Я покликала маленьку себе на побачення.
Вона взяла лате з шоколадним сиропом, я — дивний кавовий напій з купою вершків.
Маленька я гладила свої тугі довгі коси і з жахом дивилась на моє волосся: коротке та ще й фарбоване.
Вона сказала, що сподівається знайти крутих друзів серед одногрупників, бо творчі люди усі однакові. Я стримано посміхнулась — не хотіла її розчаровувати.
Вона спитала, чи написала я книгу. Я показала їй своє оповідання в зіні від подруг. Маленька я здивувалася, бо в неї публікацій було побільше.
Я запросила юну себе на побачення. Вона прийшла в незмінному бордовому светрі, я — в рожевій сорочці з комірцем.
Вона обрала для себе тонкий кент з чорницею. Я обмежилась снюсом.
Вона роздивлялася мої руки на предмет обручки, і питала, чи досі я з тим самим коханням її життя. Я вирішила промовчати, бо моє «хвала всім богам я його вже давно послала» не надало б їй впевненості в прекрасному «завтра».
Я покликала трошки молодшу себе на побачення.
Вона прийшла в білих плямистих джинсах, футболці з черепом, курточці в клітинку та колготах в сітку, я — в простій сорочці та джинсах.
Вона взяла червоне сухе, я — коктейль і смачненьку вечерю для обох.
Вона хизувалася шиєю в синцях та засмоках, я усміхалася та знизувала плечима.
Вона спитала, чи стала я частиною тієї самої такої жаданої туси. Я ледве не вдавилась коктейлем, стримуючи гучний регіт.
***
Доросла я кличе мене на побачення. Не піду.
