Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Щоденник Апостола🚁 avatar

Щоденник Апостола🚁

TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verified
Trust
Not trusted
Location
LanguageOther
Channel creation dateAug 16, 2023
Added to TGlist
Aug 10, 2024
Linked chat

Statistic of Telegram Channel Щоденник Апостола🚁

Subscribers

5 317

24 hours
39
0.7%Week
22
0.4%Month
31
0.6%

Citation index

0

Mentions0Shares on channels0Mentions on channels0

Average views per post

2 048

12 hours4 937
235.4%
24 hours2 048
9.7%
48 hours1 866
7.6%

Engagement rate (ER)

12.75%

Reposts10Comments1Reactions219

Engagement rate by reach (ERR)

35.35%

24 hours0%Week
0.02%
Month
17.61%

Average views per ad post

1 440

1 hour1 18382.15%1 – 4 hours00%4 - 24 hours20013.89%
Connect our bot to the channel to find out the gender distribution of this channel's audience.
Total posts in 24 hours
6
Dynamic
2

Latest posts in group "Щоденник Апостола🚁"

На добраніч 🫂
Офіційно підтверджено створення 8 корпусу Десантно-штурмових військ Збройних Cил України

До складу 8 корпусу увійшли бойові бригади, що стали легендарними ще під час АТО/ООС, так і сформовані вже після повномасштабного вторгнення рф в Україну, а саме:

🩵 46 окрема аеромобільна бригада ДШВ ЗСУ
💙 71 окрема єгерська бригада Десантно-штурмових військ ЗСУ
🤍 80 окрема десантно-штурмова Галицька бригада ДШВ ЗСУ
💔 82 окрема десантно-штурмова Буковинська бригада ДШВ ЗСУ
❤️‍🔥 95 окрема десантно-штурмова Поліська бригада ДШВ ЗСУ
❤️‍🩹 148 окрема артилерійська Житомирська бригада Десантно-штурмових військ ЗСУ
Загиблого 17-річного хлопця, якого вчора цілий день сподівалися побачити живим його друзі на місці ракетного удару рф по Святошинському району столиці, — звати Данило Худя. Він навчався у Київському авіаційному фаховому коледжі за спеціальністю «Авіаційна та ракетно-космічна техніка».

Про це hromadske розповів один із друзів Данила.

Тато Данила Олег та мама Вікторія також загинули. Врятуватися вдалося лише молодшій сестрі Данилка, яка нині в лікарні
Прізвище генерала— москалик.
От вам таке на роздуми 🤭
В москві генеральне прибирання🙂
Кожна ракета по Києву і іншим містам нашої країни — це не лише смерть і руїни. Це ще й хвиля тупого, злісного хейту по своїх.
І що найабсурдніше…
про тих, хто реально щось робить і в цей раз це Ліберови. Знову шукати винних не там, де стріляють, а там, де болить ваше уявлення про “естетику”.

Ви реально вирішили, що головна проблема — не обстріли, а те, як виглядає фото після обстрілу?

Ліберови не сидять у кавʼярнях і не постять рефлексії з тепла. Вони під обстрілами. Вони на позиціях. Вони з тими, хто гине. І замість пафосних слів — вони закривають мільйонні збори для фронту, поки ви зливаєте 20 твітів про “етичність кадру”.

Так, вони знімають важке. Бо війна — це не затишні сторіз і не патріотичні промови. Це мʼясо. Це смерть. Це крик.
І якщо вам здається, що фотка “зайшла надто далеко” — значить, ви просто занадто довго жили в теплі.

“Монетизують”? Ви серйозно? Ви рахуєте чужі 500 доларів замість того, щоб задонатити хоча б 50 на тепловізор?

Можна бути втомленим. Можна не хотіти дивитись. Але гризти тих, хто працює замість вас — це дно.

Українці, прокиньтеся. Ворог — не фотограф, не журналіст, не волонтер.
Ворог — це той, хто стріляє.
А не той, хто це показує.
Мінус Су-30СМ окуційної армії
Честь тим,хто співпрацює з ГУР 🫡
Пара папа па
І тепер нагадайте собі, що сили безпеки та оборони працюють в темпі 24/7/365 вже як 4 рік пішов.
Вистоїмо, з вашою підтримкою.
Вистоїмо
Ми занадто багато з вами віддали аби просто так зупинитись.
От що таке примус до «мирних перемовин» шляхом обстрілу балістичними та крилатими ракетами.
Погнали🫡
Ми живемо в країні, яка горить у зоні турбулентності не перше століття.
Нас кидало, ламало, розбивало об землю.
Як наслідок, ми не раз втрачали висоту і свободу разом із нею.

І кожного разу чекали ( а деколи й не чекали), що хтось подасть сигнал на радіохвилях: «світло йде. порятунок близько.»

Чекали рятівників.
Чекали вікно погоди.
Чекали партнера, союзника, дива.
Чекали, поки нас витягнуть на буксир із зони вогню.

Але правда в тому, що жодна повітряна ескадрилья не прилетить, якщо сам не ввімкнеш двигуни.
Якщо кожен із нас, на своєму бойовому курсі, не візьме керування країною у свої руки.

Перемога — це не один точковий удар. Не один герой у небі чи на землі.
Це щільна авіаційна формація. Це синхронний політ.
Це коли кожен українець — не пасажир, а пілот свого фронту.

Погляньте на історію.
Нас ніколи не рятували. Ті, хто боровся — їх завжди було менше. Вони летіли проти вітру. Їх збивали. Їх зраджували. Їх ховали.

Але зараз — інша висота. Інша швидкість. Інша країна.
І ми можемо змінити траєкторію.

Не чекай, що хтось візьме твій штурвал.
Час запускати власні двигуни і тримати курс.
І під часом я маю вже той, на який ми запізнились.

Ми або піднімемося разом, або впадемо окремо.
Тут і зараз — момент, коли злітає нація.

Іншого шансу не буде.
Пакуюсь🫡
То я літав на літаку- розвіднику
Вспокійтесь вже.
Я включав ехолот, дивився де в озері є риба під Львовом.
Все планово
Reposted from:
Соняшник🦅 avatar
Соняшник🦅
28 років мало би виповнитися сьогодні Олександру Мигулі.

Шановні, дуже просимо вас не пожаліти хвилинку вашого часу та підписати петицію про присвоєння звання Героя України майору 40-ї БрТА Олександру Мигулі посмертно.

Залишилося ще 9200 голосів і всього лише 33 дні, щоб цієї мети досягти.

Будь ласка, не будьте байдужі! Підтримаймо родину Олександра та вшануймо пам'ять про нього.

ПОСИЛАННЯ НА ПЕТИЦІЮ (натисніть)

Соняшник 🌻 | Чат | WhatsApp 🦅

Records

25.04.202523:59
5.3KSubscribers
30.03.202523:59
200Citation index
04.11.202423:59
63.7KAverage views per post
08.01.202502:35
57.7KAverage views per ad post
17.09.202423:59
712.00%ER
31.08.202423:59
1516.14%ERR
Subscribers
Citation index
Avg views per post
Avg views per ad post
ER
ERR
OCT '24JAN '25APR '25

Popular posts Щоденник Апостола🚁

25.04.202519:31
На добраніч 🫂
24.04.202502:10
І тепер нагадайте собі, що сили безпеки та оборони працюють в темпі 24/7/365 вже як 4 рік пішов.
Вистоїмо, з вашою підтримкою.
Вистоїмо
Ми занадто багато з вами віддали аби просто так зупинитись.
Погнали🫡
17.04.202507:23
Результат «СВО»:
АЗОВ з полку виріс в корпус.
Кінець.
Немає що додати
12.04.202516:14
Президент Володимир Зеленський присвоїв загиблому пілоту, майору Павлу Іванову звання «Герой України» (посмертно)
01.04.202514:28
29.03.202521:00
І замість відновлення бартоломео потрібно буде відновити Харківський ВМКЦ тому, що окупаційна армія тільки що завдала удару.
Пріорітет— важливість.
Харків , моє місто мрій — тримайся💔
18.04.202507:20
Паска на носі
Вікна не миті
Ну і хєр з тими вікнами
Згадаю побратимів,які загинули за те,щоб ми жили. Свята не ті вже,як колись.
30.03.202518:39
🫡 Пройшло 11 років, а лунати буде вічність! Пісня, що об'єднує

30 березня 2014 рік. Харків.
22.04.202515:29
Ми живемо в країні, яка горить у зоні турбулентності не перше століття.
Нас кидало, ламало, розбивало об землю.
Як наслідок, ми не раз втрачали висоту і свободу разом із нею.

І кожного разу чекали ( а деколи й не чекали), що хтось подасть сигнал на радіохвилях: «світло йде. порятунок близько.»

Чекали рятівників.
Чекали вікно погоди.
Чекали партнера, союзника, дива.
Чекали, поки нас витягнуть на буксир із зони вогню.

Але правда в тому, що жодна повітряна ескадрилья не прилетить, якщо сам не ввімкнеш двигуни.
Якщо кожен із нас, на своєму бойовому курсі, не візьме керування країною у свої руки.

Перемога — це не один точковий удар. Не один герой у небі чи на землі.
Це щільна авіаційна формація. Це синхронний політ.
Це коли кожен українець — не пасажир, а пілот свого фронту.

Погляньте на історію.
Нас ніколи не рятували. Ті, хто боровся — їх завжди було менше. Вони летіли проти вітру. Їх збивали. Їх зраджували. Їх ховали.

Але зараз — інша висота. Інша швидкість. Інша країна.
І ми можемо змінити траєкторію.

Не чекай, що хтось візьме твій штурвал.
Час запускати власні двигуни і тримати курс.
І під часом я маю вже той, на який ми запізнились.

Ми або піднімемося разом, або впадемо окремо.
Тут і зараз — момент, коли злітає нація.

Іншого шансу не буде.
26.03.202520:18
Читаю заяву заступника голови Нацполіції Нєбитова — мовляв, легальна зброя призведе до зростання злочинів, убивств і випадкових поранень. Ви серйозно?

Я — військовий. У мене за плечима фронт, бойові виїзди, трофейна зброя, добута в бою. Не на плацу, не в тирі, не в донецькому університеті МВС, який ви закінчили. А на війні — справжній, кривавій, де зброя рятує, а не загрожує.

У нас — більше бойових відзнак та нагород, ніж у вас відомчих. Ми не носили автомат як аксесуар — ми з ним жили. І виживали. Ми маємо право на зброю. Бо ми довели, що вміємо з нею поводитись відповідально — набагато краще, ніж чимало ваших колег у формі.

Поки поліція в тилу патрулювала блокпости на фото, ми втрачали побратимів і гасили штурми. Тож не вам вирішувати, хто гідний права на зброю, а хто ні.

Справжня загроза — це не зброя в руках ветеранів. Це страх системи перед громадянами, які можуть себе захистити!
06.04.202508:39
Буданов:
Якщо людина не на фронті і не допомагає у тилу, то вона не має права бути громадянином України.


Батьку, ви розглядаєте Україну через утопічну призму, нажаль ми не Спарта.

Байдужих реально багато, дуже багато, той хто не згоден, може просто вийти зі своєї зони комфорту та спробувати поспілкуватися з іншими людьми, більшість навіть не знають хто такий Да Вінчі, Моджахед, Грєнка, де проходить лінія фронту і які території окуповані.

Ці байдужі - левова частина робочого класу, а країна в нас реально величезна, її треба забезпечувати та виправляти демографічну проблему.
У цих байдужих так чи інакше будуть народжуватися діти, які завдяки правильній пропаганді в школі, будуть розуміти де добро де зло, а у разі потреби візьмуть зброю і підуть захищати Батьківщину.

Посилаючись на ваші слова, роблю висновок, що 90% депутатів не мають права бути громадянами, більше того, вони мають бути в катівнях, замість хлопців, які пішли захищати свою країну.
13.04.202515:27
Кожна трагедія, як ця в Сумах — знову перетворює соцмережі на суцільний потік болю. І це зрозуміло. Нас болить. Нас рве. Ми — живі. Ми — свої.

Але питання одне: чому українців так сильно об’єднує біль, а не військо? Чому єдність зʼявляється тоді, коли вже сталося найстрашніше?

Потреби війська є щодня. Не тільки в день трагедії. Не тільки коли щось “гучне” трапилось. Ми щодня тримаємо лінію, щодня просимо про допомогу, щодня працюємо на знос. А у відповідь часто — мовчання. Бо, мовляв, “немає гучного інфоприводу”.

Емоційні маніпуляції болем не працюють. І не повинні бути єдиним тригером до дії.

Нам потрібна культура щоденної підтримки війська. Як звичка. Як внутрішній обов’язок. Як цінність.

І найкраще, що може зробити кожен — почати з себе. Не чекати нового жаху, щоб нагадати собі, в якій реальності ми живемо. А просто — підтримувати. Донатити. Поширювати. Працювати. Діяти.

Військо — це не хтось окремо. Це ми з вами. І перемога — теж спільна.
Я оце люблю.
Мені подобається їздити та навчатись.
Не хочу бути одноканальним.
Я хочу розуміти,що і як воно. Як влучати в ціль стоячи, з коліна,лежачи. Я хочу бути прикладом для своїх дітей.
Багатогранність- ось чого я хочу.
Я просто хочу бути, от і все…
Log in to unlock more functionality.