Спонукальний інцидент
Усе про будні оповідачки, книги, письменство та силу ідей від @yuliiaaiiluy ✨
Пишу фентезійний роман про те, що мене хвилює.
Памʼятай: так буде не завжди 🫂
Пишу фентезійний роман про те, що мене хвилює.
Памʼятай: так буде не завжди 🫂
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жеріУкраїна
ТілБасқа
Канал құрылған күніЛист 27, 2023
TGlist-ке қосылған күні
Груд 01, 2023Қосылған топ
Юля з олівчиком за вухом
11
Рекордтар
01.03.202523:59
816Жазылушылар02.10.202423:59
100Дәйексөз индексі13.05.202521:15
1.5K1 жазбаның қамтуы20.05.202514:28
0Жарнамалық жазбаның қамтуы23.02.202508:18
36.55%ER22.04.202516:05
196.57%ERR
18.05.202514:05
Написала:
1) чернетку нової замальовки
2) довжелеееезний допис про читання англійською
3) про те, як часом виростають історії
4) ще з десяток чернеток дописів
АЛЕ не вистачає сил та імпульсу причесати й запостити. І так уже два тижні. Аргхрхрхр.
Життя 1:0 Юля
1) чернетку нової замальовки
2) довжелеееезний допис про читання англійською
3) про те, як часом виростають історії
4) ще з десяток чернеток дописів
АЛЕ не вистачає сил та імпульсу причесати й запостити. І так уже два тижні. Аргхрхрхр.
Життя 1:0 Юля
15.05.202513:28
Злива + далека дорога = терапія ✨🥰
06.05.202508:02
Тренувати запʼястки грою у волейбол? Пффф, а Сандерсона ви пробували читати? 🏋️♀️
19.05.202507:03
Подумала, що історії народжуються як пагінці вишні — з кісточки.
Спочатку пагінець для тебе — ледь не бурʼян. Висмикнути рука не підіймається, але і співчуття вділяєш небагато. Пагінець поки сам по собі. Проклюнувся — то нехай собі знає. Ти його сюди не просила. А ще ти майже впевнена, що цієї зими чи надто жаркого літа він почорніє, зламається, всохне. Краще не привʼязуватися, цієї сіянки тут кожен рік вистачає. Хіба був коли з неї толк?
✨ Але дивом пагінець переживає і те, й інше. Нехотя починаєш поливати. Нечасто, коли в лійці бовтається трохи води. Ходиш і ходиш. Не помічаєш, як додається нова звичка: рахувати, скільки гілочок викинув пагінець. Багато, відмічаєш зі здивуванням. Добряче пішов у ріст. Може і толк буде? Але скільки ж таких уже загуло. Та звички не полишаєш. Це вже спортивний інтерес.
Мимоволі скануєш двір. Шукаєш місце, куди б його оце пересадити. Хазяйське око так просто не вимкнеш, пояснюєш собі, та робити це точно не збираєшся. Роботи і так вистачає, без якоїсь там вишні. Це просто вправа, нічого більше. От тільки в одному куточку завжди було якось пусто. Може, і добре б йому там було. І квітам сонце не ліпитиме, а вишеньці в самий раз.
✨Не зогледишся, як копаєш яму. Кидаєш щось поживне, прочісуєш пальцями корінці, розбиваєш грудки, саджаєш, ніби дитину комусь на плечі. Притримуєш, бо пагінець ще сам триматись не вміє. Прикидаєш землею, ногою топтати не хочеш, працюєш руками. Проступає з ґрунту вода, яку залила раніше. Стає гордо за себе і трохи за пагінця.
Кілька днів визираєш з вікна й відганяєш сусідських собак. А десь потім — не зрозуміло як і коли — помічаєш між листя щось червонясте. Здалося, думаєш спершу, та все ж зменшуєш газ під супом і біжиш надвір. Спочатку не віриш очам, але доводиться визнати: з гілки звисає вишенька. Дрібна якась, наче дичка. Зриваєш. Бо ще горобці поклюють. І бо розпирає цікавість. Кислюча шо страх, але це ж тільки перша. Кусаєш губу, аби стримати посмішку.
✨От обрізати, обробити, підживити, щепити — і буде краса.
Artist — Tito Merello Vilar
Спочатку пагінець для тебе — ледь не бурʼян. Висмикнути рука не підіймається, але і співчуття вділяєш небагато. Пагінець поки сам по собі. Проклюнувся — то нехай собі знає. Ти його сюди не просила. А ще ти майже впевнена, що цієї зими чи надто жаркого літа він почорніє, зламається, всохне. Краще не привʼязуватися, цієї сіянки тут кожен рік вистачає. Хіба був коли з неї толк?
✨ Але дивом пагінець переживає і те, й інше. Нехотя починаєш поливати. Нечасто, коли в лійці бовтається трохи води. Ходиш і ходиш. Не помічаєш, як додається нова звичка: рахувати, скільки гілочок викинув пагінець. Багато, відмічаєш зі здивуванням. Добряче пішов у ріст. Може і толк буде? Але скільки ж таких уже загуло. Та звички не полишаєш. Це вже спортивний інтерес.
Мимоволі скануєш двір. Шукаєш місце, куди б його оце пересадити. Хазяйське око так просто не вимкнеш, пояснюєш собі, та робити це точно не збираєшся. Роботи і так вистачає, без якоїсь там вишні. Це просто вправа, нічого більше. От тільки в одному куточку завжди було якось пусто. Може, і добре б йому там було. І квітам сонце не ліпитиме, а вишеньці в самий раз.
✨Не зогледишся, як копаєш яму. Кидаєш щось поживне, прочісуєш пальцями корінці, розбиваєш грудки, саджаєш, ніби дитину комусь на плечі. Притримуєш, бо пагінець ще сам триматись не вміє. Прикидаєш землею, ногою топтати не хочеш, працюєш руками. Проступає з ґрунту вода, яку залила раніше. Стає гордо за себе і трохи за пагінця.
Кілька днів визираєш з вікна й відганяєш сусідських собак. А десь потім — не зрозуміло як і коли — помічаєш між листя щось червонясте. Здалося, думаєш спершу, та все ж зменшуєш газ під супом і біжиш надвір. Спочатку не віриш очам, але доводиться визнати: з гілки звисає вишенька. Дрібна якась, наче дичка. Зриваєш. Бо ще горобці поклюють. І бо розпирає цікавість. Кислюча шо страх, але це ж тільки перша. Кусаєш губу, аби стримати посмішку.
✨От обрізати, обробити, підживити, щепити — і буде краса.
Artist — Tito Merello Vilar
16.05.202508:22
🫧 Запрошуймо себе частіше туди, де цікаво.
Паша Вржещ для мене завжди звучить дуже вільно, але трохи космічно, ніби з легкого психозу (вимбачте 🐣). Та жодної іншої людини, яка б настільки сповідувала культ креативності, я не бачила, тож ходжу дихати його творчою свободою.
Останнє відео про самозванців подивилася тільки наполовину, але вийняла звідти дуже красивий образ.
Подобається, як коли подивитися у суть слова, зникає негативна конотація і зʼявляється інтерпретація, просочена свободою.
Самозванець не має відповідати очікуванням, може пробувати, помилятися і вигадувати. Створювати, не знаючи всі деталі. Сумніватися — і робити. Не знати — і продовжувати діяти.
п.с. Відчуваєте, як стало легше дихати? 🐚
Паша Вржещ для мене завжди звучить дуже вільно, але трохи космічно, ніби з легкого психозу (вимбачте 🐣). Та жодної іншої людини, яка б настільки сповідувала культ креативності, я не бачила, тож ходжу дихати його творчою свободою.
Останнє відео про самозванців подивилася тільки наполовину, але вийняла звідти дуже красивий образ.
Самозванець сам себе запрошує, куди йому хочеться.
Якщо життя поклало у вас цікавість до певної справи, це і є ваше запрошення. Вам це цікаво і цього хочеться — значить ви запрошені. Ви вже маєте на це право.
Подобається, як коли подивитися у суть слова, зникає негативна конотація і зʼявляється інтерпретація, просочена свободою.
Самозванець не має відповідати очікуванням, може пробувати, помилятися і вигадувати. Створювати, не знаючи всі деталі. Сумніватися — і робити. Не знати — і продовжувати діяти.
п.с. Відчуваєте, як стало легше дихати? 🐚
19.05.202510:18
Книжка, яку чекала цього року найбільше, завтра поїде до мене 🎉
«The Knight and the Moth» — це готичне фентезі про rude, heretical, and devilishly handsome лицаря Родрика й провидицю Сибіл, яких зводять обставини. Має бути багато красивостей мови, влучних діалогів і розтоплених серденьок (кажу з досвіду її попередньої дилогії).
А яка ваша топ1 очікувана новинка? Ставлю на «The Devils» Аберкромбі, але можу дуууууже помилятися 👀
«The Knight and the Moth» — це готичне фентезі про rude, heretical, and devilishly handsome лицаря Родрика й провидицю Сибіл, яких зводять обставини. Має бути багато красивостей мови, влучних діалогів і розтоплених серденьок (кажу з досвіду її попередньої дилогії).
А яка ваша топ1 очікувана новинка? Ставлю на «The Devils» Аберкромбі, але можу дуууууже помилятися 👀
14.05.202516:00
Пишу, пишу, пишууууууу 💫
Ось тут згадувала, що поділила оповідання #ВідділТранспортуванняДуш на 6 міні-арок або ж 17 сцен. Ці цифри ще можуть змінюватися, але поки рахую так.
❤️ За травень закрила третю міні-арку. Єй!! Текст виходить симетричним: 9 сцен, по три на кожну арку. Саме так лягає, чому несказанно радію. Хороша ознака, що з темпоритмом великих проблем не буде.
Подобається, як структура, до якої дійшла, все одно лягає у Save the Cat, навіть якщо не сиджу з міліметровою письменницькою лінійкою і не розплановую кожен пук і хрюк. Бо якраз в останній сцені третьої арки стався мідпоїнт. Рівно посередині. Такий досвід дуже звільняє, а ще на нього можна спертися. Якщо методично рухати фігури на цій шаховій дошці, то ставки будуть рости, герої перечепляться об недоліки, антагоністи не сидітимуть склавши руки, і зрештою все це призведе до фіналу. Його не уникнути.
❤️ Не кажу, що структури не допомагають, але точно бачу, що їх варто сприймати як щось вторинне, а не за керівника процесу. Коли писала "від структури", жила з відчуттям "а оце тут треба? а оце? а тут?", бо не всі герої відмовляються, приміром, від дії у першому акті і далі за списком. А тепер процесом керує історія та персонажі, структура зʼявляється опісля, нею можна перевірити, але не визначати.
Зʼявилася купа місця для того, аби історія робила ті вибори, які їй пасують. І це не про те, щоб писати якийсь постмодерн. Це про трохи більше свободи, ніж у мене було раніше. Радію ✨
Ось тут згадувала, що поділила оповідання #ВідділТранспортуванняДуш на 6 міні-арок або ж 17 сцен. Ці цифри ще можуть змінюватися, але поки рахую так.
❤️ За травень закрила третю міні-арку. Єй!! Текст виходить симетричним: 9 сцен, по три на кожну арку. Саме так лягає, чому несказанно радію. Хороша ознака, що з темпоритмом великих проблем не буде.
Подобається, як структура, до якої дійшла, все одно лягає у Save the Cat, навіть якщо не сиджу з міліметровою письменницькою лінійкою і не розплановую кожен пук і хрюк. Бо якраз в останній сцені третьої арки стався мідпоїнт. Рівно посередині. Такий досвід дуже звільняє, а ще на нього можна спертися. Якщо методично рухати фігури на цій шаховій дошці, то ставки будуть рости, герої перечепляться об недоліки, антагоністи не сидітимуть склавши руки, і зрештою все це призведе до фіналу. Його не уникнути.
❤️ Не кажу, що структури не допомагають, але точно бачу, що їх варто сприймати як щось вторинне, а не за керівника процесу. Коли писала "від структури", жила з відчуттям "а оце тут треба? а оце? а тут?", бо не всі герої відмовляються, приміром, від дії у першому акті і далі за списком. А тепер процесом керує історія та персонажі, структура зʼявляється опісля, нею можна перевірити, але не визначати.
Зʼявилася купа місця для того, аби історія робила ті вибори, які їй пасують. І це не про те, щоб писати якийсь постмодерн. Це про трохи більше свободи, ніж у мене було раніше. Радію ✨
10.05.202509:58
Племінниця пробує заліпити пару сюжетних дірок у моїй історії.
Проблема серйозна: там не знайшлося місця для принцеси Піч 💖
Проблема серйозна: там не знайшлося місця для принцеси Піч 💖
05.05.202519:28
Мені ще півтори години до кінця книжки і я натурально забуваю як дихати 😰
Нарештііііііііііііііііііііі, господи, оце comeback, я на ці відчуття чекала тисячу+ сторінок!! Майже готова забути все, що дратувало раніше 🌝
Нарештііііііііііііііііііііі, господи, оце comeback, я на ці відчуття чекала тисячу+ сторінок!! Майже готова забути все, що дратувало раніше 🌝
09.05.202509:51
Фух, оце сесія сьогодні 😪
Завжди читала ці дописи від інших авторок у стилі "написала сцену і зробилося аж погано" або "плакала разом зі своїми героями", і не могла сказати, що розумію їх. Зі мною такого не ставалося.
Дотепер.
Пишу сирущу чернетку сцени з мідпоїнту, де тільки каркас усієї бурі, а мені вже погано і дуже шкода головного героя 😭😭😭 Хочеться спалити другорядного за те, що змушує його страждати. У фінальній сцені комусь буде непереливкиииииииии
А у вас таке взагалі буває?
Завжди читала ці дописи від інших авторок у стилі "написала сцену і зробилося аж погано" або "плакала разом зі своїми героями", і не могла сказати, що розумію їх. Зі мною такого не ставалося.
Дотепер.
Пишу сирущу чернетку сцени з мідпоїнту, де тільки каркас усієї бурі, а мені вже погано і дуже шкода головного героя 😭😭😭 Хочеться спалити другорядного за те, що змушує його страждати. У фінальній сцені комусь буде непереливкиииииииии
А у вас таке взагалі буває?
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.
