Hjoggum vér með hjörvi.
Hafa gátu þá rafnar
fyr Inndyris-eyju
œrna bráð at slíta.
Fingum fálu hestum
fullan verð at sinni,
(ilt vas eins at gæta)
með uppruna sólar;
strenghömlur sák stíga,
stökk malmr á skör hjalmi,
Ми сікли мечами.
Мали круки м’ясо
на острові Інндюр,
плоть орли патрáли.
Пінновкриті коні
несли нас крізь лихо,
зле було дивитись,
як при сході сонця
крокували стріли,
сталь в шолом летіла,
На сонце Ігор глянув і жахнувся —
Все військо враз покрилося пітьмою!
І мовив Ігор: "Браття і дружино!
Забитим краще буть, ніж полоненим.
То ж сядьмо, браття русичі, на коней,
Щоб глянуть на великий синій Дон!.."
Й таку незборну Ігор мав жадобу
Дістатись Дону, спробувати Дону,
Що геть йому знамення заступила.
"Бажаю, — мовив, — списа поламати
Край поля Половецького із вами,
Хоробрі, мужні русичі! Загину
Або шоломом Дону зачерпну!"
зле було дивитись,
як при сході сонця
крокували стріли,
Ейнар привіз із собою білого ведмедя і подарував його Сіґурдові конунгу. За це він дістав від конунга честь і хвалу.
(с) Пасмо про гренландців
Кетіль мовив:
- Не дуже хутко йдуть приготування, а припасів катма, тож я порадив би пошукати харчів, і я знаю, де живе людина, в якої багато їжі, тож давайте її навідаємо.
Інші сказали, що цілком згодні. Потім якось уночі вони полишили корабель — разом тридцятеро, всі озброєні — й дісталися хутору, де нікого не було. Бонд, що мешкав там, звався Тораріном. Кетіль мовив:
- Не принесла добра моя порада.
Тож пішли вони з того двору назад на корабель, а на шляху їм трапились чагарі. Тоді мовив Кетіль:
- Щось мене зморило, приляжу поспати.
Інші кажуть, що це дуже невдала думка. Він, одначе, ліг спати все одно. А вони сіли поруч. Трохи згодом прокинувся він і мовив:
- Багато всякого мені явилося. Що станеться, якщо ми повириваємо ці кущі?
Вони вирвали кущі, а під ними знайшли великий льох. Кетіль мовив:
- Тепер подивимось, що ми тут маємо.
Вони знайшли там шість десятків тушок худоби, дванадцять ваг1 масла і цілі косяки сушеної риби.
- Добре є, - сказав Кетіль, - що я не осоромився перед вами.
Тож пішли вони на корабель зі своїм здобутком.
Hjoggum vér með hjörvi.
Hafa gátu þá rafnar
fyr Inndyris-eyju
œrna bráð at slíta.
Fingum fálu hestum
fullan verð at sinni,
(ilt vas eins at gæta)
með uppruna sólar;
strenghömlur sák stíga,
stökk malmr á skör hjalmi,
Ми сікли мечами.
Мали круки м’ясо
на острові Інндюр,
плоть орли патрáли.
Пінновкриті коні
несли нас крізь лихо,
зле було дивитись,
як при сході сонця
крокували стріли,
сталь в шолом летіла,
На сонце Ігор глянув і жахнувся —
Все військо враз покрилося пітьмою!
І мовив Ігор: "Браття і дружино!
Забитим краще буть, ніж полоненим.
То ж сядьмо, браття русичі, на коней,
Щоб глянуть на великий синій Дон!.."
Й таку незборну Ігор мав жадобу
Дістатись Дону, спробувати Дону,
Що геть йому знамення заступила.
"Бажаю, — мовив, — списа поламати
Край поля Половецького із вами,
Хоробрі, мужні русичі! Загину
Або шоломом Дону зачерпну!"
зле було дивитись,
як при сході сонця
крокували стріли,
Ейнар привіз із собою білого ведмедя і подарував його Сіґурдові конунгу. За це він дістав від конунга честь і хвалу.
(с) Пасмо про гренландців
