Буде трохи нудний пост, потерпіть ))
Щойно не зовсім зі своєї волі послухала майже двогодинну лекцію Любка Дереша про міфологію. Але це було дуже корисно - бо я нарешті зрозуміла, чому його книжка називається "Погляд Медузи". Бо коли читала, багато догуглювала, але все одно не в'їхала у зв'язок між сюжетом книжки та міфом про Медузу Горгону.
Якщо вам теж цікаво, спробую стисло переказати.
Так от, перед написанням книжки Любко Дереш спілкувався з психотерапевткою і вони разом сконструювали таке бачення, що герої міфу (Медуза, Афіна та Персей) - це різні частини нашої психіки, різні сторони нашого "я", нашого ставлення до всього, що ми бачимо довкола.
Сама Медуза тут символізує ситуацію, до якої ми не були готові, щось жахливе, що ми пережили, певна травма (бо за міфом Медузу зґвалтував Посейдон). По суті, в книжці Медуза - це повномасштабна війна і наше відчуття цієї трагедії. Тобто, наш страх і жах, який ми зараз переживаємо.
Афіна (яка вигнала Медузу з храму) - це частина нашої сутності, яка хоче витіснити цю травму, забути, заперечити. Вона злиться на "Медузу", яка є в нас, і хоче її витіснити, щоб цього не було, сховатися і не бачити цього.
Персей - це наша сильна сторона, наше его, якому цікаве це життя, він готовий боротися з Медузою, щоб знищити її і щоб ми врешті подолали цей страх.
За міфом Медуза усіх перетворює на камінь поглядом, але Афіна дає Персею відполірований щит, у якому, як у дзеркалі, він може бачити Медузу і з нею боротися, не кам'яніючи.
За трактуванням Дереша, цей відполірований щит - це наша здатність бачити свою травму, свій біль зі сторони, але через певний фільтр, наприклад, на сеансі психотерапевта. І водночас це все, в чому ми можемо відобразити свою біль (як у дзеркалі) - тобто творчість. Таким чином, через творчість, ми можемо подивитися на нашу травму ніби не напряму, а через певне дзеркало, і тоді можемо її побороти, таким чином травма нас не знищить.
І врешті, коли Медузу (нашу травму) подолали, Афіна помістила голову Медузи собі на щит - і таким чином Медуза стала своєрідним символом подолання травми. Вона вже не травмує, це тепер символ перемоги над собою і своїм болем та страхом.
Там були трактування ще й інших символів, але це основне.
Блін, ну круто. Хочу тепер перечитати книжку ще раз!
