Ідентичність — це психічна конструкція, яка формується на основі досвіду, бажань, символічного порядку і соціальних наративів. Вона не є фіксованою, а динамічною, часто травма виявляє її нестабільність.
1. Компоненти ідентичності:
а) Індивідуальна / Я-концепція
Як я себе усвідомлюю, як бачу.
Включає: тіло, стать, інтелект, моральність, стиль, межі.
Вразлива до травми: наприклад, після насильства — тіло стає «іншим», чужим (соматична дисоціація).
б) Соціальна ідентичність
Рольова: «дочка», «громадянка», «психолог» тощо.
Пов’язана з очікуваннями інших.
Травма може радикально порушити відповідність цим ролям, особливо у випадку стигми (наприклад, після сексуального насильства).
в) Гендерна / сексуальна ідентичність
Як я ототожнюю себе з певною гендерною позицією.
Перверсії можуть виникати як спосіб сублімувати або опанувати травматичний досвід тіла і бажання.
г) Національна / культурна ідентичність
Історії, мова, міфи, належність.
Може бути джерелом сили або травми (вигнання, війна, міграція).
д) Психосексуальна ідентичність
Лакан: суб’єкт ідентифікує себе через бажання Іншого.
Бажання - це не наше, а чогось, що нас хоче.
Травма порушує ланцюг означників і кидає суб’єкта в поле jouissance (насолоди, яка перевищує символічне).
2. Ідентичність як процес:
Ідентифікації (за Фройдом) — ключові механізми формування ідентичності.
Ми не просто себе усвідомлюємо — ми стаємо тим, кого «милимося бути» (Інший, об’єкти любові, травми).
У разі перверсії — ідентичність може конструюватися через відмову від кастрації (Лакан): заперечення втрати.
3. Травма та ідентичність:
Травма не просто порушує ідентичність — вона переписує її.
Може зруйнувати відчуття безперервності, цілісності.
Виникає «травматичне ядро», яке не символізується (неможливе до опису мовою).
Це ядро може зумовити:
фрагментовану ідентичність (дисоціація),
травматичні повторення,
формування перверсивної позиції як захисту.
4. Ідентичність як оборона:
Часто ідентичність — не стільки автентичне "Я", скільки захист.
Наприклад, жорстка ідентичність (роль, гендер, національність) — як спосіб стабілізувати внутрішню нестабільність.
У лаканівській оптиці — це фіксація на означнику, який надає суб’єкту тимчасову ідентичність («Я — вчитель», «Я — жертва» тощо).
Хоча ми всі ідентифікуємось через Іншого, травми, втрати, розриви формують унікальну історію.
В кожного свій стиль захисту, свої фіксації, своє "зшивання" себе.
Дар'я Барабаш
![🇺🇦🇪🇺 Nälkärium/[Гонта/Таз/Макс/Ян] 🏳️⚧️🏳️🌈 Avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fda1b354b28a3cd215fbc5731e8fd06cb%2Ff259838b-ba82-401c-bf84-0625f500994e.jpg%3Fw%3D64%26h%3D64&w=128&q=75)
