Сюр Стрём Инглинги

Актуалізована політичними подіями, історія заселення Ґренландії і Північної Америки (або, як казали самі учасники подій — Вінланду) скандинавськими мореплавцями постає в новому світлі.

Що спонукало Ейріка Рудого і Торфінна Сподіваного полишити рідну Ісландію і пуститися на пошуки нових земель? Чому Ґренландію назвали Зеленим краєм? Як велося новоприбулим із місцевим населенням? І до чого тут живі мерці?

Хитросплетіння історії і містики знову й знову нагадує нам про одвічну непосидючість європейської людини. Ці твори є водночас і літописом подій, і захоплюючою пригодницькою картиною на тлі виноградних лоз і Ґуннбйорнових шхер. З півночі європейської до півночі американської — ось який шлях прокладено в цій книзі.

Доба вікінґів ще ніколи не була настільки близькою до нашого сьогодення.

Поважна мова врочистих вітрин,
Уривчаті передвіку аннали.
— «Ми жали хліб. Ми вигадали млин.
Ми знали мідь. Ми завжди воювали».

— «Мене забито в чесному бою,
Поховано дбайливою сім’єю.
Як не стояти так, як я стою
В просторій залі мудрого музею?»—

Так виразно ввижається мені
Палючими безсонними ночами:
Я жив колись у простім курені
Над озером з ясними берегами.

Поширення християнства у західній частині Норвегії повʼязано з імʼям конунґа Олафа Трюґвассона (995-1000), а хрещення внутрішніх та східних районів країни відбувалося під залізною рукою Олава Гаральдсона (1015-1030). З поширенням місіонерської діяльності англійських, німецьких, грецьких та, ймовірно, навіть вірменських священників,37 у Скандинавії утверджується християнство, поширюється освіта, постає книжна культура. У Норвегії та Ісландії у XIII ст. остання набула такого розвитку, що до мешканців Швеції, які не мали власної літератури, на відміну від норвежців та ісландців, почали ставитись як до дещо відсталого та неосвіченого населення,