З 1775 року американці 8 років воювали за незалежність від Великобританії. За цей час в боях з боку революціонерів взяли участь приблизно 200 тисяч чоловік.
Після перших успіхів, американці зіткнулися із необхідністю вести системні бойові дії проти Британської армії, яка на той час була однією з найбільших, а може найбільшою військовою потугою в світі. Як бачите, поки на іншій півкулі москалі добивали останні атрибути української державності, десь тривала трансконтинентальна війна з глобальним впливом.
Половина із тих 200 тисяч - це мінітмени. Фактично міліція. А генерал Вашингтон був на початку війни не таким вже й успішним командиром. Він вступав у війну з погано підготовленими бійцями, які не були готові до жахів битви, на відміну від досвідчених британських солдатів. Влітку 1776 це військо зазнало поразки в Нью-Йорку і революція могла скінчитися прямо там, якби не вдалося під покровом ночі вивести понад 9 тисяч бійців з битви. Так само вона могла закінчитися взимку, коли через дезертирство, голод, холод, це військо скоротилося до 3000 чоловік. Фактично виникла потреба збирати Континентальну армію заново.
Потім на арену вийшла вправна комунікація. В нас же багато хто скаржиться на комунікацію. Томас Пейн видав свій другий знаковий памфлет, де нагадав, що в такий час на повагу заслуговує не той, хто готовий бути патріотом в гарних умовах, а той, хто готовий вистояти в час кризи.
Вашингтон цитував цей текст солдатам. Сам він змінив підхід в управлінні. Почав толерувати висловлення солдатами зауважень і пропозицій. Він почав діяти нелінійно і провів кілька несподіваних атак малими силами там, де противник не чекав. І тоді, коли не чекав. Наприклад, на Різдво розгромив загін німецьких найманців у районі Трентона. Зимою, в хуртовину. В ті часи воювати в умовах суоворої зими було не дуже вже і популярно. Це був приклад адаптації. Малоуспішний генерал, який ще до цієї війни зазнав цількох відчутних поразок, навчався і адаптувався. У нас же про це теж говорять часто, правда?
Перемоги відродили віру і бойовий дух, проте проблеми не закінчилися. Частина бійців покидали військо, бо в них закінчувалися півріччі контракти (цікавий нюанс), а віспа на певному етапі вбивала більше людей, чим участь у боях. Вашингтон мусив провести масову вакцинацію бійців від віспи.
Всю зиму з Вашингтоном перезимували всього тисяча бійців. Уже на весну їх стало 9 тисяч. Зокрема багато хотіли отримувати обіцяну платню 20 доларів або 100 акрів землі, обіцяні Конгресом. Революція революцією, а платня платнею.
У вересні 1777 британці здолали військо Вашингтона і взяли столицю революціонерів. Хоча за кілька місяців до цього, відбулася інша битва біля Саратоґи, яка закінчилася шокуючою поразкою британців, яка переконала Францію укласти союз з американцями. Преломний момент у війні.
Військо Вашингтона знову зимувало в жахливих умовах. Понад 2000 померли, 1000 дезертирували, більшість були дуже хворі, чимало втратили кінцівки через обмороження. І тим не менш, напровесні дещо піднеслися духом через новини про союз із Францією та... обіцянку додаткових премій після війни.
В 1780 році, після низки боїв, у яких сторони і перемагали і програвали, стало зрозуміло, що це вже війна на виснаження. Навіть програючи битви, американці завдавали британцям важких втрат. Стратегією було не зазнати катастрофічної поразки, поки британці вкладають величезні ресурси у війну, розуміючи, що рано чи пізно вони виснажаться.
Навіть зараз вести війну за океаном буде дорого. Уявіть чого це коштувало 250 років тому.
Вашингтон після всіх поневірянь став першим президентом. Нинішній президент США називає себе кращим за того, хто виграв війну в дуже складних умовах і з дуже поганими стартовими позиціями після кількох попередніх бойових провалів, які не обіцяли успіху у війні за незалежність. Натомість ми бачимо твіти, де люди взахваті від того, що Трамп, бачте власне пальто сам несе. Хоча більше непокоїть, що він несе загалом, точніше верзе. І ще більше, те, що робить.
