1) Багато з нас (проф)деформовані війною. Чи як це назвати, коли ти адаптовуєшся до нових потенційних небезпек. Багато з цивільних пройшли базові курси такмеду. Коли я вчила теорію в автошколі, до нас на заняття з першої домедичної приходила пані, яка такмедом якраз займається. Розказала про пріоритети дій при пораненні. Що можна робити, що не можна. Практикувались давати раду при кровотечі, накладати турнікети, робити серцево-легеневу реанімацію і перевертати поранених замість купи непотрібної інформації з методичок (окрема довга історія).
Так до чого я це все. Щоразу, коли у фільмах (і цей — не виняток) якийсь герой трагічно падає без свідомості, у мене в голові щось глючить, коли йому не те щоб cpr не намагаються зробити, а навіть не перевіряють пульс чи дихання, просто плачуть, кричать і тд. Ладно прості смертні, але Сонік, друже мій, ти супер-агент, який працює на трошки дієвіший аналог ООН, тобто з вертольота тебе десантуватися навчили, а першу домедичну надавати — ні? Непорядок.
