CinemaTograph
22.04.202514:01
📌 Факт на засипку — у 1994 році Тім Бертон зняв автобіографічний фільм «Ед Вуд» і навіть запросив свого улюбленця Джонні Деппа на головну роль. Фільм з титанічним тріском провалився в прокаті, хоча здобув визнання критиків.
Навіть після смерті Вуд залишився вірним собі. Світла пам'ять.
#EdWood #TimBurton #JohnnyDepp
Навіть після смерті Вуд залишився вірним собі. Світла пам'ять.
#EdWood #TimBurton #JohnnyDepp
01.04.202509:03
🎬 Fatal Attraction / Фатальний потяг (1987)
Жанр: #Трилер #Драма #Кримінал
Режисер: Едріан Лайн
🇺🇸 | 119 хв
⭐️ IMDb | Letterboxd
Що спонукає чоловіка до зради? Можна безкінечно довго посилатися на протоінстинкти самця, нещадний тиск тестостерону, природу насіння, але все це звучить марно й мляво. Якщо й говорити про першопричину проміскуїтету, то в авангард аргументів варто поставити очевидну річ — нудьгу. Саме вона легкою рукою нівелює геркулесові зусилля сім’янина залишатися чесним. На самотньому плоті, серед мертвого штилю, ти повільно сходиш з розуму, а довкола не відбувається нічого. Сімейне життя, як і всі соціальні інститути, має свої злети й падіння. «Фатальний потяг» — історія про падіння, що на різкому повороті мало не зруйнувало найголовніше для чоловіка — його гідність і життя близьких.
Сюжет фільму виграє акорди самотності у стилі блюз. Вона самотня, бо травмована чоловіками — низкою брехні, зради й зневаги. Він самотній, бо його життя плине у тихій гавані, поруч із поступливою дружиною та милою донькою. Його самотність проросла на ґрунті лицемірства — герой успішний, заможний, але нещасний і розчарований. Випадок зводить їх, а тоді, зловтішно усміхаючись, дає зелене світло зраді. Зав’язка перетворюється на пекельні рівнини, сповнені одержимості, божевілля й екзистенційного жаху.
Квінтесенція психологічного трилера. Багато чоловіків зустрічали на своєму шляху цей архетип — ту, що після беззубого флірту вже встигла вийти за тебе заміж. Стрічка приховує головну гнилизну характеру й видає її порціями: спочатку вона — самостійна, успішна красуня середніх років, але з кожною хвилиною хронометражу деградує до інфантильного стану. Відкидає маску зрілості, впадає в істерику, втрачає контроль. Арка її персонажа — метаморфоза чарівної жінки у божевільну стерву, готову вбити, аби заглушити біль минулих образ і змарнованого часу. Його арка — нескінченна боягузливість і нерішучість, страх узяти відповідальність за скоєне.
На склепіннях цих арок недосвідчений глядач міг би легко повісити обох, щойно додивившись фільм.
Достовірність прописаних характерів вражає своєю точністю — ловиш себе на думці, що бачив цих людей, чув про них історії, а, може, й сам одного разу був таким. Питання, кому у цьому фільмі співчувати, залишається відкритим, і це головний парадокс: спостерігаючи за цією вакханалією страждань і страху, ми, нервово ковтаючи, починаємо співчувати собі.
#Review #FatalAttraction #AdrianLyne
Жанр: #Трилер #Драма #Кримінал
Режисер: Едріан Лайн
🇺🇸 | 119 хв
⭐️ IMDb | Letterboxd
Що спонукає чоловіка до зради? Можна безкінечно довго посилатися на протоінстинкти самця, нещадний тиск тестостерону, природу насіння, але все це звучить марно й мляво. Якщо й говорити про першопричину проміскуїтету, то в авангард аргументів варто поставити очевидну річ — нудьгу. Саме вона легкою рукою нівелює геркулесові зусилля сім’янина залишатися чесним. На самотньому плоті, серед мертвого штилю, ти повільно сходиш з розуму, а довкола не відбувається нічого. Сімейне життя, як і всі соціальні інститути, має свої злети й падіння. «Фатальний потяг» — історія про падіння, що на різкому повороті мало не зруйнувало найголовніше для чоловіка — його гідність і життя близьких.
Сюжет фільму виграє акорди самотності у стилі блюз. Вона самотня, бо травмована чоловіками — низкою брехні, зради й зневаги. Він самотній, бо його життя плине у тихій гавані, поруч із поступливою дружиною та милою донькою. Його самотність проросла на ґрунті лицемірства — герой успішний, заможний, але нещасний і розчарований. Випадок зводить їх, а тоді, зловтішно усміхаючись, дає зелене світло зраді. Зав’язка перетворюється на пекельні рівнини, сповнені одержимості, божевілля й екзистенційного жаху.
Квінтесенція психологічного трилера. Багато чоловіків зустрічали на своєму шляху цей архетип — ту, що після беззубого флірту вже встигла вийти за тебе заміж. Стрічка приховує головну гнилизну характеру й видає її порціями: спочатку вона — самостійна, успішна красуня середніх років, але з кожною хвилиною хронометражу деградує до інфантильного стану. Відкидає маску зрілості, впадає в істерику, втрачає контроль. Арка її персонажа — метаморфоза чарівної жінки у божевільну стерву, готову вбити, аби заглушити біль минулих образ і змарнованого часу. Його арка — нескінченна боягузливість і нерішучість, страх узяти відповідальність за скоєне.
На склепіннях цих арок недосвідчений глядач міг би легко повісити обох, щойно додивившись фільм.
Достовірність прописаних характерів вражає своєю точністю — ловиш себе на думці, що бачив цих людей, чув про них історії, а, може, й сам одного разу був таким. Питання, кому у цьому фільмі співчувати, залишається відкритим, і це головний парадокс: спостерігаючи за цією вакханалією страждань і страху, ми, нервово ковтаючи, починаємо співчувати собі.
#Review #FatalAttraction #AdrianLyne
07.04.202507:58
🤯 Роберт Родріґес і Джон Малкович зняли фільм, який покажуть не раніше ніж у 2115 році
«Фільм, який ви ніколи не побачите» — саме так звучить слоган цієї стрічки. Вона створена у співпраці з брендом коньяку Louis XIII, витримка якого триває 100 років. Прем’єру призначено на 18 листопада 2115 року — саме тоді напій і фільм досягнуть своєї «зрілості».
Жодних подробиць сюжету — лише три тизери: «Ретро», «Природа» й «Майбутнє». Вони показують гіпотетичні варіанти майбутнього, але жодного кадру з фільму. Тисяча ексклюзивних металевих запрошень уже в руках обраних, серед яких самі Малкович і Родріґес. Вони передадуть їх нащадкам.
#100YearsTheMovie #RobertRodriguez #JohnMalkovich
«Фільм, який ви ніколи не побачите» — саме так звучить слоган цієї стрічки. Вона створена у співпраці з брендом коньяку Louis XIII, витримка якого триває 100 років. Прем’єру призначено на 18 листопада 2115 року — саме тоді напій і фільм досягнуть своєї «зрілості».
Жодних подробиць сюжету — лише три тизери: «Ретро», «Природа» й «Майбутнє». Вони показують гіпотетичні варіанти майбутнього, але жодного кадру з фільму. Тисяча ексклюзивних металевих запрошень уже в руках обраних, серед яких самі Малкович і Родріґес. Вони передадуть їх нащадкам.
#100YearsTheMovie #RobertRodriguez #JohnMalkovich
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
25.10.202409:26
🎬 Bullitt / Булліт (1968)
Жанр: Трилер
Режисер: Пітер Йетс
Країна: 🇺🇸 США
Коли чоловік, який не втратив гідності в світі бруду та корупції, стискає рукоять пістолета — його долоня не пітніє. Вона плавить метал.
Без сумніву, це один із найкращих фільмів усіх часів. Тарантіно у своїй книзі «Кіноспекуляції» пише, що це найкращий фільм у світі, якщо брати за основу чисте кіно. Якщо і хвалити, то щиро — цей твір є не стільки новацією жанру, скільки руслом, яке через півстоліття зрошує рівнини сучасних кримінальних трилерів та бойовиків.
У 1968 році кодекс Гейса зазнав поразки. На полі кінематографу це відобразилося у найсуперечливіших образах. Після тридцяти восьми років панування цього драконівського закону світ отримав контркультурні архетипи персонажів, які були не стільки віддзеркаленням сучасності, скільки бажаними самим глядачем.
Стів МакКвін ідеально вписався в бажання глядача. Хіпуючий пацифіст, у житті носив лляні штани та гавайські сорочки, на екрані втілив безпринципного, хитрого і справедливого жерця правосуддя. Не копа, не легавого, не фараона. А саме жерця Феміди. Того, кого потребувало суспільство, що опинилося між масовою наркоманією та буйством ідеологічних та етнічних банд.
Вперше поліцейський на екрані діяв, виходячи зі своїх уявлень про справедливість, а не за наказом начальства. Це повністю завоювало глядача. Булліт не був народним месником, він став чимось більшим — люди бачили беззаконня на вулицях і на екранах телевізорів, знали, як воно виглядає і як пахне. Образ героя вселяв довіру — він не переслідував власних інтересів, не був маніяком чи вбивцею, а просто парирував нападки кабінетних щурів і ніколи, ніколи не виявляв боягузтва. Для Америки кінця 60-х цього було цілком достатньо.
Фільм підірвав технічні засади Голлівуду: те, як Пітер Йетс зняв погоню вулицями Сан-Франциско, заслуговує окремого розбору. Спостерігаючи, як Френк Булліт переслідує найманих убивць, ти втискаєшся у крісло, голова нахиляється вперед, а рот залишається відкритим протягом усього видовища. Без хромакеїв. Без спецефектів. Натуральні зйомки мають присмак палених шин — іскрометні, небезпечні, приголомшливі.
«Булліт» — прабатько цілої верстви бойовиків і трилерів, де головний герой — це цілий світ, суто суб'єктивний і по-своєму божевільний. Однозначно, я рекомендую його до перегляду кожному сінефілу і простому глядачеві.
Коли бачиш джерело — не відмов собі в задоволенні зробити ковток. Боляче не буде.
#Review #Bullitt #PeterYates
Жанр: Трилер
Режисер: Пітер Йетс
Країна: 🇺🇸 США
Коли чоловік, який не втратив гідності в світі бруду та корупції, стискає рукоять пістолета — його долоня не пітніє. Вона плавить метал.
Без сумніву, це один із найкращих фільмів усіх часів. Тарантіно у своїй книзі «Кіноспекуляції» пише, що це найкращий фільм у світі, якщо брати за основу чисте кіно. Якщо і хвалити, то щиро — цей твір є не стільки новацією жанру, скільки руслом, яке через півстоліття зрошує рівнини сучасних кримінальних трилерів та бойовиків.
У 1968 році кодекс Гейса зазнав поразки. На полі кінематографу це відобразилося у найсуперечливіших образах. Після тридцяти восьми років панування цього драконівського закону світ отримав контркультурні архетипи персонажів, які були не стільки віддзеркаленням сучасності, скільки бажаними самим глядачем.
Стів МакКвін ідеально вписався в бажання глядача. Хіпуючий пацифіст, у житті носив лляні штани та гавайські сорочки, на екрані втілив безпринципного, хитрого і справедливого жерця правосуддя. Не копа, не легавого, не фараона. А саме жерця Феміди. Того, кого потребувало суспільство, що опинилося між масовою наркоманією та буйством ідеологічних та етнічних банд.
Вперше поліцейський на екрані діяв, виходячи зі своїх уявлень про справедливість, а не за наказом начальства. Це повністю завоювало глядача. Булліт не був народним месником, він став чимось більшим — люди бачили беззаконня на вулицях і на екранах телевізорів, знали, як воно виглядає і як пахне. Образ героя вселяв довіру — він не переслідував власних інтересів, не був маніяком чи вбивцею, а просто парирував нападки кабінетних щурів і ніколи, ніколи не виявляв боягузтва. Для Америки кінця 60-х цього було цілком достатньо.
Фільм підірвав технічні засади Голлівуду: те, як Пітер Йетс зняв погоню вулицями Сан-Франциско, заслуговує окремого розбору. Спостерігаючи, як Френк Булліт переслідує найманих убивць, ти втискаєшся у крісло, голова нахиляється вперед, а рот залишається відкритим протягом усього видовища. Без хромакеїв. Без спецефектів. Натуральні зйомки мають присмак палених шин — іскрометні, небезпечні, приголомшливі.
«Булліт» — прабатько цілої верстви бойовиків і трилерів, де головний герой — це цілий світ, суто суб'єктивний і по-своєму божевільний. Однозначно, я рекомендую його до перегляду кожному сінефілу і простому глядачеві.
Коли бачиш джерело — не відмов собі в задоволенні зробити ковток. Боляче не буде.
#Review #Bullitt #PeterYates
06.04.202507:00
📼 Ретро тижня: На згадку про Вела Кілмера — його дебютна роль у шпигунській пародії «Цілком таємно» (1984).
Фільм, який досі зберігає свій шарм.
#ValKilmer #TopSecret #RetroWeek
Фільм, який досі зберігає свій шарм.
#ValKilmer #TopSecret #RetroWeek
03.04.202508:15
🚢 Як Джеймс Кемерон поставив усе на карту заради «Титаніка»
Зйомки «Титаніка» стали для Джеймса Кемерона справжнім випробуванням. Він боровся зі студією, яка вважала його божевільним, і ризикував усім заради ідеального фільму.
Спочатку виділені $110 млн швидко зросли до $200 млн, що на той момент зробило стрічку найдорожчою в історії. Студія 20th Century Fox панікувала, вимагаючи скоротити сцени та хронометраж, але Кемерон стояв на своєму.
Керівництво пригрозило зруйнувати його кар’єру в разі провалу. Він відмовився від $8 млн гонорару і заявив:
Через стрес працював по 20 годин на добу, майже не спав. А на майданчику навіть стався інцидент із масовим отруєнням.
Проте він досяг тріумфу: фільм зібрав $2,2 млрд, отримав 11 «Оскарів» і зробив Кемерона королем Голлівуду. Це історія про те, як пристрасть до мистецтва взяла гору над жорсткими обмеженнями студії.
#Titanic #JamesCamero
Зйомки «Титаніка» стали для Джеймса Кемерона справжнім випробуванням. Він боровся зі студією, яка вважала його божевільним, і ризикував усім заради ідеального фільму.
Спочатку виділені $110 млн швидко зросли до $200 млн, що на той момент зробило стрічку найдорожчою в історії. Студія 20th Century Fox панікувала, вимагаючи скоротити сцени та хронометраж, але Кемерон стояв на своєму.
Керівництво пригрозило зруйнувати його кар’єру в разі провалу. Він відмовився від $8 млн гонорару і заявив:
«Тоді звільніть мене, але я нічого не вирізаю».
Через стрес працював по 20 годин на добу, майже не спав. А на майданчику навіть стався інцидент із масовим отруєнням.
Проте він досяг тріумфу: фільм зібрав $2,2 млрд, отримав 11 «Оскарів» і зробив Кемерона королем Голлівуду. Це історія про те, як пристрасть до мистецтва взяла гору над жорсткими обмеженнями студії.
#Titanic #JamesCamero
Көрсетілген 1 - 6 арасынан 6
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.