Фельдшер Саня #УкрТґ
10.01.202514:26
Народе, це Карма.
Прошу всіх долучитись до збору на підтримку сім'ї Сані - за кілька днів плануємо зібрати кошти і передати його матері і бабусі.
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/95Paccsqu7
💳Номер картки банки
4441 1111 2029 3521
Прошу всіх долучитись до збору на підтримку сім'ї Сані - за кілька днів плануємо зібрати кошти і передати його матері і бабусі.
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/95Paccsqu7
💳Номер картки банки
4441 1111 2029 3521
13.10.202408:55
Це шо, спецназ?
P. S. На моєму шоломі можете щось помітити, це вам спойлер на майбутній контент
P. S. На моєму шоломі можете щось помітити, це вам спойлер на майбутній контент
Could not access
the media content
the media content
26.07.202410:09
А потім на розтяжку його ставиш))
Could not access
the media content
the media content
29.04.202420:07
«Це тампонада, друг» - для нас це вже стало мемом, можете порофлити з нами
28.03.202409:57
Приділіть цьому 2 хвилини вашого часу
https://petition.president.gov.ua/petition/216562
https://petition.president.gov.ua/petition/216562
07.01.202511:11
Мало хто знає, що в цього каналу насправді є два адміністратори.
Я - Карма, медик підрозділу, побратим нашого Адского Реаніматора.
18.12.2024 загинув друг Гіппократ, Сашко, той, кого всі тут читали, за ким спостерігали.
Загинув при виконанні бойового завдання, як Герой.
Загинув швидко і безболісно. Нічого не встиг зрозуміти.
Всі подробиці, згадки і некрологи від побратимів будуть тут виставлені згодом. Згадаємо нашого друга разом?
Завтра відбудеться поховання. Всі, хто бажає провести востаннє Саню - пишіть в приватні, надам час та адресу.
(На загал інформацію не надаємо в цілях безпеки).
Саня, зустрінемось на наступній війні 🫡
Гіппократ - в строю
Я - Карма, медик підрозділу, побратим нашого Адского Реаніматора.
18.12.2024 загинув друг Гіппократ, Сашко, той, кого всі тут читали, за ким спостерігали.
Загинув при виконанні бойового завдання, як Герой.
Загинув швидко і безболісно. Нічого не встиг зрозуміти.
Всі подробиці, згадки і некрологи від побратимів будуть тут виставлені згодом. Згадаємо нашого друга разом?
Завтра відбудеться поховання. Всі, хто бажає провести востаннє Саню - пишіть в приватні, надам час та адресу.
(На загал інформацію не надаємо в цілях безпеки).
Саня, зустрінемось на наступній війні 🫡
Гіппократ - в строю
25.09.202414:42
Could not access
the media content
the media content
05.06.202413:24
Хороші друзі збирають на коптер для дружнього підрозділу.
Долучаємось!
🎯Ціль: 250 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/5zTn5Ap3T6
💳Номер картки банки
5375 4112 1788 4167
Долучаємось!
🎯Ціль: 250 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/5zTn5Ap3T6
💳Номер картки банки
5375 4112 1788 4167
13.04.202412:33
Коли обличчя говорить все
22.03.202421:05
Пікнік з маслінами))
09.12.202415:01
Про мою подорож, фіналочка
Власне кажучи ми дуже зраділи новині, що поїдемо додому. Настрій у всіх був не дуже, бо навколо була атмосфера окупації, це ніби інша планета. Триколор бісив шалено. Щонічні бомбардування. Я був дуже втомленим і вичавленим. Знаходитись поруч з ворогом. Я відчував сильну відразу до усього. Деякі люди здається були задоволені тим, що відбулось. Памʼятаю що була жінка яка радо допомогала росіянам у побутових питаннях. Навіть серед моїх колег думки були не такі однозначні як в мене. А щодо попів, то вони просто бухали там кожного вечора і чиплялись до жінок у цьому таборі. Типова поведінка.
28 числа ми готувались виїжджати з самого ранку, о 8 вже були в машинах і готові їхати. Але росіяни не хотіли нас так просто відпускати, щось було не так і не те. Нам не дали роздати всю гуманітарну допомогу. Віддавати поранених бійців вони не збирались з самого початку, цивіли теж ні, ні старі, ні діти. Вивезти людей з самого Маріуполя на територію України нам теж не дали. Десь в обід ми вирушили у зворотньому шляху. Порожні автобуси, машини «швидких». Ми не змогли забрати нікого.
Вночі нам довелось ночувати під Токмаком в машинах, бо фронт активізувався. Не найбільша проблема. 29 квітня ми повернулись додому. Я назавжди запам’ятаю перший прапор що побачив. Я так йому радів. Так радів «пікселю» та панам у панамах. Невеличке опитування і от я повертаюсь додому.
P. S. Моя сім’я як і я не знали куди я їду, лише через підстанцію дізнались де я і шо. Нам вдалось навіть подзвонити з того боку, через телефон людей, яким ми надали медичну допомогу. Єдина жінка-лікарка, що була з нами на 3 день навіть прийняла ванну у цивілів, в обмін на щось здається. За це все діло я навіть отримав гроші, але в еквіваленті менше ніж ці 4 доби з невеличким, якщо б рахували по відпрацьованим годинам і…. грамоту. Рілі наче «єбать ти молодець». Трохи зрадно, як на мене, ми виконали набагато більше ніж, що в мене у функціональних обовʼязках пише. Дякую, що хоч відпочити потім дали.
Власне кажучи ми дуже зраділи новині, що поїдемо додому. Настрій у всіх був не дуже, бо навколо була атмосфера окупації, це ніби інша планета. Триколор бісив шалено. Щонічні бомбардування. Я був дуже втомленим і вичавленим. Знаходитись поруч з ворогом. Я відчував сильну відразу до усього. Деякі люди здається були задоволені тим, що відбулось. Памʼятаю що була жінка яка радо допомогала росіянам у побутових питаннях. Навіть серед моїх колег думки були не такі однозначні як в мене. А щодо попів, то вони просто бухали там кожного вечора і чиплялись до жінок у цьому таборі. Типова поведінка.
28 числа ми готувались виїжджати з самого ранку, о 8 вже були в машинах і готові їхати. Але росіяни не хотіли нас так просто відпускати, щось було не так і не те. Нам не дали роздати всю гуманітарну допомогу. Віддавати поранених бійців вони не збирались з самого початку, цивіли теж ні, ні старі, ні діти. Вивезти людей з самого Маріуполя на територію України нам теж не дали. Десь в обід ми вирушили у зворотньому шляху. Порожні автобуси, машини «швидких». Ми не змогли забрати нікого.
Вночі нам довелось ночувати під Токмаком в машинах, бо фронт активізувався. Не найбільша проблема. 29 квітня ми повернулись додому. Я назавжди запам’ятаю перший прапор що побачив. Я так йому радів. Так радів «пікселю» та панам у панамах. Невеличке опитування і от я повертаюсь додому.
P. S. Моя сім’я як і я не знали куди я їду, лише через підстанцію дізнались де я і шо. Нам вдалось навіть подзвонити з того боку, через телефон людей, яким ми надали медичну допомогу. Єдина жінка-лікарка, що була з нами на 3 день навіть прийняла ванну у цивілів, в обмін на щось здається. За це все діло я навіть отримав гроші, але в еквіваленті менше ніж ці 4 доби з невеличким, якщо б рахували по відпрацьованим годинам і…. грамоту. Рілі наче «єбать ти молодець». Трохи зрадно, як на мене, ми виконали набагато більше ніж, що в мене у функціональних обовʼязках пише. Дякую, що хоч відпочити потім дали.
16.08.202416:00
Можете потихенько закочуватись https://www.twitch.tv/bananasanich
13.05.202415:15
Що вони туди поклали, я теж так хочу
Could not access
the media content
the media content
12.04.202417:45
Надання допомоги пораненому бійцю (не мною і не мені) і його реакція на кетамін. Нормальний «приход» після «прильоту»
08.12.202415:00
Про мою подорож ч.5
Дорога вела нас через усе місто, через проспект Металургів, поруч з Ілліча, здається там я з далеку бачив і Азовсталь. Нас повезли далі і ми опинились в Сартанах, десь поблизу Кальміусу. Там у нас була зупинка. Головний лікар і ще декілька лікарів поїхали на перемовини до Азовсталі, надовго. Ми ж сиділи в машинах і чекали. Роздавали людям що проходять пакети з їжею, в якийсь момент дуже багато людей було поруч. Вони повернулись назад і було розуміння що сьогодні ми звідси не поїдемо. Темнішало. Нас повезли у н.п. Безіменне, де знаходився фільтраційний табір росіян та наметове містечко. Тут нас і заселили. Спали ми на розкладушках у цих наметах, добре що опалювались хоча б. Здається чоловік 15 нас було в одному наметі. Це була друга ніч під триколорами.
26 квітня.
Всю ніч над узбережжям літали бомбардувальники і закидували Азовсталь фабами, великої потужності, бо земля здригалась навіть у Безіменному. Годували нас там здебільшого рисом, що готували на польових кухнях. Він був жахливим, вибирати не доводилось звісно. Вода була солонувата всюди. Магазин що там був приймав і гривні, і рублі. До обіду торгували однією валютою, після - іншою. Здається в цей день нас відвели покупатися в морі. Прохолодно знаєте, але мало хто може сказати, що купався у на узбережжі Азову в квітні 22 року. Звісно нас охороняли, людей навколо не було. Було непогано помитися після 2 діб в мандрах. Потім ми пішли назад і проводили час в наметах за іграми у карти. Це власне єдине що ми могли робити, ходити там вільно нам не дозволяли.
Була величезна черга з цивілів, що мали отримати папірець про дозвіл на пересування. В них забирали мобільні телефони та перевіряли їх, попередньо викачавши з них всю інфу. Багато хто переймався, що будь-що може не сподобатись росіянам. Цивіли розповідали свої історії. Хтось лишився без всього, в когось пропали рідні, у багатьох родичі були у силових структурах, поліції, у війську. Більшість не виходила на звʼязок вже давно.
Не памʼятаю нічого особливого 27 квітня. Ми просто очікували на результати перемовин. Кожен день від нас їздила група на чолі з Олександром Ковальовим та ще одною особою, наче як його братом, але впевненості в мене немає. Так само були залучені і ДСНСники, бо такі гуманітарні історії це їх юрисдикція. Зрозуміло що кожного разу знаходились якісь причини не виносити поранених і цивільних. Нажаль тоді нічого досягти не вдалось. А під вечір ми дізнались що повинні їхати на наступний день додому.
Дорога вела нас через усе місто, через проспект Металургів, поруч з Ілліча, здається там я з далеку бачив і Азовсталь. Нас повезли далі і ми опинились в Сартанах, десь поблизу Кальміусу. Там у нас була зупинка. Головний лікар і ще декілька лікарів поїхали на перемовини до Азовсталі, надовго. Ми ж сиділи в машинах і чекали. Роздавали людям що проходять пакети з їжею, в якийсь момент дуже багато людей було поруч. Вони повернулись назад і було розуміння що сьогодні ми звідси не поїдемо. Темнішало. Нас повезли у н.п. Безіменне, де знаходився фільтраційний табір росіян та наметове містечко. Тут нас і заселили. Спали ми на розкладушках у цих наметах, добре що опалювались хоча б. Здається чоловік 15 нас було в одному наметі. Це була друга ніч під триколорами.
26 квітня.
Всю ніч над узбережжям літали бомбардувальники і закидували Азовсталь фабами, великої потужності, бо земля здригалась навіть у Безіменному. Годували нас там здебільшого рисом, що готували на польових кухнях. Він був жахливим, вибирати не доводилось звісно. Вода була солонувата всюди. Магазин що там був приймав і гривні, і рублі. До обіду торгували однією валютою, після - іншою. Здається в цей день нас відвели покупатися в морі. Прохолодно знаєте, але мало хто може сказати, що купався у на узбережжі Азову в квітні 22 року. Звісно нас охороняли, людей навколо не було. Було непогано помитися після 2 діб в мандрах. Потім ми пішли назад і проводили час в наметах за іграми у карти. Це власне єдине що ми могли робити, ходити там вільно нам не дозволяли.
Була величезна черга з цивілів, що мали отримати папірець про дозвіл на пересування. В них забирали мобільні телефони та перевіряли їх, попередньо викачавши з них всю інфу. Багато хто переймався, що будь-що може не сподобатись росіянам. Цивіли розповідали свої історії. Хтось лишився без всього, в когось пропали рідні, у багатьох родичі були у силових структурах, поліції, у війську. Більшість не виходила на звʼязок вже давно.
Не памʼятаю нічого особливого 27 квітня. Ми просто очікували на результати перемовин. Кожен день від нас їздила група на чолі з Олександром Ковальовим та ще одною особою, наче як його братом, але впевненості в мене немає. Так само були залучені і ДСНСники, бо такі гуманітарні історії це їх юрисдикція. Зрозуміло що кожного разу знаходились якісь причини не виносити поранених і цивільних. Нажаль тоді нічого досягти не вдалось. А під вечір ми дізнались що повинні їхати на наступний день додому.
16.08.202411:31
Вітаю, панове, з нагоди 375 річниці перемоги Богдана Хмельницького над Яном Казимиром під Зборовом хочу запросити вас на свою трансляцію, буду радий вас бачити сьогодні о 19.00
https://www.twitch.tv/bananasanich
https://www.twitch.tv/bananasanich
07.05.202415:43
Мені здається, що це найатмосферніше відео, що я колись бачив, це те у що перетвориться ваше місто/село, якщо ви й далі будете жити своє життя, де ви не народилися для війни.
Думаєте вони зупиняться? Вони зруйнують усе до чого дотягнуться артою. Вони прийдуть у ваш дім і зґвалтують та/або вбʼють ваших матерів, дружин, дітей. А ви будете дивитися і знати, що могли спинити це але просто забили хєр
Думаєте вони зупиняться? Вони зруйнують усе до чого дотягнуться артою. Вони прийдуть у ваш дім і зґвалтують та/або вбʼють ваших матерів, дружин, дітей. А ви будете дивитися і знати, що могли спинити це але просто забили хєр
09.04.202408:15
Естетика DDM4 ввечері
А тепер уявіть звідкіля вас видно з цим стовпом полумʼя🎉
А тепер уявіть звідкіля вас видно з цим стовпом полумʼя🎉
Shown 1 - 18 of 18
Log in to unlock more functionality.