
🔴 LAVRA Live
Вся актуальная информация о захвате Киево-Печерской Лавры.
Вся актуальна інформація про захоплення Києво-Печерської Лаври.
All relevant information about the burial of the Kyiv-Pechersk Lavra.
Вся актуальна інформація про захоплення Києво-Печерської Лаври.
All relevant information about the burial of the Kyiv-Pechersk Lavra.
TGlist रेटिंग
0
0
प्रकारसार्वजनिक
सत्यापन
असत्यापितविश्वसनीयता
अविश्वसनीयस्थानУкраїна
भाषाअन्य
चैनल निर्माण की तिथिSep 16, 2024
TGlist में जोड़ा गया
Sep 19, 2023समूह "🔴 LAVRA Live" में नवीनतम पोस्ट
07.04.202514:06
Наприклад, цей вуйко каже:
1. «Живемо у смиренні, у любові один до одного…».
Серйозно? Ви тільки-но вигнали з храму громаду УПЦ, яка молилася тут десятиліттями. Прийшли під акомпанемент лайок, прокльонів і тиску. А тепер закликаєте до любові й смирення?
2. «Приємно, що ви чуєте молитву українською… Бог чує і чуває… бо для Бога нема мови незрозумілої».
Так ви вирішіть вже, будь ласка. То Бог чує всі мови чи тільки українську? Якщо немає мови чужої для Бога — навіщо цей національний наголос? Чому мова стала індикатором “справжнього християнина”?
3. «Мама нас годувала груддю, отою Божою благодаттю… щоб ми були справжніми християнами і справжніми українцями».
Пробачте, якщо мати навчала любити ближнього, то вона також навчала ламати замки на храмах і виганяти звідти віруючих?
4. «З нас тут зробили яничарів. Не люблять своє. Не люблять державу. Не люблять мову»
Класика популізму. Поділ на “ми” і “вони”. Хто не з нами — яничар. Хто не говорить українською — раб. Хто не перейшов до ПЦУ — зрадник.
5. «Маємо будувати Україну справжню, щоб наші хлопці там на фронті бачили, що ми тут щось робимо».
Будувати через злочин? Хлопці на фронті мають побачити приклад "беспрєдєлу" з боку ПЦУ і повернувшись, робити що? Наслідувати йому? Чи покарати тих, хто його чинив?
Одним словом, всі 11 хвилин — це спроба намацати "емоційну точку" вірян: то про маму, то про війну, то про мову, то про Богородицю, то про католиків... ВІн все зробив, все згадав, що знав, щоб довести людей до сліз. Не довів.
Зате довів свою недолугість і вчергове показав, що в ПЦУ навіть близько нема того, що можна було б назвати богослівʼям чи хоча б елементарним знанням основ християнства.
Є каша з політики, гасел, закликів і кліше. Якщо з цієї "проповіді" забрати політичну складову, то ми почуємо тільки про те, що "мама нас груддю кормила" і чогось там "не вчила".
Потуги цього чоловіка хоч якось щось зліпити, що було б схоже на проповідь, виглядали б смішно, якби не були свідченням того дна, з якого "віщають" до простих українців представники ПЦУ.
Це не слово пастиря. Це — спектакль. І не духовний, а політичний. Ось, що є найстрашнішим...
1. «Живемо у смиренні, у любові один до одного…».
Серйозно? Ви тільки-но вигнали з храму громаду УПЦ, яка молилася тут десятиліттями. Прийшли під акомпанемент лайок, прокльонів і тиску. А тепер закликаєте до любові й смирення?
2. «Приємно, що ви чуєте молитву українською… Бог чує і чуває… бо для Бога нема мови незрозумілої».
Так ви вирішіть вже, будь ласка. То Бог чує всі мови чи тільки українську? Якщо немає мови чужої для Бога — навіщо цей національний наголос? Чому мова стала індикатором “справжнього християнина”?
3. «Мама нас годувала груддю, отою Божою благодаттю… щоб ми були справжніми християнами і справжніми українцями».
Пробачте, якщо мати навчала любити ближнього, то вона також навчала ламати замки на храмах і виганяти звідти віруючих?
4. «З нас тут зробили яничарів. Не люблять своє. Не люблять державу. Не люблять мову»
Класика популізму. Поділ на “ми” і “вони”. Хто не з нами — яничар. Хто не говорить українською — раб. Хто не перейшов до ПЦУ — зрадник.
5. «Маємо будувати Україну справжню, щоб наші хлопці там на фронті бачили, що ми тут щось робимо».
Будувати через злочин? Хлопці на фронті мають побачити приклад "беспрєдєлу" з боку ПЦУ і повернувшись, робити що? Наслідувати йому? Чи покарати тих, хто його чинив?
Одним словом, всі 11 хвилин — це спроба намацати "емоційну точку" вірян: то про маму, то про війну, то про мову, то про Богородицю, то про католиків... ВІн все зробив, все згадав, що знав, щоб довести людей до сліз. Не довів.
Зате довів свою недолугість і вчергове показав, що в ПЦУ навіть близько нема того, що можна було б назвати богослівʼям чи хоча б елементарним знанням основ християнства.
Є каша з політики, гасел, закликів і кліше. Якщо з цієї "проповіді" забрати політичну складову, то ми почуємо тільки про те, що "мама нас груддю кормила" і чогось там "не вчила".
Потуги цього чоловіка хоч якось щось зліпити, що було б схоже на проповідь, виглядали б смішно, якби не були свідченням того дна, з якого "віщають" до простих українців представники ПЦУ.
Це не слово пастиря. Це — спектакль. І не духовний, а політичний. Ось, що є найстрашнішим...
07.04.202514:00
Підбритий чоловік в підряснику, що назває себе "священиком" ПЦУ, говорить "проповідь" в храмі в Дубівцях. В храмі, який він і його поплічники щойно забрали у вірних УПЦ.
Не полініться, послухайте цю маніпулятивну маячню, замішану на протиріччях, образах, побутовому наборі кліше та політичній риториці.
Не полініться, послухайте цю маніпулятивну маячню, замішану на протиріччях, образах, побутовому наборі кліше та політичній риториці.
07.04.202512:12
Чому тоді ця “Церква” приходить до тих храмів і монастирів, які ніколи не належали їй? Чому туди, де споконвіку жили іноки УПЦ, куди з покоління в покоління приходили люди за молитвою, втіхою, словом духовним — туди приходить не нове життя, а чиновник із папером, поліція з ломами і натовп з криками? Хіба так приходить Церква? Хіба Христос приходив до Своїх із супровідними силами? Чи, навпаки, тихо входив у серце, стукаючи: “Се, стою при дверях і стукаю” (Об’явл. 3:20)?
Храми не беруть силою, якщо вони твої. Монастирі не захоплюють, якщо вони виросли в твоєму лоні. Адже справжня Церква не потребує “перереєстрацій” і “рішень сесій”. Вона має свою сім’ю — духовну, не адміністративну. Вона не пише заяв на чужі святині, бо має свої. Вона не воює з тими, кого вважає відпалою гілкою, бо знає: дерево правди росте, а не валиться на інше.
Істинна Церква Христова — це не назва, не реєстр, не політична воля. Це Тіло Христове, що живе в Євхаристії, молитві, покаянні, святому Переданні і апостольській спадкоємності. Її не будують указами, а народжують сльозами. Її не створюють політики, а благословляють святі.
І саме тому УПЦ — як справжня Церква Київської Русі — має ці монастирі. Не бо тому що хтось “передав” чи “записав”, а тому що вони виросли в її утробі, вони її діти. А СЦУ (ПЦУ), не маючи свого тіла, шукає чуже — щоб присвоїти, переписати, змінити вивіску.
Але святиня не живе табличкою. Вона живе молитвою. І святиня не визнає чужого духу, як дитина не визнає чужої матері.
Тож відповідь проста: якщо ПЦУ була би історичною Церквою Русі, її храми і монастирі виростали б з неї, і були б її невід'ємною частиною, і їх не потрібно було б захоплювати і переписувати.
Якщо ж вона змушена забирати — значить, не має свого, а отже, є новоствореною структурою.
І це найбільший доказ, що вона не Церква — а проєкт. Не мати — а чужа.
Храми не беруть силою, якщо вони твої. Монастирі не захоплюють, якщо вони виросли в твоєму лоні. Адже справжня Церква не потребує “перереєстрацій” і “рішень сесій”. Вона має свою сім’ю — духовну, не адміністративну. Вона не пише заяв на чужі святині, бо має свої. Вона не воює з тими, кого вважає відпалою гілкою, бо знає: дерево правди росте, а не валиться на інше.
Істинна Церква Христова — це не назва, не реєстр, не політична воля. Це Тіло Христове, що живе в Євхаристії, молитві, покаянні, святому Переданні і апостольській спадкоємності. Її не будують указами, а народжують сльозами. Її не створюють політики, а благословляють святі.
І саме тому УПЦ — як справжня Церква Київської Русі — має ці монастирі. Не бо тому що хтось “передав” чи “записав”, а тому що вони виросли в її утробі, вони її діти. А СЦУ (ПЦУ), не маючи свого тіла, шукає чуже — щоб присвоїти, переписати, змінити вивіску.
Але святиня не живе табличкою. Вона живе молитвою. І святиня не визнає чужого духу, як дитина не визнає чужої матері.
Тож відповідь проста: якщо ПЦУ була би історичною Церквою Русі, її храми і монастирі виростали б з неї, і були б її невід'ємною частиною, і їх не потрібно було б захоплювати і переписувати.
Якщо ж вона змушена забирати — значить, не має свого, а отже, є новоствореною структурою.
І це найбільший доказ, що вона не Церква — а проєкт. Не мати — а чужа.
07.04.202512:11
Якщо ПЦУ — історична справжня Церква в Україні, то чому вона захоплює храми і монастирі?
Справжня Церква не забирає — вона народжує. Вона не захоплює — вона вирощує. Як у живому організмі, в істинній Церкві храми та монастирі народжуються з її нутра — через благодатне життя, молитву, сльози, подвижництво і святість. Вони не чужі їй, бо вона їхня мати.
А тепер запитаймо себе прямо: якщо т. зв. ПЦУ є тією самою історичною Церквою, яка начебто має глибоке коріння в українській землі, то чому ми не бачимо в її “утробі” жодного великого монастиря, який би сам виріс у її лоні, з її духу, з її святого коріння?
Чому вона не має своїх Почаєвів, Зимнен, Глинських пустиней, Києво-Печерських лавр, де би впродовж століть кипіла Іісусова молитва, народжувалися преподобні, де би життя було пронизане постом, тишею, духовною боротьбою і благодаттю?
Справжня Церква не забирає — вона народжує. Вона не захоплює — вона вирощує. Як у живому організмі, в істинній Церкві храми та монастирі народжуються з її нутра — через благодатне життя, молитву, сльози, подвижництво і святість. Вони не чужі їй, бо вона їхня мати.
А тепер запитаймо себе прямо: якщо т. зв. ПЦУ є тією самою історичною Церквою, яка начебто має глибоке коріння в українській землі, то чому ми не бачимо в її “утробі” жодного великого монастиря, який би сам виріс у її лоні, з її духу, з її святого коріння?
Чому вона не має своїх Почаєвів, Зимнен, Глинських пустиней, Києво-Печерських лавр, де би впродовж століть кипіла Іісусова молитва, народжувалися преподобні, де би життя було пронизане постом, тишею, духовною боротьбою і благодаттю?


04.04.202506:28
Якщо комусь важко читати саму статтю, то ось відео:
https://www.youtube.com/watch?v=EYk_mXjaFPQ
https://www.youtube.com/watch?v=EYk_mXjaFPQ
03.04.202508:57
Радимо прочитати статтю про монашество в ПЦУ та в УПЦ
ПЦУ всебічно підтримує влада, але монахів там майже немає. В той же час у переслідуваній УПЦ кожні кілька днів відбуваються постриги. Чому?
Коли в наш час хтось вирішує відмовитися від сім'ї, кар'єри, матеріальних благ і зручностей «раціонального світу» на користь молитовної келії, це завжди викликає подив. Але саме такі люди – монахи – стають найяскравішим свідченням того, що Церква не просто існує, а дихає, бореться і перемагає. Монахом може стати лише та людина, яка, за словами святого Діадоха Фотикийського, «смакувала солодощі Божі в цілісному відчутті повноти».
По суті, монашество – це особливий спосіб життя, який включає в себе смирення, покаяння і духовну боротьбу. Його мета – повне вручення себе Богу. Монах присвячує своє життя молитві, посту і вдосконаленню своєї душі. Стати монахом «випадково» просто неможливо. Адже перед постригом потрібно пройти досить довгий шлях, який включає в себе життя в Церкві, спілкування з Богом у її Таїнствах, молитву і відмову від мирської марноти. Також важливим фактором, який допомагає прийняти рішення про монаший постриг, можна назвати приклад тих, хто вже став монахом.
Монашество – це відповідь на благодать. Коли людина відчуває, як Христос торкається її серця, вона більше не може жити як раніше, жити як усі. А значить, Церква жива не тоді, коли у неї величезні храми або розвинені соціальні програми, а коли в ній є люди, які відповіли «так» на заклик Христа. Тому що, якщо люди не хочуть повністю віддавати своє життя Богу, значить, вони не довіряють духовному досвіду Церкви, в якій поки ще знаходяться.
Найяскравішим прикладом такої «Церкви» можна назвати ПЦУ.
Судіть самі: за офіційними даними за 2021 рік (пізніше вони не публікувалися), у всій ПЦУ – 233 монаха. Якщо відняти з цієї кількості «єпископів» (які називаються «монахами» за посадою), то отримаємо цифру в 171 особу.
Цікаво, що перед злиттям розкольницьких структур України, тобто до 2018 року, ця цифра була дещо більшою – 240 осіб (219 в УПЦ КП і 21 в УАПЦ). Тобто за 7 років чисельність «монахів» тепер вже «єдиної» ПЦУ зменшилася на 7 осіб. Підкреслимо, не зросла, а зменшилася. Про що говорить ця динаміка? Про те, що люди не бажають пов'язувати себе обітницями в «Церкві», якій вони не довіряють.
Свідченням плачевного стану «монашества» в структурі Думенка може служити і недавно проведений у лаврі «форум монахів», в якому взяли участь аж… 4–5 осіб, які прийняли «постриг».
ПЦУ всебічно підтримує влада, але монахів там майже немає. В той же час у переслідуваній УПЦ кожні кілька днів відбуваються постриги. Чому?
Коли в наш час хтось вирішує відмовитися від сім'ї, кар'єри, матеріальних благ і зручностей «раціонального світу» на користь молитовної келії, це завжди викликає подив. Але саме такі люди – монахи – стають найяскравішим свідченням того, що Церква не просто існує, а дихає, бореться і перемагає. Монахом може стати лише та людина, яка, за словами святого Діадоха Фотикийського, «смакувала солодощі Божі в цілісному відчутті повноти».
По суті, монашество – це особливий спосіб життя, який включає в себе смирення, покаяння і духовну боротьбу. Його мета – повне вручення себе Богу. Монах присвячує своє життя молитві, посту і вдосконаленню своєї душі. Стати монахом «випадково» просто неможливо. Адже перед постригом потрібно пройти досить довгий шлях, який включає в себе життя в Церкві, спілкування з Богом у її Таїнствах, молитву і відмову від мирської марноти. Також важливим фактором, який допомагає прийняти рішення про монаший постриг, можна назвати приклад тих, хто вже став монахом.
Монашество – це відповідь на благодать. Коли людина відчуває, як Христос торкається її серця, вона більше не може жити як раніше, жити як усі. А значить, Церква жива не тоді, коли у неї величезні храми або розвинені соціальні програми, а коли в ній є люди, які відповіли «так» на заклик Христа. Тому що, якщо люди не хочуть повністю віддавати своє життя Богу, значить, вони не довіряють духовному досвіду Церкви, в якій поки ще знаходяться.
Найяскравішим прикладом такої «Церкви» можна назвати ПЦУ.
Судіть самі: за офіційними даними за 2021 рік (пізніше вони не публікувалися), у всій ПЦУ – 233 монаха. Якщо відняти з цієї кількості «єпископів» (які називаються «монахами» за посадою), то отримаємо цифру в 171 особу.
Цікаво, що перед злиттям розкольницьких структур України, тобто до 2018 року, ця цифра була дещо більшою – 240 осіб (219 в УПЦ КП і 21 в УАПЦ). Тобто за 7 років чисельність «монахів» тепер вже «єдиної» ПЦУ зменшилася на 7 осіб. Підкреслимо, не зросла, а зменшилася. Про що говорить ця динаміка? Про те, що люди не бажають пов'язувати себе обітницями в «Церкві», якій вони не довіряють.
Свідченням плачевного стану «монашества» в структурі Думенка може служити і недавно проведений у лаврі «форум монахів», в якому взяли участь аж… 4–5 осіб, які прийняли «постриг».
02.04.202506:21
Дивіться, що получається.
Якийсь чиновник з Черкасс прямо закликає захоплювати храми УПЦ. При цьому, цей заклик супроводжується агресивною риторикою і висловами, які явно розпалюють ненависть і ворожнечу по відношенню до віруючих УПЦ.
Він називає їх ворогами, сепаратистами, нечистю і московськими гнидами. Звісно, що робить він це для того, щоб ненависть виливалась у конкретні справи.
Відтак, люди, які прийдуть захоплювати храми, будуть "заряжені" діяти проти прихожан УПЦ так, як вони діяли раніше - бити, травити газом і так далі.
Коли це звірство потрапить в Інтернет (а воно потрапить), то той самий чиновник, а також всі інші, будуть кричати, що віруючі УПЦ "створили картинку" для російської пропаганди.
Стоп-стоп! Хто створив? Віруючі УПЦ, чи цей чиновник, який ЗАКЛИКАВ зачистити місто від них???
Це ж очевидно. І не бачити цього може лише ворог України.
Іншими словами, коли наша держава перебуває в стані війни проти РФ, коли керівництво в Києві говорить про необхідність єднання і таке інше, чиновники на місцях роблять все, щоб це керівництво дискредитувати. І для того, щоб створити картинку для російської пропаганди.
Якийсь чиновник з Черкасс прямо закликає захоплювати храми УПЦ. При цьому, цей заклик супроводжується агресивною риторикою і висловами, які явно розпалюють ненависть і ворожнечу по відношенню до віруючих УПЦ.
Він називає їх ворогами, сепаратистами, нечистю і московськими гнидами. Звісно, що робить він це для того, щоб ненависть виливалась у конкретні справи.
Відтак, люди, які прийдуть захоплювати храми, будуть "заряжені" діяти проти прихожан УПЦ так, як вони діяли раніше - бити, травити газом і так далі.
Коли це звірство потрапить в Інтернет (а воно потрапить), то той самий чиновник, а також всі інші, будуть кричати, що віруючі УПЦ "створили картинку" для російської пропаганди.
Стоп-стоп! Хто створив? Віруючі УПЦ, чи цей чиновник, який ЗАКЛИКАВ зачистити місто від них???
Це ж очевидно. І не бачити цього може лише ворог України.
Іншими словами, коли наша держава перебуває в стані війни проти РФ, коли керівництво в Києві говорить про необхідність єднання і таке інше, чиновники на місцях роблять все, щоб це керівництво дискредитувати. І для того, щоб створити картинку для російської пропаганди.
02.04.202505:24
В Черкасах місцевий чиновник закликає до захоплення храмів УПЦ, називаючи віруючих "гнидами" і "ворогами".
Якщо це не дно, то що таке дно???
Якщо це не дно, то що таке дно???
से पुनः पोस्ट किया:
Orthobuk - православна спільнота УПЦ

29.03.202514:34
⏺Увага!!!
Кафедральний собор міста Чернівці
Стало відомо, що сьогодні, близько 17:00, Ярослав Бодоряк з Івано-франківська з групою осіб планує прийти з інвентаризацією Свято-Духівського кафедрального собору УПЦ міста Чернівці.
Нагадаємо що ця людина себе призначила одноосібним власником кафедрального собору.
Просимо всіх вірян завчасно прийти на вечірнє богослужіння!!!
Кафедральний собор міста Чернівці
Стало відомо, що сьогодні, близько 17:00, Ярослав Бодоряк з Івано-франківська з групою осіб планує прийти з інвентаризацією Свято-Духівського кафедрального собору УПЦ міста Чернівці.
Нагадаємо що ця людина себе призначила одноосібним власником кафедрального собору.
Просимо всіх вірян завчасно прийти на вечірнє богослужіння!!!


29.03.202514:25
Митрополит Павло: Тільки вороги України можуть руйнувати й відбирати храми, передаючи їх невідомо кому.
Початок
"– Підкажіть, будь ласка, що робити зараз вірянам, які хочуть помолитися преподобним, але не можуть потрапити до їхніх мощей?
Я просив відкрити печери для людей, впевнений, що це скоро станеться. Сподіваюся, що і всю Лавру відкриють повністю. Адже лише молитва може допомогти владі й державі, тому потрібно не закривати храми, а відкривати, щоб народ Божий возносив спільну молитву. Тільки вороги України можуть руйнувати й відбирати храми, передаючи їх невідомо кому.
Господь закликав нас молитися всюди: «…настає час, коли і не на горі цій, і не в Єрусалимі будете поклонятися Отцеві» (Ін. 4:21). Якщо немає можливості потрапити до печер, візьміть іконку преподобних, почитайте їм акафіст, канони і тропарі. Також відкриті наші храми, де особливо шануються святі Печерські отці. Моліться їм, щоб Господь наставив гонителів Церкви на шлях істини.
– Владико, багато хто зараз покладає особливі надії на зустріч Світлого Христового Воскресіння. Як достойно підготуватися до нього?
Ми вже підійшли до середини великопісного шляху, що веде до Пасхи Христової. Перед її настанням слід дотримуватися строгого посту, адже піст — це не людське, а Боже встановлення.
Щоб не було порожнечі в серці, необхідно наповнювати його спілкуванням із Богом. Нам слід посилено молитися про зцілення розколу, про закінчення війни, про відродження країни з руїн.
Возлюблені у Христі брати і сестри! Об’єднаймося навколо Воскреслого Христа, вітаючи одне одного словами «Христос Воскрес!». Будемо пам’ятати, що Церква може існувати без нас, але ми без неї не спасемося.
Усіх сердечно вітаю з наближенням Пасхи Христової! Нехай у наших серцях і на нашій землі засяє світло Христового Воскресіння!"
Початок
"– Підкажіть, будь ласка, що робити зараз вірянам, які хочуть помолитися преподобним, але не можуть потрапити до їхніх мощей?
Я просив відкрити печери для людей, впевнений, що це скоро станеться. Сподіваюся, що і всю Лавру відкриють повністю. Адже лише молитва може допомогти владі й державі, тому потрібно не закривати храми, а відкривати, щоб народ Божий возносив спільну молитву. Тільки вороги України можуть руйнувати й відбирати храми, передаючи їх невідомо кому.
Господь закликав нас молитися всюди: «…настає час, коли і не на горі цій, і не в Єрусалимі будете поклонятися Отцеві» (Ін. 4:21). Якщо немає можливості потрапити до печер, візьміть іконку преподобних, почитайте їм акафіст, канони і тропарі. Також відкриті наші храми, де особливо шануються святі Печерські отці. Моліться їм, щоб Господь наставив гонителів Церкви на шлях істини.
– Владико, багато хто зараз покладає особливі надії на зустріч Світлого Христового Воскресіння. Як достойно підготуватися до нього?
Ми вже підійшли до середини великопісного шляху, що веде до Пасхи Христової. Перед її настанням слід дотримуватися строгого посту, адже піст — це не людське, а Боже встановлення.
Щоб не було порожнечі в серці, необхідно наповнювати його спілкуванням із Богом. Нам слід посилено молитися про зцілення розколу, про закінчення війни, про відродження країни з руїн.
Возлюблені у Христі брати і сестри! Об’єднаймося навколо Воскреслого Христа, вітаючи одне одного словами «Христос Воскрес!». Будемо пам’ятати, що Церква може існувати без нас, але ми без неї не спасемося.
Усіх сердечно вітаю з наближенням Пасхи Христової! Нехай у наших серцях і на нашій землі засяє світло Христового Воскресіння!"
29.03.202514:23
Намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Павло дав велике інтервʼю, в якому розповів про те, яке значення має монастир для України та висловив впевненність, що ми ще обовʼязково зможемо молитися біля мощей преподобних!
"Лавра була, є і буде духовним світильником, який ворог роду людського не може загасити. Вона повинна завжди процвітати, але протягом тисячі років наша свята обитель зазнавала всіляких утисків.
Після відродження в Лаврі чернечого життя у 1988 році після мене змінилося шість намісників. Кожен з них зробив усе можливе для відновлення Печерського монастиря, який у безбожний час був практично зруйнований.
Радує, що за цей дарований нам час ми зберегли історію святої Лаври, примножили її добробут. До цього храми і корпуси перебували в руїнах, у плачевному стані були печери. Практично без підтримки держави, але завдяки пожертвам добрих людей Лавра почала відбудовуватися. Усі реставраційні роботи виконували ліцензовані групи з усіх куточків України під контролем національного музею-заповідника, державних установ.
Найважливіше, що з Божої милості за цей період мені вдалося зібрати прекрасну чернечу громаду. Сорок братів були висвячені в архієрейський сан. Близько 50 ченців уже відійшли до Господа. На жаль, деякі з різних причин або без причин залишили монастир, за словом святого Іоанна Богослова: «Вони вийшли від нас, але не були наші: бо якби були наші, то залишилися б з нами; але вони вийшли, і через це відкрилося, що не всі наші» (1Ін. 2:19).
Тих же, хто залишилися, а це майже дві сотні трудівників Уділу Божої Матері, хочуть вигнати з їхнього рідного дому, цих українських громадян хочуть позбавити права молитися у Своїй Церкві, у своєму монастирі. Так, наша духовна Вітчизна на Небі, але ми залишаємося громадянами України, які мають право на свободу віросповідання.
– Владико, у чому можна побачити значення Лаври для сучасного українського суспільства?
Головне — простежити вплив Лаври на перетворення людини. Раніше, у Великий Четвер, день, коли кожен віруючий має причащатися, на Літургії в храмі Всіх преподобних Печерських я бачив усього 50 осіб на богослужінні. Згодом десятки тисяч вірян стали відвідувати наші святкові служби у переповнених лаврських храмах. Пастирі й народ були єдині у прославленні Імені Божого в обителі Пресвятої Богородиці.
Досі братія сумлінно виконує покладене на них послухання, щодня тисячі імен поминаються під час богослужінь у храмах Лаври. Завдяки просвітницькому служінню Лаври багато хто прийшов із темряви до світла Христового вчення. Навіть через тисячу років наші преподобні продовжують проповідувати, і їхні духовні чада досі отримують Небесну допомогу в земних справах.
Наші парафіяни також трудяться на благо Вітчизни. Адже поганий громадянин Землі ніколи не буде громадянином Неба. Багато віруючих воюють на фронті, захищаючи своє земне Отечество.
Усі разом ми — чада Української Православної Церкви, і наш Предстоятель Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій робить усе, щоб зберегти паству, незважаючи на всі випробування.
Не лише братія з парафіянами, але й світські люди «…стали розповідати про великі й чудесні діла Божі» (Тов. 12:22). Нам дуже допомогли сумлінні журналісти, які хотіли показувати справжню історію і культуру нашого народу.
Разом зі священнослужителями вони прагнули донести до людей багату історію Києва, України. Спільними зусиллями ми створили багато повчальних фільмів, які розкривали зміст подвигів наших преподобних, розповідали про державотворче значення Хрещення Русі та просвітницькі труди наших святителів. Завдяки цьому багато людей звернулися до Христа, я сам хрестив багатьох журналістів.
І донині вдячний за їхню рівноапостольську діяльність у великій справі поширення Слова Божого, адже, як ми чуємо на пасхальному богослужінні: «Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (Ін. 1:1)".
"Лавра була, є і буде духовним світильником, який ворог роду людського не може загасити. Вона повинна завжди процвітати, але протягом тисячі років наша свята обитель зазнавала всіляких утисків.
Після відродження в Лаврі чернечого життя у 1988 році після мене змінилося шість намісників. Кожен з них зробив усе можливе для відновлення Печерського монастиря, який у безбожний час був практично зруйнований.
Радує, що за цей дарований нам час ми зберегли історію святої Лаври, примножили її добробут. До цього храми і корпуси перебували в руїнах, у плачевному стані були печери. Практично без підтримки держави, але завдяки пожертвам добрих людей Лавра почала відбудовуватися. Усі реставраційні роботи виконували ліцензовані групи з усіх куточків України під контролем національного музею-заповідника, державних установ.
Найважливіше, що з Божої милості за цей період мені вдалося зібрати прекрасну чернечу громаду. Сорок братів були висвячені в архієрейський сан. Близько 50 ченців уже відійшли до Господа. На жаль, деякі з різних причин або без причин залишили монастир, за словом святого Іоанна Богослова: «Вони вийшли від нас, але не були наші: бо якби були наші, то залишилися б з нами; але вони вийшли, і через це відкрилося, що не всі наші» (1Ін. 2:19).
Тих же, хто залишилися, а це майже дві сотні трудівників Уділу Божої Матері, хочуть вигнати з їхнього рідного дому, цих українських громадян хочуть позбавити права молитися у Своїй Церкві, у своєму монастирі. Так, наша духовна Вітчизна на Небі, але ми залишаємося громадянами України, які мають право на свободу віросповідання.
– Владико, у чому можна побачити значення Лаври для сучасного українського суспільства?
Головне — простежити вплив Лаври на перетворення людини. Раніше, у Великий Четвер, день, коли кожен віруючий має причащатися, на Літургії в храмі Всіх преподобних Печерських я бачив усього 50 осіб на богослужінні. Згодом десятки тисяч вірян стали відвідувати наші святкові служби у переповнених лаврських храмах. Пастирі й народ були єдині у прославленні Імені Божого в обителі Пресвятої Богородиці.
Досі братія сумлінно виконує покладене на них послухання, щодня тисячі імен поминаються під час богослужінь у храмах Лаври. Завдяки просвітницькому служінню Лаври багато хто прийшов із темряви до світла Христового вчення. Навіть через тисячу років наші преподобні продовжують проповідувати, і їхні духовні чада досі отримують Небесну допомогу в земних справах.
Наші парафіяни також трудяться на благо Вітчизни. Адже поганий громадянин Землі ніколи не буде громадянином Неба. Багато віруючих воюють на фронті, захищаючи своє земне Отечество.
Усі разом ми — чада Української Православної Церкви, і наш Предстоятель Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій робить усе, щоб зберегти паству, незважаючи на всі випробування.
Не лише братія з парафіянами, але й світські люди «…стали розповідати про великі й чудесні діла Божі» (Тов. 12:22). Нам дуже допомогли сумлінні журналісти, які хотіли показувати справжню історію і культуру нашого народу.
Разом зі священнослужителями вони прагнули донести до людей багату історію Києва, України. Спільними зусиллями ми створили багато повчальних фільмів, які розкривали зміст подвигів наших преподобних, розповідали про державотворче значення Хрещення Русі та просвітницькі труди наших святителів. Завдяки цьому багато людей звернулися до Христа, я сам хрестив багатьох журналістів.
І донині вдячний за їхню рівноапостольську діяльність у великій справі поширення Слова Божого, адже, як ми чуємо на пасхальному богослужінні: «Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (Ін. 1:1)".
से पुनः पोस्ट किया:
ФОРТЕЦЯ ЛАВРА ☦️

28.03.202509:29
❗️⛪️По всій Лаврі поліція та СБУ.
До Дальніх печер комісія ще не дісталася через безліч дверей. Але дістанеться.
Мощі вивозити не планують. Але над нашими преподобними відбудеться наруга.
До Дальніх печер комісія ще не дісталася через безліч дверей. Але дістанеться.
Мощі вивозити не планують. Але над нашими преподобними відбудеться наруга.


28.03.202508:07
До речі, безбожники настільки збожеволіли в своїй ненависті до Церкви, що включили до складу "комісії" ветеринара - нібито для того, аби перевірити, чи монахи не підміняли мощі святих кістками тварин.
Це настільки дико, що тут навіть коментувати щось важко. Це монахи можуть підмінити мощі, до яких вони ставляться як до величезної святині? Чи може, безбожники хотять вчинити злочин, а потім звинуватити в цьому монахів?
В будь-якому випадку, участь тих, хто все це коїть, дуже незавидна. Бог все бачить!
Це настільки дико, що тут навіть коментувати щось важко. Це монахи можуть підмінити мощі, до яких вони ставляться як до величезної святині? Чи може, безбожники хотять вчинити злочин, а потім звинуватити в цьому монахів?
В будь-якому випадку, участь тих, хто все це коїть, дуже незавидна. Бог все бачить!
से पुनः पोस्ट किया:
Перший Козацький

28.03.202508:03
🔴 ЛАВРА, СИТУАЦІЯ: ВІДІБРАЛИ БЛИЖНІ І ДАЛЬНІ ПЕЧЕРИ. ЗАМКИ – ЩОБ ДОСТУП ДО МОЩЕЙ БУВ ТІЛЬКИ В МУЗЕЙНИКІВ, А НЕ ЧЕНЦІВ
Насельник Києво-Печерської Лаври отець Павло повідомив:
"На даний момент у Ближніх печер все закінчили - стоїть одна поліцейська машина, чергує біля входу. Вони замінили замки на свої. Навіть вхідні бокові технічні двері на Ближніх печерах – повісили пломби, щоб ніхто не заходив. На центральні двері пломб не вішали, з ними ще не закінчили.
Тут багато поліції, напевно міняють замки, щоб мав доступ музей, а не братія монастиря. Офіційно зараз усе забрали – і Ближні і Дальні печери"
https://t.me/lavraSeychas/1551
Насельник Києво-Печерської Лаври отець Павло повідомив:
"На даний момент у Ближніх печер все закінчили - стоїть одна поліцейська машина, чергує біля входу. Вони замінили замки на свої. Навіть вхідні бокові технічні двері на Ближніх печерах – повісили пломби, щоб ніхто не заходив. На центральні двері пломб не вішали, з ними ще не закінчили.
Тут багато поліції, напевно міняють замки, щоб мав доступ музей, а не братія монастиря. Офіційно зараз усе забрали – і Ближні і Дальні печери"
https://t.me/lavraSeychas/1551


रिकॉर्ड
18.09.202423:59
4.4Kसदस्य25.03.202523:59
400उद्धरण सूचकांक05.11.202423:59
7.2Kप्रति पोस्ट औसत दृश्य08.12.202423:59
3.3Kप्रति विज्ञापन पोस्ट औसत दृश्य15.03.202506:11
34.90%ER09.11.202423:59
165.36%ERRअधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।