Схоже, що вона виконує геомантію (тут це названо пунктуванням, і правда, один із способів трактування геомантичного щита зветься via puncta, шлях точки). Це мистецтво дійсно було першопочатково отримане від арабських народів (а може конкретно від сарацинів - саме в історії я не спец).
Так, матір, донька, сестра, суддя і свідки - назви позицій фігур у геомантичному щиті (першопочаткові фігури - матері, похідні від них - доньки, ще похідні - племінники, чи може сестри), а хвіст дракона і голова дракона (Caput/Cauda Draconis) - назви безпосередньо самих формацій, у які складаються ці точки.

Важко описати, що я відчував. Уяви собі, що на стежці, якою ти ходив сотні разів до цього, відкрився вхід до печери. Ти входиш туди наполовину зі страхом, наполовину з цікавістю, і ось ти бачиш дивовижні речі, як у морській безодні або в китайському палаці. Чуєш незнайому музику, розпізнаєш значення невідомих слів, зустрічаєш духів, які відповідають на твої запи-тання. Ти бачиш маленьке нескінченно збільшеним, а велике — нескінченно малим, можеш годинами дивитися на квітку й бачити світ, мов яблуко, яке стискаєш у руці. Ти гуляєш вимерлими містами, повними замків і памʼятників — але насправді вони не вимерли, а тільки завмерли. У кожному замку є тисяча кімнат, і в кожній кімнаті є світи, які оживають, щойно туди заходиш. Хоч куди поглянь — перед очима мерехтить безліч образів. Всі вони можуть стати тобі у пригоді, ти сам їх вичаровуєш. Ти вчишся зневажати багатства світу, славу, жінок, гроші й людську владу, бо ти — цар духів у царствах, де здатен зі свого трону керувати рухом світил і найдрібнішими пилинками.

Знаю стежки листяні, що ними шугають відьми,
Виринаючи, зі своїми коронами перлинними та кужелями,
Та таємничими усмішками, — з озірної тьми;
Знаю, куди пливе місяць і де танку хороводного
Йде данаанський рід, як схолонуть світла над полями
Острова, де бурун піною заблискотів.
Жодна гілка не всохла од вітру холодного,
А ці гілки всохли, бо їм я сни свої розповів.

Перебування в чужих поселеннях завжди означало для мене болісне й чарівливе щастя, яке відчуваеш, читаючи старі книги. Міста з їхніми церквами й палацами, з їхніми велелюдними кварталами — це ніби наші великі домівки, до яких нас везе швидкий потяг, долаючи відстань семимильними кроками чобіт-скороходів. Тут ми відчуваємо дещо розгонистіші й сильніші коливання часу, могутню вагу століть. Скільки людей ходило й жило тут, і з ними всіма ми почуваємося повʼязаними братерськими узами у великому батьківському домі. Є також міста, де час зупинився — тоді з відчуттям фізичного запаморочення ти провалюєшся немов у повітряну яму, потрапляючи до давніших шарів. Днями я відчув це потрясіння посеред метушні Віа Толедо — ніби полуда спала мені з очей, і на мить я опинився в тілі людини, подібної до яких не бачили з 1789 року.

Памʼятки архітектури також наділені величезною притягальною силою; бувають моменти, коли ми розуміємо, що ця мова каменю спрямована не лише до людей. «Monumenti antichi» Піранезі належать до тих книжок, на які я в дитинстві міг дивитися лише з острахом; у мого батька в бібліотеці були ці могутні фоліанти. Трапляються й інші памʼятники, які дихають приязню і життям; я був зворушений, коли у Флоренції дізнався, що люди люблять великого камʼяного Непту-на, якого називають Бʼянконе, — така прихильність видає шляхетний розум.

Для відьом концепція Усемогутнього Бога, який міг би просто сказати: “Хай буде мир. Хай не стане хвороб і лиха”, і всі війни, хвороби й лиха припинилися б, але який з власних причин ніяк не промовить цих слів і тримає людей у страху, нещастях і злигоднях, не узгоджується із поклонінням. Вони цілком згодні, що має бути якийсь “Першодвигун”, якесь Верховне Божество, але вважають, що як уже Воно не дає їм способів Його пізнати, то це через те, що Воно просто не бажає бути пізнаним. Також можливо, що на нинішньому етапі еволюції ми ще не в змозі Його зрозуміти. Тож він означив сутності, що їх можна було б назвати підбожествами, які проявляються як племінні боги різних народів. Наприклад — Елогім євреїв, який створив їх за своїм образом і подобою («Елогім» — іменник у множині), «чоловіком і жінкою створили Вони їх»; Ісіда, Осіріс і Гор єгиптян; боги, відомі посвяченим через слова-портманто, такі, як «Maben», себто MA, AB, BEN або «Мати, Батько і Син»; і Рогатий Бог і Богиня відьом. Вони не бачать жодних причин, чому кожен народ не може вклонятися власним богам, або чому хтось має право пробувати перешкоджати їм у цьому. Через це їхнє ставлення до місіонерської діяльності неодмінно було неприхильним — чи до намагань войовничої Церкви, чи до дій тоталітарних режимів, таких, як комуністи. Відьми вважають, що чимало лиха у нашому світі спричиняють ті різноманітні організації, що створені, щоб «змушувати людей робити те, чого вони не хочуть, і вірити у те, у що вони не хочуть, і перешкоджати їм робити те, чого вони хочуть, і вірити у те, у що вони хочуть».