Щось на літературному
08.04.202504:39
8 квітня 1903 року народився український поет та прозаїк Борис Тенета 🥳🥳🥳
30.03.202504:52
30 березня 1973 року в Канаді помер літературний критик, публіцист, філософ та головний ідеолог українського інтегрального націоналізму Дмитро Донцов 🕯️
29.03.202512:25
Павло Тичина з членами Чернігівського літоб'єднання, 1929р.
28.03.202505:41
28 березня 1933 року у Львові помер письменник Осип Турянський (псевдонім – Іван Думка)🕯️
12.03.202519:08
Запис із щоденника Станіслава Тельнюка від 25.10.1970:
Сосюру колись у Москві Рильський і Ко напоїли й побилися об заклад: чи піде Володимир Миколайович до П. Г. Тичини. Та не просто піде, а й морду наб’є.
Щось там йому наговорили, пішов В. М. Сосюра.
Заходить. П. Г. Тичина ледь не зомлів. Голий прийшов. Однак зробив вигляд, що нічого не помітив. Запрошує сісти. Володимир Миколайович механічно сідає. Починається ввічлива розмова. Десь на 15-тій хвилині В. М. Сосюра кидає погляд собі на коліна, вище – і починає тверезіти. Блідне, просить пробачення, прожогом вилітає з номера і мчить коридором до Рильського – одягатись і бити морду Максиму Тадейовичу.
12.03.202506:35
12 березня 1983 року в Житомирі помер український поет та перекладач Борис Тен🕯️
7 серпня 1929 р. був заарештований, а 4 лютого 1930 р. засуджений до 10 років ув’язнення у таборах. Відбував покарання на Далекому Сході у м. Владивосток. У таборі – він за розпорядженням адміністрації створив хор із в’язнів та опікувався ним.
У 1936–1937 рр. завідував літературною частиною Третього пересувного київського театру, у 1937–1941 рр. як «небажана в Україні особа» жив на території росії. У 1941р. був мобілізований та згодом потрапив у німецький полон, з якого звільнений у 1945 р. У 1945 р. повернувся до Житомира, де проживав до кінця життя.
Упродовж 31 року працював над перекладами «Одісеї» (1963) та «Іліади» (1977) Гомера. У 1970 р. вийшла друком збірка його оригінальних сонетів «Зоряні сади». Були також опубліковані його праці з теорії перекладу «Нотатки про ритміку гекзаметра» (1967), «Біля кастальських джерел» (1968), «Називаймо, як зве народ» (1974)...
7 серпня 1929 р. був заарештований, а 4 лютого 1930 р. засуджений до 10 років ув’язнення у таборах. Відбував покарання на Далекому Сході у м. Владивосток. У таборі – він за розпорядженням адміністрації створив хор із в’язнів та опікувався ним.
У 1936–1937 рр. завідував літературною частиною Третього пересувного київського театру, у 1937–1941 рр. як «небажана в Україні особа» жив на території росії. У 1941р. був мобілізований та згодом потрапив у німецький полон, з якого звільнений у 1945 р. У 1945 р. повернувся до Житомира, де проживав до кінця життя.
Упродовж 31 року працював над перекладами «Одісеї» (1963) та «Іліади» (1977) Гомера. У 1970 р. вийшла друком збірка його оригінальних сонетів «Зоряні сади». Були також опубліковані його праці з теорії перекладу «Нотатки про ритміку гекзаметра» (1967), «Біля кастальських джерел» (1968), «Називаймо, як зве народ» (1974)...
06.04.202515:18
МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО
"ЧЕКАННЯ"
Пройшло 5 веселих трамваїв.
Вас нема.
Ах, як зимно на розі чекати в маї,
Коли в серці пустка німа.
Вийшла панна — на Вас не схожа цілком,
В атмосфері конвалій.
І довго-довго я стежив зором
за блискучим каблучком,
І мене мрії заколихали.
"ЧЕКАННЯ"
Пройшло 5 веселих трамваїв.
Вас нема.
Ах, як зимно на розі чекати в маї,
Коли в серці пустка німа.
Вийшла панна — на Вас не схожа цілком,
В атмосфері конвалій.
І довго-довго я стежив зором
за блискучим каблучком,
І мене мрії заколихали.
29.03.202519:36
ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ
РОМАНТИКА МОРЯ
I
Над морем летіла хмара,
І крапля упала в море…
О море, простий товариші
Ой крапля, яка ти скора!
Засмаглі твої плечі,
Аж колють — твердії груди!
Кажу я — усе не до речі…
Люблю, та чи знаю, що буде?
Про що ти, краплино, мариш,
Коли пролітаєш над морем?
О море, простий товариш!
Ой серце, яке ти скоре!
II
Хлюпнуло море з розгону на мокре каміння,
піна осіла на беріг валочком білявим.
Соннеє сонце купалось, не тонучи в морі,
десь не вгасали веселого дня переливи.
Поруч лежали з тобою на теплім піскові;
з обрію нам випливав корабель біловерхий.
Знаєш? Згадала, що ми тоді говорили?
День перестроював лютню дзвінкую на вечір.
*На фото Юрій Яновський з дружиною Тамарою Жевченко
РОМАНТИКА МОРЯ
I
Над морем летіла хмара,
І крапля упала в море…
О море, простий товариші
Ой крапля, яка ти скора!
Засмаглі твої плечі,
Аж колють — твердії груди!
Кажу я — усе не до речі…
Люблю, та чи знаю, що буде?
Про що ти, краплино, мариш,
Коли пролітаєш над морем?
О море, простий товариш!
Ой серце, яке ти скоре!
II
Не заздри рокам, вони, як ми, проходять мимо, щоб ніколи не вернутись
Хлюпнуло море з розгону на мокре каміння,
піна осіла на беріг валочком білявим.
Соннеє сонце купалось, не тонучи в морі,
десь не вгасали веселого дня переливи.
Поруч лежали з тобою на теплім піскові;
з обрію нам випливав корабель біловерхий.
Знаєш? Згадала, що ми тоді говорили?
День перестроював лютню дзвінкую на вечір.
*На фото Юрій Яновський з дружиною Тамарою Жевченко
29.03.202512:22
Павло Тичина вдома з дружиною Лідією Папарук, 22 січня 1961 рік.
27.03.202516:50
Залишу тут ще рукопис цього вірша Євгена Плужника. В нього був такий охайний почерк 🤩
12.03.202518:09
ВАЛЕР'ЯН ПОЛІЩУК
"ФУТУРЙОЗИ"
Фу ти, ну ти,
Ну й панфути,
Як напишуть,
Не встругнути.
Як загрузнуть,
Не зіпхнути —
Ну куди вам, шалапути,
До майбуття підстрибнути?
От панфути,
Ну й панфути —
Підійти й колінком пхнути.
1923 рік
"ФУТУРЙОЗИ"
Фу ти, ну ти,
Ну й панфути,
Як напишуть,
Не встругнути.
Як загрузнуть,
Не зіпхнути —
Ну куди вам, шалапути,
До майбуття підстрибнути?
От панфути,
Ну й панфути —
Підійти й колінком пхнути.
1923 рік
11.03.202519:19
"— Славко! — вхопився Микола за мене.
— Давай зараз візьмемо таксі, та й гайнемо в Черкаси! Вася Симон помирає!.. Ой, Господи, Вася помирає!.. Ну, чого ти стоїш, як той стовп?!
А що мені було робити?!
Тим більше, що Василь лежав уже в лікарні, в ізольованому боксі, і туди б нас не допустили!
Микола бігав по Спілці, плакав, вигукував, а ми нічим не могли його заспокоїти, а ми почувалися винними, ніби од нас залежало: чи житиме Василь, чи помре…
Вася Діденко якось намагався заспокоїти Миколу. Не знаю, що він йому сказав, але Сом, затуливши обличчя руками, пішов — повільно, хитаючись (зовсім не по-сомівськи!), на вулицю…
А потім настав і той день, коли ми довідалися, що Василя вже немає… Ми чекали на той чорний день, — та все одно прийшов він раптом…"
- Станіслав Тельнюк “Лицар поезії. Слово про Василя Симоненка”
05.04.202504:38
5 квітня 1900 року народилася дружина Павла Тичини - Лідія Папарук. Як називав її Павло Григорович - "Кохана, люба, і дружина, й друг".
-із листа Павла Тичини до Лідії Папарук, 1925 р.
"У гіркі хвилини мої — світлий образ Лідусин! Він завше мені світить — мій образ Лідусин. Він завше мене гріє — мій світлий образ Лідусин! Моє дороге, рідне моє! До Вашої чистої душі я посилаю ці рядки, які вродились на нечистому подвір’ї."
-із листа Павла Тичини до Лідії Папарук, 1925 р.
29.03.202519:27
ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ
ПРИСВЯТА
Високо в небі соколи літали,
Далеко в море гості випливали,
І парус — парус — парус доганяв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Веселий день любови кочової!
На палубі вино і брязкіт зброї!
І плюскіт хвиль, неначе крик коня.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Любовна міць на палубі рухливій,
На кораблі, що йде, мов білий привид,
Й зорю на щоглу, як ліхтар, підняв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
*На фото Юрій Яновський на березі Чорного моря, 1933 рік.
ПРИСВЯТА
Високо в небі соколи літали,
Далеко в море гості випливали,
І парус — парус — парус доганяв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Веселий день любови кочової!
На палубі вино і брязкіт зброї!
І плюскіт хвиль, неначе крик коня.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Любовна міць на палубі рухливій,
На кораблі, що йде, мов білий привид,
Й зорю на щоглу, як ліхтар, підняв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
*На фото Юрій Яновський на березі Чорного моря, 1933 рік.
29.03.202512:20
Павло Тичина на уроці в одній із київських шкіл, 1945 р.
27.03.202516:32
ЄВГЕН ПЛУЖНИК
"ЩО МЕНШЕ СЛІВ, ТО ВИСЛОВИТИСЬ ЛЕГШЕ..."
Що менше слів, то висловитись легше.
Горни, поете, їх замети цілі!
Гасай у колесі своєму, векше…
Ах, марний біг! Ах, марний труд без цілі!
Що висловиш? Чужої голови
Про людське серце домисли готові?
Сум світовий
В маштабі повітовім?
Твори!
Твори!
"ЩО МЕНШЕ СЛІВ, ТО ВИСЛОВИТИСЬ ЛЕГШЕ..."
Що менше слів, то висловитись легше.
Горни, поете, їх замети цілі!
Гасай у колесі своєму, векше…
Ах, марний біг! Ах, марний труд без цілі!
Що висловиш? Чужої голови
Про людське серце домисли готові?
Сум світовий
В маштабі повітовім?
Твори!
Твори!
12.03.202515:06
Сергій Параджанов та Ів Сен-Лоран
Їх познайомив Василь Катанян на виставкі Ів Сен-Лорана у 1987 році в санкт-петербурзі. Існує дві версії - за однією, Ів Сен-Лоран не мав ані найменшого уявлення про те, хто такий Параджанов, за іншою — вражений красою костюмів фільму "Колір граната", побаченого в Парижі, сам попросив Параджанова намалювати для нього два ескізи. Параджанов за одну ніч намалював для нього цілий альбом, який зараз зберігається в Музеї Ів Сен Лорана в Парижі.
Їх познайомив Василь Катанян на виставкі Ів Сен-Лорана у 1987 році в санкт-петербурзі. Існує дві версії - за однією, Ів Сен-Лоран не мав ані найменшого уявлення про те, хто такий Параджанов, за іншою — вражений красою костюмів фільму "Колір граната", побаченого в Парижі, сам попросив Параджанова намалювати для нього два ескізи. Параджанов за одну ніч намалював для нього цілий альбом, який зараз зберігається в Музеї Ів Сен Лорана в Парижі.
11.03.202515:14
МАЙК ЙОГАНСЕН
"СПІЛКА"
Я – це ти,
Мої засмаглі пальці
Висікли для тебе чорний вугіль.
Ти – це я.
Ти вчора вранці
Виорав для мене чорну смугу.
Я – це ти.
Я руки простягаю,
Наші руки сходяться в імлі.
Ти – це я.
І нам немає краю,
ні числа, ні часу на землі.
1927
"СПІЛКА"
Я – це ти,
Мої засмаглі пальці
Висікли для тебе чорний вугіль.
Ти – це я.
Ти вчора вранці
Виорав для мене чорну смугу.
Я – це ти.
Я руки простягаю,
Наші руки сходяться в імлі.
Ти – це я.
І нам немає краю,
ні числа, ні часу на землі.
1927
30.03.202511:18
МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО
"ЛАСТІВКА"
Я давно-давно не бачив ластівки
Давно не бачив цієї простої еластичної пташки
Ви подумайте — пройшли роки роки
Як не бачив я ластівки.
13. XI. 1916. Владивосток
"ЛАСТІВКА"
Я давно-давно не бачив ластівки
Давно не бачив цієї простої еластичної пташки
Ви подумайте — пройшли роки роки
Як не бачив я ластівки.
13. XI. 1916. Владивосток
29.03.202512:35
Павло Тичина під час недільника з відбудови та ремонту шкіл, Житомирська область, червень 1946 рік.
28.03.202518:48
ВАСИЛЬ СТУС
"МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ЖИВУ НЕ Я..."
Мені здається, що живу не я,
а інший хтось живе за мене в світі
в моїй подобі.
Ні очей, ні вух,
ні рук, ні ніг, ні рота. Очужілий
в своєму тілі. І, кавалок болю,
І, самозамкнений, у тьмущій тьмі завис.
Ти, народившись, виголів лишень,
а не приріс до тіла. Не дійшов
своєї плоті. Тільки перехожий
межисвітів, ворушишся на споді
чужого існування.
Сто ночей
попереду і сто ночей позаду,
а межі ними — лялечка німа:
розпечена, аж біла з самоболю,
як цятка пекла, лаконічний крик
усесвіту, маленький шротик сонця,
зчужілий і заблуканий у тілі.
Ти ждеш іще народження для себе,
а смерть ввійшла у тебе вже давно.
"МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ЖИВУ НЕ Я..."
Мені здається, що живу не я,
а інший хтось живе за мене в світі
в моїй подобі.
Ні очей, ні вух,
ні рук, ні ніг, ні рота. Очужілий
в своєму тілі. І, кавалок болю,
І, самозамкнений, у тьмущій тьмі завис.
Ти, народившись, виголів лишень,
а не приріс до тіла. Не дійшов
своєї плоті. Тільки перехожий
межисвітів, ворушишся на споді
чужого існування.
Сто ночей
попереду і сто ночей позаду,
а межі ними — лялечка німа:
розпечена, аж біла з самоболю,
як цятка пекла, лаконічний крик
усесвіту, маленький шротик сонця,
зчужілий і заблуканий у тілі.
Ти ждеш іще народження для себе,
а смерть ввійшла у тебе вже давно.
16.03.202505:58
Христина Алчевська з Ольгою Кобилянською у Бад-Наугаймі, 1908 рік.
"Твори Кобилянської були причиною мого з'україзування. Вслід за ними я вже все читала «запоєм»"-Христина Алчевська
Reposted from:
Історія України
12.03.202512:04
Лариса Косач (Леся Українка) над Середземним морем у Сан Ремо (Італія), веснa 1902 рік ❤️
11.03.202505:44
11 березня 1888 року народився письменник-гуморист Василь Чечвянський 🥳
Shown 1 - 24 of 50
Log in to unlock more functionality.