Так. Роздуми. Про переміщення пам'ятників.
У Полтаві є памятник Панасу Мирному. Не на якійсь площі, не в парку, а на території музею Панаса Мирного на Кобищанах. Думаю ніхто з вас не сперечатиметься, що Панас Мирний частина історії Полтави. Але пам'ятник йому стоїть на його садибі...точніше бюст.
Віра Холодна взагалі немає пам'ятника. Олена Пчілка теж. Виходить це не наша історія? Немає пам'ятника Петлюрі. На Володимирські у Києві стоїть величезний памятник мастодонту української музики - полтавцю Миколі Лисенку. В Полтаві - немає. Про Юрія Кондратюка знає весь світ, в Україні і то менше. За його кресленнями "Аполлон" здійснив місію висадки на місяць. Вдумайтесь. Поки ми не можемо в наш час полагодити схил на Монастирській горі 3 роки, жив-був полтавець, який креслив польоти на місяць. Маленький бюстик біля музею, який сам ледь живе...
До чого це все я пишу. Чую періодично відгуки людей про "руйнацію історії" коли демонтують Пушкіна чи ще когось. А подумайте чому саме цим людям встановили пам'ятники, а вищеперерахованим ні. І перелік тих, хто заслуговує не менше він теж об'ємний. Тобто, якщо памятника нема Миколі Лисенку в Полтаві, то це хіба автоматично означає, що він не наша історія? Подумайте і про це. Добраніч.
