Закнижжя!
Привіт
Я - Володимир Багненко, психолог і письменник з Півдня, який пише другу книгу про рідний Херсон.
Тут веселюсь як можу - про книги, які читаю, а також про авторські будні.
Написати: @bgnnk
А ще:
@BagnenkoPsy про психологію
@BagnenkoDaily про Херсон
Я - Володимир Багненко, психолог і письменник з Півдня, який пише другу книгу про рідний Херсон.
Тут веселюсь як можу - про книги, які читаю, а також про авторські будні.
Написати: @bgnnk
А ще:
@BagnenkoPsy про психологію
@BagnenkoDaily про Херсон
TGlist रेटिंग
0
0
प्रकारसार्वजनिक
सत्यापन
असत्यापितविश्वसनीयता
अविश्वसनीयस्थानРосія
भाषाअन्य
चैनल निर्माण की तिथिСерп 25, 2016
TGlist में जोड़ा गया
Лист 03, 2023संलग्न समूह
Спілкування у Закнижжі
48
रिकॉर्ड
05.04.202523:59
4.8Kसदस्य28.03.202518:59
1800उद्धरण सूचकांक06.03.202501:26
3.5Kप्रति पोस्ट औसत दृश्य06.03.202509:21
3.5Kप्रति विज्ञापन पोस्ट औसत दृश्य01.03.202503:06
71.43%ER07.03.202501:26
79.95%ERRसे पुनः पोस्ट किया:
Психолог під час війни
06.04.202508:24
Сьогодні один з дуже важливих днів для мене. І я неймовірно тішусь.
Це не зовсім в стилі цього каналу, але хочеться розділити, бо це так важливо.
Сьогодні я організував запис з бабунечкою її історії життя. Від моїх прадідуся і прабабуся до сьогодення. Від 1910 до 2025.
Я розумію, що невідомо, що буде завтра. А вона - живий носій історії.
Їй 89, вона 1935 року народження. Пережила 2 світову.
Пережила окупацію в Херсоні.
Говорила русні все, що думала.
Як мінімум, для моїх нащадків це точно буде цікаво.
Я зрозумів, що це варто зробити після того, як на наших щотижневих дерунчиках (наша сімейна традиція) у неї щотижня згадувались нові історії.
Це було складно, бо вона вже важкувато ходить.
Я переживав, чи зможе вона сидіти 30-40 хвилин під час розмови, може буде втомлюватись. Чи зможемо ми поговорити під запис так, як зазвичай. Іноді я коли ми говоримо повторюю питання двічі, бо вона не чує.
А ще у мене купа навчання і роботи, яке ніколи не закінчується і все виглядає терміновим. Але бабуся і її літопис набагато важливіший за всі термінові справи.
І вийшло все дуже добре.
Вийшло створити літопис її життя. Життя українки, яка багато чого бачила.
Вийшло записати погляд однієї людини через призму особистої історії. Ми ще й на манікюр і стрижку її звозили і це було дуже класно.
І тому сьогодні я дуже тішусь.
@BagnenkoPsy
Це не зовсім в стилі цього каналу, але хочеться розділити, бо це так важливо.
Сьогодні я організував запис з бабунечкою її історії життя. Від моїх прадідуся і прабабуся до сьогодення. Від 1910 до 2025.
Я розумію, що невідомо, що буде завтра. А вона - живий носій історії.
Їй 89, вона 1935 року народження. Пережила 2 світову.
Пережила окупацію в Херсоні.
Говорила русні все, що думала.
Як мінімум, для моїх нащадків це точно буде цікаво.
Я зрозумів, що це варто зробити після того, як на наших щотижневих дерунчиках (наша сімейна традиція) у неї щотижня згадувались нові історії.
Це було складно, бо вона вже важкувато ходить.
Я переживав, чи зможе вона сидіти 30-40 хвилин під час розмови, може буде втомлюватись. Чи зможемо ми поговорити під запис так, як зазвичай. Іноді я коли ми говоримо повторюю питання двічі, бо вона не чує.
А ще у мене купа навчання і роботи, яке ніколи не закінчується і все виглядає терміновим. Але бабуся і її літопис набагато важливіший за всі термінові справи.
І вийшло все дуже добре.
Вийшло створити літопис її життя. Життя українки, яка багато чого бачила.
Вийшло записати погляд однієї людини через призму особистої історії. Ми ще й на манікюр і стрижку її звозили і це було дуже класно.
І тому сьогодні я дуже тішусь.
@BagnenkoPsy
से पुनः पोस्ट किया:Психолог під час війни
02.04.202519:38
«Все це було в мені.
Зліва - витягли з тіла.
Зправа - з броніка і аптечки, я сам виколупав.
А ото медальйон, прикинь, осколок пролетів дуже поруч, медальйон тріснув, а я цілий.
Вожу з собою це все тепер, на згадку.
Зараз я тільки завдяки медикам і психологам в строю.
Дякую!»
(З розмови з військовим, з яким працюю. Він дозволив написати про цей нюанс.
Хочу щоб якомога більше людей розуміли, що насправді переживають окремі військові, без конкретних дат, імен і позивних. Бо вони віддають найцінніше за нас з вами)
До речі, якщо можете підтримати роботу в шпиталі донатом на банку - це завжди потрібно. Ліки, книги, необхідні речі - завжди є потреба.
Банка тут 🔗https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо вам це корисно - поставте +.
@BagnenkoPsy
Зліва - витягли з тіла.
Зправа - з броніка і аптечки, я сам виколупав.
А ото медальйон, прикинь, осколок пролетів дуже поруч, медальйон тріснув, а я цілий.
Вожу з собою це все тепер, на згадку.
Зараз я тільки завдяки медикам і психологам в строю.
Дякую!»
(З розмови з військовим, з яким працюю. Він дозволив написати про цей нюанс.
Хочу щоб якомога більше людей розуміли, що насправді переживають окремі військові, без конкретних дат, імен і позивних. Бо вони віддають найцінніше за нас з вами)
До речі, якщо можете підтримати роботу в шпиталі донатом на банку - це завжди потрібно. Ліки, книги, необхідні речі - завжди є потреба.
Банка тут 🔗https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо вам це корисно - поставте +.
@BagnenkoPsy
हटा दिया गया14.03.202519:15
09.03.202517:20
🌾Сьогодні день народження Тараса Шевченка. Поета, якого катували, нищили, але не зламали.
Його кинули за ґрати через любов до України. Заслали в солдати, щоб він не писав і не малював. Заборонили «Кобзар», бо той закликав до повстання. Московити переписували його образ, робили з нього «бідного кріпака», але приховували головне - він ненавидів імперію і вірив, що Україна скине кайдани.
Сьогодні ворог робить те саме: абиває українських митців, палить книги, забороняє мову, краде історію та намагається стерти нашу пам’ять.
Культура - це опір, це наш фундамент ідентичності. Вона тримає разом у пітьмі, навіть коли навколо лише руїни.
📚 Книги, історія, мова, музика, кіно, мистецтво, - це не просто традиція. Це наша культурна броня, зібрана в одній теці.
🤝 Підписуйся на нашу культурну добірку - підтримай українське, збережи своє.
Його кинули за ґрати через любов до України. Заслали в солдати, щоб він не писав і не малював. Заборонили «Кобзар», бо той закликав до повстання. Московити переписували його образ, робили з нього «бідного кріпака», але приховували головне - він ненавидів імперію і вірив, що Україна скине кайдани.
Сьогодні ворог робить те саме: абиває українських митців, палить книги, забороняє мову, краде історію та намагається стерти нашу пам’ять.
Культура - це опір, це наш фундамент ідентичності. Вона тримає разом у пітьмі, навіть коли навколо лише руїни.
📚 Книги, історія, мова, музика, кіно, мистецтво, - це не просто традиція. Це наша культурна броня, зібрана в одній теці.
🤝 Підписуйся на нашу культурну добірку - підтримай українське, збережи своє.
हटा दिया गया15.03.202514:55
12.03.202515:58
🇺🇦 Коли темрява намагається поглинути нас, ми тримаємося за своє: мову, мистецтво, музику, книги, історію, культуру бо допоки ми пам’ятаємо - українці непереможні
ТУТ ВСІ СВОЇ
ТУТ ВСІ СВОЇ
12.03.202517:15
Як я пишу книгу з куратором.
Я вже казав, що пишу книгу. Пишу в процесі навчання на річному курсі ЛітОсвіти. Моя книга - про втрати, як їх проживати і що конкретно може допомогти, матеріалів у мене золоті гори.
Пишу я її уривками, коли є час між навчанням і роботою. Іноді рано вранці. Іноді вночі.
І потроху створюється рукопис. І рукопис іноді дуже втомлений, скажімо так, бо бачить мене рано вранці або вночі.
Сьогодні друга зустріч з куратором, Ростиславом Семківом.
Це дуже і дуже цінно, коли людина, яка вміє писати, вміє це робити цікаво, створювати живі і читабельні книги - вчитується в те, що ти написав.
І дає тобі поради, що і як краще робити.
З сьогоднішньої зустрічі виніс 2 основні думки.
1. Для кого я пишу.
Про це завжди треба думати і уявляти перед собою читача.
Я не пишу для фахового середовища, для науковців.
Я пишу для Олени, яка втратила сина на війні.
Я пишу для Діми, який тиждень тому плакав у мене в кабінеті, бо втратив дружину.
Я пишу для тих, з ким працюю давно, як психолог.
І я маю думати виключно про цих людей.
Бо саме їм допоможе мій текст
2. Що не так з текстом і що поправити — це можна побачити на відстані.
Сам я не завжди можу це побачити. Бо я дуже близько.
Бо я настільки занурився вже в текст і застряг в ньому, що я починаю вже насипати щось фахове і професійне.
А треба бути простим і зрозумілим для людей.
І коли куратор дивиться з висоти пташиного польоту - це дуже допомагає.
Робота з куратором - це найцінніше, що я отримав. І це джерело натхнення у важкі часи зневіри і втоми.
Бо коли в кінці ти чуєш:
“Це дуже потрібна книга. Дуже. Ви робите дуже важливу справу.”
Попри всі труднощі - з’являються крила.
Продовжую писати.
Якщо щось цікаво про те, як створюється книга - напишіть в коментарях. Розкажу в наступних постах.
А якщо це корисно — поставте вогник.
P.S. В коментарі викладу шматочок з розмови, корисний.
@bagnenkoText
Я вже казав, що пишу книгу. Пишу в процесі навчання на річному курсі ЛітОсвіти. Моя книга - про втрати, як їх проживати і що конкретно може допомогти, матеріалів у мене золоті гори.
Пишу я її уривками, коли є час між навчанням і роботою. Іноді рано вранці. Іноді вночі.
І потроху створюється рукопис. І рукопис іноді дуже втомлений, скажімо так, бо бачить мене рано вранці або вночі.
Сьогодні друга зустріч з куратором, Ростиславом Семківом.
Це дуже і дуже цінно, коли людина, яка вміє писати, вміє це робити цікаво, створювати живі і читабельні книги - вчитується в те, що ти написав.
І дає тобі поради, що і як краще робити.
З сьогоднішньої зустрічі виніс 2 основні думки.
1. Для кого я пишу.
Про це завжди треба думати і уявляти перед собою читача.
Я не пишу для фахового середовища, для науковців.
Я пишу для Олени, яка втратила сина на війні.
Я пишу для Діми, який тиждень тому плакав у мене в кабінеті, бо втратив дружину.
Я пишу для тих, з ким працюю давно, як психолог.
І я маю думати виключно про цих людей.
Бо саме їм допоможе мій текст
2. Що не так з текстом і що поправити — це можна побачити на відстані.
Сам я не завжди можу це побачити. Бо я дуже близько.
Бо я настільки занурився вже в текст і застряг в ньому, що я починаю вже насипати щось фахове і професійне.
А треба бути простим і зрозумілим для людей.
І коли куратор дивиться з висоти пташиного польоту - це дуже допомагає.
Робота з куратором - це найцінніше, що я отримав. І це джерело натхнення у важкі часи зневіри і втоми.
Бо коли в кінці ти чуєш:
“Це дуже потрібна книга. Дуже. Ви робите дуже важливу справу.”
Попри всі труднощі - з’являються крила.
Продовжую писати.
Якщо щось цікаво про те, як створюється книга - напишіть в коментарях. Розкажу в наступних постах.
А якщо це корисно — поставте вогник.
P.S. В коментарі викладу шматочок з розмови, корисний.
@bagnenkoText
18.03.202514:21
Один висновок в день народження.
Сьогодні мій день народження.
Як у військового, який пережив травмівну подію колись і опрацював потім - у мене до цього дня тепер двояке ставлення.
День народження - свято, яке я перестав любити після того, як в цей день сталась одна з важких втрат мого життя, яка потягнула ще й інші суміжні втрати.
Але мабуть такі події дані для того, щоб ставати сильніше. Тому вже не болить, просто стало частиною моєї біографії. Як я кажу моїм військовим - з травматичної пам’яті перейшло в біографічну.
Я займаюсь тим, що люблю - консультую військових, навчаюсь багато і трохи навчаю сам.
Я роблю те, в що глибоко вірю.
Я роблю ціннісні речі. І хочу робити ціннісні речі.
І пишу книгу, яка маю надію, принесе багато користі.
Роблю подкаст.
Зазвичай в цей день трохи аналізую. Сьогодні поділюсь одним важливим висновком, який зробив для себе, може це буде комусь корисно.
Для мене висновок за цей рік один і він всеохопний.
Гідне життя для важливого сенсу приносить справжню глибоку і тиху радість і щастя. Ти впевнено і спокійно проходиш будь-які труднощі з глибинним сенсом.
Гідне життя - це життя, де ти обираєш правильні речі, як би складно не було. Правильні і чесні.
Гідність - це внутрішня цілісність і вміння обирати правильне. Попри все.
Був період, коли я робив не дуже правильні речі. Короткий, але жахливий час для душі. Коли ти сам мучишся всередині, бо твої цінності ти сам і порушив.
Життя з цінностями - найщасливіше.
І я зрозумів, що ніколи не пізно почати жити гідно і робити правильно те, що можеш.
І будувати нове життя можна знов і знов, коли ти віднаходиш свій сенс. Навіть після 35. І вірю і пізніше. Після того, як виїхав з Херсону - будую нове життя в Києві і мені тут вже подобається.
І для мене надважливо продовжувати рухатись на цьому шляху.
Ціную тих, хто поруч.
Мама, тато, бабунечка. Родина. Друзі. Колеги в шпиталі. Спільнота логотерапевтів.
Клієнти. Знайомі. Ті, з ким спілкуюсь. Всіх ціную.
Дуже ціную всі слова, сказані мені (пробачте всі, кому не встигаю відповісти, ваш час попереду)
Буду щиро вдячний, якщо напишете в коментарях - який з матеріалів, подкастів, історій були особливо цінними для вас.
Для мене це важливо і цінно.
А якщо хочете привітати - ось банка на шпиталь. У нас завжди потреб дуже багато. Зараз закуповую книги і рідше ліки.
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
P.S. До речі, це абсолютно про мене і дуже радісно, що цей день почався з консультації з ветераном, якому зараз дуже непросто.
Дуже рано (бо він зараз може тільки в цей час), але дуже цінно, що це загалом сталось.
А потім навчання на травмотерапевта.
Коротше, життя як у багатьох психологів під час війни в Україні!
P.P.S. Посміхаюсь від самого ранку. Стільки теплих слів, дзвінків і привітань, що я відчуваю себе неймовірно багатою людиною. ВІдчуваю себе зарядженим, десь як на фото в перші дні роботи в шпиталі. Дякую вам!
@bagnenkoText
Сьогодні мій день народження.
Як у військового, який пережив травмівну подію колись і опрацював потім - у мене до цього дня тепер двояке ставлення.
День народження - свято, яке я перестав любити після того, як в цей день сталась одна з важких втрат мого життя, яка потягнула ще й інші суміжні втрати.
Але мабуть такі події дані для того, щоб ставати сильніше. Тому вже не болить, просто стало частиною моєї біографії. Як я кажу моїм військовим - з травматичної пам’яті перейшло в біографічну.
Я займаюсь тим, що люблю - консультую військових, навчаюсь багато і трохи навчаю сам.
Я роблю те, в що глибоко вірю.
Я роблю ціннісні речі. І хочу робити ціннісні речі.
І пишу книгу, яка маю надію, принесе багато користі.
Роблю подкаст.
Зазвичай в цей день трохи аналізую. Сьогодні поділюсь одним важливим висновком, який зробив для себе, може це буде комусь корисно.
Для мене висновок за цей рік один і він всеохопний.
Гідне життя для важливого сенсу приносить справжню глибоку і тиху радість і щастя. Ти впевнено і спокійно проходиш будь-які труднощі з глибинним сенсом.
Гідне життя - це життя, де ти обираєш правильні речі, як би складно не було. Правильні і чесні.
Гідність - це внутрішня цілісність і вміння обирати правильне. Попри все.
Був період, коли я робив не дуже правильні речі. Короткий, але жахливий час для душі. Коли ти сам мучишся всередині, бо твої цінності ти сам і порушив.
Життя з цінностями - найщасливіше.
І я зрозумів, що ніколи не пізно почати жити гідно і робити правильно те, що можеш.
І будувати нове життя можна знов і знов, коли ти віднаходиш свій сенс. Навіть після 35. І вірю і пізніше. Після того, як виїхав з Херсону - будую нове життя в Києві і мені тут вже подобається.
І для мене надважливо продовжувати рухатись на цьому шляху.
Ціную тих, хто поруч.
Мама, тато, бабунечка. Родина. Друзі. Колеги в шпиталі. Спільнота логотерапевтів.
Клієнти. Знайомі. Ті, з ким спілкуюсь. Всіх ціную.
Дуже ціную всі слова, сказані мені (пробачте всі, кому не встигаю відповісти, ваш час попереду)
Буду щиро вдячний, якщо напишете в коментарях - який з матеріалів, подкастів, історій були особливо цінними для вас.
Для мене це важливо і цінно.
А якщо хочете привітати - ось банка на шпиталь. У нас завжди потреб дуже багато. Зараз закуповую книги і рідше ліки.
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
P.S. До речі, це абсолютно про мене і дуже радісно, що цей день почався з консультації з ветераном, якому зараз дуже непросто.
Дуже рано (бо він зараз може тільки в цей час), але дуже цінно, що це загалом сталось.
А потім навчання на травмотерапевта.
Коротше, життя як у багатьох психологів під час війни в Україні!
P.P.S. Посміхаюсь від самого ранку. Стільки теплих слів, дзвінків і привітань, що я відчуваю себе неймовірно багатою людиною. ВІдчуваю себе зарядженим, десь як на фото в перші дні роботи в шпиталі. Дякую вам!
@bagnenkoText
30.03.202516:37
«Мандрівка, яку ми звемо життям: питання які варто прожити» Джеймс Холліс
Я люблю книги, які заставляють думати.
На день народження подарували кілька книг, які точно прочитаю, але з часом. Це одна з них.
Книга про питання, які неодмінно виникають.
Про Тінь, Яка є в мені.
Про мій персональний міф
Про мій обов’язок перед світом.
І про те, які цінності служать мені орієнтиром.
Книга, яку неможливо читати швидко.
Радію такій знахідці в моїй бібліотеці.
Обіцяв ділитись книжками, якими наповнена моя бібліотека.
Виконую.
А ви взагалі як, психологічні книжки любите читати чи не дуже?
А якщо просто корисно - поставте 🔥
#Бібліотека
@bagnenkoText
Я люблю книги, які заставляють думати.
На день народження подарували кілька книг, які точно прочитаю, але з часом. Це одна з них.
Книга про питання, які неодмінно виникають.
Про Тінь, Яка є в мені.
Про мій персональний міф
Про мій обов’язок перед світом.
І про те, які цінності служать мені орієнтиром.
Книга, яку неможливо читати швидко.
Радію такій знахідці в моїй бібліотеці.
Обіцяв ділитись книжками, якими наповнена моя бібліотека.
Виконую.
А ви взагалі як, психологічні книжки любите читати чи не дуже?
А якщо просто корисно - поставте 🔥
#Бібліотека
@bagnenkoText
04.04.202517:26
Книжки. Книжки. Книжки. Багато книжок. Ще більше книжок.
Якщо ви хочете мати в кишені 56 книжкових каналів - то вам сюди.
Це тека найкращих книжкових каналів України.
Я теж підписаний і раджу.
Якщо ви хочете мати в кишені 56 книжкових каналів - то вам сюди.
Це тека найкращих книжкових каналів України.
Я теж підписаний і раджу.
01.04.202510:54
Це Ернест Гемінгвей зупинився в затінку, щоб почитати книжку.
Бо книга - це сила.
А це тека більше ніж 50 найкращих книжкових каналів українського телеграму, які теж дадуть вам багато сили.
Ви знаєте, що робити :)
Бо книга - це сила.
А це тека більше ніж 50 найкращих книжкових каналів українського телеграму, які теж дадуть вам багато сили.
Ви знаєте, що робити :)
29.03.202520:00
Одні з найкращих книг про травму і ПТСР. Моє читання вихідних.
На мій погляд — ці 2 книги одні з кращих про травму і ПТСР. І впевнений, що їх треба читати поруч:
1. Бессел ван дер Колк і його «Тіло веде лік» (Англійською мені більше подобається: The body keeps the score: Brain, mind and boy in the healing of trauma)
2. Джудіт Герман і її «Психологічна травма та шлях до видужання»
Сьогодні поглиблюю свої знання і перечитую те, що вже читав.
Їх особливість - легкість подачі і глибина, яка відчувається тільки у людей, які роками в професії. Так я відчуваю себе з нашою завідуючою відділенням в шпиталі, кожна розмова про професійн - як чисте золото.
А що у вас цими вихідними? Що читаєте?
#Вихідні
@bagnenkoText
На мій погляд — ці 2 книги одні з кращих про травму і ПТСР. І впевнений, що їх треба читати поруч:
1. Бессел ван дер Колк і його «Тіло веде лік» (Англійською мені більше подобається: The body keeps the score: Brain, mind and boy in the healing of trauma)
2. Джудіт Герман і її «Психологічна травма та шлях до видужання»
Сьогодні поглиблюю свої знання і перечитую те, що вже читав.
Їх особливість - легкість подачі і глибина, яка відчувається тільки у людей, які роками в професії. Так я відчуваю себе з нашою завідуючою відділенням в шпиталі, кожна розмова про професійн - як чисте золото.
А що у вас цими вихідними? Що читаєте?
#Вихідні
@bagnenkoText
10.03.202510:14
Я вірю, що Тарас Григорович Шевченко — важлива постать для розуміння і вивчення протягом життя для кожного з нас, українців. Особливо зараз.
Був в музеї Тараса Григоровича! В день народження нашого Метра — вхід безкоштовний.
Неймовірно.
Дуже потужна виставка у чудовий сонячний день.
Коли вийшов відчуття одне і просте — Вистоїмо!
Згадав ці рядки
Ми з вами і є та сім’я вольна, нова. Про яку він мріяв! В коментарях трохи більше з музею.
Поділіться, що ви любите у Шевченка — в поезії, живописі, думках?
@bagnenkoText
Був в музеї Тараса Григоровича! В день народження нашого Метра — вхід безкоштовний.
Неймовірно.
Дуже потужна виставка у чудовий сонячний день.
Коли вийшов відчуття одне і просте — Вистоїмо!
Згадав ці рядки
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Ми з вами і є та сім’я вольна, нова. Про яку він мріяв! В коментарях трохи більше з музею.
Поділіться, що ви любите у Шевченка — в поезії, живописі, думках?
@bagnenkoText
03.04.202519:12
Виписувати свій досвід і шукати сенс в ньому — важлива терапевтична практика.
Зараз готуюсь до групи з терапевтичного письма (кому цікаво — детальніше тут). Одна з настільних книг - «Як писати про війну», яку дуже радив пан Ростислав Семків.
«Як писати про травму» - цей розділ дуже і дуже важливий
Опис власних важких спогадів - це спосіб надати сенсу своєму досвіду. Мені дуже близька ця думка.
Думати на папері. Думати про те, чого не можеш усвідомити і дозволити підсвідомому проявлятись.
Це певний вид терапії.
А ви використовуєте письмо як терапевтичну практику?
P.S. А ще читав книгу в метро. Загалом весь час за кермом, то дуже давно вже не катався під землею. Так кайфанув сьогодні, але чесно кажучи мало людей читає, дуже багато в телефонах. Це засмутило. Хоча це просто реальність.
@bagnenkoText
Зараз готуюсь до групи з терапевтичного письма (кому цікаво — детальніше тут). Одна з настільних книг - «Як писати про війну», яку дуже радив пан Ростислав Семків.
«Як писати про травму» - цей розділ дуже і дуже важливий
Опис власних важких спогадів - це спосіб надати сенсу своєму досвіду. Мені дуже близька ця думка.
Думати на папері. Думати про те, чого не можеш усвідомити і дозволити підсвідомому проявлятись.
Це певний вид терапії.
А ви використовуєте письмо як терапевтичну практику?
P.S. А ще читав книгу в метро. Загалом весь час за кермом, то дуже давно вже не катався під землею. Так кайфанув сьогодні, але чесно кажучи мало людей читає, дуже багато в телефонах. Це засмутило. Хоча це просто реальність.
@bagnenkoText
24.03.202509:40
Читання одночасно взаємодоповнюючих книг.
Дочитую 2 книги паралельно. Ділився цим на зустрічі логотерапевтів і захотілось поділитись і тут. Люблю читати книги, які неочікувано доповнюють одна одну.
Тут - перша про горювання і втрати. Важлива для моєї роботи з військовими і втратами.
Друга - про те, як звички міняють і покращують наше життя.
І разом вони утворюють якусь турбулентну силу, бо я глибинно вивчаю робоче і водночас щодня підтримую нові важливі звички, як клінічний психолог.
А як у вас з цим, чи буває так, що поєднання книг робить роботу мозку ще потужнішою? Я обожнюю такі знахідки.
@bagnenkoText
Дочитую 2 книги паралельно. Ділився цим на зустрічі логотерапевтів і захотілось поділитись і тут. Люблю читати книги, які неочікувано доповнюють одна одну.
Тут - перша про горювання і втрати. Важлива для моєї роботи з військовими і втратами.
Друга - про те, як звички міняють і покращують наше життя.
І разом вони утворюють якусь турбулентну силу, бо я глибинно вивчаю робоче і водночас щодня підтримую нові важливі звички, як клінічний психолог.
А як у вас з цим, чи буває так, що поєднання книг робить роботу мозку ще потужнішою? Я обожнюю такі знахідки.
@bagnenkoText
से पुनः पोस्ट किया:Психолог під час війни
20.03.202519:31
Білорус, який воює за Україну. Шлях воїна. Добре, що ти тут / 43
Як психолог, який працює з військовими, я хочу, щоб якомога більше людей розуміли їх і могли підтримати. І наше суспільство трималось міцно попри всі виклики
Тому я створив цю рубрику у себе в подкасті, рубрика "Шлях воїна" - це рубрика, де я показую і розказую про військових.
Сьогодні особливий випуск. Бо у мене в гостях білорус, який каже мені:
«Україна - як другий дім.» і «Я віднайшов себе зараз в Україні.»
Коли я вперше з ним познайомився то подумав, що це буде чудово - поговорити про його мотивацію.
А потім у нас народилась ідея говорити українською і він відповідає білоруською. Бо хоч ми обидва і знаємо російчську, але не хочемо говорити нею.
І це вийшло просто неймовіно.
У випуску
✅ Яка мотивація?
✅ За що любить Україну
✅ Білоруси в еміграції і як не підтримують Лукашенко
✅ Як мова впливає на ідентичність
Запрошую до перегляду.
https://youtu.be/1PN2a5Y7vtE
Подивіться і напишіть, як вам.
Це буде дуже цінно.
А якщо просто корисно — поставте 🔥
@bagnenkoPsy
Як психолог, який працює з військовими, я хочу, щоб якомога більше людей розуміли їх і могли підтримати. І наше суспільство трималось міцно попри всі виклики
Тому я створив цю рубрику у себе в подкасті, рубрика "Шлях воїна" - це рубрика, де я показую і розказую про військових.
Сьогодні особливий випуск. Бо у мене в гостях білорус, який каже мені:
«Україна - як другий дім.» і «Я віднайшов себе зараз в Україні.»
Коли я вперше з ним познайомився то подумав, що це буде чудово - поговорити про його мотивацію.
А потім у нас народилась ідея говорити українською і він відповідає білоруською. Бо хоч ми обидва і знаємо російчську, але не хочемо говорити нею.
І це вийшло просто неймовіно.
У випуску
✅ Яка мотивація?
✅ За що любить Україну
✅ Білоруси в еміграції і як не підтримують Лукашенко
✅ Як мова впливає на ідентичність
Запрошую до перегляду.
https://youtu.be/1PN2a5Y7vtE
Подивіться і напишіть, як вам.
Це буде дуже цінно.
А якщо просто корисно — поставте 🔥
@bagnenkoPsy
15.03.202519:09
Мілан Кундера «Мистецтво роману»
Мені Кундера став близьким тільки нещодавно, коли я дізнався його шлях митця в книзі пана Ростислава Семківа «Як писали класики».
Як тоталітарний Радянський Союз танками (як вони завжди і роблять) відкинув Чехословакію на роки назад в 1968 році. Це була окупація.
Потім період розквіту назвуть Празькою весною. А далі Чехословакія ще 23 роки буде чекати, поки СРСР розвалиться.
І Мілан Кундера виїхав жити в еміграцію. Він мав все будувати з нуля. В 39 років. Коли здавалось життя вже побудоване.
З цього моменту мені стало ну дуже цікаво. Бо історія початку життя з нуля — це історія багатьох українців.
У книзі «Мистецтво роману» містяться статті, есеї та інтерв'ю, написані в період із 1979-го по 1985 рік.
Мілан Кундера дуже детально аналізує шлях роману, шлях того, як світ все спрощує.
Роздуми про роман ґрунтуються на феноменологічній філософії Едмунда Гуссерля, з погляду якої людське прагнення до прогресу і пізнання призводить до втрати власного неповторного світу.
Кундера окреслює надважливу для історії Європи роль роману, яка полягає в тому, щоб захистити людство від забуття і від відкриття нових і важливих сенсів. Роман для письменника — не просто жанр чи форма оповіді, а спосіб людського існування.
Дуже цікаво спостерігати, коли начитаний автор аналізує Сервантеса, Кафку, Гашека, Пруста, Джойса і десятки інших імен і їх вплив на сучасний світ..
Я люблю копати, а тут в книзі у Кундери дуже багато імен, назв, термінів, тому, наприклад почав читати і вивчати Гуссерля (німецький філософ, батько феноменології), який досить сильно вплинув на автора.
Кундера бачить кризу Європи (цитуючи Гуссерля), аналізує дві світові війни і він бачить, що один з тих шляхів, яким можна щось змінити — це створення творів, які не граються, не брешуть, на заграють з тоталітарним режимом.
Ось кілька думок:
Кундера ненавидів тоталітаризм. І він любив красу життя і складність саіту. І при цьому творив.
Його найвідоміші книги «Нестерпне легкість буття» і «Безсмертя» були створена якраз після Празької весни і еміграції, після осмислення і глибинних внутрішніх змін.
Цим ця книга прекрасна!
«Мистецтво роману» — як ковток свіжої води для творчості і розвитку.
Натхненно ділюсь.
Кілька сторінок в коментарях.
А що ви читаєте цими вихідними?
P.S. Поки я пишу свою книгу — вивчаю все те, як пише мій куратор пан Ростислав Семків. Як же приємно, що можна почитати як писав Кундера, це дуже доповнює цю книгу.
Але це видання від Видавництва Старого Лева особливо приємне і друком, і папіром і оформленням. Покажу в коментарях більше.
@bagnenkoText
Мені Кундера став близьким тільки нещодавно, коли я дізнався його шлях митця в книзі пана Ростислава Семківа «Як писали класики».
Як тоталітарний Радянський Союз танками (як вони завжди і роблять) відкинув Чехословакію на роки назад в 1968 році. Це була окупація.
Потім період розквіту назвуть Празькою весною. А далі Чехословакія ще 23 роки буде чекати, поки СРСР розвалиться.
І Мілан Кундера виїхав жити в еміграцію. Він мав все будувати з нуля. В 39 років. Коли здавалось життя вже побудоване.
З цього моменту мені стало ну дуже цікаво. Бо історія початку життя з нуля — це історія багатьох українців.
У книзі «Мистецтво роману» містяться статті, есеї та інтерв'ю, написані в період із 1979-го по 1985 рік.
Мілан Кундера дуже детально аналізує шлях роману, шлях того, як світ все спрощує.
«Терміти спрощення добрались і до роману»
Роздуми про роман ґрунтуються на феноменологічній філософії Едмунда Гуссерля, з погляду якої людське прагнення до прогресу і пізнання призводить до втрати власного неповторного світу.
Кундера окреслює надважливу для історії Європи роль роману, яка полягає в тому, щоб захистити людство від забуття і від відкриття нових і важливих сенсів. Роман для письменника — не просто жанр чи форма оповіді, а спосіб людського існування.
Дуже цікаво спостерігати, коли начитаний автор аналізує Сервантеса, Кафку, Гашека, Пруста, Джойса і десятки інших імен і їх вплив на сучасний світ..
Я люблю копати, а тут в книзі у Кундери дуже багато імен, назв, термінів, тому, наприклад почав читати і вивчати Гуссерля (німецький філософ, батько феноменології), який досить сильно вплинув на автора.
Кундера бачить кризу Європи (цитуючи Гуссерля), аналізує дві світові війни і він бачить, що один з тих шляхів, яким можна щось змінити — це створення творів, які не граються, не брешуть, на заграють з тоталітарним режимом.
Ось кілька думок:
«Хіба в комуністичній росії не публікують сотень і тисяч романів величезними накладами? Авжеж, але ті романи вже не продовжують осягати буття.
Вони не відкривають жодної нової частки існування»
Дух роману — це дух складності. Кожен роман каже читачеві: «Речі набагато складніші, ніж ти собі думаєш». Це вічна істина роману, але її чимраз менше чути в гаморі простих і швидких відповідей, які передують запитанням і виключають їх.
Якщо причина буття роману полягає в тому, щоб утримувати «світ життя» постійно осяяним і захистити нас від «забуття буття», то чи не слід вважати, щл сьогодні роман необхідний як ніколи?
Кундера ненавидів тоталітаризм. І він любив красу життя і складність саіту. І при цьому творив.
Його найвідоміші книги «Нестерпне легкість буття» і «Безсмертя» були створена якраз після Празької весни і еміграції, після осмислення і глибинних внутрішніх змін.
Цим ця книга прекрасна!
«Мистецтво роману» — як ковток свіжої води для творчості і розвитку.
Натхненно ділюсь.
Кілька сторінок в коментарях.
А що ви читаєте цими вихідними?
P.S. Поки я пишу свою книгу — вивчаю все те, як пише мій куратор пан Ростислав Семків. Як же приємно, що можна почитати як писав Кундера, це дуже доповнює цю книгу.
Але це видання від Видавництва Старого Лева особливо приємне і друком, і папіром і оформленням. Покажу в коментарях більше.
@bagnenkoText
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।
