#Епізод 156. Жовті Води та Корсунь
Христос воскрес!
Події, що розпочалися в Україні в 1648 році як тільки не називають: Повстання Хмельницького, Визвольна війна (іноді додають "українського" або "українського та білоруського народів"), Польсько-козацька війна, Велика українська революція, Хмельниччина, Національна революція. Але назви ці виникли вже набагато пізніше, деякі аж через кілька століть після тих знакових для нашої історії подій. А от, наприклад, автор козацького літопису Самійло Величко, який іще застав живих учасників тих перипетій, услід за тогочасними польськими авторами, називає цю війну "міжусобною домовою". Тож, давайте повернемося на Жовті Води на межі сучасних Дніпропетровщини та Кропивниччини, де ми закінчили минулий епізод, і спробуємо розібратися, що ж таки тоді відбувалось.
На початку нульових досить популярним був польський фільм "Вогнем і мечем", де Хмельницького зіграв Богдан Ступка, і там битва під Жовтими Водами показана по-кіношному гарно і драматично, але так само по-кіношному була повною маячнею. Хто не бачив цього творіння Єжи Гофмана, то там козаки всю ніч під дощем ходили пішки в "психологічну атаку" на противника взад-вперед, але так і не напали. А коли зранку в атаку вже помчали польські крилаті гусари в блискучих обладунках, вони одразу ж усі застрягли в багнюці, яку за ніч намісили козаки. У реальності ж, гусар у тому авангарді урядового війська Речі Посполитої навіть не було. Були "німецькі" драгуни, набрані переважно з русинів, а також реєстрові козаки. Командували, звісно, поляки під керівництвом сина гетьмана коронного Потоцького.
Було їх не так уже й багато, через те, що по якомусь незрозумілому плану, інша частина реєстровців, як пам'ятаємо, поплила Дніпром. Очевидно, командування урядових військ не було в курсі про угоду Хмельницького з кримським ханом, а тому елементарно недооцінило сили повстанців. Коли ж побачили, з ким їм доведеться мати справу, то просто стали в глуху оборону, сподіваючись на швидкий підхід інших реєстровців або ж основного коронного війська. Хмельницький, утім, поки й не збирався серйозно нападати, а лише виснажував ворога протягом двох тижнів дрібними сутичками, тримаючись на відстані. Справа в тому, що в цей же час гетьман направив одного зі своїх полковників із завданням переконати реєстровців, що плили Дніпром, приєднатися до повстання. І це йому вдалось...
Реєстрові козаки підняли бунт, і когось із старшин утопили, когось зарізали, а когось просто забили обухами. Прізвища загиблих "офіцерів" були дуже польськими: Гайдученко, Калененко, Пушкар, Нестеренко. А от поляка за походженням, полковника Кричевського, того самого кума Хмельницького, на поруки якого Богдан вийшов із в'язниці перед утечею на Низ, залишили в живих. Згодом Кричевський приєднається до повстанців та стане одним із найважливіших командирів Хмельницького. Коли інформація про цей бунт дійшла до гетьмана коронного Миколая Потоцького, який був уже на пів дорозі до Жовтих Вод, він, побоюючись, що повстання може спалахнути ще й у нього за спиною, приймає рішення повертатися до Корсуня. Тим самим Потоцький фактично прирік авангард свого війська та свого власного сина на загибель.
За цей час урядові сили на Жовтих Водах уже було розпочали перемовини з Хмельницьким, і навіть віддали йому свої гармати й коней, очевидно, щоб отримати "зелений коридор" для відходу. Але потім, дізнавшись про бунт своїх побратимів, на сторону повстанців перейшли й інші реєстровці, далі відмовились виконувати накази місцеві драгуни, і залишки коронного війська вирішують у пішому порядку прориватись до своїх. Та не пройшли вони так і кількох кілометрів, як налетіли козаки з татарами Тугай-Бея, і повністю їх розтрощили. Більшість було вбито на місці. Комісара реєстровців Шемберка колишні підлеглі після довгих тортур стратили, а його відрубану голову ще потім довго носили, насаджену на палю, перед військом. Пораненого сина Потоцького забрали в полон татари, та живим до Криму він не доїхав.
