«Дня, 26 вересня [ст. стилю] з’явилась орда під проводом Тугай-бея, а два дні пізніше, 28, показалась і козацька армія під проводом самого Хмельницького, і щільно, непробитим валом обложила місто – з півночі козаки, з полудня татари»
«Замку Високого добули і люд вистинали, также по кляшторах все побрали і по церквах… У церкві святого Юр’я трупа 54 забитих людей… У Бернардинов русі ж, що була поутікала для оборони, на п’ятсот і большей постинано…»
«Коли у вівтарі “старий ігумен” просив їх припинити розбій, ці поборники древнього руського благочестя… облили йому голову горілкою і підпалили свічками… Козаки витягували побитих людей на паперть з криком: Галай! Галай! Бре гаур!»
«В разі упадку міста втратили би все майно, а навіть життя… Русини виголосили готовність до боротьби з загарбниками»
• М. Грушевський —
Історія України-Руси
, т. VIII
•
Львівський літопис
• П. Куліш —
Отпадение Малороссии от Польши
, т. 2
• L. Podhorodecki —
Dzieje Lwowa
ГОЛОС ЧЕСТНОГО ГАЛИЧАНИНА(Письмо в редакцию) ...Я з Галичини, з підгірського села, близько Стрия. В мому селі красива церква, читальня, громадський дом, коршма и величава школа, в котрій учили про польських королів, про німецьких кайзерів і австрійського „милостиво" пануючого монарха Франца Йосифа. За Карпатську Русь я не чував, нічого не знав. Ніхто не згадував і не писав, що десь там жиют наші брати в Карпатах, чи далеко в краю, що звеся Россия. Ми русскі галичане, були засуджені на винародовленье, о чім я довідав ся около 1905 року... В церкві також мало споминали за папу, а за унію ніхто не знав. За Україну перший раз почув від бурсаків, що ходили до паралельної гімназії в Стрию... Вороги наші так нас разъединили, що теперь приходиться тяжко соединяти карпатороссов, галичан, русских из Россії і др. Кождый из русских іде в свій бік, бо недостаток віри в Бога, недостаток любви і знанья. У хаті русского трудно найти научну чи історичну книжку. журнал, або газету...
Джерело:«Свободное слово Карпатской Руси».
«Подільський книжник. Альманах, Випуск 15 (2022 р. С.71)», Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Валентина Отамановського.
• Архівні матеріали з «Записок НТШ»(ст.100-200)
• «Подільських епархиальних ведомостей».(Ст.150-250),(ст.50-100)
•Радович Р. Народна архітектура Старосамбірщини ХІХ – першої половини ХХ ст. (житлово-господарський комп- лекс) / Роман Радович. – К. : Видавець Олег Філюк, 2015. – 352 с.
•Сілецький Р. Традиційна будівельна обрядовість українців / Роман Сілецький. – Львів: Міністерство освіти і на- уки молоді та спорту України. Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2011. – 425 с.
“Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію…”
“Держава гарантує національним меншинам право на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення…”
“Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.”
“Національні громадські об’єднання мають право вільно встановлювати і підтримувати зв’язки з особами своєї національності та їх громадськими об’єднаннями за межами України…”
“У державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин.”
Ми, князь Юрий Коріятович, Божою милост’ю князь і господар Подольскої землі..."—————↑↑↑—————
А судитися їм по своїм правам перед своїми рай-цами, а воєводі не треба в те втручатися.
А ятки суконні, крамні, шевські, хлібні, різничі и лазню князь віддає місту...————↑↑↑—————
А коли волю виседять міщане, мають давати від ланів по 20 широких гро-шей плати
Грамота де Князь Юрій Коріятович разом зі своїм братом Алек-сандром дає грунти й права міщанам міста Кам’янця–Переклад краєзнавця Юхима Сіцінського
Подоляни, як і багато інших регіональних груп, мали свої особливості у культурі, побуті, ремеслах і звичаях. Це включало специфічні форми народного мистецтва, унікальні кухонні традиції, а також діалект, що вирізняв їх від інших українських земель. Місцеві особливості в образотворчому мистецтві, архітектурі та музичних традиціях ще більше підкреслюють відокремлену ідентичність цього регіону.
1. Вавричин М. Україна на стародавніх картах. Кінець XV – перша половина XVII ст. [Текст] / Марія Вавричин, Ярос-——————•——————
лав Дашкевич, Уляна Кришталович – Київ: ДНВП «Картографія», 2004. – 207 с., 83 репрод. карт.
2. Вирський Д.С. РАДЗИВІЛЛ Миколай-Криштоф // Енциклопедія історії України – Том 9: Прил. – С / Редкол.: В.А.
Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: Наукова думка, 2012. – 944 с.: іл. – С.105-106.
3. Єсюнін С.М. Плоскирів: давня історія / С.М. Єсюнін. – Хмельницький, 2015. – 62 с.
4. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. – Сектор картографічних видань, інв. № 17489.
5. Осталецька О.І. Карта «Magni Dvcatvs Lithvaniae…» 1613 року у фонді сектора картографічних видань НБУВ як
важливе джерело в історії картографування України / О.І. Осталецька // Часопис картографії. – 2015. – Вип. 12.
– С. 268-27
6. Специальный и подробный план Украины с принадлежащими ей воеводствами, округами и провинциями. Для
общего блага составленный Гийомом Левассером-де-Бопланом, военным архитектором и капитаном Е.В.К.
Польши и Швеции. – Гданьск,1650 // Олейников А.А. Атлас карт Украины ХVII ст. французского инженера Гийо-
ма Левассера-де-Боплана. – К.: Радуга, 2006. –ст.15