⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)
🍷 Розвиваємо та популяризуємо українську поезію.
📖 Поетичні вечори @ursus_poetry
🏴☠️ Критика віршів @litflib і @tanok_salamandr
🩸 Донори крові @ursus_donor
🦕 Батько @pasha_pishe
📹 Прямі ефіри facebook.com/ukrainepoets
📖 Поетичні вечори @ursus_poetry
🏴☠️ Критика віршів @litflib і @tanok_salamandr
🩸 Донори крові @ursus_donor
🦕 Батько @pasha_pishe
📹 Прямі ефіри facebook.com/ukrainepoets
TGlist रेटिंग
0
0
प्रकारसार्वजनिक
सत्यापन
असत्यापितविश्वसनीयता
अविश्वसनीयस्थानУкраїна
भाषाअन्य
चैनल निर्माण की तिथिNov 28, 2018
TGlist में जोड़ा गया
Jun 21, 2023संलग्न समूह
ЧАТуємо ⚔️
45
सदस्य
4 162
24 घंटों00%सप्ताह
7-0.2%महीना
48-1.1%
उद्धरण सूचकांक
0
उल्लेख1चैनलों पर शेयर0चैनलों पर उल्लेख1
प्रति पोस्ट औसत दृश्य
230
12 घंटों176
2.4%24 घंटों230
23.7%48 घंटों191
15%
सगाई (ER)
8.06%
रिपोस्ट3टिप्पणियाँ0प्रतिक्रियाएँ17
सगाई दर (ERR)
4.47%
24 घंटों0%सप्ताह0%महीना
0.41%
प्रति विज्ञापन पोस्ट औसत दृश्य
147
1 घंटा4329.25%1 - 4 घंटे1610.88%4 - 24 घंटे4631.29%
समूह "⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)" में नवीनतम पोस्ट
08.04.202505:05
Дівчина Настя з поетичних читань,
В наступний раз підійду без вагань.
Дівчина Настя, подаруй мені щастя —
У мене те щастя буває нечасто... (с)
В наступний раз підійду без вагань.
Дівчина Настя, подаруй мені щастя —
У мене те щастя буває нечасто... (с)
Кайфуйте ❤️
से पुनः पोस्ट किया:
Паша і його качечки 🦆
07.04.202520:50
Роблю для вас пісню про Настю з поетичних читань. 🙃
07.04.202519:01
І якби серце не ранили вістря і жала,
Накриєш і душу, і тіло флісовим пледиком.
Тебе захищатиме завжди картата піжама,
Й мереживний сон із дитинства ведмедиком... (с)
Накриєш і душу, і тіло флісовим пледиком.
Тебе захищатиме завжди картата піжама,
Й мереживний сон із дитинства ведмедиком... (с)
हटा दिया गया08.04.202505:49
07.04.202517:28
Так а що не так з "очі - ночі"?))
से पुनः पोस्ट किया:Паша і його качечки 🦆
07.04.202516:14
🧑🎓 Друзі, створив чат для поетів-початківців UrsusPoetry, котрі щиро бажають прокачати свої скіли і стати трішечки кращими.
Ви зможете скидати свої вірші на критику мені чи Асі особисто, а також комунікувати, ставити свої питання та дискутувати в чаті. Також я буду скидати у чат різні цікавинки та якісні вірші авторів, на яких варто орієнтуватися та вчитися в них, направляти вас до підходящих саме вам поетичних наставників. Це, якщо коротко. 🥰
🧑🎓 Що потрібно для того, аби вступити до чату.
⚫️ Хоча б раз на 1-2 тижні стабільно відвідувати поетичні читання "Урсусу".
⚫️ Не боятися критики, не ображатися на дрібниці і вміти чути голос здорового глузду, а не власного его.
⚫️ Бажання навчитися круто писати і конкурувати з більш досвідченими поетами, або навіть перевершити деяких з них.
⚫️ Адекватність та щирість.
🧑🎓 Це безкоштовно, але... нічого безкоштовного не буває і всі розумні люди це знають. Яка мені з того вигода:
⚫️ Є такий вислів: "Якщо ти не можеш пояснити чогось 5-річній дитині, значить, скоріше за все ти і сам в цьому не розбираєшся". Тобто, насправді я хочу дечому повчитися у вас і прокачати в собі певні потрібні конкретно мені скіли.
⚫️ Наробити собі зірочок і популяризувати "Урсус" за ваш рахунок.
⚫️ Контент для "Урсус".
Ви зможете скидати свої вірші на критику мені чи Асі особисто, а також комунікувати, ставити свої питання та дискутувати в чаті. Також я буду скидати у чат різні цікавинки та якісні вірші авторів, на яких варто орієнтуватися та вчитися в них, направляти вас до підходящих саме вам поетичних наставників. Це, якщо коротко. 🥰
❤️ В чаті буду я, легендарна Ася Ейрена і 10-15 поетів-початківців з "Урсусу". Чат буде постійно оновлюватись у зв'язку з видаленням з нього неактивних авторів.
🧑🎓 Що потрібно для того, аби вступити до чату.
⚫️ Хоча б раз на 1-2 тижні стабільно відвідувати поетичні читання "Урсусу".
⚫️ Не боятися критики, не ображатися на дрібниці і вміти чути голос здорового глузду, а не власного его.
⚫️ Бажання навчитися круто писати і конкурувати з більш досвідченими поетами, або навіть перевершити деяких з них.
⚫️ Адекватність та щирість.
🧑🎓 Це безкоштовно, але... нічого безкоштовного не буває і всі розумні люди це знають. Яка мені з того вигода:
⚫️ Є такий вислів: "Якщо ти не можеш пояснити чогось 5-річній дитині, значить, скоріше за все ти і сам в цьому не розбираєшся". Тобто, насправді я хочу дечому повчитися у вас і прокачати в собі певні потрібні конкретно мені скіли.
⚫️ Наробити собі зірочок і популяризувати "Урсус" за ваш рахунок.
⚫️ Контент для "Урсус".
❤️ Кого справді зацікавило, ставте під цим дописом "+" або пишіть мені @pasha_broskii чи @Asia_Eirena в особисті і ми скинемо вам в пп посилання на закритий чат.
से पुनः पोस्ट किया:
Руда відьма🔥
07.04.202514:48
За новим правописом птахи вирушають у "ирій".
Що несе нам цей квітень, окрім відлуння весни?
Сніг злітає легким і сріблястим димом в повітрі,
Мости і серця не працюють під час війни.
Усе чекає, поки ті ракети повернуть навзаєм
Усі сили із неба. Може, Бог хоча б трохи — людина.
Але це вже не Він нейрони вплітає у плани —
Він сам просить Землі, щоб вона від чужих захистила.
І багряні асфальти застелять за купу мільйонів,
Дощ туманом прикриє в багатстві щирії душі.
Якщо хтось — у молитві, то, може, я все не марную.
Одне одному — люди. Сподіваюся, що небайдужі…
P. S. Понеділок.
Киньте донат на якусь добру справу🙏
Що несе нам цей квітень, окрім відлуння весни?
Сніг злітає легким і сріблястим димом в повітрі,
Мости і серця не працюють під час війни.
Усе чекає, поки ті ракети повернуть навзаєм
Усі сили із неба. Може, Бог хоча б трохи — людина.
Але це вже не Він нейрони вплітає у плани —
Він сам просить Землі, щоб вона від чужих захистила.
І багряні асфальти застелять за купу мільйонів,
Дощ туманом прикриє в багатстві щирії душі.
Якщо хтось — у молитві, то, може, я все не марную.
Одне одному — люди. Сподіваюся, що небайдужі…
P. S. Понеділок.
Киньте донат на якусь добру справу🙏
से पुनः पोस्ट किया:
Іра Спірідонова Poetry🤫😌
07.04.202505:25
На дитячому майданчику відбувалася нарада НАТО,
Тимофію - три, Аріні - сім, Кості було шістнадцять,
Всі вони безумовно професійні іноземні солдати,
І зібрались для діла, не у ігри дитячі грати,
А що імена не Джон, не Гаррі, не Сміт,
Що молоді занадто - то прикриття,
І світ дивився,
Вже три роки дивився світ,
Як вбивають правду, цінності і життя,
Як руйнують долі, стирають з лиця землі
Цілі квартали, а часом цілі міста,
Але ж кожен за себе,
І тому споглядає світ,
Тривожиться трохи
Рахує тихо до ста,
І засинає,
Закутаний в власний страх,
У власні амбіції,
Бажання грошей і влади,
І міцно так спить,
І сниться йому війна
І дитячі майданчики -
Ті знищені "бази НАТО"...
07.04.2025
... 04.04.2025....Кривий Ріг..
Тимофію - три, Аріні - сім, Кості було шістнадцять,
Всі вони безумовно професійні іноземні солдати,
І зібрались для діла, не у ігри дитячі грати,
А що імена не Джон, не Гаррі, не Сміт,
Що молоді занадто - то прикриття,
І світ дивився,
Вже три роки дивився світ,
Як вбивають правду, цінності і життя,
Як руйнують долі, стирають з лиця землі
Цілі квартали, а часом цілі міста,
Але ж кожен за себе,
І тому споглядає світ,
Тривожиться трохи
Рахує тихо до ста,
І засинає,
Закутаний в власний страх,
У власні амбіції,
Бажання грошей і влади,
І міцно так спить,
І сниться йому війна
І дитячі майданчики -
Ті знищені "бази НАТО"...
07.04.2025
... 04.04.2025....Кривий Ріг..
06.04.202520:49
Друзі, на DeepState пишуть, що є просування ворога на Харківщині. А там якраз наші хлопці, яким ми збираємо на зарядні станції. 💔
से पुनः पोस्ट किया:
Сашко Обрій. Поезія
06.04.202517:24
Небесний зоопарк
– Хмарки...
– То й що у них нове?
– Та придивись! І будь, що буде...
На хмарці дядько, ген, пливе
у позі лотоса, мов Будда.
За ним - великий крокодил
роззявив пащу, щоб ковтнути
три антилопи, двадцять слив
й маленьку зграйку хмарок-нутрій.
За мить тваринки розпливлись,
мов пластилінові, по небу.
Та ось нових формує вись –
слона, мураху і амебу.
Лишень подружаться вони –
і знов вітрисько їх розмаже.
Пливуть херсонські кавуни.
Ось – чумаки, воли і мажі.
Щура гігантського бджола
куса, за нього втричі більша.
Та раптом гусне синя мла
й колишній щур драконом дише!..
Оце так справоньки! Ну й ну!
Уяву дражнить кожна хмарка!
Махаю Будді і слону.
Аншлаг в небеснім зоопарку!
Отак дививсь до смерку б, як
пливе з вареничками горщик!
Та крутить знов химерна яв
й мене – найбільшого з роззяв –
жене хутчіш до хати дощик...
© Сашко Обрій.
– Хмарки...
– То й що у них нове?
– Та придивись! І будь, що буде...
На хмарці дядько, ген, пливе
у позі лотоса, мов Будда.
За ним - великий крокодил
роззявив пащу, щоб ковтнути
три антилопи, двадцять слив
й маленьку зграйку хмарок-нутрій.
За мить тваринки розпливлись,
мов пластилінові, по небу.
Та ось нових формує вись –
слона, мураху і амебу.
Лишень подружаться вони –
і знов вітрисько їх розмаже.
Пливуть херсонські кавуни.
Ось – чумаки, воли і мажі.
Щура гігантського бджола
куса, за нього втричі більша.
Та раптом гусне синя мла
й колишній щур драконом дише!..
Оце так справоньки! Ну й ну!
Уяву дражнить кожна хмарка!
Махаю Будді і слону.
Аншлаг в небеснім зоопарку!
Отак дививсь до смерку б, як
пливе з вареничками горщик!
Та крутить знов химерна яв
й мене – найбільшого з роззяв –
жене хутчіш до хати дощик...
© Сашко Обрій.
से पुनः पोस्ट किया:
Київ літературний (UrsusPoetry)
06.04.202505:23
— Знаєш, що найстрашніше у старінні?
— Що?
— Ти стаєш невидимим. Поки ти молодий — ти ще щось із себе являєш: красивий, смішний, харизматичний, сильний, навіть просто — помітний. А потім усе минає. І ти вже просто черговий дідусь у потертій куртці, бабуся в береті й старому пальті. Тебе ніби немає. Ти — прозорий…
— А я, знаєте, звернула на вас увагу ще як тільки ви увійшли до кімнати…
Це цитата з популярного англійського серіалу, і так, це правда. Найчастіше єдина "індивідуальна риса" у літніх людей — це вік. Про бабусю не кажуть: вона — вчителька української мови, про дідуся — що він інженер-будівельник. Кажуть — їй уже за 80, а йому — під 90.
Коли людина досягає певного віку, то кількість тих, хто знає її справжню історію, ким вона була, що любила, що вміла — стрімко скорочується. Друзі або вже відійшли у вічність, або сидять удома, ледве ходять, і виходять хіба що до найближчого кіоску по хліб.
Діти давно живуть у своїх квартирах, у своїх клопотах, іноді дзвонять з мобільного і ще рідше приїздять на чай. У під’їзді — нові сусіди, молоді мами з колясками, татусі з пакетами, які навіть не знають, як звати ту бабусю з другого поверху. А в магазині вже й продавчинь знайомих немає — оновили персонал.
Про стареньких у дворі знають хіба що номер їхньої квартири і приблизний вік. А що там за дверима — нікому не цікаво. Невидимий світ.
Ми не помічаємо, як навколо наших батьків утворюється вакуум. Не розуміємо, чому мама по десять разів на день телефонує нам на роботу й «відволікає дурницями». Чому тато постійно питає про якісь дрібниці, які нібито його стосуються. А їм просто страшно залишитися зовсім забутими. Вони хочуть бути почутими, впізнаними, хоч за голосом…
Старість — це не просто роки. Це невидимість. Самотність. І велика потреба — бути комусь потрібним.
— Що?
— Ти стаєш невидимим. Поки ти молодий — ти ще щось із себе являєш: красивий, смішний, харизматичний, сильний, навіть просто — помітний. А потім усе минає. І ти вже просто черговий дідусь у потертій куртці, бабуся в береті й старому пальті. Тебе ніби немає. Ти — прозорий…
— А я, знаєте, звернула на вас увагу ще як тільки ви увійшли до кімнати…
Це цитата з популярного англійського серіалу, і так, це правда. Найчастіше єдина "індивідуальна риса" у літніх людей — це вік. Про бабусю не кажуть: вона — вчителька української мови, про дідуся — що він інженер-будівельник. Кажуть — їй уже за 80, а йому — під 90.
Коли людина досягає певного віку, то кількість тих, хто знає її справжню історію, ким вона була, що любила, що вміла — стрімко скорочується. Друзі або вже відійшли у вічність, або сидять удома, ледве ходять, і виходять хіба що до найближчого кіоску по хліб.
Діти давно живуть у своїх квартирах, у своїх клопотах, іноді дзвонять з мобільного і ще рідше приїздять на чай. У під’їзді — нові сусіди, молоді мами з колясками, татусі з пакетами, які навіть не знають, як звати ту бабусю з другого поверху. А в магазині вже й продавчинь знайомих немає — оновили персонал.
Про стареньких у дворі знають хіба що номер їхньої квартири і приблизний вік. А що там за дверима — нікому не цікаво. Невидимий світ.
Ми не помічаємо, як навколо наших батьків утворюється вакуум. Не розуміємо, чому мама по десять разів на день телефонує нам на роботу й «відволікає дурницями». Чому тато постійно питає про якісь дрібниці, які нібито його стосуються. А їм просто страшно залишитися зовсім забутими. Вони хочуть бути почутими, впізнаними, хоч за голосом…
Старість — це не просто роки. Це невидимість. Самотність. І велика потреба — бути комусь потрібним.
#проважливе #життєво
हटा दिया गया06.04.202523:15
06.04.202502:13
Друзі, закиньте нашим друзям на зарядні станції. 🙏🏻❤️🩹
05.04.202521:12
У серці Урсус, в очах печаль,
Панчішки чорні, сповнена чар,
Раптовий погляд гостріш меча –
Всі з нею хочуть, та всі змовчать.
Всі розуміють, хто вона є,
Та за спиною розводять срач.
А їй все похуй, вінішко п’є,
В маленькій сумці – Тичина й Драч. (с)
Панчішки чорні, сповнена чар,
Раптовий погляд гостріш меча –
Всі з нею хочуть, та всі змовчать.
Всі розуміють, хто вона є,
Та за спиною розводять срач.
А їй все похуй, вінішко п’є,
В маленькій сумці – Тичина й Драч. (с)
05.04.202520:08
Називай мене Сашком...
"Саша", "Саня", "Алєксандр" –
із московським запашком,
наче пахви саламандр!
Називай мене Сашком –
варіант єдино вірний!
"Шурік" – теж ім'я з душком
від бридких чухонських звірів.
Називай мене Сашком!
Положинський, Білий, Лірник...
Їх від вражих прізвиськ-шкод
рятувала непокірність!
Крізь віки Сашко-ім'я
йшло, від мод і віянь вільне!
І тому несу в нім я
автентичність України.
Назовеш Сашком мене –
й ніби серце ним погладиш.
Бо ім'я це відімкне
в серці сенсів цінний вкладиш!
Дружбу, приязнь і акорд
теплий, радісний, душевний.
Зви частіш мене Сашком
до мурах, до сліз, до щему!..
Сашко Обрій
"Саша", "Саня", "Алєксандр" –
із московським запашком,
наче пахви саламандр!
Називай мене Сашком –
варіант єдино вірний!
"Шурік" – теж ім'я з душком
від бридких чухонських звірів.
Називай мене Сашком!
Положинський, Білий, Лірник...
Їх від вражих прізвиськ-шкод
рятувала непокірність!
Крізь віки Сашко-ім'я
йшло, від мод і віянь вільне!
І тому несу в нім я
автентичність України.
Назовеш Сашком мене –
й ніби серце ним погладиш.
Бо ім'я це відімкне
в серці сенсів цінний вкладиш!
Дружбу, приязнь і акорд
теплий, радісний, душевний.
Зви частіш мене Сашком
до мурах, до сліз, до щему!..
Сашко Обрій
05.04.202519:52
Прощай, мій зошите!
Спасибі тобі, друже,
Що ти думок моїх
Не відцуравсь,
Що ти свої клітини
Тепло мружив,
Коли над римами
Я потом обливавсь.
Ти їх сприйняв
Без жодної огуди,
Єдиний мій читач
І шанувальник мій.
Чи сприймуть їх колись
І прочитають люди —
Побачимо.
Прощай, товариш мій.
Василь Симоненко
Грудень, 1963
Спасибі тобі, друже,
Що ти думок моїх
Не відцуравсь,
Що ти свої клітини
Тепло мружив,
Коли над римами
Я потом обливавсь.
Ти їх сприйняв
Без жодної огуди,
Єдиний мій читач
І шанувальник мій.
Чи сприймуть їх колись
І прочитають люди —
Побачимо.
Прощай, товариш мій.
Василь Симоненко
Грудень, 1963
05.04.202519:43
Вона сумна, бо не ходить на ууурсус,
Тому не знає, що таке радіти,
Вона в інтернеті така розпусна,
А в реалі не знає, куди себе діти... (с)
Тому не знає, що таке радіти,
Вона в інтернеті така розпусна,
А в реалі не знає, куди себе діти... (с)
रिकॉर्ड
21.06.202323:59
5Kसदस्य31.05.202423:59
1000उद्धरण सूचकांक14.08.202323:59
747प्रति पोस्ट औसत दृश्य07.11.202323:59
455प्रति विज्ञापन पोस्ट औसत दृश्य22.02.202523:59
18.31%ER14.08.202323:59
15.33%ERRसे पुनः पोस्ट किया:Іра Спірідонова Poetry🤫😌
07.04.202505:25
На дитячому майданчику відбувалася нарада НАТО,
Тимофію - три, Аріні - сім, Кості було шістнадцять,
Всі вони безумовно професійні іноземні солдати,
І зібрались для діла, не у ігри дитячі грати,
А що імена не Джон, не Гаррі, не Сміт,
Що молоді занадто - то прикриття,
І світ дивився,
Вже три роки дивився світ,
Як вбивають правду, цінності і життя,
Як руйнують долі, стирають з лиця землі
Цілі квартали, а часом цілі міста,
Але ж кожен за себе,
І тому споглядає світ,
Тривожиться трохи
Рахує тихо до ста,
І засинає,
Закутаний в власний страх,
У власні амбіції,
Бажання грошей і влади,
І міцно так спить,
І сниться йому війна
І дитячі майданчики -
Ті знищені "бази НАТО"...
07.04.2025
... 04.04.2025....Кривий Ріг..
Тимофію - три, Аріні - сім, Кості було шістнадцять,
Всі вони безумовно професійні іноземні солдати,
І зібрались для діла, не у ігри дитячі грати,
А що імена не Джон, не Гаррі, не Сміт,
Що молоді занадто - то прикриття,
І світ дивився,
Вже три роки дивився світ,
Як вбивають правду, цінності і життя,
Як руйнують долі, стирають з лиця землі
Цілі квартали, а часом цілі міста,
Але ж кожен за себе,
І тому споглядає світ,
Тривожиться трохи
Рахує тихо до ста,
І засинає,
Закутаний в власний страх,
У власні амбіції,
Бажання грошей і влади,
І міцно так спить,
І сниться йому війна
І дитячі майданчики -
Ті знищені "бази НАТО"...
07.04.2025
... 04.04.2025....Кривий Ріг..
से पुनः पोस्ट किया:Іра Спірідонова Poetry🤫😌
04.04.202521:27
Недопохвалені, недообійняті,
Зламані діти ходили життям,
Втомлені страхами, болями, війнами
Тими, що зовні, і тими що там,
Там усередині, зліва у грудях
Або ще десь, де сховалась душа,
Ходять світами загублені люди,
Щось виливають у дивних віршах,
Іноді навіть послаблюють захист
І ненадовго знімають броню,
І обіцяють змінитись назавжди
І майже щиро говорять "люблю",
І обіймають, неначе востаннє
Наче складають нескладений пазл
Люди, що так хочуть бути не зайві,
Зламані діти всередині нас...
05. 04. 2025...
Зламані діти ходили життям,
Втомлені страхами, болями, війнами
Тими, що зовні, і тими що там,
Там усередині, зліва у грудях
Або ще десь, де сховалась душа,
Ходять світами загублені люди,
Щось виливають у дивних віршах,
Іноді навіть послаблюють захист
І ненадовго знімають броню,
І обіцяють змінитись назавжди
І майже щиро говорять "люблю",
І обіймають, неначе востаннє
Наче складають нескладений пазл
Люди, що так хочуть бути не зайві,
Зламані діти всередині нас...
05. 04. 2025...
से पुनः पोस्ट किया:Київ літературний (UrsusPoetry)
06.04.202505:23
— Знаєш, що найстрашніше у старінні?
— Що?
— Ти стаєш невидимим. Поки ти молодий — ти ще щось із себе являєш: красивий, смішний, харизматичний, сильний, навіть просто — помітний. А потім усе минає. І ти вже просто черговий дідусь у потертій куртці, бабуся в береті й старому пальті. Тебе ніби немає. Ти — прозорий…
— А я, знаєте, звернула на вас увагу ще як тільки ви увійшли до кімнати…
Це цитата з популярного англійського серіалу, і так, це правда. Найчастіше єдина "індивідуальна риса" у літніх людей — це вік. Про бабусю не кажуть: вона — вчителька української мови, про дідуся — що він інженер-будівельник. Кажуть — їй уже за 80, а йому — під 90.
Коли людина досягає певного віку, то кількість тих, хто знає її справжню історію, ким вона була, що любила, що вміла — стрімко скорочується. Друзі або вже відійшли у вічність, або сидять удома, ледве ходять, і виходять хіба що до найближчого кіоску по хліб.
Діти давно живуть у своїх квартирах, у своїх клопотах, іноді дзвонять з мобільного і ще рідше приїздять на чай. У під’їзді — нові сусіди, молоді мами з колясками, татусі з пакетами, які навіть не знають, як звати ту бабусю з другого поверху. А в магазині вже й продавчинь знайомих немає — оновили персонал.
Про стареньких у дворі знають хіба що номер їхньої квартири і приблизний вік. А що там за дверима — нікому не цікаво. Невидимий світ.
Ми не помічаємо, як навколо наших батьків утворюється вакуум. Не розуміємо, чому мама по десять разів на день телефонує нам на роботу й «відволікає дурницями». Чому тато постійно питає про якісь дрібниці, які нібито його стосуються. А їм просто страшно залишитися зовсім забутими. Вони хочуть бути почутими, впізнаними, хоч за голосом…
Старість — це не просто роки. Це невидимість. Самотність. І велика потреба — бути комусь потрібним.
— Що?
— Ти стаєш невидимим. Поки ти молодий — ти ще щось із себе являєш: красивий, смішний, харизматичний, сильний, навіть просто — помітний. А потім усе минає. І ти вже просто черговий дідусь у потертій куртці, бабуся в береті й старому пальті. Тебе ніби немає. Ти — прозорий…
— А я, знаєте, звернула на вас увагу ще як тільки ви увійшли до кімнати…
Це цитата з популярного англійського серіалу, і так, це правда. Найчастіше єдина "індивідуальна риса" у літніх людей — це вік. Про бабусю не кажуть: вона — вчителька української мови, про дідуся — що він інженер-будівельник. Кажуть — їй уже за 80, а йому — під 90.
Коли людина досягає певного віку, то кількість тих, хто знає її справжню історію, ким вона була, що любила, що вміла — стрімко скорочується. Друзі або вже відійшли у вічність, або сидять удома, ледве ходять, і виходять хіба що до найближчого кіоску по хліб.
Діти давно живуть у своїх квартирах, у своїх клопотах, іноді дзвонять з мобільного і ще рідше приїздять на чай. У під’їзді — нові сусіди, молоді мами з колясками, татусі з пакетами, які навіть не знають, як звати ту бабусю з другого поверху. А в магазині вже й продавчинь знайомих немає — оновили персонал.
Про стареньких у дворі знають хіба що номер їхньої квартири і приблизний вік. А що там за дверима — нікому не цікаво. Невидимий світ.
Ми не помічаємо, як навколо наших батьків утворюється вакуум. Не розуміємо, чому мама по десять разів на день телефонує нам на роботу й «відволікає дурницями». Чому тато постійно питає про якісь дрібниці, які нібито його стосуються. А їм просто страшно залишитися зовсім забутими. Вони хочуть бути почутими, впізнаними, хоч за голосом…
Старість — це не просто роки. Це невидимість. Самотність. І велика потреба — бути комусь потрібним.
#проважливе #життєво
से पुनः पोस्ट किया:
Пані Поліна Шишлевська🧜♀️
19.03.202512:29
З днем народження, Легендарна Інтелігентна Неймовірна Авторитетна Кмітлива Освічена
Сильна Талановита Елегантна Неповторна Краща Особлива!🌹
Сильна Талановита Елегантна Неповторна Краща Особлива!🌹
से पुनः पोस्ट किया:Руда відьма🔥
02.04.202515:39
2 квітня - День поширення інформації про аутизм♥️
Для мене це можливість бути потрібною, вчитися приймати дорослих та дітей, розвивати навички комунікації, прокидатися зранку з цікавістю, не спати до першої ночі вчора, замовляючи іграшки, працюючи, коли за вікном дощ, а я знаю як для малечі це важливо, для деяких особливо..
Я знаю що таке яскрава лампочка, я знаю що таке звук в іншій кімнаті, плач дітей, сторонні машини, незручні сидіння, пісок, колюче, холодне, недостатньо тепле, занадто! Занадто! Занадто! Соціум скоро обов'язково теж буде це знати, я вірю♥️
Повірте, все не так легко, як ви думаєте, але й не так складно!)
Все просто з любов'ю)
Я обожнюю своїх дітей і завжди кажу, що я працюю з дітьми з нейроособливостями!! Особливостями) відмінність - це відхилення від норми. Норми насправді не існує, є ви - такі, як є! Особливі!
Якщо 120/80 для когось норма, то я при такому тискові вже буду скакати по всій кімнаті - так от.. норми не існує!
Всі ці: аутизм, РДУГ, невроз - для тих, кому потрібно пояснити швидко, що відбувається, а якщо реально, то не бачила жодного однакового прояву аутизму!
Всі мої діти абсолютно різні! Вони всі мої котики) вони залюблені на скільки мене вистачає🥰
Вже рік я живу в любові до усіх проявів аутизму в світі і це складно, інколи ця любов перевертає все з ніг на голову. Кожен день я працюю, навіть у вихідний щось вивчаю, а в житті на свята я бачу неймовірне сонце нашої любові - мого хрещеника. І знаю, завдяки йому - що все можливо! Ніхто не казав мені як з цим жити, ніхто і не здогадувався, що про це треба якось попередити... Що буде занадто в світі! Багато хто не уявляє як цим дітям і дорослим, а як скомпенсованим аутистам) Занадто! Тому не забувайте про любов, це єдине чого занадто не буває для нас♥️🥰
Для мене це можливість бути потрібною, вчитися приймати дорослих та дітей, розвивати навички комунікації, прокидатися зранку з цікавістю, не спати до першої ночі вчора, замовляючи іграшки, працюючи, коли за вікном дощ, а я знаю як для малечі це важливо, для деяких особливо..
Я знаю що таке яскрава лампочка, я знаю що таке звук в іншій кімнаті, плач дітей, сторонні машини, незручні сидіння, пісок, колюче, холодне, недостатньо тепле, занадто! Занадто! Занадто! Соціум скоро обов'язково теж буде це знати, я вірю♥️
Повірте, все не так легко, як ви думаєте, але й не так складно!)
Все просто з любов'ю)
Я обожнюю своїх дітей і завжди кажу, що я працюю з дітьми з нейроособливостями!! Особливостями) відмінність - це відхилення від норми. Норми насправді не існує, є ви - такі, як є! Особливі!
Якщо 120/80 для когось норма, то я при такому тискові вже буду скакати по всій кімнаті - так от.. норми не існує!
Всі ці: аутизм, РДУГ, невроз - для тих, кому потрібно пояснити швидко, що відбувається, а якщо реально, то не бачила жодного однакового прояву аутизму!
Всі мої діти абсолютно різні! Вони всі мої котики) вони залюблені на скільки мене вистачає🥰
Вже рік я живу в любові до усіх проявів аутизму в світі і це складно, інколи ця любов перевертає все з ніг на голову. Кожен день я працюю, навіть у вихідний щось вивчаю, а в житті на свята я бачу неймовірне сонце нашої любові - мого хрещеника. І знаю, завдяки йому - що все можливо! Ніхто не казав мені як з цим жити, ніхто і не здогадувався, що про це треба якось попередити... Що буде занадто в світі! Багато хто не уявляє як цим дітям і дорослим, а як скомпенсованим аутистам) Занадто! Тому не забувайте про любов, це єдине чого занадто не буває для нас♥️🥰
से पुनः पोस्ट किया:
Helga Sparrow (Ольга Воробєй)
02.04.202513:17
2 квітня - день поширення інформації про аутизм.
Так як мені є що сказати про це, розкажу.
Отже, я мама дитини з аутизмом уже понад 16 років. Може хтось помітив, коли я розповідаю про своїх дітей, я завжди кажу лише про молодшого сина - Андрія;)
Старшого сина звати Святозар і у нього важкий аутизм з народження. Те, що спочатку починалося як "плаксивість" тривожність у немовлятстві трансформувалося в "затримку розвитку" у ранньому віці і згодом у розумову відсталість. Зараз ця відсталість має важку форму. Свят не навчається в школі, не знає коли в нього ДН, не замовляє подарунків, не розмовляє. З 2013 року хворіє і на епілепсію.
Він народився 27 лютого і я багато років плакала під пісню "Майже весна" під слова "і я живу блиском очей, смаком бажань, і запахом слів". В 2019 році відбулося повне прийняття ситуації і я вже не плачу.
Так, це страшна біда. Але я більше не впадаю в неконструктивні думки "ну чому це мені?", "за що?". Якщо це існує і це може статися з кимось іншим, то й зі мною може. Ну це факт.
Власне, ми дуже багато зусиль доклали, щоб "витягти" Свята з діагнозу, але марно. Натомість малий навчив нас долати труднощі, саме через нього я пішла в аспірантуру після закінчення магістерки, захистила дисер в 2017 році. Мої толерантність, терпіння, вміння підтримувати це все теж його заслуга. І найголовніше вміння давати безумовну любов тому, кому просто менше повезло в житті і він ніяк не завинив перед світом. Тож біда не лише забирає, а й дає❤
Одягну сьогодні щось блакитне, це мій улюблений колір)
Так як мені є що сказати про це, розкажу.
Отже, я мама дитини з аутизмом уже понад 16 років. Може хтось помітив, коли я розповідаю про своїх дітей, я завжди кажу лише про молодшого сина - Андрія;)
Старшого сина звати Святозар і у нього важкий аутизм з народження. Те, що спочатку починалося як "плаксивість" тривожність у немовлятстві трансформувалося в "затримку розвитку" у ранньому віці і згодом у розумову відсталість. Зараз ця відсталість має важку форму. Свят не навчається в школі, не знає коли в нього ДН, не замовляє подарунків, не розмовляє. З 2013 року хворіє і на епілепсію.
Він народився 27 лютого і я багато років плакала під пісню "Майже весна" під слова "і я живу блиском очей, смаком бажань, і запахом слів". В 2019 році відбулося повне прийняття ситуації і я вже не плачу.
Так, це страшна біда. Але я більше не впадаю в неконструктивні думки "ну чому це мені?", "за що?". Якщо це існує і це може статися з кимось іншим, то й зі мною може. Ну це факт.
Власне, ми дуже багато зусиль доклали, щоб "витягти" Свята з діагнозу, але марно. Натомість малий навчив нас долати труднощі, саме через нього я пішла в аспірантуру після закінчення магістерки, захистила дисер в 2017 році. Мої толерантність, терпіння, вміння підтримувати це все теж його заслуга. І найголовніше вміння давати безумовну любов тому, кому просто менше повезло в житті і він ніяк не завинив перед світом. Тож біда не лише забирає, а й дає❤
Одягну сьогодні щось блакитне, це мій улюблений колір)
से पुनः पोस्ट किया:Паша і його качечки 🦆
01.04.202521:06
Цей вірш написав #ші... ноу коментс... 👀
***
Поет сидить, мов тінь під ліхтарем,
В руці – блокнот, в душі – кредитна карта.
Він знову римує щось про свій тандем
З журбою, що живе в його кімнаті.
Він мріє, щоб слова палили світ,
Та лиш підпалює свій чайник втретє.
Його натхнення – це поганий твіт,
Що лайкнув сам і знову став поетом.
Ніхто не знає, чим поет живе –
Бо їсть повітря й почуття чужії.
Його зарплата – тиша в голові
І лист від мами з підписом: "Дорогий, ти де?"
Він любить біль, бо це безкоштовно,
І драми пише, бо не має хати.
Якщо й поплаче – то лише умовно,
Бо навіть сльози треба десь дістати.
Він пише "сонце", "ніч", "пусте вікно",
І кожен рядок – це внутрішній камінь.
Іде він в світ зі словом, наче в бій,
Та світ відповідає: "Закрийся, стань айтішником."
Він чує голос музи... може, шиза?
Вона йому шепоче щось про славу.
А він питає: "Музо, є їжа?"
І їй у відповідь читає главу.
Один в плащі, як тінь серед людей,
Іде поет – естет у світі знижок.
І тільки ніч шепоче: "Не помрей",
А день кричить: "Шукай собі підробіток!"
***
Поет сидить, мов тінь під ліхтарем,
В руці – блокнот, в душі – кредитна карта.
Він знову римує щось про свій тандем
З журбою, що живе в його кімнаті.
Він мріє, щоб слова палили світ,
Та лиш підпалює свій чайник втретє.
Його натхнення – це поганий твіт,
Що лайкнув сам і знову став поетом.
Ніхто не знає, чим поет живе –
Бо їсть повітря й почуття чужії.
Його зарплата – тиша в голові
І лист від мами з підписом: "Дорогий, ти де?"
Він любить біль, бо це безкоштовно,
І драми пише, бо не має хати.
Якщо й поплаче – то лише умовно,
Бо навіть сльози треба десь дістати.
Він пише "сонце", "ніч", "пусте вікно",
І кожен рядок – це внутрішній камінь.
Іде він в світ зі словом, наче в бій,
Та світ відповідає: "Закрийся, стань айтішником."
Він чує голос музи... може, шиза?
Вона йому шепоче щось про славу.
А він питає: "Музо, є їжа?"
І їй у відповідь читає главу.
Один в плащі, як тінь серед людей,
Іде поет – естет у світі знижок.
І тільки ніч шепоче: "Не помрей",
А день кричить: "Шукай собі підробіток!"
से पुनः पोस्ट किया:
Ася Ейрена - матуся шести пінгвінят 🐧
21.03.202522:03
На сьомому поверсі тихо:
Ні звуку, ні світла — ні-чо-го.
Далеко гуляється втіха,
До мене ніяк недочовга.
Блукає у хащах Донбасу,
Тиняється між териконів,
Хоч вибухи осторонь басом
Її проганяють драконно.
Вона не боїться снарядів
І підступу рідних, чужинців,
Танцює під лязк канонади
У натовпі, вдвох, наодинці.
Ця втіха така невловима
Без тебе для мене — крихкої,
Тому я прошу Херувимів
Її зберегти, мій герою.
Тому моє серце постійно
Живе так далеко від дому.
І звуки розваги по стінах
Не бігають. Стримує втома.
Я вірю: відродиться сміхом —
Її принесеш у кишені —
І більше ніколи не стихне
На сьомому втіха щоденно.
Ася Ейрена
Ні звуку, ні світла — ні-чо-го.
Далеко гуляється втіха,
До мене ніяк недочовга.
Блукає у хащах Донбасу,
Тиняється між териконів,
Хоч вибухи осторонь басом
Її проганяють драконно.
Вона не боїться снарядів
І підступу рідних, чужинців,
Танцює під лязк канонади
У натовпі, вдвох, наодинці.
Ця втіха така невловима
Без тебе для мене — крихкої,
Тому я прошу Херувимів
Її зберегти, мій герою.
Тому моє серце постійно
Живе так далеко від дому.
І звуки розваги по стінах
Не бігають. Стримує втома.
Я вірю: відродиться сміхом —
Її принесеш у кишені —
І більше ніколи не стихне
На сьомому втіха щоденно.
Ася Ейрена
21.03.2025P.s. Сумую за своїм серденьком, нічого не можу з цим вдіяти, тому просто проживаю емоції у віршах. Думаю, контекст переживань зрозумілий без моїх пояснень.
Будь ласка, підтримуйте військових всіма можливими засобами, всіма доступними для вас способами, щоби кожен і кожна повернулись додому, де їх люблять і чекають 🙏🏻
से पुनः पोस्ट किया:Паша і його качечки 🦆
04.04.202515:31
Онлі, онлі, онліііфанщиця – від віршів філософських тааащиться... (с)
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।