КнигОнОс
Канал про книжки і критику⭐ Чесно, зато суб'єктивно🍂
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жері
ТілБасқа
Канал құрылған күніOct 05, 2024
TGlist-ке қосылған күні
Mar 13, 2025Қосылған топ
Рекордтар
15.05.202523:59
119Жазылушылар18.04.202523:59
200Дәйексөз индексі18.04.202519:05
9761 жазбаның қамтуы18.04.202500:24
976Жарнамалық жазбаның қамтуы28.03.202523:59
77.78%ER20.04.202517:11
1478.79%ERR
26.04.202516:52
Презентацію провела!))) відео назнімала,змерзла як 🐕 і сподіваюсь не захворіти😣
Дуже дякую всім за підтримку❤️ з вами я літаю 😍
Дуже дякую всім за підтримку❤️ з вами я літаю 😍
30.04.202517:56
Травень — час зелені, тепла і... амбітних книжкових планів!
Уже традиційно — ділюся тим, що хочу прочитати цього місяця (а наприкінці подивимось, що з цього справді вийшло):
«Страшне добро» — для книжкового клубу на роботі. Знаю тільки, що всі плачуть.
«Правила будинку сидру» — для офлайн-книжклубу в Києві. Нарешті доберусь до цього роману, про який стільки чула.
«Таїна царства» — ще одна важлива книга цього місяця.
Дочитати «Квітневу відьму» — подобається).
«Knife» Салмана Рушді — починалось краще ніж триває🤦
І якщо зорі складуться — дочитати «Євангеліє від Ісуса Христа» Сарамґо.
Не обіцяю встигнути все, але натхнення — повні кишені.
Побачимось тут через місяць для ревізії книжкових звершень!
Уже традиційно — ділюся тим, що хочу прочитати цього місяця (а наприкінці подивимось, що з цього справді вийшло):
«Страшне добро» — для книжкового клубу на роботі. Знаю тільки, що всі плачуть.
«Правила будинку сидру» — для офлайн-книжклубу в Києві. Нарешті доберусь до цього роману, про який стільки чула.
«Таїна царства» — ще одна важлива книга цього місяця.
Дочитати «Квітневу відьму» — подобається).
«Knife» Салмана Рушді — починалось краще ніж триває🤦
І якщо зорі складуться — дочитати «Євангеліє від Ісуса Христа» Сарамґо.
Не обіцяю встигнути все, але натхнення — повні кишені.
Побачимось тут через місяць для ревізії книжкових звершень!
23.04.202514:28
Уже в суботу я модерую подію на Книжковій Країні — "Тлумач тіл" 📚
Ця книга про реального історичного персонажа — Сун Ці, який жив у XIII столітті в Імперському Китаї і став першопрохідцем судової медицини. Він упровадив методи розслідувань, які випередили свій час на сотні років.
Це динамічний, кримінальний роман із змовами, жорсткою соціальною ієрархією, безжальними покараннями й героєм, який переживає все можливе, аби досягти свого.
Особливо я дуже чекаю можливості поговорити з реальним суд-мед експертом щодо цього роману!
Поговоримо про це вже скоро! Приходьте ✨
Ця книга про реального історичного персонажа — Сун Ці, який жив у XIII столітті в Імперському Китаї і став першопрохідцем судової медицини. Він упровадив методи розслідувань, які випередили свій час на сотні років.
Це динамічний, кримінальний роман із змовами, жорсткою соціальною ієрархією, безжальними покараннями й героєм, який переживає все можливе, аби досягти свого.
Особливо я дуже чекаю можливості поговорити з реальним суд-мед експертом щодо цього роману!
Поговоримо про це вже скоро! Приходьте ✨
09.05.202517:16
Сьогодні зустріла письменницю Світлану Васильченко — і, зізнаюся, вдалося трохи її “розговорити”.
Світлана готує до друку свій другий роман — у видавництві Темпора (можливо, вже навіть відправили до друкарні — тримаємо кулачки!).
Це буде історія з дуже живою музикою: дія роману відбувається довкола донецького бару “Ліверпуль”, легендарного місця, де виступали і місцеві гурти, і ті, кого ми всі знаємо — “Друга Ріка”, “Скрябін”, “Крихітка”...
Цей бар — не просто локація, а прихисток від дорослого життя і суворої реальності.
Це — про молодих людей, які шукають себе. І часто знаходять — у піснях, у випадкових розмовах, у музичному шумі, де раптом стає тихо.
До речі, перший роман Світлани побачив світ у 2023.
І ось вам його настрій в одній анотації:
Світлана Васильченко — авторка, яка м’яко, але точно розкладає внутрішній світ людини по поличках.
Чекаю на нову книжку — і дуже хочу, щоб вона знайшла свого читача.
КнигОнОс
Світлана готує до друку свій другий роман — у видавництві Темпора (можливо, вже навіть відправили до друкарні — тримаємо кулачки!).
Це буде історія з дуже живою музикою: дія роману відбувається довкола донецького бару “Ліверпуль”, легендарного місця, де виступали і місцеві гурти, і ті, кого ми всі знаємо — “Друга Ріка”, “Скрябін”, “Крихітка”...
Цей бар — не просто локація, а прихисток від дорослого життя і суворої реальності.
Це — про молодих людей, які шукають себе. І часто знаходять — у піснях, у випадкових розмовах, у музичному шумі, де раптом стає тихо.
До речі, перший роман Світлани побачив світ у 2023.
І ось вам його настрій в одній анотації:
До психолога Костянтина Каменського приходить несподіваний пацієнт. Після аварії хлопець утратив шанс вступити до художньої академії. І тепер не лише травма, а й… пам’ять заважає. Бо в спогадах — він уже став художником. Але чи це правда?Світлана Васильченко — авторка, яка м’яко, але точно розкладає внутрішній світ людини по поличках.
Чекаю на нову книжку — і дуже хочу, щоб вона знайшла свого читача.
КнигОнОс
01.05.202518:26
Підсумки квітня
#підсумкимісяця
Прочитане 📚
✨ Найкраща книжка місяця:
«Набої для розстрілу» — Гелій Снігерьов. Сильна, чесна, точна.
😕 Книжка, яка розчарувала:
«Запасний мозок». Ідея перспективна, але реалізація не дотягнула.
📝 Що зроблено:
— написано 6 відгуків (і ще дописуватиму)
— знято та викладено 16 рілз
— куплено 18 книжок
— збуто… не рахувала, але почну! Якщо цікаво, що саме придбано — не соромтесь писати, покажу з радістю 📚
Події 🎤
Модерувала презентацію книжки «Тлумач тіл» на «Книжковій Країні».
🧠 Інсайт просто зі сцени: скільки інших книжок заховано всередині цієї однієї.
Книжковий клуб 💬
Обговорили «Що знають мої кістки» Стефані Фу — глибоко, непросто, важливо.
👉 Наступна книга: «Правила будинку сидру» Джона Ірвінга.
На обговорення залишилося 2 місця — пишіть, якщо хочете приєднатися!
Улюблений контент місяця
🎙 Інтерв’ю Серафіми Білої та Валентини Комар — щиро, захопливо, пізнавально(я так мало знаю про горор).
🎧 Подкаст місяця — «Висока полиця». Слухаю кожен епізод із задоволенням.
Попереду
Готуюсь до Книжкового Арсеналу. Уже відчуваю той знайомий передсмак зустрічей, книжок, розмов і натхнення ✨
#підсумкимісяця
Прочитане 📚
✨ Найкраща книжка місяця:
«Набої для розстрілу» — Гелій Снігерьов. Сильна, чесна, точна.
😕 Книжка, яка розчарувала:
«Запасний мозок». Ідея перспективна, але реалізація не дотягнула.
📝 Що зроблено:
— написано 6 відгуків (і ще дописуватиму)
— знято та викладено 16 рілз
— куплено 18 книжок
— збуто… не рахувала, але почну! Якщо цікаво, що саме придбано — не соромтесь писати, покажу з радістю 📚
Події 🎤
Модерувала презентацію книжки «Тлумач тіл» на «Книжковій Країні».
🧠 Інсайт просто зі сцени: скільки інших книжок заховано всередині цієї однієї.
Книжковий клуб 💬
Обговорили «Що знають мої кістки» Стефані Фу — глибоко, непросто, важливо.
👉 Наступна книга: «Правила будинку сидру» Джона Ірвінга.
На обговорення залишилося 2 місця — пишіть, якщо хочете приєднатися!
Улюблений контент місяця
🎙 Інтерв’ю Серафіми Білої та Валентини Комар — щиро, захопливо, пізнавально(я так мало знаю про горор).
🎧 Подкаст місяця — «Висока полиця». Слухаю кожен епізод із задоволенням.
Попереду
Готуюсь до Книжкового Арсеналу. Уже відчуваю той знайомий передсмак зустрічей, книжок, розмов і натхнення ✨
27.04.202514:23
Книжкова країна для мене офіційно завершилася!
За день я змонтувала 7 відео — це був справжній челендж 😮💨
Буду дуже вдячна за ваші реакції, коментарі й смайлики — ваша підтримка для мене безцінна!
А вже завтра покажу вам, які книжкові скарби мені вдалося привезти (і які доставила Нова Пошта).
І, звісно, розповім, скільки новинок ще потрапило у мій вішліст 🥹
За день я змонтувала 7 відео — це був справжній челендж 😮💨
Буду дуже вдячна за ваші реакції, коментарі й смайлики — ваша підтримка для мене безцінна!
А вже завтра покажу вам, які книжкові скарби мені вдалося привезти (і які доставила Нова Пошта).
І, звісно, розповім, скільки новинок ще потрапило у мій вішліст 🥹
09.05.202515:15
“Світ — як бублик. Найсмачніше — по краях. А в центрі — порожнеча.”
Одна з перших фраз на зустрічі з Ольгою Токарчук у Києві.
Вона приїхала — тілом. серцем. словом.
Вже самим цим питанням вона дала головне — присутність.
Говорила про писання як про найінтимніший акт порозуміння.
Про те, що хороша література — мова понад культурами.
Про автора, який не завжди “я”.
Про потребу в нараторі від четвертої особи —
тому, хто бачить очима мертвих. І ще ненароджених.
Вона пише новий великий роман.
І пообіцяла собі: це буде останній такий великий.
Бо він — про ідентичність.
Про людей, які після війни, у Західній Польщі,
будуть створювати нову спільноту на уламках багатьох культур.
Говорили і про українську літературу.
У Вроцлаві — два видавництва, що перекладають наших авторів.
Згадувала Забужко, Бабкіну, Амеліну, Жадана.
І зупинилася, коли вимовила ім’я Вікторії Амеліної.
І сказала: після війни Україну чекає літературний бум.
Одна з перших фраз на зустрічі з Ольгою Токарчук у Києві.
“Світ занадто складний.
Реалізм — не справляється.
Література — допомагає.”
Вона приїхала — тілом. серцем. словом.
“Я не політикиня. Я створюю оповіді.
І щодня думаю про вас.
Я тут — з вашим колективним тілом.
І питаю себе — чи можу вам щось дати?”
Вже самим цим питанням вона дала головне — присутність.
Говорила про писання як про найінтимніший акт порозуміння.
Про те, що хороша література — мова понад культурами.
Про автора, який не завжди “я”.
Про потребу в нараторі від четвертої особи —
тому, хто бачить очима мертвих. І ще ненароджених.
“Я знаю, що буде книжка, коли стаю одержимою ідеєю.
Коли не можу її відпустити.
Це як інтелектуальний гачок —
запитання, на яке я не маю відповіді,
але мушу дослідити.”
Вона пише новий великий роман.
І пообіцяла собі: це буде останній такий великий.
Бо він — про ідентичність.
Про людей, які після війни, у Західній Польщі,
будуть створювати нову спільноту на уламках багатьох культур.
“Ідентичність — це зустріч нашого “я”
з культурою, у якій ми народилися.”
“Ваша боротьба — не тільки проти агресора.
Це боротьба проти варварства.
За цивілізацію.”
“Ви маєте право на ваш праведний гнів.”
Говорили і про українську літературу.
У Вроцлаві — два видавництва, що перекладають наших авторів.
Згадувала Забужко, Бабкіну, Амеліну, Жадана.
І зупинилася, коли вимовила ім’я Вікторії Амеліної.
“Ми не могли повірити в те, що з нею сталося…”
І сказала: після війни Україну чекає літературний бум.
“Бо ви проживаєте і тестуєте неможливе.
А отже — вам є що розповісти.”
11.05.202511:15
З Днем матері!
Мамам — тим, хто щодня творить дім,
тримає світ на плечах,
балансує між рутиною, ментальним здоров’ям і нескінченними «мам!»
⠀
Ця роль — непроща про ідеальність.
Це про любов і вразливість.
Про бажання справлятись, коли сил обмаль.
⠀
Тож, якщо ви сьогодні мама —
обійміть себе.
Відпустіть контроль.
Дозвольте собі бути неідеальною.
А якщо ви поряд з мамою — просто скажіть:
«Я тебе бачу. Я вдячна/вдячний».
⠀
І хай цей день буде про тепло.
А ще — про історії родин, у яких багато сили, болю, прийняття.
Сьогодні доречно згадати сімейні саги, що запам’ятовуються надовго:
📚 «Тринадцята казка» — про сімейні таємниці, літературність і тінь минулого.
📚 «Восьме життя (для Брілки») — багатопоколінне полотно, велика європейська трагедія і жіночі голоси.
📚 «Середня стать» — епічна історія про тіло, рід, спадковість і вибір.
📚 «Дім на краю ночі» — острівна хроніка з запахом моря і сімейною магією.
📚 «Століття Якова» — це історія одного життя, що охоплює ціле століття української історії, з усіма її трагедіями, вибором і надією.
📚 «Ті, що співають у терені» — історія самотності, дива й дикої природи як матері.
Бо материнство — це не лише про турботу. Це ще й про втомлену тишу, про спроби бути собою поруч з іншими, про біль, який не завжди можна сказати вголос.
І книжки іноді — це єдине місце, де можна побути з цим усім без осуду.
Обіймаю всіх, хто носить у собі цю роль❤️
КнигОнОс
Мамам — тим, хто щодня творить дім,
тримає світ на плечах,
балансує між рутиною, ментальним здоров’ям і нескінченними «мам!»
⠀
Ця роль — непроща про ідеальність.
Це про любов і вразливість.
Про бажання справлятись, коли сил обмаль.
⠀
Тож, якщо ви сьогодні мама —
обійміть себе.
Відпустіть контроль.
Дозвольте собі бути неідеальною.
А якщо ви поряд з мамою — просто скажіть:
«Я тебе бачу. Я вдячна/вдячний».
⠀
І хай цей день буде про тепло.
А ще — про історії родин, у яких багато сили, болю, прийняття.
Сьогодні доречно згадати сімейні саги, що запам’ятовуються надовго:
📚 «Тринадцята казка» — про сімейні таємниці, літературність і тінь минулого.
📚 «Восьме життя (для Брілки») — багатопоколінне полотно, велика європейська трагедія і жіночі голоси.
📚 «Середня стать» — епічна історія про тіло, рід, спадковість і вибір.
📚 «Дім на краю ночі» — острівна хроніка з запахом моря і сімейною магією.
📚 «Століття Якова» — це історія одного життя, що охоплює ціле століття української історії, з усіма її трагедіями, вибором і надією.
📚 «Ті, що співають у терені» — історія самотності, дива й дикої природи як матері.
Бо материнство — це не лише про турботу. Це ще й про втомлену тишу, про спроби бути собою поруч з іншими, про біль, який не завжди можна сказати вголос.
І книжки іноді — це єдине місце, де можна побути з цим усім без осуду.
Обіймаю всіх, хто носить у собі цю роль❤️
КнигОнОс
15.05.202515:58
#відгук
Salman Rushdie "Knife"
Як же я хотіла прочитати цю книжку!
Це ж такий досвід — вижити після нападу, пройти крізь жах, втратити голос, а потім говорити. Я чекала глибини, чесності, навіть болю, але справжнього, прожитого, осмисленого.
Спочатку було цікаво.
Перша глава справді чіпляє: Рушді чітко описує момент нападу, шок, реакцію родини. Здавалося, що ось-ось буде щось по-справжньому сильне — про життя після теракту, про тілесну й душевну травму.
Середина вже почала підбішувати.
Замість рефлексії — перелік. Замість глибини — дріб’язкові деталі: що він дивився, кого бачив, які аналізи здавав. Наче щоденник з лікарні, бідкався що не все страховка покрила(я розумію на 100 відсотків, от чесно), але його статки оцінюються в 15 міліонів доларів і виглядає, що щось в цьому житті він може собі дозволити Ситий голодного не розуміє.
А кінцівка взагалі зробила цю книжку для мене ненависною.
Уявне інтерв’ю з нападником виглядало не як акт внутрішньої мужності, а як літературний експеримент без сенсу. І ще гірше — ніякої реальної трансформації не відбулося. Ані злості, ані зцілення, ані внутрішньої тиші(Салман уявляв, як він поговорить з нападником і дасть йому тирки "словом"), чому ні, можливо я не пройнялася експерементом, коли ти постійно бачиш, як людям болить, вони хворіють і яку травму і горе переживають кожного дня - якось це все не проймає).
І найцікавіше:
У самій книжці Салман говорить: *“Я не вірю в зцілення через письмо. Зцілення — це одне, а письмо — інше.”*
Але саме ця книга — це і є його зцілення через письмо, хоча він ніби боїться це визнати(можливо, я наївана і взагалі ця книжка була створена саме задля покриття тих рахунків).
---
> У підсумку: книга мала стати глибокою розмовою з болем — а стала каталогом подій. І це дуже шкода. Моя субєктивна думка! Плюсік йому в карму, що в книзі згадує про війну в Україні!
P.S. добре, що читала англійською, то ніби і недарма).
КнигОнОс
Salman Rushdie "Knife"
Як же я хотіла прочитати цю книжку!
Це ж такий досвід — вижити після нападу, пройти крізь жах, втратити голос, а потім говорити. Я чекала глибини, чесності, навіть болю, але справжнього, прожитого, осмисленого.
Спочатку було цікаво.
Перша глава справді чіпляє: Рушді чітко описує момент нападу, шок, реакцію родини. Здавалося, що ось-ось буде щось по-справжньому сильне — про життя після теракту, про тілесну й душевну травму.
Середина вже почала підбішувати.
Замість рефлексії — перелік. Замість глибини — дріб’язкові деталі: що він дивився, кого бачив, які аналізи здавав. Наче щоденник з лікарні, бідкався що не все страховка покрила(я розумію на 100 відсотків, от чесно), але його статки оцінюються в 15 міліонів доларів і виглядає, що щось в цьому житті він може собі дозволити Ситий голодного не розуміє.
А кінцівка взагалі зробила цю книжку для мене ненависною.
Уявне інтерв’ю з нападником виглядало не як акт внутрішньої мужності, а як літературний експеримент без сенсу. І ще гірше — ніякої реальної трансформації не відбулося. Ані злості, ані зцілення, ані внутрішньої тиші(Салман уявляв, як він поговорить з нападником і дасть йому тирки "словом"), чому ні, можливо я не пройнялася експерементом, коли ти постійно бачиш, як людям болить, вони хворіють і яку травму і горе переживають кожного дня - якось це все не проймає).
І найцікавіше:
У самій книжці Салман говорить: *“Я не вірю в зцілення через письмо. Зцілення — це одне, а письмо — інше.”*
Але саме ця книга — це і є його зцілення через письмо, хоча він ніби боїться це визнати(можливо, я наївана і взагалі ця книжка була створена саме задля покриття тих рахунків).
---
> У підсумку: книга мала стати глибокою розмовою з болем — а стала каталогом подій. І це дуже шкода. Моя субєктивна думка! Плюсік йому в карму, що в книзі згадує про війну в Україні!
P.S. добре, що читала англійською, то ніби і недарма).
КнигОнОс
Қайта жіберілді:
Що там у Коморі?
14.05.202517:10
«Набої для розстрілу» Гелій Снєгірьов — це викривальна документальна праця про сфальсифікований радянською владою процес СВУ та знищення української інтелігенції. Детальніше про книжку у відео нашої читачки Олександри. Щиро дякуємо за відгук❤️
Замовити книжку можна на нашому сайті https://komorabooks.com/product/naboyi-dlya-rozstrilu/
Замовити книжку можна на нашому сайті https://komorabooks.com/product/naboyi-dlya-rozstrilu/
07.05.202517:21
#відгук
«Тлумач тіл» Антоніо Гаррідо
Це книга, яку читаєш, ніби гортатимеш стрічку в TikTok — події змінюються кожні кілька абзаців, динаміка шалена, а сюжет не дає видихнути. І хоча це викликає певне захоплення, іноді здається, що автор надто активно «додає жару», постійно тримаючи читача в "емоційних лещатах".
Про що ця історія? Юнак, який стає могильником, а згодом — піонером судової медицини. Реальна історична постать Сунь Ци оживає у яскравих, густих барвах середньовічного Китаю - Атмосфера, побут, навчання в Академії.
Але, попри глибоку тему, структура роману місцями кульгає. Тут є «роялі в кущах» — зручні збіги, що надто вигідно працюють на користь героя. Майстерність письма іноді просідає. І, чесно кажучи, жіночі персонажі з іменами на кшталт Персик чи Абрикоска трохи збивають з настрою(читай, жінки не заслуговують на справжні імена🙈).
Це не глибока книжка — але захоплива. Її приємно ковтнути за кілька вечорів, і водночас дізнатись дещо нове про історію медицини, культуру Китаю й силу освіти. Як розважальний, пригодницький, швидкий роман із елементами документального — «Тлумач тіл» себе виправдовує.
Ця книжка працює більше на рівні динаміки, ніж глибини. Іноді цього саме й хочеться.
А ви читали? Чи плануєте?
«Тлумач тіл» Антоніо Гаррідо
Це книга, яку читаєш, ніби гортатимеш стрічку в TikTok — події змінюються кожні кілька абзаців, динаміка шалена, а сюжет не дає видихнути. І хоча це викликає певне захоплення, іноді здається, що автор надто активно «додає жару», постійно тримаючи читача в "емоційних лещатах".
Про що ця історія? Юнак, який стає могильником, а згодом — піонером судової медицини. Реальна історична постать Сунь Ци оживає у яскравих, густих барвах середньовічного Китаю - Атмосфера, побут, навчання в Академії.
Але, попри глибоку тему, структура роману місцями кульгає. Тут є «роялі в кущах» — зручні збіги, що надто вигідно працюють на користь героя. Майстерність письма іноді просідає. І, чесно кажучи, жіночі персонажі з іменами на кшталт Персик чи Абрикоска трохи збивають з настрою(читай, жінки не заслуговують на справжні імена🙈).
Це не глибока книжка — але захоплива. Її приємно ковтнути за кілька вечорів, і водночас дізнатись дещо нове про історію медицини, культуру Китаю й силу освіти. Як розважальний, пригодницький, швидкий роман із елементами документального — «Тлумач тіл» себе виправдовує.
Ця книжка працює більше на рівні динаміки, ніж глибини. Іноді цього саме й хочеться.
А ви читали? Чи плануєте?
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.
