Йон зі Скеліґґе «Творчі Нариси»
29.04.202517:16
Тіні забутих предків
З 29 травня в кінотеатрах України, знову можна побачити наймістичніший твір нашого кіноматографу - «Тіні Забутих Предків».
На вас чекає:
Трагічна історія кохання, приправлена містикою, мороком та диханням Карпат - ця повість знята за мотивами оповідання легендарного Михайла Коцюбинського.
Прошу відвідати кінотеатри(якщо є змога та бажання) щоб підтримати наше й отримати ту незабутню насолоду від геніального творіння!
З 29 травня в кінотеатрах України, знову можна побачити наймістичніший твір нашого кіноматографу - «Тіні Забутих Предків».
На вас чекає:
Трагічна історія кохання, приправлена містикою, мороком та диханням Карпат - ця повість знята за мотивами оповідання легендарного Михайла Коцюбинського.
Прошу відвідати кінотеатри(якщо є змога та бажання) щоб підтримати наше й отримати ту незабутню насолоду від геніального творіння!
02.04.202509:33
🫤"Сніданок чемпіона"🤨
Ви там чим снідали?
Ви там чим снідали?
26.03.202516:58
Доброго всім вечора🌙
Доки ви ще не вдома (а може й вдома, хто його знає), доки ще не дивитеся вечірній фільм (хоча може вже й дивитеся), хочу вам розповісти про такий собі міні-анонсик: я збираюся писати тексти. Із віршами беру паузу в активному написані й віддаюся творчому потоку. В основі всього зараз зараз стоїть завершити збірку.
Так от, тексти, вірніше корткі оповідання, які будуть публікуватися у відкритий доступ на цей канал. Мета проста - я тренуюся й працюю, ви читаєте, критикуєте та спілкуєтеся (зі мною чи то між собою) про прочитане.
Публікації будуть здійснюватися розділами, щоб не влаштовувати тут лонгріди!
Планую оформляти це дійство раз у два дні, о 20:00, коли ви сидите вдомця під пледом, п'єте гарячий чай із медом.
Ось такі справи.
Перша історія буде - 28.03.25 о 20:00.
Тож, до зустрічі 🫡
Доки ви ще не вдома (а може й вдома, хто його знає), доки ще не дивитеся вечірній фільм (хоча може вже й дивитеся), хочу вам розповісти про такий собі міні-анонсик: я збираюся писати тексти. Із віршами беру паузу в активному написані й віддаюся творчому потоку. В основі всього зараз зараз стоїть завершити збірку.
Так от, тексти, вірніше корткі оповідання, які будуть публікуватися у відкритий доступ на цей канал. Мета проста - я тренуюся й працюю, ви читаєте, критикуєте та спілкуєтеся (зі мною чи то між собою) про прочитане.
Публікації будуть здійснюватися розділами, щоб не влаштовувати тут лонгріди!
Планую оформляти це дійство раз у два дні, о 20:00, коли ви сидите вдомця під пледом, п'єте гарячий чай із медом.
Ось такі справи.
Перша історія буде - 28.03.25 о 20:00.
Тож, до зустрічі 🫡
25.03.202511:14
Прямо зараз читаю - "Діви" Алекса Майклідіса, й трапився дуже гарний вірш, хочу щоб й ви його бачили.
02.04.202523:55
Нас чекає нова адаптація однойменної повісті, - «Якщо кров тече», - Стівена Кінга.
Що важливо так це те, що режисером стрічки виступить Майк Фленаґан("Привиди Будинку на Погорбі", "Падіння дому Ашерів", "Опівнічна месса", - серіали. Фільми - "Окулус", "Доктор Сон" Увіджа та інші.) дуже талановитий та вмілий майстер горору в кінематографі!
Ну й підібрані актори внушають впевненість, що гра буде на високому рівні, а отже це як мінімум ще один плюс в скарбничку творіння!
Чекаю із нетерпінням 😈
Що важливо так це те, що режисером стрічки виступить Майк Фленаґан("Привиди Будинку на Погорбі", "Падіння дому Ашерів", "Опівнічна месса", - серіали. Фільми - "Окулус", "Доктор Сон" Увіджа та інші.) дуже талановитий та вмілий майстер горору в кінематографі!
Ну й підібрані актори внушають впевненість, що гра буде на високому рівні, а отже це як мінімум ще один плюс в скарбничку творіння!
Чекаю із нетерпінням 😈
01.04.202515:03
Перед початком хочу подякувати Дар'ї Попковій за чудову обкладинку для цієї історії.
Її малюнки наповнені життям, майстерністю та любов'ю до своєї справи.
Роботи магічні🫰
Якщо раптом вам потрібно буде творіння майстрині пензлика, ось тут можна сконтактуватися:
✈️
@Darpopkova
📷 https://www.instagram.com/darrrrr.ina?igsh=M3VhOGE1anNzaTgy
🕊 https://x.com/Darrrrrinaa?t=Qz8fgC7hWqi_W5KApvqZDA&s=09
Отож!
Відкладати фінал першого розділу, що був розбитий на три публікації на ще один день абсолютно не бачу сенсу.
Частина 1
***
Спустившись першим, Ігор одразу дістав із кущів чорний наплічник із логотипом “Umbro”, що там чекав на нього. За ним одразу послідував я. Крутнувся на місці й озирнувся навкруги. Погляд вперся в брата, який тільки -но вийшов із подвір'я роззираючись по сторонах. Перебуваючи на низькому старті, ми вже майже вирушили. Я прудко скинув руку на плече Ігоря, інерція потягнула його донизу, він гепнувся дупою об землю, після одразу кинув на мене обурений, проте й трішки переляканий погляд:
— Стій, мій брат. — тихим голосом промовив йому біля вуха.
Ігор сидячи натягував шию наче якийсь гусак, щоб побачити його. Побачив. Матюкнувся:
— Та бля, — матюк був абсолютно новим для мене.
Малий побачив силуети й голосно крикнув моє імʼя.
— Дімаааа!
— Бля, — повторив я нове слово й сів на дупу біля друга, розуміючи що ріпʼях вже пристав до наших штанів.
Місія була близька до провалу, як ніколи… І, як завжди, все через цього малого.
#ОдногоЛіта1999року
P.S.
ОДНОГО ЛІТА - 1999 РОКУ
Її малюнки наповнені життям, майстерністю та любов'ю до своєї справи.
Роботи магічні🫰
Якщо раптом вам потрібно буде творіння майстрині пензлика, ось тут можна сконтактуватися:
✈️
@Darpopkova
📷 https://www.instagram.com/darrrrr.ina?igsh=M3VhOGE1anNzaTgy
🕊 https://x.com/Darrrrrinaa?t=Qz8fgC7hWqi_W5KApvqZDA&s=09
Отож!
Відкладати фінал першого розділу, що був розбитий на три публікації на ще один день абсолютно не бачу сенсу.
Частина 1
Розділ 1(3)***
Спустившись першим, Ігор одразу дістав із кущів чорний наплічник із логотипом “Umbro”, що там чекав на нього. За ним одразу послідував я. Крутнувся на місці й озирнувся навкруги. Погляд вперся в брата, який тільки -но вийшов із подвір'я роззираючись по сторонах. Перебуваючи на низькому старті, ми вже майже вирушили. Я прудко скинув руку на плече Ігоря, інерція потягнула його донизу, він гепнувся дупою об землю, після одразу кинув на мене обурений, проте й трішки переляканий погляд:
— Стій, мій брат. — тихим голосом промовив йому біля вуха.
Ігор сидячи натягував шию наче якийсь гусак, щоб побачити його. Побачив. Матюкнувся:
— Та бля, — матюк був абсолютно новим для мене.
Малий побачив силуети й голосно крикнув моє імʼя.
— Дімаааа!
— Бля, — повторив я нове слово й сів на дупу біля друга, розуміючи що ріпʼях вже пристав до наших штанів.
Місія була близька до провалу, як ніколи… І, як завжди, все через цього малого.
#ОдногоЛіта1999року
P.S.
Всі хто мають програми для читання, ось вам весь Перший Розділ одним файлом:
ОДНОГО ЛІТА - 1999 РОКУ
26.03.202515:48
"
Ми живемо в час, коли пропущені тобою фільми, серіали, книги, мультфільми чи навіть інформацію, можна наздогнати, знайти подивитися й оцінити.
Так от, я як поціновувачі жанру Горор, буквально нещодавно почав передивлятися старі фільми, “Безсмертну Класику”, в яку ввійшли такі фільми, як:
“Екзорцист”, “Кошмари на вулиці В’язів”, й було ще декілька, але основним я б тут відзначив фільм “Психо”.
Альфред Хічкок та його “Психо” занурює вас в світ, який постійно тисне на вас тим, що за вами слідкують. Переслідування. Ситуативне нагнітання здійснюється з такою силою, що ви реально інколи забуваєте за рівномірне думання. Гра акторів це той рівень, який потрібно було досліджувати й розвивати. Зараз чимало талановитих акторів є, вони розвиваються, але в ті роки, через обмеження, їхня гра була більш самовідданою!
Головний антагоніст своїм виглядом зводить з розуму. Я не знаю, як актор готувався до фільму, проте саме ось так, має виглядати маніяк. Сценарні рішення, які рухають сюжет вперед та розвивають героїв, дали нам відповіді, які в подальшому породжували питання й так ланцюжок тягнувся до самого кінця.
Ті ситуації, той гніт, під яким він знаходився, те, які психологічні важелі тиснуть на нього, автоматично перетворили його на те створіння, яке лякає тільки своїм поглядом та звичайним діалогом.
Фільм не зістарився, якщо оцінювати сценарій, акторську гру, роботу оператора та режисуру. Так, сцени насилля вас трішки розчарують (якщо порівнювати із сучасними фільмами), проте це 1960 рік. Це горор!
Якщо вам ріже очі чорно-біла картинка - не дивіться.
Якщо ви прискіпливо ставитися до старого кіно - не дивіться.
Якщо ви не поціновувач горорів, що ж, не дивіться, але в даному шедеврі змішані такі фарби, що цей фільм не можна віднести до одного жанру й ось так його прожавати.
Проте, якщо ви цінуєте розповідь, сюжет та лоскотання нервів, обов'язково гляньте.
Ну і якщо в цей вечір не було що глянути з дівчиною, хлопцем чи на самоті, прошу вас запастися смаколиками, тому що я вже знайшов фільм для вас 🫡
Психо" Ми живемо в час, коли пропущені тобою фільми, серіали, книги, мультфільми чи навіть інформацію, можна наздогнати, знайти подивитися й оцінити.
Так от, я як поціновувачі жанру Горор, буквально нещодавно почав передивлятися старі фільми, “Безсмертну Класику”, в яку ввійшли такі фільми, як:
“Екзорцист”, “Кошмари на вулиці В’язів”, й було ще декілька, але основним я б тут відзначив фільм “Психо”.
Альфред Хічкок та його “Психо” занурює вас в світ, який постійно тисне на вас тим, що за вами слідкують. Переслідування. Ситуативне нагнітання здійснюється з такою силою, що ви реально інколи забуваєте за рівномірне думання. Гра акторів це той рівень, який потрібно було досліджувати й розвивати. Зараз чимало талановитих акторів є, вони розвиваються, але в ті роки, через обмеження, їхня гра була більш самовідданою!
Головний антагоніст своїм виглядом зводить з розуму. Я не знаю, як актор готувався до фільму, проте саме ось так, має виглядати маніяк. Сценарні рішення, які рухають сюжет вперед та розвивають героїв, дали нам відповіді, які в подальшому породжували питання й так ланцюжок тягнувся до самого кінця.
Ті ситуації, той гніт, під яким він знаходився, те, які психологічні важелі тиснуть на нього, автоматично перетворили його на те створіння, яке лякає тільки своїм поглядом та звичайним діалогом.
Фільм не зістарився, якщо оцінювати сценарій, акторську гру, роботу оператора та режисуру. Так, сцени насилля вас трішки розчарують (якщо порівнювати із сучасними фільмами), проте це 1960 рік. Це горор!
Якщо вам ріже очі чорно-біла картинка - не дивіться.
Якщо ви прискіпливо ставитися до старого кіно - не дивіться.
Якщо ви не поціновувач горорів, що ж, не дивіться, але в даному шедеврі змішані такі фарби, що цей фільм не можна віднести до одного жанру й ось так його прожавати.
Проте, якщо ви цінуєте розповідь, сюжет та лоскотання нервів, обов'язково гляньте.
Ну і якщо в цей вечір не було що глянути з дівчиною, хлопцем чи на самоті, прошу вас запастися смаколиками, тому що я вже знайшов фільм для вас 🫡
Оцінка: 9/10!Рецензія: Обов'язково до перегляду!
24.03.202511:26
Сьогодні зранку розпочав писати оповідання.
Назва: «Дримба Смерті».
Жанр: Горор.
Сетинг: Гуцульщина.
Поки все в чорновому варіанті, але за один захід вийшло написати трішки менше ніж 1000 слів, й це хороший старт.
Якщо знайду відповідний конкурс, то відправлю оповідання на нього, а якщо ні, то викладу його тут для вас, одразу після редагування та правок.
Буде цікаво!
Назва: «Дримба Смерті».
Жанр: Горор.
Сетинг: Гуцульщина.
Поки все в чорновому варіанті, але за один захід вийшло написати трішки менше ніж 1000 слів, й це хороший старт.
Якщо знайду відповідний конкурс, то відправлю оповідання на нього, а якщо ні, то викладу його тут для вас, одразу після редагування та правок.
Буде цікаво!
02.04.202517:34
Dark
Пітьма
Темрява
Три Сезони. Цілих три сезони я напувався серіалом «Пітьма».
Зшивання сюжетних ниточок в єдину картину протягом усього того дійства, що відбувалося на екрані, було ще тим завданням. Не потонути у вирі подій, які били хвилями й ламали структури, які ти собі вибудовував в голові, тому що це не так. Ти думаєш не в тому напрямку. Тут час нелінійний, його неможливо скласти в одну скриньку й сказати: «Ось вам і весь сюжет вашої «Пітьми»».
Це незабутньо.
Шалено карасиво.
Із величезними шарами сенсів.
Й фундаментальною мораллю
…і звичайно любовʼю!
Такі серіали запам'ятаються надовго.
Таких серіалів ще скоро не знімуть.
Якщо потрібен попкорний серіал, чи «фаст-фуд» для мізків, оминайте його десятою дорогою, якщо ви хочете пройти шлях повністю, поринувши в сюжет та загадки. Проникнутися героями та сплетенням їхніх доль - ваша зупинка ось тут, знайомтеся із містом, яке має свою АЕС, де діти ходять в школу, зустрічаються, де дорослі кохаються. Тут всі знайомі та близькі. В маленькому містечку проживає чимало родичів. Твій сусід тобі ближчий, ніж ти думаєш. Те, що ми бачимо, не відповідає тому, що відбувається. Думаю, досить цих беззмістовних речень, ви їх зрозумієте вкінці, а зараз — гарного перегляду!
Пітьма
Темрява
Три Сезони. Цілих три сезони я напувався серіалом «Пітьма».
Зшивання сюжетних ниточок в єдину картину протягом усього того дійства, що відбувалося на екрані, було ще тим завданням. Не потонути у вирі подій, які били хвилями й ламали структури, які ти собі вибудовував в голові, тому що це не так. Ти думаєш не в тому напрямку. Тут час нелінійний, його неможливо скласти в одну скриньку й сказати: «Ось вам і весь сюжет вашої «Пітьми»».
Це незабутньо.
Шалено карасиво.
Із величезними шарами сенсів.
Й фундаментальною мораллю
…і звичайно любовʼю!
Такі серіали запам'ятаються надовго.
Таких серіалів ще скоро не знімуть.
Якщо потрібен попкорний серіал, чи «фаст-фуд» для мізків, оминайте його десятою дорогою, якщо ви хочете пройти шлях повністю, поринувши в сюжет та загадки. Проникнутися героями та сплетенням їхніх доль - ваша зупинка ось тут, знайомтеся із містом, яке має свою АЕС, де діти ходять в школу, зустрічаються, де дорослі кохаються. Тут всі знайомі та близькі. В маленькому містечку проживає чимало родичів. Твій сусід тобі ближчий, ніж ти думаєш. Те, що ми бачимо, не відповідає тому, що відбувається. Думаю, досить цих беззмістовних речень, ви їх зрозумієте вкінці, а зараз — гарного перегляду!
01.04.202506:49
Із Березня тай в Квітень.
Усього одна книга, але зате як стабільно☝️
А у вас там що, як пройшов ваш місяць?
Був читун, чи не читун?
🧐
Усього одна книга, але зате як стабільно☝️
А у вас там що, як пройшов ваш місяць?
Був читун, чи не читун?
🧐
25.03.202520:08
Сьогодні знову попрацював над історією.
Поки мені подобається як вона рухається вперед.
Написав трішки менше ніж вчора, але головне рух.
🤝
Поки мені подобається як вона рухається вперед.
Написав трішки менше ніж вчора, але головне рух.
🤝
24.03.202507:17
Доброго ранку, маю для вас чудовий канал про книги:
Всіх вітаю👋
Дивіться що я знайшов на просторах телеграму.
Доволі таки хороший та цікавий канал про книги.
Новинка? Тут ви дізнаєтеся про це.
Погана книга, або не надто вдала? Читаєте відгук й знаєте чи потрібна вона вам чи ні!
Анонси в книжковому світі? Тут ви знайдете новини про них.
Цей канал вартий уваги👇
Book Friday UA
Всіх вітаю👋
Дивіться що я знайшов на просторах телеграму.
Доволі таки хороший та цікавий канал про книги.
Новинка? Тут ви дізнаєтеся про це.
Погана книга, або не надто вдала? Читаєте відгук й знаєте чи потрібна вона вам чи ні!
Анонси в книжковому світі? Тут ви знайдете новини про них.
Цей канал вартий уваги👇
Book Friday UA
02.04.202511:29
Другий розділ вже пишеться✍
Завтра(край біда післязавтра) буде опубліковано перший шматок, який ви зможете оцінити о 2️⃣0️⃣✨0️⃣0️⃣
Завтра(край біда післязавтра) буде опубліковано перший шматок, який ви зможете оцінити о 2️⃣0️⃣✨0️⃣0️⃣
31.03.202516:59
Частина 1
Діставшись стовбура, помітив що з іншої сторони стоптаний бурʼян.
Раптово пролунав дзвінкий голос згори:
— Стій, хто йде!
Мене кинуло в холодний піт. Різко звів погляд вгору.
— О, Ігоре, ти вже тут?, —, водивши очима із сторони в сторону, намагався побачити його.
— Леонардо, ну я ж, бляха, казав - використовуй пароль та клікухі!, — обурився Ігор.
Я знову забув за безпеку… Знову провтикав…
— “Йшов пес через овес, нічо псові, нічо вівсові”, — швидко промовив, по закінченню видав смішок, тому що ця приказка постійно мене смішила.
— Добре, лізь на базу. — в голосі чулися нотки незадоволення.
Руки потягнулись вгору до гілки, закинувши обидві ноги та обхопивши її, вдалося швидко опинитися на першому рівні дерева. Найважчим було перше зусилля, далі буде швидко. Рухи відточені до автоматизму, мить, і я вже на своєму місці із протилежної боку від Ігоря.
Його чорні шорти зачепилися за гілку й підтягнули одну зі сторін так, що було видно сіпднє із зеленими смужками. Я пирснув сміхом. Футболки на ньому не було. На плечах вже виднілися перші подряпини від гілок, а правий лікоть тіршки кровавий. Він стояв на досить тонкій гілці, якби не був таким худощавим, хідішим за мене, вже точно опинився на землі зі скрученою шиєю.
Наша схожість в поглядах та розвагах, не підлягали жодним питанням. Саме це й притягує один до одного. Різнилися ми тільки кольором волосся, - Ігор чорнявий я русий. Довжиною волосся, - в нього коротке, моє середньої довжини. Ну і зростом, - я вище за нього.
Наші погляди зустрілися, Ігор кліпнув правим оком. Я спробував відповісти у відповідь, проте нічого не вийшло, в мене заплющилися обидва ока. Ігор видав гортанниц, штучно викликаний сміх, й одразу після нього почав говорити:
— Такс, давай глянемо, хто сьогодні пасе “чергу”, — вдавши що дістає із-за пояса підзорну трубу, наче якийсь пірат, скрутив долоні в трубочку, збільшивши картинку почав аналізувати ситуацію.
— Що бачиш, Мікеланджело? — кинув я запит.
— Бачу 53 корови, — розпочав, — наші є на місці. Доречі я вчора зі своєю зміною відстрілявся, тому наступний місяць вільний від «черги». А в тебе там що?, — він відвів підзорну трубу від ока й глянув на мене.
— Я маю через тиждень пасти…
Цей час, коли потрібно випасати худобу, ненавидів всією душею. Як мінімум через те, що мене посилали туди на цілий день із молодшим братом, який типу був мені в «поміч». А по факту, тільки заважав. Краще б його взагалі не було. Проте я мушу із ним тягатися, бо він здає «контору” батькам про наші справи з Ігорем.
— Хто сьогодні в черзі?, — спитав я, щоб вигнати погані думки з голови й перевести тему.
— Бачу Ґрішу Ґрушку, - почав говорити Ігор прикладаючи кулачок до рота, наче то була рація, — як чуєш Леонардо?
Ми знали Ґрішу Ґрушку дуже добре. Де живе, із якої сторони до нього заходити, й про його великого рудого пса, який виліз із пекла й оселився в Ґріші. Щоб той не здогадався звідки він, пес допомагав випасати корови й ловив лисиці із куницями, вдавав сторожового, але я та Ігор добре знали що то за почвара.
Та його садочок нас все одно вабив, він був четвертим в списку наших улюблених місць.
— Чую добре, Ігоре… — я затнувся, й одразу виправився, — Чую добре, Мікеланджело.
Ігор закотив очі вгору й пропустив цей епізод повз вуха, він часто пробачав мої провтики й постійно повторював, - «тому що так роблять найкращі друзі!».
— Значить так, — він глянув на годинника, що мав синій ремінець та в центрі, де бігали дві стрілки, був кит, який випускав із себе струмінь води, — зараз 12:48. Маємо приблизно півгодини щоб зібрати залишки малини, — Ігор вів дуже швидко, — бо скоріш за все її вже зірвали всю. А основна місія буде ввечері. Хочеться тих таких медових яблук.
Я кивнув на знак згоди із сказаним.
Ігор склав уявну підзорну трубу й почав спускатися донизу.
Без зволікань, я рушив одразу за ним. Гілка за гілкою спускався майстерно до низу. Якби були змагання із залізання на наше дерево та спускання із нього, перше місце мав би Ігор, друге точно було б за мною. День обіцяв бути чудовим та плідним. Я гадав що нічого нам не може завадити.
#ОдногоЛіта1994року
Розділ 1(2)Діставшись стовбура, помітив що з іншої сторони стоптаний бурʼян.
Раптово пролунав дзвінкий голос згори:
— Стій, хто йде!
Мене кинуло в холодний піт. Різко звів погляд вгору.
— О, Ігоре, ти вже тут?, —, водивши очима із сторони в сторону, намагався побачити його.
— Леонардо, ну я ж, бляха, казав - використовуй пароль та клікухі!, — обурився Ігор.
Я знову забув за безпеку… Знову провтикав…
— “Йшов пес через овес, нічо псові, нічо вівсові”, — швидко промовив, по закінченню видав смішок, тому що ця приказка постійно мене смішила.
— Добре, лізь на базу. — в голосі чулися нотки незадоволення.
Руки потягнулись вгору до гілки, закинувши обидві ноги та обхопивши її, вдалося швидко опинитися на першому рівні дерева. Найважчим було перше зусилля, далі буде швидко. Рухи відточені до автоматизму, мить, і я вже на своєму місці із протилежної боку від Ігоря.
Його чорні шорти зачепилися за гілку й підтягнули одну зі сторін так, що було видно сіпднє із зеленими смужками. Я пирснув сміхом. Футболки на ньому не було. На плечах вже виднілися перші подряпини від гілок, а правий лікоть тіршки кровавий. Він стояв на досить тонкій гілці, якби не був таким худощавим, хідішим за мене, вже точно опинився на землі зі скрученою шиєю.
Наша схожість в поглядах та розвагах, не підлягали жодним питанням. Саме це й притягує один до одного. Різнилися ми тільки кольором волосся, - Ігор чорнявий я русий. Довжиною волосся, - в нього коротке, моє середньої довжини. Ну і зростом, - я вище за нього.
Наші погляди зустрілися, Ігор кліпнув правим оком. Я спробував відповісти у відповідь, проте нічого не вийшло, в мене заплющилися обидва ока. Ігор видав гортанниц, штучно викликаний сміх, й одразу після нього почав говорити:
— Такс, давай глянемо, хто сьогодні пасе “чергу”, — вдавши що дістає із-за пояса підзорну трубу, наче якийсь пірат, скрутив долоні в трубочку, збільшивши картинку почав аналізувати ситуацію.
— Що бачиш, Мікеланджело? — кинув я запит.
— Бачу 53 корови, — розпочав, — наші є на місці. Доречі я вчора зі своєю зміною відстрілявся, тому наступний місяць вільний від «черги». А в тебе там що?, — він відвів підзорну трубу від ока й глянув на мене.
— Я маю через тиждень пасти…
Цей час, коли потрібно випасати худобу, ненавидів всією душею. Як мінімум через те, що мене посилали туди на цілий день із молодшим братом, який типу був мені в «поміч». А по факту, тільки заважав. Краще б його взагалі не було. Проте я мушу із ним тягатися, бо він здає «контору” батькам про наші справи з Ігорем.
— Хто сьогодні в черзі?, — спитав я, щоб вигнати погані думки з голови й перевести тему.
— Бачу Ґрішу Ґрушку, - почав говорити Ігор прикладаючи кулачок до рота, наче то була рація, — як чуєш Леонардо?
Ми знали Ґрішу Ґрушку дуже добре. Де живе, із якої сторони до нього заходити, й про його великого рудого пса, який виліз із пекла й оселився в Ґріші. Щоб той не здогадався звідки він, пес допомагав випасати корови й ловив лисиці із куницями, вдавав сторожового, але я та Ігор добре знали що то за почвара.
Та його садочок нас все одно вабив, він був четвертим в списку наших улюблених місць.
— Чую добре, Ігоре… — я затнувся, й одразу виправився, — Чую добре, Мікеланджело.
Ігор закотив очі вгору й пропустив цей епізод повз вуха, він часто пробачав мої провтики й постійно повторював, - «тому що так роблять найкращі друзі!».
— Значить так, — він глянув на годинника, що мав синій ремінець та в центрі, де бігали дві стрілки, був кит, який випускав із себе струмінь води, — зараз 12:48. Маємо приблизно півгодини щоб зібрати залишки малини, — Ігор вів дуже швидко, — бо скоріш за все її вже зірвали всю. А основна місія буде ввечері. Хочеться тих таких медових яблук.
Я кивнув на знак згоди із сказаним.
Ігор склав уявну підзорну трубу й почав спускатися донизу.
Без зволікань, я рушив одразу за ним. Гілка за гілкою спускався майстерно до низу. Якби були змагання із залізання на наше дерево та спускання із нього, перше місце мав би Ігор, друге точно було б за мною. День обіцяв бути чудовим та плідним. Я гадав що нічого нам не може завадити.
#ОдногоЛіта1994року
25.03.202518:51
Всім привіт🤝🤝
Є в мене тут для вас чудова обмежена пропозиція.
Неймовірна збірка нашого воїна, нашого героя й чудового автора Буцефала Гавриловича Пипки може опинитися на ваших полицях прямо зараз.
Чому вам потрібно замовити її та приділити свій час?
Тому що вона торкнеться вас, зробить приємне вашому внутрішньому світу. Огорне в теплий плед слів та викличе збудження, потім перейде в стан сміху, переплітаючись із реготом, та банальним виділенням гормону щастя, а далі суміш емоцій, які будуть нагадувати сукупність чаю в холодний осінній вечір, коли за вікном дощить, але тобі байдуже, бо твої ноги вкриває плед, а позаду потріскує камін. Байдужим вона тебе не залишить.
Слова, які римуються із життям!
Вам потрібно її посмакувати, бо це щось свіже та особливе. Нове та смачне.
Доступно тільки тринадцять примірників, а далі прийдеться дуже довго чекати на додрук.
Тож поспішайте, щоб вхопити собі збірку, вам потрібно мати її на полицях, тому що це вже зараз історія нової генерації поетів-героїв цієї священної війни!
Деталі книги:
Назва: «Хіть Регіт Филозопія».
Автор: Буцефал Гаврилович Пипка.
Ціна примірника: 400 грн.
Для замовлення скористайтеся цими посиланнями:
Телеграм: @bovuar
Інстагра: https://www.instagram.com/katya_antoshkova?igsh=dDZrMGpmMmZhN3A0&utm_source=qr
Є в мене тут для вас чудова обмежена пропозиція.
Неймовірна збірка нашого воїна, нашого героя й чудового автора Буцефала Гавриловича Пипки може опинитися на ваших полицях прямо зараз.
Чому вам потрібно замовити її та приділити свій час?
Тому що вона торкнеться вас, зробить приємне вашому внутрішньому світу. Огорне в теплий плед слів та викличе збудження, потім перейде в стан сміху, переплітаючись із реготом, та банальним виділенням гормону щастя, а далі суміш емоцій, які будуть нагадувати сукупність чаю в холодний осінній вечір, коли за вікном дощить, але тобі байдуже, бо твої ноги вкриває плед, а позаду потріскує камін. Байдужим вона тебе не залишить.
Слова, які римуються із життям!
Вам потрібно її посмакувати, бо це щось свіже та особливе. Нове та смачне.
Доступно тільки тринадцять примірників, а далі прийдеться дуже довго чекати на додрук.
Тож поспішайте, щоб вхопити собі збірку, вам потрібно мати її на полицях, тому що це вже зараз історія нової генерації поетів-героїв цієї священної війни!
Деталі книги:
Назва: «Хіть Регіт Филозопія».
Автор: Буцефал Гаврилович Пипка.
Ціна примірника: 400 грн.
Для замовлення скористайтеся цими посиланнями:
Телеграм: @bovuar
Інстагра: https://www.instagram.com/katya_antoshkova?igsh=dDZrMGpmMmZhN3A0&utm_source=qr
23.03.202520:58
На ніч дивлячись, презентую вам вірша.
Який нікуди не потрапить, окрім як в цю групу:
Дістала ця проклята муха.
Дзищить,
літає
Ще й сволота кусає!
Дістав запах старої жінки.
Неприємний
затхлий,
Всотаний в стіни, - закоснілий.
Дістали люди навколо.
Дратують,
бісять,
Свої бесіди місять.
Дістають всі та все.
Місто,
село,
Як же ж дістало зла джерело!
Який нікуди не потрапить, окрім як в цю групу:
Дістала/в/ли/ютьДістала ця проклята муха.
Дзищить,
літає
Ще й сволота кусає!
Дістав запах старої жінки.
Неприємний
затхлий,
Всотаний в стіни, - закоснілий.
Дістали люди навколо.
Дратують,
бісять,
Свої бесіди місять.
Дістають всі та все.
Місто,
село,
Як же ж дістало зла джерело!
Shown 1 - 16 of 16
Log in to unlock more functionality.