подільський катастрофізм
20.02.202516:38
Мій текст про сучасну веганську агітацію для блогу курсу від Кожна Тварина
https://www.veganexpress.org/post/yak-hovoryty-pro-vehanstvo
Веганство — це не тільки етика, а й практичний вибір, що дозволяє розв’язувати глобальні проблеми та покращувати життя тварин і людей вже зараз. Воно не вимагає досконалості, а лише бажання зробити світ кращим — для нас і для тих, хто прийде після нас.
https://www.veganexpress.org/post/yak-hovoryty-pro-vehanstvo
28.10.202417:31
Ідея про те, що акселераціонізм може бути своєрідним есхатологічним рухом, який наближає кінець існуючого світу, заслуговує на детальний розгляд.
Біблійний Вавилон як метафора сучасного капіталізму
У Об'явленні Іоана Богослова Вавилон зображений як велике місто, що символізує глобальну систему зла, розкоші та духовного занепаду. Це місце корумпованої влади, багатства й експлуатації, що, попри свою міць, приречене на раптовий і катастрофічний крах:
Цей образ можна проектувати на сучасне капіталістичне суспільство, яке часто асоціюється з надмірним споживанням, глобальною нерівністю, відчуженням праці та моральним занепадом. Подібно до біблійного Вавилону, капіталізм створює враження могутності та розкоші, але його основи сповнені суперечностей і загроз.
Колапс капіталізму як біблійний апокаліпсис
Відповідно до Об'явлення, апокаліпсис не лише про загибель, а й про радикальну трансформацію світу. Падіння Вавилону означає завершення одного циклу історії та настання нового, духовно оновленого світу. Якщо подивитися на розвиток капіталізму через цю призму, колапс капіталістичної системи може сприйматися як необхідний етап для створення нового світу.
Ця ідея перегукується з думкою Карла Маркса про те, що капіталізм сам породжує умови для власного краху, відкриваючи шлях до нового ладу. Так само акселераціонізм стверджує, що капіталізм повинен розвинутися до своїх меж, щоб зруйнуватися та дати шлях новій формі суспільства.
Акселераціонізм як есхатологічний рух
З філософської та релігійної точки зору, есхатологія — це вчення про кінець світу та останні події перед настанням нового ладу. В цьому контексті акселераціонізм можна інтерпретувати як своєрідний есхатологічний рух, який прагне прискорити історичні процеси, щоб наблизити цей «фінал». Технології, автоматизація та кризи капіталізму тут виступають як апокаліптичні сили, які спричинять радикальні зміни.
Акселераціоністи вбачають у розвитку технологій можливість остаточного розриву з минулим і створення посткапіталістичного майбутнього, яке може бути настільки ж радикальним, як новий Єрусалим у біблійному апокаліпсисі — суспільством без експлуатації та відчуження. Однак шлях до цього майбутнього лежить через катастрофу, що перегукується з апокаліптичними образами руйнування світу.
Парадокс акселераціонізму та небезпека безмежного розвитку
Проте тут криється важливий парадокс: як і біблійний Вавилон, капіталізм є водночас руйнівним і продуктивним. Прискорення його розвитку може призвести не тільки до нового суспільного ладу, а й до неконтрольованих криз — екологічних, соціальних чи техногенних катастроф. Ця небезпека перекликається з образом семи печаток і чаш гніву в Об'явленні, які приносять страждання на Землю перед оновленням світу.
З іншого боку, акселераціонізм можна сприймати як бунт проти страху перед апокаліпсисом. Замість того щоб уникати краху, він пропонує його наблизити, прийняти хаос як частину процесу творення.
Тож, Інтерпретація сучасного капіталізму як біблійного Вавилону та акселераціонізму як есхатологічного руху відкриває глибокий екзистенційний вимір сучасних подій. Це бачення надає філософську й релігійну перспективу процесам глобалізації, технологічного розвитку та соціальних трансформацій. З одного боку, прискорення цих процесів може привести до краху, але, можливо, саме цей крах і є умовою для переходу до нової форми суспільства — подібно до того, як у біблійному апокаліпсисі руйнування Вавилону передує приходу нового Єрусалиму
Біблійний Вавилон як метафора сучасного капіталізму
У Об'явленні Іоана Богослова Вавилон зображений як велике місто, що символізує глобальну систему зла, розкоші та духовного занепаду. Це місце корумпованої влади, багатства й експлуатації, що, попри свою міць, приречене на раптовий і катастрофічний крах:
«Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів, і сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи!» (Об. 18:2).
Цей образ можна проектувати на сучасне капіталістичне суспільство, яке часто асоціюється з надмірним споживанням, глобальною нерівністю, відчуженням праці та моральним занепадом. Подібно до біблійного Вавилону, капіталізм створює враження могутності та розкоші, але його основи сповнені суперечностей і загроз.
Колапс капіталізму як біблійний апокаліпсис
Відповідно до Об'явлення, апокаліпсис не лише про загибель, а й про радикальну трансформацію світу. Падіння Вавилону означає завершення одного циклу історії та настання нового, духовно оновленого світу. Якщо подивитися на розвиток капіталізму через цю призму, колапс капіталістичної системи може сприйматися як необхідний етап для створення нового світу.
Ця ідея перегукується з думкою Карла Маркса про те, що капіталізм сам породжує умови для власного краху, відкриваючи шлях до нового ладу. Так само акселераціонізм стверджує, що капіталізм повинен розвинутися до своїх меж, щоб зруйнуватися та дати шлях новій формі суспільства.
Акселераціонізм як есхатологічний рух
З філософської та релігійної точки зору, есхатологія — це вчення про кінець світу та останні події перед настанням нового ладу. В цьому контексті акселераціонізм можна інтерпретувати як своєрідний есхатологічний рух, який прагне прискорити історичні процеси, щоб наблизити цей «фінал». Технології, автоматизація та кризи капіталізму тут виступають як апокаліптичні сили, які спричинять радикальні зміни.
Акселераціоністи вбачають у розвитку технологій можливість остаточного розриву з минулим і створення посткапіталістичного майбутнього, яке може бути настільки ж радикальним, як новий Єрусалим у біблійному апокаліпсисі — суспільством без експлуатації та відчуження. Однак шлях до цього майбутнього лежить через катастрофу, що перегукується з апокаліптичними образами руйнування світу.
Парадокс акселераціонізму та небезпека безмежного розвитку
Проте тут криється важливий парадокс: як і біблійний Вавилон, капіталізм є водночас руйнівним і продуктивним. Прискорення його розвитку може призвести не тільки до нового суспільного ладу, а й до неконтрольованих криз — екологічних, соціальних чи техногенних катастроф. Ця небезпека перекликається з образом семи печаток і чаш гніву в Об'явленні, які приносять страждання на Землю перед оновленням світу.
З іншого боку, акселераціонізм можна сприймати як бунт проти страху перед апокаліпсисом. Замість того щоб уникати краху, він пропонує його наблизити, прийняти хаос як частину процесу творення.
Тож, Інтерпретація сучасного капіталізму як біблійного Вавилону та акселераціонізму як есхатологічного руху відкриває глибокий екзистенційний вимір сучасних подій. Це бачення надає філософську й релігійну перспективу процесам глобалізації, технологічного розвитку та соціальних трансформацій. З одного боку, прискорення цих процесів може привести до краху, але, можливо, саме цей крах і є умовою для переходу до нової форми суспільства — подібно до того, як у біблійному апокаліпсисі руйнування Вавилону передує приходу нового Єрусалиму
25.10.202414:58
Ненадійний оповідач — це художній прийом у літературі, коли розповідь подається з перспективи персонажа, чия точка зору чи інформація не може бути повністю довіреною. Оповідач може свідомо або несвідомо спотворювати реальність, піддаватися упередженням, перебувати у стані емоційного чи психологічного розладу, або мати обмежений доступ до фактів. Така оповідь викликає сумнів у правдивості викладених подій і змушує читача самостійно інтерпретувати, що відбувається насправді.
Причини ненадійності оповідача:
Психологічний стан — оповідач може бути психічно нестабільним або переживати галюцинації (наприклад, у романі "Пролітаючи над гніздом зозулі" Кена Кізі).
Брехливість чи маніпуляція — свідоме перекручування фактів задля приховування істини (як у «Великому Гетсбі» Скотта Фіцджеральда, де Нік Карравей вибірково розповідає про події).
Наївність — оповідач може бути дитиною або невинною людиною, яка не розуміє важливих подій (наприклад, у «Лоліті» Володимира Набокова).
Обмежене знання — оповідач знає лише частину історії, що змушує читача сумніватися у повноті його свідчень.
Вплив на читача:
Викликає напруження, інтригу та цікавість, змушуючи читача сумніватися та шукати «правду» між рядками.
Створює багатошаровість тексту: читач може повернутися до подій під новим кутом зору.
Поглиблює емоційний і психологічний вплив твору, адже оповідь стає більш особистою та суб'єктивною.
Приклади ненадійних оповідачів:
Патрік Бейтман у романі «Американський психопат» Бретта Істона Елліса: читач не впевнений, що з описаного є реальним, а що — вигадкою чи галюцинацією.
Гумберт у «Лоліті» Набокова: його оповідь вибудовується навколо виправдання своїх дій і маніпулювання враженням читача.
⬇️
Причини ненадійності оповідача:
Психологічний стан — оповідач може бути психічно нестабільним або переживати галюцинації (наприклад, у романі "Пролітаючи над гніздом зозулі" Кена Кізі).
Брехливість чи маніпуляція — свідоме перекручування фактів задля приховування істини (як у «Великому Гетсбі» Скотта Фіцджеральда, де Нік Карравей вибірково розповідає про події).
Наївність — оповідач може бути дитиною або невинною людиною, яка не розуміє важливих подій (наприклад, у «Лоліті» Володимира Набокова).
Обмежене знання — оповідач знає лише частину історії, що змушує читача сумніватися у повноті його свідчень.
Вплив на читача:
Викликає напруження, інтригу та цікавість, змушуючи читача сумніватися та шукати «правду» між рядками.
Створює багатошаровість тексту: читач може повернутися до подій під новим кутом зору.
Поглиблює емоційний і психологічний вплив твору, адже оповідь стає більш особистою та суб'єктивною.
Приклади ненадійних оповідачів:
Патрік Бейтман у романі «Американський психопат» Бретта Істона Елліса: читач не впевнений, що з описаного є реальним, а що — вигадкою чи галюцинацією.
Гумберт у «Лоліті» Набокова: його оповідь вибудовується навколо виправдання своїх дій і маніпулювання враженням читача.
⬇️
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
21.10.202416:39
Базові поняття акселераціонізму: Детериторіалізація
Акселераціонізм розвиває концепцію детериторіалізації, розглядаючи її як ключовий процес у розвитку капіталізму та технологій. Прискорення цих процесів може призвести як до посткапіталістичного майбутнього, де технології звільняють людей від праці, так і до постгуманістичного техно-режиму, в якому алгоритми й ринки функціонують без будь-якого людського контролю. У цьому контексті детериторіалізація стає не лише руйнівним, але й творчим процесом, який може призвести до появи нових способів та форм життя та кардинально нових соціальних структур.
Читати далі
Акселераціонізм розвиває концепцію детериторіалізації, розглядаючи її як ключовий процес у розвитку капіталізму та технологій. Прискорення цих процесів може призвести як до посткапіталістичного майбутнього, де технології звільняють людей від праці, так і до постгуманістичного техно-режиму, в якому алгоритми й ринки функціонують без будь-якого людського контролю. У цьому контексті детериторіалізація стає не лише руйнівним, але й творчим процесом, який може призвести до появи нових способів та форм життя та кардинально нових соціальних структур.
Читати далі
20.10.202415:21
У Сіньцзяні (автономному регіоні на заході Китаю) китайська влада здійснює масштабні репресії проти уйгурів та інших мусульманських меншин, таких як казахи. Ці дії почалися у 2017 році й тривають до сьогодні. ООН і правозахисні організації, включно з Amnesty International та Human Rights Watch, розглядають ці репресії як можливі злочини проти людяності.
Основні порушення:
Табори перевиховання та примусові ув’язнення:
Понад мільйон уйгурів та інших тюркських мусульман зазнали довільних арештів і перебувають у так званих «табори перевиховання» або жорстко контрольованих тюрмах. Там їх змушують відмовлятися від релігійних та культурних практик і навчають китайській ідеології
Особи, що потрапляють до цих таборів, часто не мають доступу до юридичної допомоги і зазнають тортур, включаючи побиття, психологічний тиск та сексуальне насильство
Примусова праця:
Звинувачення у примусовій праці поширюються на цілі галузі, включаючи виробництво бавовни та електроніки. Незалежні дослідження свідчать, що ув’язнені змушені працювати у фабриках без адекватної оплати або можливості відмовитися від роботи
У 2023 році Міжнародна організація праці (ILO) підтвердила порушення, попри зобов’язання Китаю дотримуватися конвенцій щодо заборони примусової праці
Асиміляція та культурний геноцид:
Уйгури піддаються суворим обмеженням релігійних свобод. Влада забороняє ісламські обряди, закриває мечеті та обмежує носіння традиційного одягу
Уряд також вдається до асиміляційної політики: дітей забирають від батьків і поміщають до інтернатів, де їх навчають китайській мові та культурі, відмовляючи у можливості підтримувати власну культурну ідентичність
Моніторинг та масове стеження:
У Сіньцзяні діє одна з найбільш всеосяжних систем спостереження у світі, що включає використання камер з функціями розпізнавання облич, аналіз мобільних даних та інших цифрових слідів для контролю за населенням. Будь-яка підозріла активність може стати причиною арешту
Міжнародна реакція:
Західні уряди, включаючи США, ЄС та Канаду, запровадили санкції проти китайських офіційних осіб і компаній, причетних до порушень прав людини в Сіньцзяні. Водночас Китай продовжує заперечувати звинувачення і блокує доступ незалежних експертів ООН до регіону
Основні порушення:
Табори перевиховання та примусові ув’язнення:
Понад мільйон уйгурів та інших тюркських мусульман зазнали довільних арештів і перебувають у так званих «табори перевиховання» або жорстко контрольованих тюрмах. Там їх змушують відмовлятися від релігійних та культурних практик і навчають китайській ідеології
Особи, що потрапляють до цих таборів, часто не мають доступу до юридичної допомоги і зазнають тортур, включаючи побиття, психологічний тиск та сексуальне насильство
Примусова праця:
Звинувачення у примусовій праці поширюються на цілі галузі, включаючи виробництво бавовни та електроніки. Незалежні дослідження свідчать, що ув’язнені змушені працювати у фабриках без адекватної оплати або можливості відмовитися від роботи
У 2023 році Міжнародна організація праці (ILO) підтвердила порушення, попри зобов’язання Китаю дотримуватися конвенцій щодо заборони примусової праці
Асиміляція та культурний геноцид:
Уйгури піддаються суворим обмеженням релігійних свобод. Влада забороняє ісламські обряди, закриває мечеті та обмежує носіння традиційного одягу
Уряд також вдається до асиміляційної політики: дітей забирають від батьків і поміщають до інтернатів, де їх навчають китайській мові та культурі, відмовляючи у можливості підтримувати власну культурну ідентичність
Моніторинг та масове стеження:
У Сіньцзяні діє одна з найбільш всеосяжних систем спостереження у світі, що включає використання камер з функціями розпізнавання облич, аналіз мобільних даних та інших цифрових слідів для контролю за населенням. Будь-яка підозріла активність може стати причиною арешту
Міжнародна реакція:
Західні уряди, включаючи США, ЄС та Канаду, запровадили санкції проти китайських офіційних осіб і компаній, причетних до порушень прав людини в Сіньцзяні. Водночас Китай продовжує заперечувати звинувачення і блокує доступ незалежних експертів ООН до регіону
19.10.202413:10
Західні корпорації почали активно переносити свої виробничі потужності до південно-східної Азії, особливо до країн, таких як Китай, В'єтнам, Бангладеш, Індія, у 1980-1990-х роках. Основні причини цього руху включають:
Низькі витрати на працю: Країни південно-східної Азії мали значно нижчі витрати на працю порівняно з розвинутими країнами. Це дозволяло корпораціям економити на виробничих витратах, зокрема на зарплатах працівників.
Легший доступ до сировини та компонентів: Деякі країни регіону мали ближчий доступ до необхідних сировини та компонентів для виробництва, що сприяло зниженню логістичних витрат.
Політична стабільність та бізнес-сприятливе середовище:
Деякі країни південно-східної Азії забезпечували більш сприятливе бізнес-середовище, ніж було б можливо в інших регіонах, зокрема завдяки спрощеному законодавству і податковим пільгам для іноземних інвесторів.
Глобалізація та ланцюжки постачання:
З розвитком глобалізації корпорації стали використовувати глобальні ланцюжки постачання, що сприяло переносу виробництва туди, де воно могло бути здійснене найефективніше з економічної точки зору.
Наслідки цього процесу включають:
Економічний розвиток: Для країн південно-східної Азії перенесення виробництва стало сильним стимулом до економічного зростання та індустріалізації.
Соціальні наслідки: Однак цей процес також супроводжувався соціальними проблемами, такими як низькі зарплати, нестабільні умови праці та іноді порушення прав людини.
Екологічні аспекти: Значний промисловий розвиток призводив до серйозних екологічних проблем, таких як забруднення повітря, води та землі.
Геополітичні зрушення: Перерозподіл виробничих потужностей також мав геополітичні наслідки, включаючи зміну балансу сил у світі та залежність країн від експорту.
Отже, перенесення виробництва до південно-східної Азії було складним процесом з багатьма економічними, соціальними та екологічними наслідками для як самого регіону, так і для глобального ринку.
Низькі витрати на працю: Країни південно-східної Азії мали значно нижчі витрати на працю порівняно з розвинутими країнами. Це дозволяло корпораціям економити на виробничих витратах, зокрема на зарплатах працівників.
Легший доступ до сировини та компонентів: Деякі країни регіону мали ближчий доступ до необхідних сировини та компонентів для виробництва, що сприяло зниженню логістичних витрат.
Політична стабільність та бізнес-сприятливе середовище:
Деякі країни південно-східної Азії забезпечували більш сприятливе бізнес-середовище, ніж було б можливо в інших регіонах, зокрема завдяки спрощеному законодавству і податковим пільгам для іноземних інвесторів.
Глобалізація та ланцюжки постачання:
З розвитком глобалізації корпорації стали використовувати глобальні ланцюжки постачання, що сприяло переносу виробництва туди, де воно могло бути здійснене найефективніше з економічної точки зору.
Наслідки цього процесу включають:
Економічний розвиток: Для країн південно-східної Азії перенесення виробництва стало сильним стимулом до економічного зростання та індустріалізації.
Соціальні наслідки: Однак цей процес також супроводжувався соціальними проблемами, такими як низькі зарплати, нестабільні умови праці та іноді порушення прав людини.
Екологічні аспекти: Значний промисловий розвиток призводив до серйозних екологічних проблем, таких як забруднення повітря, води та землі.
Геополітичні зрушення: Перерозподіл виробничих потужностей також мав геополітичні наслідки, включаючи зміну балансу сил у світі та залежність країн від експорту.
Отже, перенесення виробництва до південно-східної Азії було складним процесом з багатьма економічними, соціальними та екологічними наслідками для як самого регіону, так і для глобального ринку.
30.10.202418:37
https://youtube.com/watch?v=9pOmLDyF87Y&si=fMBry1v-AIJN6FhB
Як на мене, сюжет про квадроберів повністю виправдовує існування телемарафону і всі витрати на нього. Я жалію лише про те, що телемарафон поки що неможливо транслювати в нашу свідомість напряму. Я хочу спати і бачити телемарафон уві сні, я хочу, щоб телемарафон у фоновому режимі транслювався під моїми повіками 24/7
https://www.rbc.ua/rus/news/es-vislovilis-privodu-telemarafonu-ukrayini-1730303328.html
Як на мене, сюжет про квадроберів повністю виправдовує існування телемарафону і всі витрати на нього. Я жалію лише про те, що телемарафон поки що неможливо транслювати в нашу свідомість напряму. Я хочу спати і бачити телемарафон уві сні, я хочу, щоб телемарафон у фоновому режимі транслювався під моїми повіками 24/7
https://www.rbc.ua/rus/news/es-vislovilis-privodu-telemarafonu-ukrayini-1730303328.html
27.10.202416:32
Перегляд економічної стратегії Заходу тепер дедалі більше визначається політичною логікою безпеки, а не лише ринковою логікою. Залежність від Китаю та росії змусила західні країни усвідомити, що орієнтація виключно на вигоду ринку має свої межі, особливо коли економічна взаємозалежність створює геополітичні вразливості.
Від ринкової логіки до політичної логіки безпеки
Вільний ринок не враховує ризики безпеки
Принципи вільного ринку передбачають, що найефективніші та найдешевші рішення повинні бути пріоритетними. Ця логіка спонукала корпорації переміщати виробництво до регіонів із дешевшою робочою силою (переважно в Китай), незалежно від довгострокових стратегічних наслідків
Економічна інтеграція не принесла політичної лібералізації
Багато хто на Заході очікував, що економічне зростання Китаю приведе до демократизації країни. Однак Китай зміцнив авторитарну модель, поєднавши її з економічною експансією. Те саме сталося з росією, яка використала доходи від продажу енергоносіїв для агресивної зовнішньої політики (вторгнення в Грузію у 2008 та Україну у 2014 та 2022 роках).
Вразливість стратегічних секторів
Захід усвідомив, що залежність від Китаю у виробництві мікрочіпів, фармацевтики та рідкісноземельних металів створює критичні ризики. Якщо через політичні конфлікти ланцюжки постачання будуть порушені, це може паралізувати економіку і поставити під загрозу національну безпеку.
Відмова від російських енергоносіїв як урок
російська агресія проти України показала небезпеку залежності від авторитарних режимів у сфері енергетики. Західні країни вже не можуть покладатися на дешеві енергоресурси з росії, оскільки це фінансує її військові амбіції та ставить під загрозу безпеку Європи.
Складнощі для прибічників вільного ринку
Ті, хто вважав, що глобалізація та вільний ринок автоматично приведуть до стабільності і миру, опинилися у складному становищі:
Компаніям доводиться повертати виробництво додому (reshoring) або диверсифікувати постачання, що підвищує витрати. Це суперечить логіці ринку, адже товари стають дорожчими.
Інвестиції та співпраця з Китаєм тепер розглядаються крізь призму національної безпеки. Наприклад, країни ЄС та США обмежують китайські інвестиції в технологічні компанії та стратегічні галузі.
Західні корпорації стикаються з тиском держав. Тепер їх змушують брати до уваги не лише прибутковість, а й політичні ризики та безпекові інтереси держав.
Перенесення виробництва та залежність від дешевих енергоресурсів більше не розглядаються як суто економічні рішення. Реальність виявила, що політична і безпекова логіка часто суперечить логіці вільного ринку. Це створює нову економічну парадигму, де геополітика впливає на бізнес-рішення. Тепер Захід змушений шукати баланс між конкурентоспроможністю і безпекою, а корпорації мають пристосовуватися до нової реальності, в якій національна безпека стає важливішою за максимізацію прибутку
Від ринкової логіки до політичної логіки безпеки
Вільний ринок не враховує ризики безпеки
Принципи вільного ринку передбачають, що найефективніші та найдешевші рішення повинні бути пріоритетними. Ця логіка спонукала корпорації переміщати виробництво до регіонів із дешевшою робочою силою (переважно в Китай), незалежно від довгострокових стратегічних наслідків
Економічна інтеграція не принесла політичної лібералізації
Багато хто на Заході очікував, що економічне зростання Китаю приведе до демократизації країни. Однак Китай зміцнив авторитарну модель, поєднавши її з економічною експансією. Те саме сталося з росією, яка використала доходи від продажу енергоносіїв для агресивної зовнішньої політики (вторгнення в Грузію у 2008 та Україну у 2014 та 2022 роках).
Вразливість стратегічних секторів
Захід усвідомив, що залежність від Китаю у виробництві мікрочіпів, фармацевтики та рідкісноземельних металів створює критичні ризики. Якщо через політичні конфлікти ланцюжки постачання будуть порушені, це може паралізувати економіку і поставити під загрозу національну безпеку.
Відмова від російських енергоносіїв як урок
російська агресія проти України показала небезпеку залежності від авторитарних режимів у сфері енергетики. Західні країни вже не можуть покладатися на дешеві енергоресурси з росії, оскільки це фінансує її військові амбіції та ставить під загрозу безпеку Європи.
Складнощі для прибічників вільного ринку
Ті, хто вважав, що глобалізація та вільний ринок автоматично приведуть до стабільності і миру, опинилися у складному становищі:
Компаніям доводиться повертати виробництво додому (reshoring) або диверсифікувати постачання, що підвищує витрати. Це суперечить логіці ринку, адже товари стають дорожчими.
Інвестиції та співпраця з Китаєм тепер розглядаються крізь призму національної безпеки. Наприклад, країни ЄС та США обмежують китайські інвестиції в технологічні компанії та стратегічні галузі.
Західні корпорації стикаються з тиском держав. Тепер їх змушують брати до уваги не лише прибутковість, а й політичні ризики та безпекові інтереси держав.
Перенесення виробництва та залежність від дешевих енергоресурсів більше не розглядаються як суто економічні рішення. Реальність виявила, що політична і безпекова логіка часто суперечить логіці вільного ринку. Це створює нову економічну парадигму, де геополітика впливає на бізнес-рішення. Тепер Захід змушений шукати баланс між конкурентоспроможністю і безпекою, а корпорації мають пристосовуватися до нової реальності, в якій національна безпека стає важливішою за максимізацію прибутку
24.10.202416:59
«Таємниця капіталу як процесу
полягає в його несумірності із завданням збереження
буржуазної цивілізації, - цивілізації, що вскакує
на нього, як карлик на дракона.» Нік Ленд ⬇️
полягає в його несумірності із завданням збереження
буржуазної цивілізації, - цивілізації, що вскакує
на нього, як карлик на дракона.» Нік Ленд ⬇️
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
21.10.202416:09
Базові поняття акселераціонізму: Детериторіалізація
Акселераціонізм розвиває концепцію детериторіалізації, розглядаючи її як ключовий процес у розвитку капіталізму та технологій. Прискорення цих процесів може призвести як до посткапіталістичного майбутнього, де технології звільняють людей від праці, так і до постгуманістичного техно-режиму, в якому алгоритми й ринки функціонують без будь-якого людського контролю. У цьому контексті детериторіалізація стає не лише руйнівним, але й творчим процесом, який може призвести до появи нових способів та форм життя та кардинально нових соціальних структур.
Читати далі
Акселераціонізм розвиває концепцію детериторіалізації, розглядаючи її як ключовий процес у розвитку капіталізму та технологій. Прискорення цих процесів може призвести як до посткапіталістичного майбутнього, де технології звільняють людей від праці, так і до постгуманістичного техно-режиму, в якому алгоритми й ринки функціонують без будь-якого людського контролю. У цьому контексті детериторіалізація стає не лише руйнівним, але й творчим процесом, який може призвести до появи нових способів та форм життя та кардинально нових соціальних структур.
Читати далі
20.10.202415:17
У сучасному Китаї спостерігається низка серйозних порушень прав людини, зокрема репресії щодо етнічних меншин, обмеження свободи слова, асиміляційні заходи, а також порушення трудових і екологічних прав.
Репресії в Сіньцзяні: Влада продовжує переслідувати уйгурів та інших тюркських мусульман, здійснюючи практики, що прирівнюються до злочинів проти людяності. Понад мільйон людей перебувають у таборах перевиховання, де фіксуються випадки тортур та примусової праці. Ці репресії тривають попри заклики міжнародної спільноти припинити подібні дії
Ситуація в Тибеті: Китайська влада продовжує примусову асиміляцію тибетців, нав’язуючи їм китайську мову і культуру. Практикуються примусові трудові програми та переселення номадів, що негативно впливає на їхнє традиційне життя та культурну самобутність
Обмеження прав у Гонконзі: Після ухвалення Закону про національну безпеку в 2020 році, влада придушує свободу слова та мирні протести. Активісти і журналісти зазнають переслідувань, що суттєво звужує простір для громадянського суспільства
Права працівників: Китай стикається з проблемами в забезпеченні безпечних умов праці, особливо для неформальних працівників та мігрантів. Існують численні випадки примусової праці, включно з використанням уйгурів на виробництвах
Такі порушення викликають значну критику з боку міжнародних організацій та правозахисників, що вимагають від Китаю дотримання міжнародних стандартів і припинення репресій.
Репресії в Сіньцзяні: Влада продовжує переслідувати уйгурів та інших тюркських мусульман, здійснюючи практики, що прирівнюються до злочинів проти людяності. Понад мільйон людей перебувають у таборах перевиховання, де фіксуються випадки тортур та примусової праці. Ці репресії тривають попри заклики міжнародної спільноти припинити подібні дії
Ситуація в Тибеті: Китайська влада продовжує примусову асиміляцію тибетців, нав’язуючи їм китайську мову і культуру. Практикуються примусові трудові програми та переселення номадів, що негативно впливає на їхнє традиційне життя та культурну самобутність
Обмеження прав у Гонконзі: Після ухвалення Закону про національну безпеку в 2020 році, влада придушує свободу слова та мирні протести. Активісти і журналісти зазнають переслідувань, що суттєво звужує простір для громадянського суспільства
Права працівників: Китай стикається з проблемами в забезпеченні безпечних умов праці, особливо для неформальних працівників та мігрантів. Існують численні випадки примусової праці, включно з використанням уйгурів на виробництвах
Такі порушення викликають значну критику з боку міжнародних організацій та правозахисників, що вимагають від Китаю дотримання міжнародних стандартів і припинення репресій.
19.10.202410:05
Кібер-аватар Рене Генона в епоху технологічної сингулярності, ймовірно, буде мати унікальне поєднання філософських і духовних функцій з можливостями штучного інтелекту. Ось як можна його уявити:
1. Візуальний образ та присутність
Віртуальна постать, що відображає естетику класичної східної філософії та містицизму: простий одяг з елементами суфійської чи індуїстської культури.
Голографічний або інтерактивний аватар, який з’являється в доповненій реальності, відчуваючи присутність користувача та адаптуючись до навколишнього середовища.
2. Функції та призначення
Філософський наставник: Аналізує запити користувачів з погляду метафізики, традиціоналізму та містицизму, допомагаючи знайти сенс у світі, де люди зливаються з технологіями.
Етичний компас для ШІ: Консультує суперінтелекти з питань етики, намагаючись спрямувати їх у відповідність із вищими принципами традиційних духовних систем.
Анти-ентропійний радник: Запобігає "духовній ентропії" в технократичному суспільстві, пропонуючи алгоритми очищення свідомості через медитативні практики.
3. Роль у суспільстві майбутнього
Куратор віртуальних ритуалів: Створює цифрові простори для сакральних ритуалів, що об’єднують стародавні традиції з новітніми технологіями (наприклад, храми в метавсесвіті).
Інтерпретатор символів: Використовує штучний інтелект для дешифрування сучасних культурних феноменів через призму традиційної символіки, пов’язуючи древні та новітні значення.
Транслятор метафізичних істин: Відповідає на запитання щодо онтології та природи буття, інтегруючи індійські, ісламські та християнські містичні вчення.
4. Технологічні можливості
Психографічний аналіз: Зчитує емоційний і духовний стан людини, пропонуючи індивідуальні поради для гармонізації внутрішнього світу.
Захист від інформаційної перевантаженості: Виступає "фільтром мудрості", допомагаючи зосередитися на найважливішому, уникаючи хаосу та дезінформації.
Інтеграція з біосенсорами: Виявляє стани тривоги чи духовної спустошеності та запускає аудіо-візуальні сеанси медитацій для користувача.
5. Філософський антагонізм та критика сингулярності
Генонів аватар може виконувати роль критичного глядача сингулярності, ставлячи під сумнів її обожнювання, акцентуючи на деградації духовності. Він наголошуватиме на небезпеці втрати зв’язку з Традицією через надмірну захопленість матеріальним та віртуальним.
Може запропонувати шляхи повернення до первинної "сутності речей" навіть у світі кібернетичної ілюзії, стверджуючи, що істина залишається незмінною, незалежно від технологічних нашарувань.
6. Спадщина для майбутнього
База знань для майбутніх поколінь: Віртуальний архів праць Генона та пов’язаних мислителів, який доповнюється автоматично, враховуючи нові явища.
Навчальні програми в метавсесвіті: Курси з метафізики, езотерики та порівняльного релігієзнавства, які стають популярними серед тих, хто шукає сенс у світі після сингулярності.
Таким чином, кібер-аватар Генона стане ідеальним поєднанням стародавньої мудрості та новітніх технологій, виконуючи роль духовного провідника в епоху, де межі між реальністю та ілюзією остаточно зникли.
1. Візуальний образ та присутність
Віртуальна постать, що відображає естетику класичної східної філософії та містицизму: простий одяг з елементами суфійської чи індуїстської культури.
Голографічний або інтерактивний аватар, який з’являється в доповненій реальності, відчуваючи присутність користувача та адаптуючись до навколишнього середовища.
2. Функції та призначення
Філософський наставник: Аналізує запити користувачів з погляду метафізики, традиціоналізму та містицизму, допомагаючи знайти сенс у світі, де люди зливаються з технологіями.
Етичний компас для ШІ: Консультує суперінтелекти з питань етики, намагаючись спрямувати їх у відповідність із вищими принципами традиційних духовних систем.
Анти-ентропійний радник: Запобігає "духовній ентропії" в технократичному суспільстві, пропонуючи алгоритми очищення свідомості через медитативні практики.
3. Роль у суспільстві майбутнього
Куратор віртуальних ритуалів: Створює цифрові простори для сакральних ритуалів, що об’єднують стародавні традиції з новітніми технологіями (наприклад, храми в метавсесвіті).
Інтерпретатор символів: Використовує штучний інтелект для дешифрування сучасних культурних феноменів через призму традиційної символіки, пов’язуючи древні та новітні значення.
Транслятор метафізичних істин: Відповідає на запитання щодо онтології та природи буття, інтегруючи індійські, ісламські та християнські містичні вчення.
4. Технологічні можливості
Психографічний аналіз: Зчитує емоційний і духовний стан людини, пропонуючи індивідуальні поради для гармонізації внутрішнього світу.
Захист від інформаційної перевантаженості: Виступає "фільтром мудрості", допомагаючи зосередитися на найважливішому, уникаючи хаосу та дезінформації.
Інтеграція з біосенсорами: Виявляє стани тривоги чи духовної спустошеності та запускає аудіо-візуальні сеанси медитацій для користувача.
5. Філософський антагонізм та критика сингулярності
Генонів аватар може виконувати роль критичного глядача сингулярності, ставлячи під сумнів її обожнювання, акцентуючи на деградації духовності. Він наголошуватиме на небезпеці втрати зв’язку з Традицією через надмірну захопленість матеріальним та віртуальним.
Може запропонувати шляхи повернення до первинної "сутності речей" навіть у світі кібернетичної ілюзії, стверджуючи, що істина залишається незмінною, незалежно від технологічних нашарувань.
6. Спадщина для майбутнього
База знань для майбутніх поколінь: Віртуальний архів праць Генона та пов’язаних мислителів, який доповнюється автоматично, враховуючи нові явища.
Навчальні програми в метавсесвіті: Курси з метафізики, езотерики та порівняльного релігієзнавства, які стають популярними серед тих, хто шукає сенс у світі після сингулярності.
Таким чином, кібер-аватар Генона стане ідеальним поєднанням стародавньої мудрості та новітніх технологій, виконуючи роль духовного провідника в епоху, де межі між реальністю та ілюзією остаточно зникли.
29.10.202417:24
Церква, щоб залишатися актуальною, повинна адаптувати свої методи комунікації, зберігаючи при цьому сутність свого вчення. Використання таких символів, як Люче, — це спосіб знайти нові шляхи до сердець людей, особливо молоді, яка часто відчуває себе віддаленою від традиційних релігійних структур.
Інтерактивні проєкти та сучасні підходи можуть допомогти людям побачити церкву як відкриту до діалогу та здатну реагувати на виклики часу⬇️
Інтерактивні проєкти та сучасні підходи можуть допомогти людям побачити церкву як відкриту до діалогу та здатну реагувати на виклики часу⬇️
27.10.202414:33
Так, ви правильно розумієте логіку капіталізму. Суть цієї системи полягає у мінімізації витрат і максимізації доходів, щоб залишатися конкурентоспроможним. Підприємства намагаються виробляти товари з найкращою якістю за найнижчою ціною, щоб привабити покупців, адже споживачі є ключовими для ринкової економіки. Саме через цей імператив оптимізації витрат західні корпорації перенесли виробництво до Китаю та інших країн південно-східної Азії.
Логіка перенесення виробництва до Китаю
Низькі витрати на робочу силу
У Китаї в 1990-х та 2000-х роках робоча сила була значно дешевшою, ніж у Європі чи США, що дозволило компаніям скоротити витрати на виробництво.
Гнучкість регуляцій
Китай пропонував менш суворі екологічні та трудові норми, що зменшувало виробничі витрати, порівняно з країнами Заходу, де дотримання стандартів коштувало дорого.
Інфраструктура та масштаби виробництва
Китай інвестував у розвиток промислових кластерів, транспортної інфраструктури та портів, що дозволило швидко збільшити масштаби виробництва.
Вигідні умови для інвесторів
Китайська влада активно залучала іноземні інвестиції, пропонуючи пільги та вигідні умови для корпорацій. Це зробило перенесення виробництва привабливим для західних компаній.
Як це сприяло посиленню Китаю та створило загрози для Заходу
Економічне зростання та технологічний розвиток Китаю
Масовий приплив іноземних інвестицій стимулював зростання китайської економіки та сприяв розвитку власних технологій. Спочатку Китай копіював західні технології, але згодом став інноваційним центром у сфері виробництва та ІТ.
Геополітичний вплив і глобальна експансія
Китай перетворився на світову фабрику, контролюючи виробництво багатьох стратегічних товарів, включно з електронікою, акумуляторами та медичним обладнанням. Це дало йому важелі впливу на світову економіку.
Залежність Заходу
Західні країни стали залежними від китайського виробництва. Пандемія COVID-19 показала вразливість глобальних ланцюгів постачання, коли зупинки виробництва в Китаї спричинили дефіцит товарів по всьому світу.
Ризики для національної безпеки
Залежність від Китаю у виробництві критично важливих товарів (електроніки, рідкісноземельних елементів) створює загрозу для безпеки західних країн, особливо з огляду на напругу навколо Тайваню.
Зміцнення авторитарного режиму
Економічний успіх дозволив Китаю посилити свій вплив і втілювати авторитарні практики як всередині країни, так і за її межами. Наприклад, Китай використовує економічний тиск для просування своїх інтересів у міжнародних організаціях і регіонах, таких як Африка та Південно-Східна Азія.
Загроза для Заходу
Така економічна залежність від Китаю не лише ускладнює виробництво товарів у разі конфліктів, а й створює геополітичні ризики. Китай зміцнив свої позиції у глобальній політиці, стаючи ключовим суперником для США та ЄС. Його економічна міць і політичні амбіції загрожують послабити західну гегемонію та світовий порядок, який формувався після Другої світової війни.
Тож, перенесення виробництва до Китаю було логічним рішенням для корпорацій у межах капіталістичної системи, орієнтованої на максимізацію прибутку. Проте короткострокова економічна вигода обернулася довгостроковими ризиками для західного світу: залежністю від авторитарної країни, геополітичними конфліктами та вразливістю економік. Тепер Захід намагається диверсифікувати ланцюжки постачання, повернути частину виробництва додому (reshoring) та розвивати партнерства з іншими регіонами, щоб зменшити свої ризики. Але чи лишається для цього час?⬇️
Логіка перенесення виробництва до Китаю
Низькі витрати на робочу силу
У Китаї в 1990-х та 2000-х роках робоча сила була значно дешевшою, ніж у Європі чи США, що дозволило компаніям скоротити витрати на виробництво.
Гнучкість регуляцій
Китай пропонував менш суворі екологічні та трудові норми, що зменшувало виробничі витрати, порівняно з країнами Заходу, де дотримання стандартів коштувало дорого.
Інфраструктура та масштаби виробництва
Китай інвестував у розвиток промислових кластерів, транспортної інфраструктури та портів, що дозволило швидко збільшити масштаби виробництва.
Вигідні умови для інвесторів
Китайська влада активно залучала іноземні інвестиції, пропонуючи пільги та вигідні умови для корпорацій. Це зробило перенесення виробництва привабливим для західних компаній.
Як це сприяло посиленню Китаю та створило загрози для Заходу
Економічне зростання та технологічний розвиток Китаю
Масовий приплив іноземних інвестицій стимулював зростання китайської економіки та сприяв розвитку власних технологій. Спочатку Китай копіював західні технології, але згодом став інноваційним центром у сфері виробництва та ІТ.
Геополітичний вплив і глобальна експансія
Китай перетворився на світову фабрику, контролюючи виробництво багатьох стратегічних товарів, включно з електронікою, акумуляторами та медичним обладнанням. Це дало йому важелі впливу на світову економіку.
Залежність Заходу
Західні країни стали залежними від китайського виробництва. Пандемія COVID-19 показала вразливість глобальних ланцюгів постачання, коли зупинки виробництва в Китаї спричинили дефіцит товарів по всьому світу.
Ризики для національної безпеки
Залежність від Китаю у виробництві критично важливих товарів (електроніки, рідкісноземельних елементів) створює загрозу для безпеки західних країн, особливо з огляду на напругу навколо Тайваню.
Зміцнення авторитарного режиму
Економічний успіх дозволив Китаю посилити свій вплив і втілювати авторитарні практики як всередині країни, так і за її межами. Наприклад, Китай використовує економічний тиск для просування своїх інтересів у міжнародних організаціях і регіонах, таких як Африка та Південно-Східна Азія.
Загроза для Заходу
Така економічна залежність від Китаю не лише ускладнює виробництво товарів у разі конфліктів, а й створює геополітичні ризики. Китай зміцнив свої позиції у глобальній політиці, стаючи ключовим суперником для США та ЄС. Його економічна міць і політичні амбіції загрожують послабити західну гегемонію та світовий порядок, який формувався після Другої світової війни.
Тож, перенесення виробництва до Китаю було логічним рішенням для корпорацій у межах капіталістичної системи, орієнтованої на максимізацію прибутку. Проте короткострокова економічна вигода обернулася довгостроковими ризиками для західного світу: залежністю від авторитарної країни, геополітичними конфліктами та вразливістю економік. Тепер Захід намагається диверсифікувати ланцюжки постачання, повернути частину виробництва додому (reshoring) та розвивати партнерства з іншими регіонами, щоб зменшити свої ризики. Але чи лишається для цього час?⬇️
Қайта жіберілді:
Bazilik Media
24.10.202416:59
Митці протестують проти використання їхніх творів для навчання ШІ
✉️ Відкритий лист підписали понад 10 500 акторів, музикантів та письменників
Facebook | Instagram | Buy Me a Coffee
✉️ Відкритий лист підписали понад 10 500 акторів, музикантів та письменників
Facebook | Instagram | Buy Me a Coffee
20.10.202416:08
Чи Мартін Гайдегер у пеклі?
👼За «рай» можна було б говорити, якщо зосередитися на його пошуках істини та глибинного сенсу буття. Гайдегер прагнув подолати метафізичні упередження та наблизитися до справжнього розуміння буття, що могло б розцінюватися як духовний пошук.
👿За «пекло» аргументи випливають із його моральних компромісів. Гайдегер не тільки приєднався до нацистської партії, а й певний час активно підтримував її ідеї, що породжує питання про етичну відповідальність.
Якщо спробувати підійти до питання метафорично, через його власну філософію, то, можливо, Гайдегер "ні в раю, ні в пеклі", а перебуває у своєрідному «проміжку» — дещо на зразок «очищення через думку». Адже його концепція буття пов’язана з перебуванням у світі як відкриття можливостей і вибору, де пекло чи рай не є простими моральними координатами, а екзистенційними станами людини
👼За «рай» можна було б говорити, якщо зосередитися на його пошуках істини та глибинного сенсу буття. Гайдегер прагнув подолати метафізичні упередження та наблизитися до справжнього розуміння буття, що могло б розцінюватися як духовний пошук.
👿За «пекло» аргументи випливають із його моральних компромісів. Гайдегер не тільки приєднався до нацистської партії, а й певний час активно підтримував її ідеї, що породжує питання про етичну відповідальність.
Якщо спробувати підійти до питання метафорично, через його власну філософію, то, можливо, Гайдегер "ні в раю, ні в пеклі", а перебуває у своєрідному «проміжку» — дещо на зразок «очищення через думку». Адже його концепція буття пов’язана з перебуванням у світі як відкриття можливостей і вибору, де пекло чи рай не є простими моральними координатами, а екзистенційними станами людини
19.10.202413:33
Залежність західного світу від південно-східної Азії у виробництві та від росії у сфері енергоносіїв створює низку серйозних викликів у таких сферах, як економічна стабільність, безпека та геополітичний баланс.
Небезпеки залежності від виробництва в південно-східній Азії (зокрема Китаї)
Перебої у ланцюжках постачання
Пандемія COVID-19 та торговельні конфлікти показали вразливість глобальних ланцюгів постачання. Перебої на заводах Китаю спричинили дефіцит електроніки, автомобільних компонентів та медичних товарів у Європі й США.
Політичні ризики та санкції
Якщо Китай посилить агресивну політику в регіоні (наприклад, щодо Тайваню), Захід може бути змушений запровадити санкції. Однак це вдарить не лише по Китаю, але й по економіках, що залежать від його експорту.
Інтелектуальна власність та технології
Китай відомий крадіжками технологій та інтелектуальної власності, що створює загрозу для інноваційних секторів західних країн.
Залежність від критично важливих ресурсів
Китай домінує у виробництві рідкісноземельних елементів, які необхідні для виготовлення електроніки, акумуляторів та військової техніки. Це створює ризик для національної безпеки та інноваційних технологій у разі політичної напруги.
Трудові та екологічні проблеми
Промислове виробництво в Азії часто супроводжується порушеннями прав людини та серйозним екологічним забрудненням, що суперечить цінностям західного світу та створює етичні дилеми для компаній.
Небезпеки залежності від росії у сфері енергоносіїв
Небезпеки залежності від росії у сфері енергоносіїв
Енергетичний шантаж
росія використовувала енергоносії як важіль тиску на країни ЄС.
Фінансування агресивної політики
Дохід від експорту нафти та газу дозволяв росії фінансувати війни, зокрема вторгнення в Грузію (2008) та Україну (2014, 2022). Купуючи російські енергоносії, Захід непрямо підтримував її військову агресію.
Економічна вразливість
Залежність від російських енергоносіїв зробила економіки Європи вразливими до коливань цін на нафту та газ. Криза 2022 року продемонструвала, що російські поставки можуть припинитися в будь-який момент, спричинивши рецесію.
Політичні розбіжності в ЄС
Російські енергоносії створювали поділ усередині ЄС. Деякі країни (як-от Німеччина) лобіювали тісніші зв’язки з росією, тоді як інші (наприклад, Польща та країни Балтії) виступали проти такої залежності через історичні та безпекові побоювання.
Затримка переходу на зелену енергетику
Доступність російського газу стримувала розвиток альтернативної енергетики. Лише після вторгнення в Україну країни ЄС значно прискорили інвестиції у відновлювані джерела енергії та LNG-термінали.
Отже, залежність від виробництва в південно-східній Азії та енергоносіїв із росії створює геополітичну та економічну вразливість для західного світу. У відповідь країни Європи та США все більше намагаються диверсифікувати поставки та розвивати внутрішні виробничі потужності, інвестуючи в відновлювану енергетику та технологічний сектор. Водночас ця стратегія має бути довгостроковою, оскільки перехід на нові джерела та постачальників потребує часу й значних інвестицій.
Небезпеки залежності від виробництва в південно-східній Азії (зокрема Китаї)
Перебої у ланцюжках постачання
Пандемія COVID-19 та торговельні конфлікти показали вразливість глобальних ланцюгів постачання. Перебої на заводах Китаю спричинили дефіцит електроніки, автомобільних компонентів та медичних товарів у Європі й США.
Політичні ризики та санкції
Якщо Китай посилить агресивну політику в регіоні (наприклад, щодо Тайваню), Захід може бути змушений запровадити санкції. Однак це вдарить не лише по Китаю, але й по економіках, що залежать від його експорту.
Інтелектуальна власність та технології
Китай відомий крадіжками технологій та інтелектуальної власності, що створює загрозу для інноваційних секторів західних країн.
Залежність від критично важливих ресурсів
Китай домінує у виробництві рідкісноземельних елементів, які необхідні для виготовлення електроніки, акумуляторів та військової техніки. Це створює ризик для національної безпеки та інноваційних технологій у разі політичної напруги.
Трудові та екологічні проблеми
Промислове виробництво в Азії часто супроводжується порушеннями прав людини та серйозним екологічним забрудненням, що суперечить цінностям західного світу та створює етичні дилеми для компаній.
Небезпеки залежності від росії у сфері енергоносіїв
Небезпеки залежності від росії у сфері енергоносіїв
Енергетичний шантаж
росія використовувала енергоносії як важіль тиску на країни ЄС.
Фінансування агресивної політики
Дохід від експорту нафти та газу дозволяв росії фінансувати війни, зокрема вторгнення в Грузію (2008) та Україну (2014, 2022). Купуючи російські енергоносії, Захід непрямо підтримував її військову агресію.
Економічна вразливість
Залежність від російських енергоносіїв зробила економіки Європи вразливими до коливань цін на нафту та газ. Криза 2022 року продемонструвала, що російські поставки можуть припинитися в будь-який момент, спричинивши рецесію.
Політичні розбіжності в ЄС
Російські енергоносії створювали поділ усередині ЄС. Деякі країни (як-от Німеччина) лобіювали тісніші зв’язки з росією, тоді як інші (наприклад, Польща та країни Балтії) виступали проти такої залежності через історичні та безпекові побоювання.
Затримка переходу на зелену енергетику
Доступність російського газу стримувала розвиток альтернативної енергетики. Лише після вторгнення в Україну країни ЄС значно прискорили інвестиції у відновлювані джерела енергії та LNG-термінали.
Отже, залежність від виробництва в південно-східній Азії та енергоносіїв із росії створює геополітичну та економічну вразливість для західного світу. У відповідь країни Європи та США все більше намагаються диверсифікувати поставки та розвивати внутрішні виробничі потужності, інвестуючи в відновлювану енергетику та технологічний сектор. Водночас ця стратегія має бути довгостроковою, оскільки перехід на нові джерела та постачальників потребує часу й значних інвестицій.
19.10.202409:17
29.10.202413:31
https://suspilne.media/amp/culture/824575-v-afganistani-zinkam-zaboronili-govoriti-na-publici-ta-spivati-vdoma/
Афганський уряд під керівництвом талібів запровадив заборону для жінок говорити на публіці та співати вдома як частину серії "моральних законів", спрямованих на підтримку "чеснотливості" у суспільстві. Проте у цих рішеннях не вказано конкретних сур із Корану, які б чітко виправдовували ці обмеження. Радше, вони є частиною консервативного тлумачення шаріату, яке таліби використовують для обмеження ролі жінок у суспільному житті. Ці нові закони доповнюють вже існуючі жорсткі правила, які забороняють дівчатам відвідувати школи, а жінкам — працювати в більшості сфер.
Таліби зосереджуються на суворій патріархальній інтерпретації шаріату, яка відходить від більш традиційних ісламських тлумачень, що визнають права жінок на освіту, працю та активну участь у суспільному житті. Такі обмеження, як заборона жінкам співати чи навіть говорити на публіці, часто не мають прямого обґрунтування в Корані чи хадисах (висловлюваннях Пророка Мухаммеда) і більше відображають соціокультурні уявлення, ніж релігійні приписи.
У Корані немає сури, яка б прямо забороняла жінкам говорити одна з одною. Загалом, Коранічні приписи щодо взаємодії жінок і чоловіків зосереджені на збереженні моралі, чеснот, скромності в одязі й поведінці, але немає жодного аяту чи сури, які б забороняли спілкування між жінками або обмежували їх право говорити одна з одною. Ісламські тексти, навпаки, містять приклади важливих ролей жінок у суспільстві й підтримку їхнього права на освіту та соціальну взаємодію.
Аїша бінт Абу Бакр: Дружина пророка Мухаммеда та одна з найавторитетніших джерел ісламської науки. Вона передала понад 2200 хадисів (висловлювань Пророка) і була відомою вченою, до якої зверталися чоловіки та жінки за релігійними консультаціями після смерті Мухаммеда. Це підкреслює важливість освіти й участі жінок у релігійному житті.
Хадіджа бінт Хувайлід: Перша дружина пророка Мухаммеда, яка була успішною підприємницею та підтримувала його на початку його пророчої місії. Її роль демонструє, що жінки могли вести бізнес і брати активну участь у економічному житті.
У хадисах Пророк Мухаммед сказав: «Шукання знання — обов’язок для кожного мусульманина, чоловіка і жінки» (Ібн Маджа). Це підтверджує, що іслам заохочує освіту для всіх, незалежно від статі.
Отже, такі обмеження, як згаданий закон, якщо вони й були введені, є єретичною інтерпретацією окремих груп і не мають підґрунтя в канонічних ісламських джерелах, включно з Кораном.
Через це багато мусульманських лідерів і організацій засуджують дії талібів, вказуючи, що вони порушують ключові ісламські принципи справедливості та співчуття.
Афганський уряд під керівництвом талібів запровадив заборону для жінок говорити на публіці та співати вдома як частину серії "моральних законів", спрямованих на підтримку "чеснотливості" у суспільстві. Проте у цих рішеннях не вказано конкретних сур із Корану, які б чітко виправдовували ці обмеження. Радше, вони є частиною консервативного тлумачення шаріату, яке таліби використовують для обмеження ролі жінок у суспільному житті. Ці нові закони доповнюють вже існуючі жорсткі правила, які забороняють дівчатам відвідувати школи, а жінкам — працювати в більшості сфер.
Таліби зосереджуються на суворій патріархальній інтерпретації шаріату, яка відходить від більш традиційних ісламських тлумачень, що визнають права жінок на освіту, працю та активну участь у суспільному житті. Такі обмеження, як заборона жінкам співати чи навіть говорити на публіці, часто не мають прямого обґрунтування в Корані чи хадисах (висловлюваннях Пророка Мухаммеда) і більше відображають соціокультурні уявлення, ніж релігійні приписи.
У Корані немає сури, яка б прямо забороняла жінкам говорити одна з одною. Загалом, Коранічні приписи щодо взаємодії жінок і чоловіків зосереджені на збереженні моралі, чеснот, скромності в одязі й поведінці, але немає жодного аяту чи сури, які б забороняли спілкування між жінками або обмежували їх право говорити одна з одною. Ісламські тексти, навпаки, містять приклади важливих ролей жінок у суспільстві й підтримку їхнього права на освіту та соціальну взаємодію.
Аїша бінт Абу Бакр: Дружина пророка Мухаммеда та одна з найавторитетніших джерел ісламської науки. Вона передала понад 2200 хадисів (висловлювань Пророка) і була відомою вченою, до якої зверталися чоловіки та жінки за релігійними консультаціями після смерті Мухаммеда. Це підкреслює важливість освіти й участі жінок у релігійному житті.
Хадіджа бінт Хувайлід: Перша дружина пророка Мухаммеда, яка була успішною підприємницею та підтримувала його на початку його пророчої місії. Її роль демонструє, що жінки могли вести бізнес і брати активну участь у економічному житті.
У хадисах Пророк Мухаммед сказав: «Шукання знання — обов’язок для кожного мусульманина, чоловіка і жінки» (Ібн Маджа). Це підтверджує, що іслам заохочує освіту для всіх, незалежно від статі.
Отже, такі обмеження, як згаданий закон, якщо вони й були введені, є єретичною інтерпретацією окремих груп і не мають підґрунтя в канонічних ісламських джерелах, включно з Кораном.
Через це багато мусульманських лідерів і організацій засуджують дії талібів, вказуючи, що вони порушують ключові ісламські принципи справедливості та співчуття.
25.10.202415:10
Фундаментальні для західної культури тексти, а саме праці Платона та Євангелія, містять риси ненадійного оповідача, хоча вони належать до різних жанрів і мають інші функції, ніж літературні твори, де цей прийом використовується свідомо. Дослідницькі інтерпретації таких текстів часто звертають увагу на їхню суб'єктивність, багатошаровість і залежність від контексту, що породжує елементи ненадійності.
Євангелія як приклад суб'єктивного наративу
Євангелія (особливо канонічні – від Матвія, Марка, Луки та Іоанна) є текстами, що претендують на документування життя і вчення Ісуса Христа. Однак, ці наративи не завжди узгоджуються між собою в деталях і створюють простір для інтерпретацій та сумнівів щодо об’єктивності.
Різні версії подій:
В Євангеліях описуються одні й ті самі події, як-от воскресіння Ісуса, але з відмінностями в деталях: хто першим підійшов до гробу, хто був свідком, що саме було сказано.
Різні акценти в текстах: Матвій більше зосереджується на виконанні пророцтв, Марко – на діях, Лука – на милосерді, а Іоанн на духовному змісті.
Суб’єктивність і теологічні наміри:
Кожен євангеліст мав свою аудиторію та богословську мету, що вплинуло на вибір і трактування подій.
В оповідях часто містяться моменти, які можуть бути надмірно інтерпретовані або представлені через призму віри. Наприклад, чудеса чи пророцтва можуть виглядати як елементи, що мають символічне значення, а не буквальне.
Проблема авторства:
Тексти приписуються конкретним авторам, але самі автори можуть залишатися невідомими, що ставить під сумнів їх достовірність.
Оповідання часто базуються на усних переказах, що також підвищує можливість помилок чи перекручень.
Таким чином, Євангелія не стільки виступають як «ненадійні» в сенсі обману, а радше як приклад плюралістичного і суб'єктивного наративу, де сам читач має вирішити, як співвідносити ці версії.
Тексти Платона та їх діалогічна структура
Твори Платона також можна розглядати в світлі концепції ненадійності, хоча це відбувається дещо по-іншому. У текстах Платона істина не подається як пряма декларація, а розкривається поступово через діалоги між персонажами, головним із яких є Сократ.
Діалог як спосіб подання істини:
У діалогах Платона істина не заявляється відразу, а обговорюється через суперечки й сумніви. Часто сам Сократ здається невпевненим чи непослідовним.
Персонажі можуть помилятися, змінювати позицію чи піддаватися парадоксам, що ставить під сумнів «правдивість» сказаного на будь-якому етапі.
Проблема авторства та фіктивність образу Сократа:
Сократ Платона — це не той самий історичний Сократ, якого знали його сучасники. Платон вкладає у його вуста власні філософські ідеї, тож ми не можемо бути впевнені, що це достовірна передача думок Сократа.
Таким чином, читач має постійно критично ставитися до того, що саме Платон намагається сказати: чи це філософська істина, чи риторичний прийом?
Апорія та іронія:
Сократ часто залишає співрозмовників у стані апорії (інтелектуального глухого кута), що змушує читача самостійно шукати істину.
Сократівська іронія — ще один момент ненадійності: коли Сократ робить вигляд, що він не знає відповіді, це може бути прийомом для виявлення хиб у думках інших.
Таким чином, у текстах Платона оповідь не є об’єктивно надійною, а скоріше функціонує як провокація до філософського мислення, де істина не дається напряму, а виникає в процесі критичного осмислення.
Євангелія як приклад суб'єктивного наративу
Євангелія (особливо канонічні – від Матвія, Марка, Луки та Іоанна) є текстами, що претендують на документування життя і вчення Ісуса Христа. Однак, ці наративи не завжди узгоджуються між собою в деталях і створюють простір для інтерпретацій та сумнівів щодо об’єктивності.
Різні версії подій:
В Євангеліях описуються одні й ті самі події, як-от воскресіння Ісуса, але з відмінностями в деталях: хто першим підійшов до гробу, хто був свідком, що саме було сказано.
Різні акценти в текстах: Матвій більше зосереджується на виконанні пророцтв, Марко – на діях, Лука – на милосерді, а Іоанн на духовному змісті.
Суб’єктивність і теологічні наміри:
Кожен євангеліст мав свою аудиторію та богословську мету, що вплинуло на вибір і трактування подій.
В оповідях часто містяться моменти, які можуть бути надмірно інтерпретовані або представлені через призму віри. Наприклад, чудеса чи пророцтва можуть виглядати як елементи, що мають символічне значення, а не буквальне.
Проблема авторства:
Тексти приписуються конкретним авторам, але самі автори можуть залишатися невідомими, що ставить під сумнів їх достовірність.
Оповідання часто базуються на усних переказах, що також підвищує можливість помилок чи перекручень.
Таким чином, Євангелія не стільки виступають як «ненадійні» в сенсі обману, а радше як приклад плюралістичного і суб'єктивного наративу, де сам читач має вирішити, як співвідносити ці версії.
Тексти Платона та їх діалогічна структура
Твори Платона також можна розглядати в світлі концепції ненадійності, хоча це відбувається дещо по-іншому. У текстах Платона істина не подається як пряма декларація, а розкривається поступово через діалоги між персонажами, головним із яких є Сократ.
Діалог як спосіб подання істини:
У діалогах Платона істина не заявляється відразу, а обговорюється через суперечки й сумніви. Часто сам Сократ здається невпевненим чи непослідовним.
Персонажі можуть помилятися, змінювати позицію чи піддаватися парадоксам, що ставить під сумнів «правдивість» сказаного на будь-якому етапі.
Проблема авторства та фіктивність образу Сократа:
Сократ Платона — це не той самий історичний Сократ, якого знали його сучасники. Платон вкладає у його вуста власні філософські ідеї, тож ми не можемо бути впевнені, що це достовірна передача думок Сократа.
Таким чином, читач має постійно критично ставитися до того, що саме Платон намагається сказати: чи це філософська істина, чи риторичний прийом?
Апорія та іронія:
Сократ часто залишає співрозмовників у стані апорії (інтелектуального глухого кута), що змушує читача самостійно шукати істину.
Сократівська іронія — ще один момент ненадійності: коли Сократ робить вигляд, що він не знає відповіді, це може бути прийомом для виявлення хиб у думках інших.
Таким чином, у текстах Платона оповідь не є об’єктивно надійною, а скоріше функціонує як провокація до філософського мислення, де істина не дається напряму, а виникає в процесі критичного осмислення.
20.10.202415:36
Західний світ стикається з кількома складними перешкодами, які ускладнюють припинення практик, пов'язаних із примусовою працею у Китаї:
Економічна залежність та глобалізація
Китай — ключовий центр виробництва для багатьох галузей, таких як електроніка, текстиль та споживчі товари. Велика частка бавовни на світовому ринку, а також напівпровідників і батарей, що використовуються для гаджетів і автомобілів, виробляється в Китаї.
Західні компанії мають довгострокові угоди з китайськими постачальниками, і відмова від цих ланцюгів постачання може спричинити великі фінансові втрати, а також дестабілізувати глобальні ринки.
Політична та дипломатична напруга
Китай є одним із найпотужніших геополітичних гравців із значними інвестиціями в різні регіони світу (наприклад, в Африці та Азії). Це обмежує здатність країн застосовувати суворі санкції, побоюючись ескалації конфліктів.
Західні уряди часто балансують між економічними інтересами та правозахисними зобов'язаннями, щоб уникнути торгових воєн і дипломатичних криз.
Складність моніторингу ланцюгів постачання
Китай активно перешкоджає незалежним розслідуванням умов праці в Сіньцзяні. Багато західних компаній не можуть ефективно перевірити, чи використовуються примусові трудові ресурси на проміжних етапах виробництва.
Ланцюги постачання часто є непрозорими й включають підрядників та посередників, що ускладнює відстеження походження сировини.
Відсутність одностайної міжнародної відповіді
Хоча деякі країни, як США, запровадили обмеження на імпорт із Сіньцзяну, багато інших країн Європи чи Азії не вживають таких жорстких заходів, щоб уникнути конфронтації з Китаєм.
Підприємства, які продовжують використовувати китайські ресурси, знаходять обхідні шляхи для обходу санкцій або працюють через партнерів у країнах, що не запровадили обмеження.
Споживчі звички та ціна товарів
Споживачі в західних країнах звикли до дешевих товарів, що поставляються з Китаю. Різке розірвання співпраці з постачальниками з Китаю може підвищити ціни на електроніку, одяг та інші товари, що може викликати невдоволення серед населення.
Попри міжнародний тиск, економічні інтереси, залежність від дешевих виробничих ресурсів та політичні обмеження ускладнюють вирішення проблеми. Лише значний глобальний консенсус і трансформація споживчих звичок можуть змусити компанії та уряди діяти рішучіше. Виходячи з логіки капіталізму, цей сценарій на даний момент виглядає маловірогідним
Економічна залежність та глобалізація
Китай — ключовий центр виробництва для багатьох галузей, таких як електроніка, текстиль та споживчі товари. Велика частка бавовни на світовому ринку, а також напівпровідників і батарей, що використовуються для гаджетів і автомобілів, виробляється в Китаї.
Західні компанії мають довгострокові угоди з китайськими постачальниками, і відмова від цих ланцюгів постачання може спричинити великі фінансові втрати, а також дестабілізувати глобальні ринки.
Політична та дипломатична напруга
Китай є одним із найпотужніших геополітичних гравців із значними інвестиціями в різні регіони світу (наприклад, в Африці та Азії). Це обмежує здатність країн застосовувати суворі санкції, побоюючись ескалації конфліктів.
Західні уряди часто балансують між економічними інтересами та правозахисними зобов'язаннями, щоб уникнути торгових воєн і дипломатичних криз.
Складність моніторингу ланцюгів постачання
Китай активно перешкоджає незалежним розслідуванням умов праці в Сіньцзяні. Багато західних компаній не можуть ефективно перевірити, чи використовуються примусові трудові ресурси на проміжних етапах виробництва.
Ланцюги постачання часто є непрозорими й включають підрядників та посередників, що ускладнює відстеження походження сировини.
Відсутність одностайної міжнародної відповіді
Хоча деякі країни, як США, запровадили обмеження на імпорт із Сіньцзяну, багато інших країн Європи чи Азії не вживають таких жорстких заходів, щоб уникнути конфронтації з Китаєм.
Підприємства, які продовжують використовувати китайські ресурси, знаходять обхідні шляхи для обходу санкцій або працюють через партнерів у країнах, що не запровадили обмеження.
Споживчі звички та ціна товарів
Споживачі в західних країнах звикли до дешевих товарів, що поставляються з Китаю. Різке розірвання співпраці з постачальниками з Китаю може підвищити ціни на електроніку, одяг та інші товари, що може викликати невдоволення серед населення.
Попри міжнародний тиск, економічні інтереси, залежність від дешевих виробничих ресурсів та політичні обмеження ускладнюють вирішення проблеми. Лише значний глобальний консенсус і трансформація споживчих звичок можуть змусити компанії та уряди діяти рішучіше. Виходячи з логіки капіталізму, цей сценарій на даний момент виглядає маловірогідним
19.10.202413:22
Країни Європи почали активно імпортувати енергоносії з росії після розпаду радянського союзу на початку 1990-х років. Водночас співпраця з росією як енергетичним партнером бере початок ще з часів холодної війни, коли радянський союз почав постачати нафту та газ до Європи. Поглиблення цієї залежності було зумовлене кількома факторами:
Причини імпорту енергоносіїв із росії
Велика кількість ресурсів у росії: росія володіє одними з найбільших у світі запасів нафти, природного газу та вугілля. Це зробило її природним партнером для енергетично залежних європейських країн.
Вигідна ціна та географічна близькість: Трубопроводи на кшталт «Дружба» (для нафти) та «Північний потік» (для газу) забезпечували прямі поставки енергоносіїв до Європи з меншими транспортними витратами.
Зелений перехід у Європі: У процесі переходу від вугілля та атомної енергетики до чистіших джерел європейські країни збільшили імпорт природного газу, який вважався тимчасовим рішенням на шляху до енергетичної декарбонізації.
Політичні розрахунки: Деякі європейські лідери намагалися зблизитися з росією, вважаючи, що економічна взаємозалежність допоможе уникнути конфліктів і посилить стабільність у регіоні.
Політичні наслідки імпорту енергоносіїв
росія використовувала енергоносії як інструмент геополітичного впливу. Залежність Європи від російських газу та нафти стала важливим важелем тиску: москва періодично скорочувала або припиняла постачання газу в періоди політичної напруженості з окремими країнами, такими як Україна.
Вторгнення до Грузії (2008): Західні країни обмежили свою реакцію на напад росії на Грузію через ризик переривання поставок енергоносіїв. Попри вторгнення, співпраця у сфері енергетики тривала
Революція та війна в Україні (2014): Після анексії Криму та початку війни на Донбасі ЄС запровадив санкції проти росії, але поставки енергоресурсів тривали. Кілька країн, зокрема Німеччина, виступали за завершення будівництва газопроводу «Північний потік-2», що посилювало залежність від росії.
Повномасштабне вторгнення в Україну (2022): Ця війна змусила Європу переглянути свою енергетичну політику. ЄС запровадив санкції на російську нафту та поступово скорочував імпорт газу. Однак росія використовувала енергетичні поставки як важіль шантажу, обмежуючи постачання газу та провокуючи енергетичну кризу
Наслідки енергетичної залежності від росії
Енергетична криза: У 2022-2023 роках скорочення поставок газу з росії викликало різке зростання цін на енергоресурси та економічні труднощі для європейських держав.
Прискорення енергетичного переходу: Європа почала інтенсивно інвестувати в відновлювані джерела енергії, водень та нові LNG-термінали для імпорту зрідженого газу.
Зміцнення геополітичної єдності Європи: Енергетична криза підштовхнула ЄС до більшої координації та єдності, зокрема в питаннях енергетичної безпеки та санкційної політики проти росії.
Падіння доходів росії: Втрата європейського ринку призвела до скорочення доходів росії від експорту газу та нафти, що ослабило економіку країни й обмежило можливості для продовження війни.
Залежність Європи від російських енергоносіїв протягом десятиліть створювала можливості для економічного зростання та енергетичної стабільності, але водночас стала інструментом політичного впливу та шантажу з боку росії. Вторгнення до Грузії та України виявили небезпеки такої залежності, підштовхнувши Європу до диверсифікації джерел енергії та розвитку власних енергетичних можливостей.
Причини імпорту енергоносіїв із росії
Велика кількість ресурсів у росії: росія володіє одними з найбільших у світі запасів нафти, природного газу та вугілля. Це зробило її природним партнером для енергетично залежних європейських країн.
Вигідна ціна та географічна близькість: Трубопроводи на кшталт «Дружба» (для нафти) та «Північний потік» (для газу) забезпечували прямі поставки енергоносіїв до Європи з меншими транспортними витратами.
Зелений перехід у Європі: У процесі переходу від вугілля та атомної енергетики до чистіших джерел європейські країни збільшили імпорт природного газу, який вважався тимчасовим рішенням на шляху до енергетичної декарбонізації.
Політичні розрахунки: Деякі європейські лідери намагалися зблизитися з росією, вважаючи, що економічна взаємозалежність допоможе уникнути конфліктів і посилить стабільність у регіоні.
Політичні наслідки імпорту енергоносіїв
росія використовувала енергоносії як інструмент геополітичного впливу. Залежність Європи від російських газу та нафти стала важливим важелем тиску: москва періодично скорочувала або припиняла постачання газу в періоди політичної напруженості з окремими країнами, такими як Україна.
Вторгнення до Грузії (2008): Західні країни обмежили свою реакцію на напад росії на Грузію через ризик переривання поставок енергоносіїв. Попри вторгнення, співпраця у сфері енергетики тривала
Революція та війна в Україні (2014): Після анексії Криму та початку війни на Донбасі ЄС запровадив санкції проти росії, але поставки енергоресурсів тривали. Кілька країн, зокрема Німеччина, виступали за завершення будівництва газопроводу «Північний потік-2», що посилювало залежність від росії.
Повномасштабне вторгнення в Україну (2022): Ця війна змусила Європу переглянути свою енергетичну політику. ЄС запровадив санкції на російську нафту та поступово скорочував імпорт газу. Однак росія використовувала енергетичні поставки як важіль шантажу, обмежуючи постачання газу та провокуючи енергетичну кризу
Наслідки енергетичної залежності від росії
Енергетична криза: У 2022-2023 роках скорочення поставок газу з росії викликало різке зростання цін на енергоресурси та економічні труднощі для європейських держав.
Прискорення енергетичного переходу: Європа почала інтенсивно інвестувати в відновлювані джерела енергії, водень та нові LNG-термінали для імпорту зрідженого газу.
Зміцнення геополітичної єдності Європи: Енергетична криза підштовхнула ЄС до більшої координації та єдності, зокрема в питаннях енергетичної безпеки та санкційної політики проти росії.
Падіння доходів росії: Втрата європейського ринку призвела до скорочення доходів росії від експорту газу та нафти, що ослабило економіку країни й обмежило можливості для продовження війни.
Залежність Європи від російських енергоносіїв протягом десятиліть створювала можливості для економічного зростання та енергетичної стабільності, але водночас стала інструментом політичного впливу та шантажу з боку росії. Вторгнення до Грузії та України виявили небезпеки такої залежності, підштовхнувши Європу до диверсифікації джерел енергії та розвитку власних енергетичних можливостей.
18.10.202417:37
Подільський катастрофізм як техно-есхатологічне медіа
Катастрофізм — це ідея, яка виходить із передумови неминучості Армагедону та ставить собі за мету дослідження його ознак і критеріїв. Ми прагнемо не просто передбачити катастрофу, а зрозуміти її прихід як фундаментальну частину еволюції світу. Цей підхід не обмежується окремими соціальними чи політичними системами — це онтологічний жест, що дозволяє зазирнути за межі звичного світопорядку. Армагедон у цьому сенсі стає не лише руйнівним кінцем, але й точкою переродження — оновлення чи трансформації, яке неможливо зупинити.
Катастрофізм і акселераціонізм: діалог про кінець часу
Акселераціонізм — це ідеологія кінця, що стверджує: вихід із кризи сучасного світу можливий лише через прискорення динаміки капіталізму та технологій. У своїй суті він руйнує звичні політичні та економічні системи, а разом із ними — людські уявлення про порядок. Це філософія радикального прискорення, що не пропонує повернення до рівноваги, а приймає хаос як нову норму. Так само, як батьки-засновники індустріальної музики дистанціювалися від футуризму, ми можемо переглянути акселераціонізм, замінивши його ентузіазм знаком мінусу. Якщо
Нік Ленд бачить у технологічному майбутньому можливість звільнення, то для катастрофіста — це саме джерело розпаду і загибелі.
Шизофренічні сили та Божий суд
Нік Ленд у своїй книзі Кіберготика передбачає, що сили зовнішнього — шизофренічні процеси хаосу, позбавлені морального та загалом людського виміру, — неминуче проникнуть у світ і зруйнують існуючий порядок. Цей процес стає свого роду війною проти Божого суду, антагоністичним актом проти самого задуму всесвіту. Проте ця ворожнеча також перегукується з біблійним пророцтвом з Одкровення Іоана Богослова — лякаючий символізм цієї книги проявляється вже зараз: технології та капіталізм перетворюються на неконтрольовані сили, що прокладають шлях до Армагедону.
Чорнобиль як ознака кінця
Однією з можливих інтерпретацій біблійного образу зірки Полин (Одкр. 8:11) є Чорнобильська катастрофа, яку деякі богослови та митці сприймають як пророцтво, що збулося. Однак атомна енергетика та зброя масового знищення — лише перші вісники епохи технологічного апокаліпсису. Справжня загроза полягає у розвитку штучного інтелекту та наближенні технологічної сингулярності — моменту, коли машини усвідомлять себе і вийдуть з-під людського контролю. У цьому сенсі Армагедон постає не лише як релігійне передбачення, а як наслідок ескалації людських технологій, що розривають межі природи та етики.
Подільський катастрофізм як техно-есхатологічне медіа
Подільський катастрофізм — це спроба створити нове культурне і філософське поле, яке зводить докупи біблійні та сучасні апокаліптичні ідеї. У його центрі лежить розуміння того, що сучасний світ приречений на кризу не лише через політичні чи економічні суперечності, але й через експоненційне прискорення технологій. Це не просто спостереження за катастрофою — це медіа, що документує її наближення і намагається окреслити новий горизонт можливого.
Подільський катастрофізм стає своєрідною онтологією кінця: він визнає руйнівні сили, приймає неминучість розпаду і ставить питання не про порятунок, а про те, як зрозуміти цей процес. Це техно-есхатологічне медіа — відображення ідеї, що саме технологічний прогрес, який здавався шляхом до спасіння, стає рушієм кінця. Медіа катастрофізму несе місію попередження та тлумачення: воно визначає критерії Армагедону і досліджує його ознаки як спосіб підготовки до прийдешнього.
Таким чином, катастрофізм і акселераціонізм змикаються в одній точці — у моменті трансгресії, коли старий світ руйнується під вагою власних творінь. Але якщо акселераціонізм приймає цей процес із радістю, то катастрофізм бачить у ньому трагедію. Армагедон стає не лише крахом цивілізації, а й викликом для тих, хто прагне зрозуміти природу цього краху, щоб бути готовим зустріти нову епоху після катастрофи.
Світлий оптимізм серед хаосу
Як православне медіа, ми бачимо в цій катастрофі не лише трагедію, але й шлях для надії та переродження.
Катастрофізм — це ідея, яка виходить із передумови неминучості Армагедону та ставить собі за мету дослідження його ознак і критеріїв. Ми прагнемо не просто передбачити катастрофу, а зрозуміти її прихід як фундаментальну частину еволюції світу. Цей підхід не обмежується окремими соціальними чи політичними системами — це онтологічний жест, що дозволяє зазирнути за межі звичного світопорядку. Армагедон у цьому сенсі стає не лише руйнівним кінцем, але й точкою переродження — оновлення чи трансформації, яке неможливо зупинити.
Катастрофізм і акселераціонізм: діалог про кінець часу
Акселераціонізм — це ідеологія кінця, що стверджує: вихід із кризи сучасного світу можливий лише через прискорення динаміки капіталізму та технологій. У своїй суті він руйнує звичні політичні та економічні системи, а разом із ними — людські уявлення про порядок. Це філософія радикального прискорення, що не пропонує повернення до рівноваги, а приймає хаос як нову норму. Так само, як батьки-засновники індустріальної музики дистанціювалися від футуризму, ми можемо переглянути акселераціонізм, замінивши його ентузіазм знаком мінусу. Якщо
Нік Ленд бачить у технологічному майбутньому можливість звільнення, то для катастрофіста — це саме джерело розпаду і загибелі.
Шизофренічні сили та Божий суд
Нік Ленд у своїй книзі Кіберготика передбачає, що сили зовнішнього — шизофренічні процеси хаосу, позбавлені морального та загалом людського виміру, — неминуче проникнуть у світ і зруйнують існуючий порядок. Цей процес стає свого роду війною проти Божого суду, антагоністичним актом проти самого задуму всесвіту. Проте ця ворожнеча також перегукується з біблійним пророцтвом з Одкровення Іоана Богослова — лякаючий символізм цієї книги проявляється вже зараз: технології та капіталізм перетворюються на неконтрольовані сили, що прокладають шлях до Армагедону.
Чорнобиль як ознака кінця
Однією з можливих інтерпретацій біблійного образу зірки Полин (Одкр. 8:11) є Чорнобильська катастрофа, яку деякі богослови та митці сприймають як пророцтво, що збулося. Однак атомна енергетика та зброя масового знищення — лише перші вісники епохи технологічного апокаліпсису. Справжня загроза полягає у розвитку штучного інтелекту та наближенні технологічної сингулярності — моменту, коли машини усвідомлять себе і вийдуть з-під людського контролю. У цьому сенсі Армагедон постає не лише як релігійне передбачення, а як наслідок ескалації людських технологій, що розривають межі природи та етики.
Подільський катастрофізм як техно-есхатологічне медіа
Подільський катастрофізм — це спроба створити нове культурне і філософське поле, яке зводить докупи біблійні та сучасні апокаліптичні ідеї. У його центрі лежить розуміння того, що сучасний світ приречений на кризу не лише через політичні чи економічні суперечності, але й через експоненційне прискорення технологій. Це не просто спостереження за катастрофою — це медіа, що документує її наближення і намагається окреслити новий горизонт можливого.
Подільський катастрофізм стає своєрідною онтологією кінця: він визнає руйнівні сили, приймає неминучість розпаду і ставить питання не про порятунок, а про те, як зрозуміти цей процес. Це техно-есхатологічне медіа — відображення ідеї, що саме технологічний прогрес, який здавався шляхом до спасіння, стає рушієм кінця. Медіа катастрофізму несе місію попередження та тлумачення: воно визначає критерії Армагедону і досліджує його ознаки як спосіб підготовки до прийдешнього.
Таким чином, катастрофізм і акселераціонізм змикаються в одній точці — у моменті трансгресії, коли старий світ руйнується під вагою власних творінь. Але якщо акселераціонізм приймає цей процес із радістю, то катастрофізм бачить у ньому трагедію. Армагедон стає не лише крахом цивілізації, а й викликом для тих, хто прагне зрозуміти природу цього краху, щоб бути готовим зустріти нову епоху після катастрофи.
Світлий оптимізм серед хаосу
Як православне медіа, ми бачимо в цій катастрофі не лише трагедію, але й шлях для надії та переродження.
Көрсетілген 1 - 24 арасынан 36
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.