя полягає в тому, щоб підпирати стіни та підвіконня, склавши руки на грудях, і свердлити поглядом головну героїню з різних причин. А головна героїня ніби й чогось хоче — потрапити в Оксфорд після школи — але чесно, важко побачити хоч якийсь характер, окрім стереотипного type A із загостреним відчуттям "мені не треба від тебе нічого" + "хороша подруга" + "чуйна дочка". Краще вже перечитати Сутінки, їй-богу.
Усе, що я описала, можна зробити кльово, це зовсім не вирок, але тут мене не зачепило. Мабуть, бо напруга — cornerstone отаких романів — також відсутня (я спинилася на 20%). Стереотипний розвиток подій тут описано так детально, ніби це вперше хтось описує, ще й майже не виникає жодних сюжетних питань, які б просували мою цікавість уперед 😢
І навіть як підліткову версію billionaire romance це тяжко сприймати. Витрачання грошиків на головну героїню виглядає жалюгідно, коли ти підліток і це гроші батьків. У серіалі все це було ЗНАЧНО стравніше, бо я не сиділа в першій особі у голові.
#читацьке_кубельце
06.04.202512:21
Це відео відновлює менталку ❤️🩹
Місце ніби не з цього божевільного світу.
Місце ніби не з цього божевільного світу.
26.03.202507:29
Я опйать за старе…
Як називається оцей вид туризму, коли встаєш о сьомій чисто щоб здати аналізи й поїсти ранкове меню маку? Екскурсія в «скоро тридцять»?
А з іншого боку, у багатьох дітей з області поїздка в Київ ритуально завершувалася маком. Виходить, плекаю багаторічні традиції регіону 🤌
Як називається оцей вид туризму, коли встаєш о сьомій чисто щоб здати аналізи й поїсти ранкове меню маку? Екскурсія в «скоро тридцять»?
А з іншого боку, у багатьох дітей з області поїздка в Київ ритуально завершувалася маком. Виходить, плекаю багаторічні традиції регіону 🤌
23.03.202510:47
🛵 Любі, тиждень буду у розʼїздах, тому наступна замальовка чекатиме вас на початку квітня, коли повернуся й трохи видихну
Поки запрошую читати три попередні, якщо пропустили :) Тег #замальовка або 1 — 2 — 3
А ще долучайтеся зі своїми описами у коментарях, це гарна нагода попрактикуватися. Привіт маленькому колу постійних учасників, ви круті 👏
Поки запрошую читати три попередні, якщо пропустили :) Тег #замальовка або 1 — 2 — 3
А ще долучайтеся зі своїми описами у коментарях, це гарна нагода попрактикуватися. Привіт маленькому колу постійних учасників, ви круті 👏
21.03.202510:18
Останні рядки «Втечі з Шоушенка». Це одне з умінь Кінга — описати найжахливіші досвіди, але запалити світло наприкінці.
Тут Ред збирається в Зихуатанехо, місто біля Тихого океану. Там кажуть, що океан не має памʼяті. А отже, приймає без багажу.
🤍
Тут Ред збирається в Зихуатанехо, місто біля Тихого океану. Там кажуть, що океан не має памʼяті. А отже, приймає без багажу.
Звісно, я памʼятаю назву. Зихуатанехо. Такі назви занадто красиві, щоб їх можна було забути.
Мене сповнює радісне збудження, таке сильне, що я ледве можу втримати олівець у тремтячій руці. Думаю, таку радість може відчувати лише вільна людина, вільна людина, що вирушає в довгі мандри, і де вони завершаться, вона не знає.
Я надіюся, Енді ще там.
Я надіюся, що зможу перейти кордон.
Надіюся побачити свого друга й потиснути йому руку.
Надіюся, що Тихий океан такий синій, яким я бачив його у своїх снах.
У мені живе надія.
🤍
22.04.202515:22
Боже, я й не знала, що така класна high school історія вже лежала в мене на полиці!! 0% крінжі, 0% засудження і 100% розуміння героїні.
🌟Коротко про що тут: підлітка Коханнячко ходить до школи в Києві, вживається з втратою мами, новою пасією тата, дружить з найприкольнішою дівчиною у школі (вам вона теж сподобається), а згодом відкриває в собі певні магічні здібності та розшукує одну важливу людину. Наближаюся до половини тексту, тож ділюся загальними враженнями, а поділитися є чим :)
"Дивокровці" справді підліткове чтиво, але, як на мене, піде й дорослим, особливо міленіалам. Я в тому віці пропустила крізь себе купу всіляких "Сутінок" і "Мандрівних джинсів". Уявляла себе на місці головних героїнь і завжди знала, що мені таке точно не світить. Але щоб уявити себе на місці Коханнячка (side note: історія з її іменем теж така 💞✨), я не мушу сильно напружуватися, і оцей досвід у мене вперше.
🌟Чому? Бо в моїй школі теж був отой тин із сільською хатинкою як вічна декорація на свята в актовому залі, я теж жила в бульбашці олімпіад і МАНу, шкільні дискотеки теж були питанням життя чи смерті, і далі за списком. Хочеться тикати пальцем у книжку й казати "Оооо, а отак і в мене було!! Я тебе капець як розумію!!"
Взагалі — несподівано для себе — дуже перейнялася Коханнячком. Її думки такі пронизливо-підліткові, але в найкращому з можливих сенсів. Їй складно після смерті мами. Складно приймати, що тато знайшов нову жінку. Складно, що хлопець, який подобається, не звертає на неї увагу. Складно, коли з тілом робиться непоймишо. Складно, коли ти ще й бачиш те, чого не бачать інші (привіт, фентезійний Києве). Хочеться обійняти Коханнячко і підтвердити, що підліткою бути фігово. Збрехати, що потім — у дорослості — стане краще ❤️🩹
Такий воістину тонкий баланс — підлітка поводиться абсолютно як підлітка, але не бісить, не здається дурною чи наївною, і переростком теж не здається. Звідси й читати приємно, ніби читаєш про себе. Завжди ж хочеться думати, що була саме такою: нікого не бісила і дуже навіть норм поводилася 😅
#читацьке_кубельце
🌟Коротко про що тут: підлітка Коханнячко ходить до школи в Києві, вживається з втратою мами, новою пасією тата, дружить з найприкольнішою дівчиною у школі (вам вона теж сподобається), а згодом відкриває в собі певні магічні здібності та розшукує одну важливу людину. Наближаюся до половини тексту, тож ділюся загальними враженнями, а поділитися є чим :)
"Дивокровці" справді підліткове чтиво, але, як на мене, піде й дорослим, особливо міленіалам. Я в тому віці пропустила крізь себе купу всіляких "Сутінок" і "Мандрівних джинсів". Уявляла себе на місці головних героїнь і завжди знала, що мені таке точно не світить. Але щоб уявити себе на місці Коханнячка (side note: історія з її іменем теж така 💞✨), я не мушу сильно напружуватися, і оцей досвід у мене вперше.
🌟Чому? Бо в моїй школі теж був отой тин із сільською хатинкою як вічна декорація на свята в актовому залі, я теж жила в бульбашці олімпіад і МАНу, шкільні дискотеки теж були питанням життя чи смерті, і далі за списком. Хочеться тикати пальцем у книжку й казати "Оооо, а отак і в мене було!! Я тебе капець як розумію!!"
Взагалі — несподівано для себе — дуже перейнялася Коханнячком. Її думки такі пронизливо-підліткові, але в найкращому з можливих сенсів. Їй складно після смерті мами. Складно приймати, що тато знайшов нову жінку. Складно, що хлопець, який подобається, не звертає на неї увагу. Складно, коли з тілом робиться непоймишо. Складно, коли ти ще й бачиш те, чого не бачать інші (привіт, фентезійний Києве). Хочеться обійняти Коханнячко і підтвердити, що підліткою бути фігово. Збрехати, що потім — у дорослості — стане краще ❤️🩹
Такий воістину тонкий баланс — підлітка поводиться абсолютно як підлітка, але не бісить, не здається дурною чи наївною, і переростком теж не здається. Звідси й читати приємно, ніби читаєш про себе. Завжди ж хочеться думати, що була саме такою: нікого не бісила і дуже навіть норм поводилася 😅
#читацьке_кубельце
09.04.202508:11
Не зважайте, це я просто подарувала племіннику книжку, де з обкладинки вичавлюється медалька з цупкого картону, і відтоді тільки й бачу, як у те коло ідеально влізло б печенько...
02.04.202517:29
У квітні спробую знову #пиши_щодня. Не ставлю жодних цілей по кількості слів, нічого такого.
Ось цей шматочок написала вчора перед сном, аби не нуль і аби рахувалося. Здається, не так і погано, враховуючи, що персонажки Риви до того не існувало, а тепер маю на неї плани :)
Показуйте, що писали, з чим затримка, що вдається або не вдається. Не кисніть на самоті, готова киснути з вами 🫂😅
Ось цей шматочок написала вчора перед сном, аби не нуль і аби рахувалося. Здається, не так і погано, враховуючи, що персонажки Риви до того не існувало, а тепер маю на неї плани :)
Показуйте, що писали, з чим затримка, що вдається або не вдається. Не кисніть на самоті, готова киснути з вами 🫂😅
25.03.202519:20
На годинку забігла в Сенс на Хрещатику, щастя повні кальсони 💗
Що вразило:
⏺️ «Ще одну сторінку» вирізняються з-поміж усіх + я в шоці, скільки вони вже встигли видати, рука тягнеться буквально до всього
⏺️ у відділі листівок, наліпок і значків я провела стільки ж часу, як серед книжок, ледве себе віддерла від вітрини, краще не ризикуйте!
⏺️ багато уваги на викладках українським авторам: «Вівці цілі» книжка місяця, «За маму, за тата» потрібне нам усім, «Перший вінок» від Creative Women Publishing — витвір мистецтва (фото 6)
⏺️ з Кінгом знову на одній хвилі: одягнулися з його «Insomnia» однаково, бгг, ледь не купила
Як же хорошееее, як я скучила за Києвом, він зараз такий красунчик!!!
Що вразило:
⏺️ «Ще одну сторінку» вирізняються з-поміж усіх + я в шоці, скільки вони вже встигли видати, рука тягнеться буквально до всього
⏺️ у відділі листівок, наліпок і значків я провела стільки ж часу, як серед книжок, ледве себе віддерла від вітрини, краще не ризикуйте!
⏺️ багато уваги на викладках українським авторам: «Вівці цілі» книжка місяця, «За маму, за тата» потрібне нам усім, «Перший вінок» від Creative Women Publishing — витвір мистецтва (фото 6)
⏺️ з Кінгом знову на одній хвилі: одягнулися з його «Insomnia» однаково, бгг, ледь не купила
Як же хорошееее, як я скучила за Києвом, він зараз такий красунчик!!!
22.03.202509:44
Істина дня: ніхто не робить для просування книжки більше, ніж книгочитунка, яка від неї зафанатіла. Релігійні люди з брошурками could never 💖
Подруга подарувала одну з улюблених дилогій — «Bridge Kingdom». Каже, там пустелі, спека, пісок, політичні інтриги й любовка! Усе нравицця, треба тіки в комплект літо і піна коладу 🍹
А у вас є книжка/серія, яку б ви тицяли в руки всім і не могли нею нахвалитися? Не стримуйте себе *потирає лапки*
#читацьке_кубельце
Подруга подарувала одну з улюблених дилогій — «Bridge Kingdom». Каже, там пустелі, спека, пісок, політичні інтриги й любовка! Усе нравицця, треба тіки в комплект літо і піна коладу 🍹
А у вас є книжка/серія, яку б ви тицяли в руки всім і не могли нею нахвалитися? Не стримуйте себе *потирає лапки*
#читацьке_кубельце
19.03.202519:02
Такий смачний шматок психології Реда, коли він опинився на умовно-достроковому. Цікаво, як те, що Ред визнає, що сам собою гидував, ставить його в моїх очах у сильнішу позицію. Я більше не сприймаю його як услужливого пса, я сприймаю його як увʼязненого чоловіка, тільки тепер — серед невидимих стін.
Цей кадр із фільму з дзеркалом так влучно передає внутрішню кризу, але кіномовою. Що думаєте самі?
Мій шеф недолюблював мене. То був молодий чоловік, двадцяти шести чи двадцяти семи років, і я бачив, що викликаю в нього огиду. Так ви гидуватимете улесливим, послужливим старим псом, який підповзає до вас на пузі, щоб його попестили. Господи, та я сам собою гидував. Але... припинити це ніяк не міг. Я хотів йому сказати: "От, юначе, на що перетворює тебе тюрма. Кожен, у кого є влада, стає твоїм хазяїном, а ти — для кожного хазяїна псом. Може, ти й розумієш, що перетворився на собаку, навіть у тюрмі, та позаяк усі на нарах — теж собаки, аж такого значення це не має. Має тільки зовні, за мурами". Але такому молодому, як він, я про це сказати не міг. Він би нізащо не зрозумів.
Цей кадр із фільму з дзеркалом так влучно передає внутрішню кризу, але кіномовою. Що думаєте самі?
11.04.202518:31
Я вчора перед сном трохи придуріла (стомилася) і почала книжку Сари Маклін, яку відкладала саме на такий випадок.
Відпочити вийшло, звісно, суперово — не могла відірватися від 2 ночі до 5 ранку, прочитала половину за один присіст і не продовжила тільки тому, що заворушилися якісь крихти здорового глузду. Ця леді вміє в романтику (конкретно тут — у безжальне скло) 💓
Якщо що, це була "A Rogue by Any Other Name". Бажаю кожній і кожному висушити свої очі від того, що навіть кліпати не хочеться, поки читаєш.
Відпочити вийшло, звісно, суперово — не могла відірватися від 2 ночі до 5 ранку, прочитала половину за один присіст і не продовжила тільки тому, що заворушилися якісь крихти здорового глузду. Ця леді вміє в романтику (конкретно тут — у безжальне скло) 💓
Якщо що, це була "A Rogue by Any Other Name". Бажаю кожній і кожному висушити свої очі від того, що навіть кліпати не хочеться, поки читаєш.
07.04.202517:33
Relatability відгука на гудрідз: 📈
Чи хороша ця книжка? лол, ні.
Чи не спала я до 3 ночі, щоб дочитати її? лол, так.
Чи продовжу читати цей цикл? Звичайно.
02.04.202509:07
Обожнюю такі діалоги 💗 Усього дві репліки, але лишаються зі мною надовго. Чому? Бо просякнуті характерами Ватсона та Шерлока. Думаю, без проблем угадаєте, хто де.
➡️І вкотре для себе відмічу: вдалі метафори 1) дуже прості; 2) несподівані; 3) малюють образ в голові + підсилюють своєю простотою основний сенс.
#мистецтво_діалогу
— What did I say? I said, "Don't get clever."
— I can't just turn it on and off like a tap.
— Я ж казав, не корч розумника.
— Я не можу закриватися і відкриватися як кран.
Sherlock, S2E3, The Reichenbach Fall
➡️І вкотре для себе відмічу: вдалі метафори 1) дуже прості; 2) несподівані; 3) малюють образ в голові + підсилюють своєю простотою основний сенс.
#мистецтво_діалогу
25.03.202509:38
Це наче дрібниця, але так приємно, що роздуми про Шоушенк і загалом прозу Кінга кілька людей собі зберегло, при чому повний ланцюжок 💃🏻
Бачу, ми з вами спрацюємося, це як земляки, але у кінговерсі 🤝
Бачу, ми з вами спрацюємося, це як земляки, але у кінговерсі 🤝
21.03.202510:48
А ще помітьте ось цю паралель, я недарма вибрала саме ці цитати.
Ред вийшов з вʼязниці, але досі перебуває між її невидимих стін, тепер — уже в голові, у прошивці, у досвіді, який його змінив. Цитата тут.
Енді Дюфрейн — не був увʼязнений навіть у вʼязниці, бо залишався вільним у голові. Цитата тут.
Що звільнило Реда?
Надія, якою заразив його Енді. Надія щось змінити, жити інакше, спробувати те, що, можливо, НІКОЛИ не вигорить, але самі лише спроби можуть тебе звільнити. У фільмі Ред таки зустрівся з Енді, але у тексті ми бачимо, що Ред лише наважився надіятися, як уже став почуватися вільним. Перечитайте ще раз ці останні рядки.
Що це як не поезія людських душ і маніфест надії. Як від людей Ред навчився бути зсутуленим псом, так само від людини він навчився, що не все втрачено. Ніколи. No good thing ever dies, каже Енді. І знову це про надію. Кожен раз перечитую Кінга і кожен раз закохуюся в цю його здатність, як Ред закохується у здатність Дюфрейна.
Цей же концепт надії мені прозирає і в концепті "ка" у Темній вежі Кінга, і у кінцівці-початку цього циклу. Попри мільйонні продажі його книг, у мене все одно відчуття, що Кінга недооцінюють, бо більше говорять про те, як він лякає, а не про оце все. Ех.
Ред вийшов з вʼязниці, але досі перебуває між її невидимих стін, тепер — уже в голові, у прошивці, у досвіді, який його змінив. Цитата тут.
Енді Дюфрейн — не був увʼязнений навіть у вʼязниці, бо залишався вільним у голові. Цитата тут.
Що звільнило Реда?
Надія, якою заразив його Енді. Надія щось змінити, жити інакше, спробувати те, що, можливо, НІКОЛИ не вигорить, але самі лише спроби можуть тебе звільнити. У фільмі Ред таки зустрівся з Енді, але у тексті ми бачимо, що Ред лише наважився надіятися, як уже став почуватися вільним. Перечитайте ще раз ці останні рядки.
Що це як не поезія людських душ і маніфест надії. Як від людей Ред навчився бути зсутуленим псом, так само від людини він навчився, що не все втрачено. Ніколи. No good thing ever dies, каже Енді. І знову це про надію. Кожен раз перечитую Кінга і кожен раз закохуюся в цю його здатність, як Ред закохується у здатність Дюфрейна.
Цей же концепт надії мені прозирає і в концепті "ка" у Темній вежі Кінга, і у кінцівці-початку цього циклу. Попри мільйонні продажі його книг, у мене все одно відчуття, що Кінга недооцінюють, бо більше говорять про те, як він лякає, а не про оце все. Ех.
19.03.202509:39
Навіть у книжці про погоду я надибаю собі поживу — несподівано організовані БУКВОЧКИ, або, як їх іще називають, нові слова
Петрикор — запах землі після дощу — на чолі слівець 2025 року (є ще 3-4 інших у списку) 🍃🌧
#мова_кишенькова
Петрикор — запах землі після дощу — на чолі слівець 2025 року (є ще 3-4 інших у списку) 🍃🌧
#мова_кишенькова
11.04.202510:39
(знайомтеся, це мій sophisticated task management на скріні)
З оцієї нотатки почалася така цікава робота. За перший тиждень квітня написала новий розділ #ВідділТранспортуванняДуш, але він муляв мені, ніби камінець у взутті. Як би не підходила, як не редагувала — відчуття "це воно" не зʼявлялося. Перечитала все від А до Я кілька разів і дійшло: загубила стиль, з яким народилося це оповідання. Зі стилем згубився темпоритм, а з темпоритмом — особистість персонажа. Все завалилося, як картковий будинок.
Оперативненько вирішила таке: поредагую поки перші розділи, заодно проникнуся тим, що подобається навіть у першій чернетці, там такий грайливий настрій і динамічні пасажі, важко не закохатися 💃
Зараз хочеться розцілувати себе за цю ідею)) Не тільки повернула собі початковий запал і поредагувала/переписала добрих 4тис. слів, ще й персонажів розкрила для себе по-новому. Здається, вони вперше познайомилися як годиться, вчора дозволила собі трохи попищати 🥰
З оцієї нотатки почалася така цікава робота. За перший тиждень квітня написала новий розділ #ВідділТранспортуванняДуш, але він муляв мені, ніби камінець у взутті. Як би не підходила, як не редагувала — відчуття "це воно" не зʼявлялося. Перечитала все від А до Я кілька разів і дійшло: загубила стиль, з яким народилося це оповідання. Зі стилем згубився темпоритм, а з темпоритмом — особистість персонажа. Все завалилося, як картковий будинок.
Оперативненько вирішила таке: поредагую поки перші розділи, заодно проникнуся тим, що подобається навіть у першій чернетці, там такий грайливий настрій і динамічні пасажі, важко не закохатися 💃
Зараз хочеться розцілувати себе за цю ідею)) Не тільки повернула собі початковий запал і поредагувала/переписала добрих 4тис. слів, ще й персонажів розкрила для себе по-новому. Здається, вони вперше познайомилися як годиться, вчора дозволила собі трохи попищати 🥰
06.04.202518:18
До речі, а як персонаж/ка, про яку/ого зараз пишете або читаєте, переживає сум?
Прямо цікаво, що за палітра намалюється в коментарях))
Прямо цікаво, що за палітра намалюється в коментарях))
26.03.202509:54
Учора таку красу від Брустур побачила, розчулило вкрай 🥹
Отой рукописний шрифт нагадує почерк моєї бабусі. Та й не лише, часто бачу такий між людей її покоління, незалежно від географії. Впізнаєте?
Отой рукописний шрифт нагадує почерк моєї бабусі. Та й не лише, часто бачу такий між людей її покоління, незалежно від географії. Впізнаєте?
Це мальовничі історії з гуцульського дитинства у міжвоєнні роки ХХ ст.: життєвий триб, побут, звичаї.
Про те, як вирізала з трісочок вориння на іграшковий пліт і цюкнула ножем в пальчик. Як ненароком влучила каменем в голову сусідського хлопчика. Як у творчому запалі до витинанки посікла ножицями татові документи…
Стиль оповідок відтворює синтаксис і форми живої гуцульської говірки.
24.03.202517:20
У тісних маршрутках ще ніколи не велося так добре 💃
Потихеньку гризу «Слова Променистого ордену», весь час качаюся між «ой, як цікаво» і «скільки ще може це все тривать».
Коли вже вжучить той Вічновій, бо я не витримую 😅
#читацьке_кубельце
Потихеньку гризу «Слова Променистого ордену», весь час качаюся між «ой, як цікаво» і «скільки ще може це все тривать».
Коли вже вжучить той Вічновій, бо я не витримую 😅
#читацьке_кубельце
21.03.202510:21
Узагалі проза Кінга для мене — це маніфест надії, а все лячне — декорації, тобто форма, крізь яку маніфестується сміливість та надія.
Цікаво, що надія не завжди справджується, інколи ціна, яку виставляє життя, зависока, але здається, це вшито в концепт надії. Ти не знаєш, як усе буде, але можеш сподіватися, а отже, діяти.
Цікаво, що надія не завжди справджується, інколи ціна, яку виставляє життя, зависока, але здається, це вшито в концепт надії. Ти не знаєш, як усе буде, але можеш сподіватися, а отже, діяти.
19.03.202507:12
Такс, панове фентезисти і просто люди, яким терміново треба почитати про Ель-Ніньйо, є хороші новини!
Про нас потурбувалися в Укргідрометцентрі —
у вільний доступ виклали книжечку "Все, що треба знати про погоду та клімат".
Налітайте, вона коротка, інформативна та гарнюня. Любовна лінія тут одна — до землі та науки 🧡
Про нас потурбувалися в Укргідрометцентрі —
у вільний доступ виклали книжечку "Все, що треба знати про погоду та клімат".
Налітайте, вона коротка, інформативна та гарнюня. Любовна лінія тут одна — до землі та науки 🧡
Көрсетілген 1 - 24 арасынан 58
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.