Сьогодні черговий трагічний день... Катастрофа, яку пригадували б десятиліттями в мирний час, та в період війни... Черговий воєнний злочин.
Важко писати щось нове, бо навіть сьогоднішній віроломний удар, нажаль не викликає здивування. Не може бути навіть більше люті... Ми не воюємо з людьми, якщо у когось ще виникають питання чи суперечки з цього приводу, гляньте на зображення знову (зображення з більшою кількістю крові й руйнувань я не став вам приносити)
Молю вас та заклинаю, сьогоднішню лють, жаль, відчай, не забувайте завтра. Допомагайте нашим оборонцям, жертвам влучань, українцям, що того потребують. Бо певною мірою, ми залишаємось сам на сам зі своїм горем, тугою, скорботою. Надлишковим бажанням допомогти жертві прямого геноциду ніхто не горить... Наші партнери скуті своїми червоними ланцюгами, й уже не помічають, що червоні вони від крові на руках...
* В той же час винуватець страждань, звір головує в ООН...
** Це світ кривих дзеркал, тому принаймні пам'ятаймо своє власне справжнє відображення.