Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Свята Літургійного року avatar

Свята Літургійного року

Канал, присвячений Літургійному року, святам, які його наповнюють, і скерований на тих, хто бажає вірити усвідомлено.
Для тих, хто бажаєте підтримати проект: https://send.monobank.ua/jar/6UhsouyLVZ
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
Расталмаған
Сенімділік
Сенімсіз
Орналасқан жері
ТілБасқа
Канал құрылған күніAug 23, 2023
TGlist-ке қосылған күні
Nov 14, 2024

Рекордтар

25.03.202523:59
180Жазылушылар
05.08.202423:59
0Дәйексөз индексі
26.03.202515:40
4271 жазбаның қамтуы
30.03.202523:59
51Жарнамалық жазбаның қамтуы
16.03.202504:37
11.76%ER
25.03.202523:59
237.22%ERR

Свята Літургійного року танымал жазбалары

Це сталося: Христос Воскрес із мертвих і смертю смерть подолав!
30 березня Церкви візантійської традиції святкують пам’ять преподобного Йоана Ліствичника, названого так через свій найвидатніший твір “Ліствиця” (“Духовна драбина”).

Щодо самої постаті св. Йоана Ліствичника збереглося доволі мало достовірних даних. Його життя припало на VI ст. З юного віку він здійснював монаший подвиг у Синайській лаврі під керівництвом авви Мартирія. Період цього наставництва тривав 19 років.

Після того почалося 40-літнє самітницьке життя Йоана в Толі за п’ять стадій від лаври. Протягом тижня, як і інші самітники того часу, він проводив у молитві та пості, а в суботу й неділю приходив до лаври на богослужіння і духовні бесіди з братією.

Згодом очолив Синайську лавру. На прохання ігумена обителі в Раїтській пустелі (Єгипет) написав тридцять повчань про сходження до духовної досконалості. Через його поетапність цей процес порівняно з драбиною, яка веде до неба. Звідси й назва — “Ліствиця”. Далі детальніше
#ЦитатинаВеликийПіст
18.04.202505:52
Воскресінню Ісуса Христа передували його страждання, розп’яття на Хресті і смерть. Християни візантійського і латинського обрядів літургійно згадують ці події у Велику п’ятницю, яка передує неділі Пасхи. Цього року вона припадає на 18 квітня.

Богослужіння цього дня у візантійському обряді тепер є зміщені у часі. Їх починають звершувати у Великий четвер. Адже Вечірня з Літургією св. Василія Великого, яка в цей день служиться зранку, і Утреня Страстей увечері насправді є богослужіннями Великої п’ятниці.

Для різних тем, пов’язаних зі Страстями Христовими, спомин яких звершується протягом Великого тижня, характерним є плавний перехід від однієї до іншої. Протягом Великого четверга вірні молитовно переживали Тайну Вечерю та те, як після неї Юда довершив зраду Ісуса. Ці теми ще присутні у Вечірні з Літургією св. Василія Великого. Однак на її євангельському читанні вже чуємо продовження цих подій — про схоплення Ісуса, про суд над ним, про відречення Петра.

Вже незабаром почуємо про них знову на наступному богослужінні — Утрені Страстей. Її особливістю є читання дванадцяти Євангелій про події від фрагменту з Євангелія від Йоана (13,31-18,1), де Ісус на Тайній Вечері дає апостолам останні напоумлення, до його зняття з Хреста, покладення до гробу і виставлення сторожі біля нього. Детальніше
#ЦитатинаВеликийПіст
#ЦитатинаВеликийПіст
#ЦитатинаВеликийПіст
П’ята субота Великого посту, яка цьогоріч припадає на 5 квітня, в літургійному календарі Церков візантійської традиції позначена як Акафістова. Устав приписує у цей день служити особливу Утреню з вбудованим у її структуру Акафістом до Богородиці.

Сам Акафіст до Богородиці в літургійній практиці часто виступає як самобутнє богослужіння. Мало того, він став взірцем для численних акафістів на честь різних святих, празників, ікон тощо, які наповнюють книги, названі “Акафістниками”, та розклади богослужінь деяких храмів. Таким чином акафіст став жанром літургійної поеми, хоч сам він, імовірно, вийшов з іншого давнього жанру майже з ідентичною структурою — кондака.

В Акафістову суботу Акафіст до Богородиці поділено на чотири частини, які розміщують по всій структурі Утрені. Остання з них, власне, і стоїть після 6-ї пісні чотирипіснця суботи (канону на чотири пісні). Також в цьому місці можна читати Синаксар Акафістової суботи, який розповідає про походження її святкування.
Детальніше
4 квітня Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять прп. Йосифа Піснеписця. Часто до його імені додають титул “творця канонів”, а в літургійних книгах (Октоїх, Мінея, Тріодь) фігурує перед багатьма творами примітка “творіння Йосифове”, що вказує на його авторство.

Якщо підрахувати творчу спадщину Йосифа Піснеписця, то написані ним канони становлять близько половини від усіх, що є в літургійних книгах. Їхня кількість становить майже до 300. Подібно, як у випадку з вшануванням апостола Вартоломея, Йосиф Піснеписець складав канони святим, котрі не мали їх у своїй службі. Також писав канони на дванадесяті свята, трипіснці та чотирипіснці для Постової і Квітної Тріодей.

Служба 4 квітня своїм наріжним каменем кладе пісенну творчість святого. Входячи Вечірнею у святкування цього дня, вірні можуть почути такі слова на честь Йосифа Піснеписця... Детальніше
Свято Благовіщення Церкви візантійської і латинської традиції святкують 25 березня.

В центрі святкування Благовіщення – Добра Новина про воплочення Месії від дівиці Марії. Відомості про цю подію черпає церква головно з Євангелія від Луки (Лк.1:26-38).

Євангелист Лука підкреслює, що Ісус є воплочений силою самого Бога через згоду дівиці Марії. Марія представляє собою “вбогих” Ізраїлю, котрі не мають суспільного значення. Її дівицтво підкреслює вірність Богові, на противагу “перелюбній” або “блудливій” дружині, котра уособлює народ, що відійшов від Бога (Див. Ос. 2:4, Єр. 3:6-13 Єз.16). Завдяки згоді Марії на Божу Волю діє Святий Дух, через котрого відбувається початок творення Нової Людини. Детальніше

Ікона Іванки Крип'якевич-Димид
Останнім днем Великого посту в Церквах візантійської традиції є п’ятниця шостого його тижня. Наступний після неї день називається Лазаревою суботою. Цього року вона припадає на 12 квітня.

У центрі святкування Лазаревої суботи є спомин про те, як Ісус воскресив свого друга Лазаря (Йо. 11). Той із сестрами Мартою та Марією мешкали у Витанії “недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять” (Йо. 11, 18), а Ісус часто гостював у них.

Одного разу Лазар захворів, і сестри послали за Ісусом: “Господи, той, що любиш ти його, слабує” (Йо. 11, 3). Ісус однак залишився ще два дні там, де перебував, кажучи: “Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився” (Йо. 11, 4).

Детальніше про свято
06.04.202508:34
Свята Марія Єгипетська: неперевершений приклад християнського покаяння

Марія Єгипетська (†421 або 530) була однією з перших подвижниць, які практикували усамітнення у глибокій пустелі.

На зорі християнського монашества існували три його основні види: анахоретизм, тобто повністю усамітнений спосіб життя, кеновія, тобто спільнотні монастирі (де монахи спали, їли, молилися і працювали разом) і лаври, які були гібридним форматом. У первісних лаврах монахи жили по окремих печерах, видовбаних у навколишніх скелях, а на суботу та неділю сходилися до спільної трапези і літургії.

Перші жіночі монастирі з’явилися у IV ст., після того, як рідна сестра Пахомія Великого, Марія, заснувала перший жіночий монастир у Єгипті. Він знаходився по той бік Нілу від першого пахоміанського монастиря у місцевості Тавеннісі. Однак самітницьке життя, на зразок того, яке провадив Антоній Великий зі своїми учнями, було зарезервоване переважно для чоловіків, тож поодинокі жінки, які бажали провадити такий спосіб життя, нерідко мусили вдавати із себе чоловіків і відкривали іншим свою справжню стать лише після того, як стали шанованими пустельниками. Вважалося, що, по перше, жінки нездатні до такого способу подвизання, оскільки начебто більш легко піддаються спокусам і зводять чоловіків, а також через ризик того, що в умовах довголітньої відмови від статевих стосунків присутність жінки (або навіть безбородого юнака, який міг комусь нагадувати жінку) могла звести нанівець всі вправи зі стриманості.

Таких жінок, які довели свій духовний авторитет, називали аммами, духовними матерями, тоді як чоловіків – аввами. Їхні настанови збереглися у Апофтегмах, або Висловах Отців Пустелі, які є колекцією різноманітних повчальних історій та афоризмів, які мали б допомогти монаху на його духовному шляху. У ній присутні згадки лише про трьох «амм»: Теодору, Сару та Синклітику, хоч важко сказати, наскільки історичними є ці свідчення. Це показує, наскільки рідкісним було явище жіночого самітництва. Далі детальніше
#ЦитатинаВеликийПіст
#ЦитатинаВеликийПіст
#ЦитатинаВеликийПіст
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.