Роуглайки — це ігри-сервіси в мініатюрі
Дійсно якісні представники цього жанру проходять багаторічний шлях створення, найчастіше проводячи суттєвий час у ранньому доступі, під час якого розробники можуть відштовхуватися від думок гравців та покращувати слабші аспекти гри перед фінальним релізом.
Певну міру їх успіху також грає пост-релізна платна або ж безкоштовна підтримка, яка за допомогою відносно невеликих зусиль дозволяє підтримувати рівень продажів, та шляхом банального обростання м’ясом приваблюти увагу нової аудиторії, яка обливається потом в очікуванні потонути в морі _контенту_, який може запропонувати гра.
Ігри-сервіси — це проекти, які можуть у довгостроковій перспективі тримати на плаву цілу студію. Саме тому розглядаючи роуглайки з такої перспективи ми не беремо під увагу Returnal від Sony чи Deathloop від Microsoft, які чисто фізично не можуть виконувати роль «годувальника сім’ї», через свій початковий бюджет, штат розробників, а також час та підхід до створення цих ігор.
Дійсно легендарні роуглайки, в дусі The Binding of Isaac, Dead Cells чи Slay the Spire виходять від малих незалежних інді-студій, доля яких повністю залежить від успіху їх творіння.
Через бюджетні обмеження ці команди не можуть одразу випустити готову гру з повністю реалізованими амбіціями, але ці ж бюджетні обмеження грають їм на користь, адже вони надають розробникам можливість покращити свій тайтл та оминути шлях No Man’s Sky чи Cyberpunk 2077, яким знадобилося багато років, щоб виправити переважно негативну репутацію.
Роуглайки — це тонкий та специфічний жанр, в якому гравець може до нескінченності переживати один і той самий геймплейний цикл, і щоб довести його до стану максимальної бездоганності, таким проектам просто необхідна командна співпраця геймерів та творців, які своїми відгуками будуть направляти останніх у правильному керунку. Добровільний дармовий плейтестинг коштом духовного співавторства — він-він ситуація для обох сторін.
