Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

View

Николаевский Ванёк

View

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

View

Труха⚡️Україна

View

Николаевский Ванёк

View

Щось на літературному

Літературний блог☕😘
Tik Tok: rhae.tae
Rork: VESSA
Раз у місяць проводимо книжковий клуб ❤️
Реєстрація на книжковий клуб травня ⬇️
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd-Mwj5VbpAl_eNLsPk0Ka1vaLrecj4foz63j4oNKyMy4o1kg/viewform

TGlist rating

TypePublic

Verification

Not verified

Trust

Not trusted

LocationУкраїна

LanguageOther

Channel creation dateOct 16, 2024

Added to TGlist

Feb 02, 2025

I own this channel

History of changes

Linked chat

ЩН

Statistic of Telegram Channel Щось на літературному

More details

Subscribers

2 679

24 hours

30.1%Week

90.3%Month

993.8%

Citation index

0

Mentions0Shares on channels0Mentions on channels0

Average views per post

564

12 hours604

3.8%24 hours5640%48 hours7790%

Engagement rate (ER)

9.57%

Reposts7Comments0Reactions47

Engagement rate by reach (ERR)

21.08%

24 hours0%Week

3.45%Month

3.26%

Average views per ad post

0

1 hour00%1 – 4 hours00%4 - 24 hours00%

More details

Connect our bot to the channel to find out the gender distribution of this channel's audience.

Total posts in 24 hours

4

Dynamic

Latest posts in group "Щось на літературному"

All posts

06.05.202512:54

Неймовірний Гео Шкурупій💘

*із збірки Гео Шкурупія "Психетози: вітрина третя", 1922 рік.

06.05.202507:57

💔🕯️

Reposted from:

📚 Непозбувний книгочитун

06.05.202507:57

Помер письменник Валерій Шевчук (

06.05.202504:33

6 травня 1910 року відійшов у вічність видатний український письменник, літературознавець, фольклорист та мовознавець Борис Грінченко🕯️

05.05.202520:07

"Писав він ночами при світлі нафтової лампи, яка часто псувалася, куріла й смерділа. Ми з дітьми спали на підлозі: літом було дуже гаряче й кусали комарі, що особливо летіли на вогонь. Я прокидалася й сварила Миколу, що не гасить світла, але він не бачив мене й не слухав, що я говорила: писав і писав. І так, може, писав би до самого ранку, якби нафта не вигорала, і це змушувало його іти спати. Спав якісь дві години, а тоді зривався й ішов до роботи.
Одного разу він, пропрацювавши так до ранку, втомився, а, може, пожалів нас, бо комарі дуже кусалися, і пішов спати, залишивши на столі рукопис. Уранці, прибираючи рукопис, я почала його читати і так захопилася, що не могла відірватися. Це була його перша п'єса «97» з часів голоду в Україні у 1921 р.
Так ось що він пише! А я думала, що це було щось для Наросвіти... Я нічого не сказала Миколі про те, що читала п'єсу, але з того часу ретельно чистила лампу і наливала нафти стільки, щоб вона могла горіти до ранку."

* зі "Спогадів про Миколу Куліша" Антоніни Куліш

05.05.202516:39

ВОЛОДИМИР СОСЮРА

"ЛЮБЛЮ Я МОРЕ В ШУМНИЙ ЧАС ПРИБОЮ"

Люблю я море в шумний час прибою,
коли воно за валом вал жене.
Але ще дужче в чарах супокою
люблю я море мрійне і ясне.

Люблю тебе, коли ти балаклива,
як не любив я так іще раніш.
Але ще дужче, мавко пустотлива,
люблю тебе тоді, як ти мовчиш…

1931 рік

05.05.202507:05

5 травня 1907 року в Чернівцях народилася письменниця Ірина Вільде (справжнє ім'я - Дарина Макогон) 🥳

"І все ж таки людині найважче бути... людиною!" - "Окрушини"

Свій псевдонім вона обрала невипадково — «Вільде» з німецької означає «дика».

"Треба нам, письменникам, творити так, щоб і недруги вивчали нашу мову, аби читати нас в оригіналі." - "Окрушини"

Вершиною її творчості став роман у двох томах "Сестри Річинські". Вона почала роботу над ним у 1936-1937 роках і фактично писала його ціле життя (близько 25 років).
У 1965 році за "Сестер Річинських" Ірину Вільде нагородили Шевченківською премією. Вона стала першої жінкою-лауреаткою цієї премії.

"А народ один, і то з кожним роком бідніший, - як же бути? Що буде, коли та шкапа народ, на якій кожен хоче поїздити верхи, не витримає і простягне ноги?
Витримає!
Господь, крім талантів, наділив наш народ ще й великою терпеливістю. Бідкається і нарікає на важкі часи не сам народ, а ті, що їздять на його спині." - "Сестри Річинські"

05.05.202505:16

5 травня 1900 року народився письменник, поет, журналіст, один з ідеологів українського націоналізму, лікар та фітотерапевт Юрій Липа 🥳

"Ми — нація, сузір'я мільйонів, ми — серце воль, ми — буйна кузня сили."

Він був редактором газети «Вісник Одеси» та журналу «Нова думка». В Одесі став співзасновником видавництва «Народний стяг».
Разом з Євгеном Маланюком у Варшаві в 1929 році став співзасновником літературної групи «Танк», а в 1933 році – «Варяг». Його творча спадщина налічує понад 360 творів.
Влітку 1943 року з родиною повернувся в Україну, а з липня 1944 року став інструктором 1-ї старшинської школи УПА.
19 серпня 1944 року до будинку, де жив Юрій з родиною, під’їхали двоє радянських офіцерів і двоє рядових та забрали Юрія. Вони попросили, щоб “пан доктор” поїхав з ними і надав "медичну допомогу". Дві наступні доби його шукала дружина і лише на світанку 22 серпня 1944 року за 4 км від дому знайшли закатоване тіло Юрія Липи. 🕯️

04.05.202513:56

МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО

"СЕРЦЕ РВЕТЬСЯ…"

Лягає сум і серце б’ється,
Згадаю як літа старі.
Пусти — і зразу понесеться,
Куди — не знаю, а мерщій
В глибоке небо серце рветься,
В широкий молиться простір.

10. XI. 1910. Київ

*На фото Михайль Семенко у 1913 році

04.05.202511:27

Спогади Юрія Смолича про Павла Тичину:

"Тихішої, привітнішої, скромнішої й соромливішої людини, як Павло Григорович, мабуть, не тільки в літературі, але й на світі не було. І, певна річ, Павло Григорович ніколи не лаявся, ніколи не вимовив жодного брутального слова. Але одного разу він вилаявся матерно – це коли, ліквідуючи Вапліте, Хвиля закинув нам, ваплітовцям, що твори наші з «подвійним дном» і ми приховані націоналісти."

*"Мозаїка. З тих років (курйози)"

03.05.202514:25

МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО

"МОРЕ"

Я сьогодні був коло моря
Купався й почуваю що прохолонув.
От не хватало ще горя –
А чому ж здорові Цехмистрюк і Рибаков?

Година була безнадійно похмура.
Вітер з Японії, море брикалось бурун’ами.
Чомусь уявлялось, як розбивають мури
І подобалось, як море кепкувало над нами.

Ходили ходили втрьох по жовтому шосе –
Скільки тут каміння і яка розкішна зелен’а!
Музики так багато як в поезіях de Musset
І подихів і шепотів і бентежного вина.

А тепер я мерзну, мене морозить.
Я накинув шинелю, над апаратом ніч.
Будуть снитися скелі та дикі кози
А може курені, Січ.

9. VI. 1916. Владивосток

02.05.202518:53

Микола Хвильовий у спогадах Юрія Смолича:

"Був надзвичайно вправним на ковзанах. Ми з ним і з Сашком Копиленком не раз разом ходили на каток. Власне, то був перший справжній фігурист, якого я побачив (тепер їх хто й зна
скільки і влаштовуються величезні змагання та олімпіади фігурного катання, а тоді цього не було): Григорович виробляв на
ковзанах чорті що"

*"Мозаїка. З тих років (курйози)"

02.05.202518:15

"Любив Майк і похизуватися. Один час носив вуса, а бороду голив.Так сфотографувався і після того вуса зголив. Але, зголивши вуса, почав відрощувати бороду («фламандську»: вуса голені, борода росте). Потім зголив і бороду – ходив завжди начисто виголений.
Так ми його сфотографували й умістили поміж наших «хохм» в «УЖі»: борода голена – вуса ростуть; вуса зголені – борода росте; і нормально.
Одержував листи від закоханих дівчат: одні закохуватись в Майка з вусами без бороди, інші – з бородою без вус, ще інші – в нормального.
Оце насправді, –сказав Майк і відповів на закоханість дівчини: сам закохався."

-уривок з спогадів "Мозаїка. З тих років (курйози)" Юрія Смолича

02.05.202509:56

ВОЛОДИМИР СОСЮРА

"ЛЮБЛЮ"

Я люблю тебе, друже, за те,
Що в очах твоїх море синіє,
Що в очах твоїх сонце цвіте,
Мою душу і пестить і гріє.

За волосся твоє золоте,
За чоло молоде і відкрите,
Я люблю тебе, друже, за те,
Що не можу тебе не любити...

01.05.202514:02

Запрошуємо взяти участь в нашому книжковому клубі💙💛

Книгою на наступний літературний клуб ми обрали "Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію" "чудомайстра" Майка Йогансена 🥳

📌Online: Google Meet
🗓️ Дата: 3 червня 2025 рік
⌚ Час: 19:30
⏳Тривалість: 60 хв.

📍Як узяти участь?
Заповнюйте Google Forms та в день проведення літературного клубу ми відправимо вам посилання на конференцію в Google Meet ⬇️
Форма для реєстрації

На нашому книжковому клубі можна:
✨ Поділитися враженнями від прочитаного
👫 Знайти нових друзів та однодумців

НЕ МОЖНА:
❌Дискримінувати та ображати учасників

МОЖНА:
✔️ Не дочитувати книгу
✔️ Прийти просто послухати або поговорити

До зустрічі на обговоренні! 👋

All posts

Nothing found 😢

More details

Records

06.05.202523:59

2.7KSubscribers

07.01.202523:59

0Citation index

12.03.202520:17

707Average views per post

07.05.202502:15

0Average views per ad post

06.02.202517:57

20.73%ER

05.02.202523:59

29.33%ERR

Growth

More details

Subscribers

Citation index

Avg views per post

Avg views per ad post

ERR

More details

Popular posts Щось на літературному

All posts

08.04.202504:39

8 квітня 1903 року народився український поет та прозаїк Борис Тенета 🥳🥳🥳

06.05.202504:33

02.05.202518:53

Микола Хвильовий у спогадах Юрія Смолича:

"Був надзвичайно вправним на ковзанах. Ми з ним і з Сашком Копиленком не раз разом ходили на каток. Власне, то був перший справжній фігурист, якого я побачив (тепер їх хто й зна
скільки і влаштовуються величезні змагання та олімпіади фігурного катання, а тоді цього не було): Григорович виробляв на
ковзанах чорті що"

*"Мозаїка. З тих років (курйози)"

04.05.202513:56

03.05.202514:25

05.05.202520:07

01.05.202508:41

МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО

"Я І ТИ"

Два дні ми були вмісці —
я і ти.
Пестило море, далеке місто,
сонце і білі цвіти.

Почувались на незалюдненім острові —
я і ти.
Здавалось муки — захвату гострого
не можу знести.

Між гір бігали щасливими дикунами —
я і ти.
Сонце, безжурність, блиски над нами,
сміх золотий.

А ввечері — ми европейці в шумному місті,
на грудях — білі цвіти.
Серед ілюмінації — сонечні, ясні ми вмісці
я і ти.

19 — IV. 917. Владівосток.

04.05.202511:27

Спогади Юрія Смолича про Павла Тичину:

"Тихішої, привітнішої, скромнішої й соромливішої людини, як Павло Григорович, мабуть, не тільки в літературі, але й на світі не було. І, певна річ, Павло Григорович ніколи не лаявся, ніколи не вимовив жодного брутального слова. Але одного разу він вилаявся матерно – це коли, ліквідуючи Вапліте, Хвиля закинув нам, ваплітовцям, що твори наші з «подвійним дном» і ми приховані націоналісти."

*"Мозаїка. З тих років (курйози)"

02.05.202509:56

28.04.202512:26

ПАВЛО ТИЧИНА

"ЧИТАЮ ДУШІ ВАШІ, НАЧЕ КНИГИ, Я..."

Читаю душі ваші, наче книги, я
І сам цвіту — ридаю, як роса…
Ах, на землі одна, одна релігія —

Страждань краса.

Ви ніжно-стомлені,— троянди зломлені:
Ой, не цвісти вам знову, не цвісти.
Кричать ножі, серцями в серце встромлені:

Зглянись хоч Ти!

Ріка біжить, хлюпоче, грається.
На ній линяють весни, мов убір…
Ви плачете. Вам серце розривається:

Людина — звір.

О, не тривожтесь так, мої улюблені:
Людина — звір, в вас чия ж любов?
Ви всі — до храмів храму стежки згублені

1915 рік

Reposted from:

📚 Непозбувний книгочитун

06.05.202507:57

Помер письменник Валерій Шевчук (

06.05.202512:54

Неймовірний Гео Шкурупій💘

*із збірки Гео Шкурупія "Психетози: вітрина третя", 1922 рік.

05.05.202516:39

30.04.202504:14

ВОЛОДИМИР СОСЮРА

"ЧИ ЗНАЄШ ТИ СВІТАННЯ В ПОЛІ..."

Чи знаєш ти світання в полі
або в задуманих садах,
коли од щастя мимоволі
сіяють сльози на очах?

Щебечуть птиці, вітер лине,
немов дитинства дальні дні,
і кожна квітка і стеблина
до тебе тягнуться в півсні.

А ти ідеш. На небокраї
яка краса огнів сія!
Й разом з природою співає
душа закохана твоя.

І тільки серце б’ється дуже.
Здається, так би вічно йшов…
Якщо ти знаєш це, мій друже, —
ти знаєш, що таке любов.

1931 рік

01.05.202512:27

Остап Вишня про футуристів:

"Футуристи походять від слова латинського futurum, тобто майбутній. Отже, це, власне, ще не є справжні письменники. Це письменники майбутні. Ще колись писатимуть, а тепер вони тільки бавляться, граються, вчаться на письменників і лаються.
А взагалі народ вони всі симпатичний і мали в Києві свою газету, а в Москві тов. Троцького, який сказав:
— Хай чим хоче та дитина бавиться, аби тільки не плакала! Не займайте, може, з їх що й буде путнє.
Рядок у футуристів безформений якийсь, бо, кажу ж, вони не насправжки ще пишуть, а дряпають."

*уривок з усмішки Остапа Вишні "Письменники", 1927 рік.

Щось на літературному