Виглядає все так, що зима цього року - із тих,
Що триватимуть вічність, пливтимуть повільно, як яхти.
Що я зрештою можу конкретного відповісти
На твоє на ходу, несподівано кинуте "Як ти?"
Ти ж і сам усе бачиш: цей присмерк відштовхує нас.
Я розтоптую сніг під ногами жорстоко й непевно.
Ліхтарі не вмикають - чи маємо ми бодай шанс
Зупинитись на мить (до моменту, коли стане темно)?
У швидкому "Я норм" - тисячі несуттєвих "але":
Недоплетених вчасно кікімор липке павутиння,
Повні жмені новин, довгі списки дешевих проблем,
Які зловиш між тихим, промовленим щиро "А ти як?"
За коротким "Я теж" прочитати б усе по очах:
Про усіх на щиті і про кожну з посмертних петицій.
Кожне з міст (алфавітом):
Авдіївка, Бахмут, Вовчанськ
І ось це, у якому цієї зими так зустрітись -
Виглядає як щось, що проходить під шкіру і вглиб,
І стискається серце, і падає врешті у п'яти.
Я не знаю, пробач, я не знаю, де саме болить,
Але можу принаймні послухати і обійняти.
