Law
Трохи про приватне право🧐
Law
07.05.202508:26
📝Сьогодні відбувається круглий стіл, організований Нотаріальною палатою України на тему «Проблемні аспекти реалізації прав власників знищеного майна на компенсації: діалог та пошук рішень»
♻️ Зокрема, обговорюється необхідність внесення змін до статті 44 ЦК України і деталізації повноважень опікуна над майном.
♻️ Зокрема, обговорюється необхідність внесення змін до статті 44 ЦК України і деталізації повноважень опікуна над майном.
06.05.202506:03
♻️Трохи про «цифрову паузу» у використанні мобільних телефонів для школярів у Фінляндії
🇫🇮The Guardian пише про те, що Фінляндія ухвалила закон про обмеження використання телефонів та інших мобільних пристроїв протягом навчального дня через побоювання щодо їхнього впливу на добробут та навчання учнів.
🖌Згідно зі змінами, які були схвалені фінським парламентом у вівторок і набудуть чинності 1 серпня, використання мобільних пристроїв буде суттєво обмежено під час уроків. Учням буде дозволено використовувати їх лише з дозволу вчителя для потреб охорони здоров’я або навчання.
📍Фінляндія стала останньою європейською країною, яка запровадила юридичні обмеження на використання телефонів та інших мобільних пристроїв у школах на тлі зростання доказів їхнього впливу на дітей та молодь, включаючи увагу та самооцінку.
🖇Раніше цього року Данія заявила, що заборонить мобільні телефони у всіх школах. Голова комісії країни з питань добробуту Расмус Меєр повідомив The Guardian, що цей захід необхідний, щоб школи не були «колонізовані цифровими платформами», та закликав решту Європи наслідувати цей приклад.
⬆️Данська комісія виявила, що 94% молодих людей у країні мали профіль у соціальних мережах до досягнення 13-річного віку – попри те, що це мінімальний вік на багатьох платформах соціальних мереж – і що діти віком від дев’яти до чотирнадцяти років проводили в середньому три години на день у TikTok та YouTube.
🔖Інші країни, які запровадили обмеження на використання мобільних телефонів, включають Францію, яка заборонила учням початкової та середньої школи користуватися своїми телефонами на території школи у 2018 році та випробовує «цифрову паузу» для дітей віком до 15 років, та Норвегію, яка нещодавно оголосила про сувору мінімальну вікову межу в 15 років для соціальних мереж. Технологічні компанії, заявив норвезький уряд, були «налаштовані проти дитячого мозку».
⚠️У Великій Британії нещодавнє опитування показало, що 99,8% початкових шкіл та 90% середніх шкіл мали певну форму заборони на телефони, хоча національної законодавчої заборони немає.
🖍Фінський парламент наказав департаменту освіти та культури провести дослідження впливу обмежень на використання мобільних пристроїв у Фінляндії та на міжнародному рівні, яке має бути завершено до кінця наступного року. Після цього, якщо буде визнано за необхідне, департамент освіти вживе подальших заходів.
📖Згідно з новими правилами, учні зможуть використовувати свої мобільні телефони під час уроків лише «з навчальною метою або для піклування про власне здоров’я». Якщо учень заважає навчанню своїм мобільним пристроєм, директор або вчитель матимуть право його вилучити. Школи також будуть зобов’язані встановити правила використання та зберігання мобільних пристроїв під час уроків, харчування та перерв.
💢Депутати, які заперечували проти законопроєкту під час голосування, стверджували, що обмеження на використання телефонів слід було поширити також на перерви та час харчування.
♨️Міністр освіти Фінляндії Андерс Адлеркройц заявив у вівторок: «Завдяки цьому закону ми надаємо учням кращі можливості для зосередження на навчанні, а вчителям – інструменти, необхідні для створення спокійного робочого середовища, яке підтримує навчання». Нове законодавство, за його словами, забезпечить «кращі можливості для змістовної взаємодії».
❇️«Школа – це не лише місце для здобуття знань. Це також місце, де розвиваються соціальні навички. Коли очі прикуті до екранів, стає важче взаємодіяти з іншими. Ось чому ми хочемо надати учням кращі можливості для змістовної взаємодії протягом навчального дня».
🇫🇮The Guardian пише про те, що Фінляндія ухвалила закон про обмеження використання телефонів та інших мобільних пристроїв протягом навчального дня через побоювання щодо їхнього впливу на добробут та навчання учнів.
🖌Згідно зі змінами, які були схвалені фінським парламентом у вівторок і набудуть чинності 1 серпня, використання мобільних пристроїв буде суттєво обмежено під час уроків. Учням буде дозволено використовувати їх лише з дозволу вчителя для потреб охорони здоров’я або навчання.
📍Фінляндія стала останньою європейською країною, яка запровадила юридичні обмеження на використання телефонів та інших мобільних пристроїв у школах на тлі зростання доказів їхнього впливу на дітей та молодь, включаючи увагу та самооцінку.
🖇Раніше цього року Данія заявила, що заборонить мобільні телефони у всіх школах. Голова комісії країни з питань добробуту Расмус Меєр повідомив The Guardian, що цей захід необхідний, щоб школи не були «колонізовані цифровими платформами», та закликав решту Європи наслідувати цей приклад.
⬆️Данська комісія виявила, що 94% молодих людей у країні мали профіль у соціальних мережах до досягнення 13-річного віку – попри те, що це мінімальний вік на багатьох платформах соціальних мереж – і що діти віком від дев’яти до чотирнадцяти років проводили в середньому три години на день у TikTok та YouTube.
🔖Інші країни, які запровадили обмеження на використання мобільних телефонів, включають Францію, яка заборонила учням початкової та середньої школи користуватися своїми телефонами на території школи у 2018 році та випробовує «цифрову паузу» для дітей віком до 15 років, та Норвегію, яка нещодавно оголосила про сувору мінімальну вікову межу в 15 років для соціальних мереж. Технологічні компанії, заявив норвезький уряд, були «налаштовані проти дитячого мозку».
⚠️У Великій Британії нещодавнє опитування показало, що 99,8% початкових шкіл та 90% середніх шкіл мали певну форму заборони на телефони, хоча національної законодавчої заборони немає.
🖍Фінський парламент наказав департаменту освіти та культури провести дослідження впливу обмежень на використання мобільних пристроїв у Фінляндії та на міжнародному рівні, яке має бути завершено до кінця наступного року. Після цього, якщо буде визнано за необхідне, департамент освіти вживе подальших заходів.
📖Згідно з новими правилами, учні зможуть використовувати свої мобільні телефони під час уроків лише «з навчальною метою або для піклування про власне здоров’я». Якщо учень заважає навчанню своїм мобільним пристроєм, директор або вчитель матимуть право його вилучити. Школи також будуть зобов’язані встановити правила використання та зберігання мобільних пристроїв під час уроків, харчування та перерв.
💢Депутати, які заперечували проти законопроєкту під час голосування, стверджували, що обмеження на використання телефонів слід було поширити також на перерви та час харчування.
♨️Міністр освіти Фінляндії Андерс Адлеркройц заявив у вівторок: «Завдяки цьому закону ми надаємо учням кращі можливості для зосередження на навчанні, а вчителям – інструменти, необхідні для створення спокійного робочого середовища, яке підтримує навчання». Нове законодавство, за його словами, забезпечить «кращі можливості для змістовної взаємодії».
❇️«Школа – це не лише місце для здобуття знань. Це також місце, де розвиваються соціальні навички. Коли очі прикуті до екранів, стає важче взаємодіяти з іншими. Ось чому ми хочемо надати учням кращі можливості для змістовної взаємодії протягом навчального дня».
04.05.202507:06
📚 01.05.2025 року опубліковано в газеті «Голос України» Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо удосконалення правового регулювання окремих питань надомної та дистанційної роботи» від 27 березня 2025 року № 4339-IX.
🖌 Законом № 4339-IX внесено зміни до Кодексу законів про працю України і, зокрема, передбачено, що:
1️⃣особливості направлення працівника, який виконує надомну роботу, в службове відрядження встановлюються трудовим договором про надомну роботу;
2️⃣за погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах надомної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання;
3️⃣у разі необхідності направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження будь-яким зручним способом, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Особливості направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу;
4️⃣за погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах дистанційної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання;
5️⃣у разі направлення у службове відрядження працівника, який виконує роботу дистанційно (стаття 60-2), у тому числі при його відрядженні до місцезнаходження роботодавця, пункт відправлення працівника у відрядження та пункт, до якого працівник повертається з відрядження, встановлюються роботодавцем за погодженням із працівником під час узгодження маршруту поїздки та зазначаються у наказі (розпорядженні) про відрядження.
❗️Закон № 4339-IX набрав чинності 02.05.2025 року.
🖌 Законом № 4339-IX внесено зміни до Кодексу законів про працю України і, зокрема, передбачено, що:
1️⃣особливості направлення працівника, який виконує надомну роботу, в службове відрядження встановлюються трудовим договором про надомну роботу;
2️⃣за погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах надомної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання;
3️⃣у разі необхідності направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження будь-яким зручним способом, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Особливості направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу;
4️⃣за погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах дистанційної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання;
5️⃣у разі направлення у службове відрядження працівника, який виконує роботу дистанційно (стаття 60-2), у тому числі при його відрядженні до місцезнаходження роботодавця, пункт відправлення працівника у відрядження та пункт, до якого працівник повертається з відрядження, встановлюються роботодавцем за погодженням із працівником під час узгодження маршруту поїздки та зазначаються у наказі (розпорядженні) про відрядження.
❗️Закон № 4339-IX набрав чинності 02.05.2025 року.
02.05.202510:58
📚На сайті КСУ оприлюднено електронний примірник книги - «Мовний коментар до Конституції України та інших нормативних актів / [уклад.: Сергій Головатий, Світлана Сидоренко, Ірина Савченко ; комент.: Катерина Городенська, Лариса Колібаба, Валентина Фурса ; вступ. слово Павла Гриценка ; за заг. ред. Павла Гриценка, Сергія Головатого] ; Конституц. Суд України, Пост. коміс. з питань правн. термінології ; Ін-т укр. мови НАН України. – Харків : Право, 2025. – 352 с.».
01.05.202509:30
📃 Опубліковано огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за березень 2025 року.
29.04.202505:24
♻️Трохи про розірвання шлюбу і ChatGPT
🇬🇷Meteorafmnews описує цікавий випадок про перше грецьке розлучення завдяки ChatGPT, який розповів жінці, що її чоловік їй зраджує
📌Перша заява на розлучення в Греції через ChatGPT - це факт. Жінка «прочитала» чашку кави, і програма «постановила», що її чоловік і батько двох дітей їй зраджує.
📍Чоловік в ефірі програми «Ранок» на телеканалі ANT1 сказав: «Моя дружина з 12-річним стажем час від часу захоплюється різними модними тенденціями, які розвиваються навколо нас.
🖌️В останні кілька місяців, в рамках вірусного тренду, вона приготувала дві грецькі кави і сказала мені, що «для сміху» після того, як ми їх вип'ємо, ми повинні сфотографувати чашки і попросити чатGPT сказати нам, яка чашка».
🖋️ «Не бажаючи псувати їй задоволення, я погодився приєднатися до її гри. Результатом мого аналізу власної кави стало те, що вона бачить дівчину з початковою Е, про яку я нібито сильно думаю, і моє бажання мати з нею стосунки здійсниться
📝Аналогічно в її власній каві висновок «науки» полягав у тому, що я зраджую їй з якоюсь молодою жінкою, яка має намір нас забронювати. Я подумала, що пояснювати, що це безпідставна нісенітниця, щонайменше, зайве, і розсміялася», - додає вона.
🔖Адвокат чоловіка, Фебус Смрунгаріс, у свою чергу, розповів ANT1 про інцидент, заявивши, серед іншого, що він запропонує подати позов про позбавлення опіки над їхніми двома неповнолітніми дітьми.
🖍️«Мій клієнт є невинним, поки його вина не доведена. Абсурдність штучного інтелекту не може бути підтримана в суді, за цим щось стоїть. Якщо припустити, що жінка хотіла вірити, що він їй зраджує, але не могла цього довести, і раптом виявилося, що штучний інтелект сказав їй про це», - зазначає адвокат.
🇬🇷Meteorafmnews описує цікавий випадок про перше грецьке розлучення завдяки ChatGPT, який розповів жінці, що її чоловік їй зраджує
📌Перша заява на розлучення в Греції через ChatGPT - це факт. Жінка «прочитала» чашку кави, і програма «постановила», що її чоловік і батько двох дітей їй зраджує.
📍Чоловік в ефірі програми «Ранок» на телеканалі ANT1 сказав: «Моя дружина з 12-річним стажем час від часу захоплюється різними модними тенденціями, які розвиваються навколо нас.
🖌️В останні кілька місяців, в рамках вірусного тренду, вона приготувала дві грецькі кави і сказала мені, що «для сміху» після того, як ми їх вип'ємо, ми повинні сфотографувати чашки і попросити чатGPT сказати нам, яка чашка».
🖋️ «Не бажаючи псувати їй задоволення, я погодився приєднатися до її гри. Результатом мого аналізу власної кави стало те, що вона бачить дівчину з початковою Е, про яку я нібито сильно думаю, і моє бажання мати з нею стосунки здійсниться
📝Аналогічно в її власній каві висновок «науки» полягав у тому, що я зраджую їй з якоюсь молодою жінкою, яка має намір нас забронювати. Я подумала, що пояснювати, що це безпідставна нісенітниця, щонайменше, зайве, і розсміялася», - додає вона.
🔖Адвокат чоловіка, Фебус Смрунгаріс, у свою чергу, розповів ANT1 про інцидент, заявивши, серед іншого, що він запропонує подати позов про позбавлення опіки над їхніми двома неповнолітніми дітьми.
🖍️«Мій клієнт є невинним, поки його вина не доведена. Абсурдність штучного інтелекту не може бути підтримана в суді, за цим щось стоїть. Якщо припустити, що жінка хотіла вірити, що він їй зраджує, але не могла цього довести, і раптом виявилося, що штучний інтелект сказав їй про це», - зазначає адвокат.
07.05.202506:33
♻️Чи може бути кредитором, на шкоду якому вчинений фраудаторний правочин, сторона оспорюваного договору або її правонаступник, зокрема спадкоємець⁉️
Постанова КЦС ВС від 26.03.2025 у справі № 544/1116/22
📌30. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що конструкція фраудаторного правочину (actio Pauliana) спрямована на захист прав та інтересів кредитора, на шкоду якому вчинений правочин.
📍Цю конструкцію під час позаконкурсного оспорювання правочину не можна застосувати тоді, коли особа сама вчинила відповідний правочин для уникнення чи унеможливлення виконання її обов`язку (сплатити кошти, повернути майно, відшкодувати збитки тощо), зокрема на виконання судового рішення, що набрало законної сили, а згодом вона (чи її правонаступник) намагається оспорити такий правочин на тій підставі, що він був фраудаторним. Таке оспорення суперечить конструкції фраудаторного правочину та за змістом є зловживанням правом.
🖌Інакше кажучи, кредитором, на шкоду якому вчинений фраудаторний правочин, не може бути сторона оспорюваного договору або її правонаступник, зокрема спадкоємець. Тому така сторона чи її правонаступник не може вимагати визнання договору недійсним як фраудаторного.
Постанова КЦС ВС від 26.03.2025 у справі № 544/1116/22
📌30. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що конструкція фраудаторного правочину (actio Pauliana) спрямована на захист прав та інтересів кредитора, на шкоду якому вчинений правочин.
📍Цю конструкцію під час позаконкурсного оспорювання правочину не можна застосувати тоді, коли особа сама вчинила відповідний правочин для уникнення чи унеможливлення виконання її обов`язку (сплатити кошти, повернути майно, відшкодувати збитки тощо), зокрема на виконання судового рішення, що набрало законної сили, а згодом вона (чи її правонаступник) намагається оспорити такий правочин на тій підставі, що він був фраудаторним. Таке оспорення суперечить конструкції фраудаторного правочину та за змістом є зловживанням правом.
🖌Інакше кажучи, кредитором, на шкоду якому вчинений фраудаторний правочин, не може бути сторона оспорюваного договору або її правонаступник, зокрема спадкоємець. Тому така сторона чи її правонаступник не може вимагати визнання договору недійсним як фраудаторного.
Reposted from:
Судова Практика ZAKONONLINE (Верховний Суд та ЄСПЛ)
05.05.202511:19
✍🏻СУДОВЕ РІШЕННЯ, ЯКИМ ВИЗНАЧЕНОГО ПОРЯДОК КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ, ОБОВ’ЯЗКОВЕ ДЛЯ ПРАВОНАСТУПНИКА СПІВВЛАСНИКА
⚖️Правова позиція ВС у справі № 462/3416/20
👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 462/3416/20 від 02.04.2025
У цій справі позивачі, які успадкували частки у житлову будинку, розташованому на земельній ділянці комунальної власності, стверджували, що спадкодавцям на підставі судового рішення було встановлено порядок користування цією земельною ділянкою. Однак, у зв’язку з неможливістю спадкоємців як співвласників будинковолодіння дійти згоди щодо спільного використання земельної ділянки, вони звернулись до суду з позовом про встановлення порядку користування цією земельною ділянкою.
З цього приводу КЦС ВС зазначив, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Якщо судовим рішенням у спорі між співвласниками визначено порядок володіння та користування земельною ділянкою, на якій розміщено їх спільну власність, відповідно до їх часток у праві власності, то таке судове рішення є обов'язковим і для особи, яка є правонаступником співвласника.
ВС погодився з апеляційним судом, який встановивши, що земельна ділянка, порядок користування якою визначив суд, не була надана в користування чи у власність співвласникам будинку у встановленому законом порядку, площа та конфігурація земельної ділянки на даний час є відмінною від розміру та конфігурації, встановленої ухвалою суду, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні відповідного позову.
❓Згодні з позицією ВС?
ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики
#Цивільний_процес #правова_позиція
👉 З аналізом судової практики у сфері приватного права можна також ознайомитись на телеграм-каналі «Трохи про приватне право» Василя Крата, судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за посиланням: https://t.me/glossema.
⚖️Правова позиція ВС у справі № 462/3416/20
👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 462/3416/20 від 02.04.2025
У цій справі позивачі, які успадкували частки у житлову будинку, розташованому на земельній ділянці комунальної власності, стверджували, що спадкодавцям на підставі судового рішення було встановлено порядок користування цією земельною ділянкою. Однак, у зв’язку з неможливістю спадкоємців як співвласників будинковолодіння дійти згоди щодо спільного використання земельної ділянки, вони звернулись до суду з позовом про встановлення порядку користування цією земельною ділянкою.
З цього приводу КЦС ВС зазначив, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Якщо судовим рішенням у спорі між співвласниками визначено порядок володіння та користування земельною ділянкою, на якій розміщено їх спільну власність, відповідно до їх часток у праві власності, то таке судове рішення є обов'язковим і для особи, яка є правонаступником співвласника.
ВС погодився з апеляційним судом, який встановивши, що земельна ділянка, порядок користування якою визначив суд, не була надана в користування чи у власність співвласникам будинку у встановленому законом порядку, площа та конфігурація земельної ділянки на даний час є відмінною від розміру та конфігурації, встановленої ухвалою суду, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні відповідного позову.
❓Згодні з позицією ВС?
ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики
#Цивільний_процес #правова_позиція
👉 З аналізом судової практики у сфері приватного права можна також ознайомитись на телеграм-каналі «Трохи про приватне право» Василя Крата, судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за посиланням: https://t.me/glossema.
03.05.202507:00
📚💾 Трохи про набуття прав на торговельну марку (опубліковано в Мала енциклопедія нотаріуса, 2017. № 2 (92).
02.05.202510:29
📚📖 Опубліковано огляд практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими в січні 2025 року.
Reposted from:
Верховний Суд
30.04.202514:12
КЦС ВС роз’яснив місце відкриття виконавчого провадження
Приватний виконавець має право відкрити виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника, яке зазначене у виконавчому документі та знаходиться у виконавчому окрузі, де здійснює свою діяльність виконавець, незалежно від того, чи перебуває це майно у власності боржника на момент відкриття виконавчого провадження.
Такий висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Детальніше
Приватний виконавець має право відкрити виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника, яке зазначене у виконавчому документі та знаходиться у виконавчому окрузі, де здійснює свою діяльність виконавець, незалежно від того, чи перебуває це майно у власності боржника на момент відкриття виконавчого провадження.
Такий висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Детальніше
Reposted from:Верховний Суд
28.04.202512:51
Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду та об’єднаної палати касаційного суду відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 21 по 27 квітня 2025 року.
Справи, передані на розгляд ВП ВС:
1. Ухвалою КГС ВС від 2 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС про поширення приписів Порядку № 647, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2021 року, щодо заборони експлуатації залізничних вантажних вагонів після перебігу граничного строку їх експлуатації на ті вагони, строк служби яких продовжено згідно з технічним рішенням, виданим до прийняття такого порядку.
2. Ухвалою КЦС ВС від 9 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС щодо відсутності підстав для застосування ст. 215 ЦК України в разі укладення у простій письмовій формі корпоративного договору між учасниками та кредиторами ТОВ, який передбачає передання на безповоротній основі валютних цінностей на суму, що перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
3. Ухвалою КГС ВС від 16 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу(шляхом уточнення) від висновку ВП ВС про те, що в разі проведення після 1 січня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі без державної реєстрації самого договору вважається, що такий договір чинності не набрав.
4. Ухвалою КЦС ВС від 16 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу (шляхом уточнення) від висновків КГС ВС та ВСУ про те, що відступлення права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди є незаконним (недійсним), оскільки чинним законодавством не передбачене.
5. Ухвалою КАС ВС від 17 квітня 2025 року та ухвалою КЦС ВС від 18 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми та відступлення від висновків ВС щодо (не)можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджала подальшому провадженню у справі, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Ухвалою КЦС ВС від 18 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновків КГС ВС про те, що в разі вибуття з власності держави земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, належним способом захисту є витребування цієї ділянки на підставі ст. 388 ЦК України.
7. Ухвалою КГС ВС від 23 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку ВП ВС про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» залежно від предмета та підстав позову.
Справа, передана на розгляд ОП КГС ВС:
1. Ухвалою КГС ВС від 14 квітня 2025 року на розгляд ОП КГС ВС передано справу для відступу від висновків КГС ВС про те, що акт ревізії Держаудитслужби не є належним доказом того, що виконавець за державним контрактом не є виробником товару, поставленим за цим контрактом, а також про те, що відповідальність виконавця державного контракту (договору) з оборонних закупівель у вигляді відшкодування збитків, завданих державному замовнику внаслідок завищення ціни державного контракту понад граничний рівень прибутку, встановлений КМУ, була запроваджена лише 16 березня 2024 року.
Справи, передані на розгляд ВП ВС:
1. Ухвалою КГС ВС від 2 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС про поширення приписів Порядку № 647, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2021 року, щодо заборони експлуатації залізничних вантажних вагонів після перебігу граничного строку їх експлуатації на ті вагони, строк служби яких продовжено згідно з технічним рішенням, виданим до прийняття такого порядку.
2. Ухвалою КЦС ВС від 9 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС щодо відсутності підстав для застосування ст. 215 ЦК України в разі укладення у простій письмовій формі корпоративного договору між учасниками та кредиторами ТОВ, який передбачає передання на безповоротній основі валютних цінностей на суму, що перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
3. Ухвалою КГС ВС від 16 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу(шляхом уточнення) від висновку ВП ВС про те, що в разі проведення після 1 січня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі без державної реєстрації самого договору вважається, що такий договір чинності не набрав.
4. Ухвалою КЦС ВС від 16 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу (шляхом уточнення) від висновків КГС ВС та ВСУ про те, що відступлення права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди є незаконним (недійсним), оскільки чинним законодавством не передбачене.
5. Ухвалою КАС ВС від 17 квітня 2025 року та ухвалою КЦС ВС від 18 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми та відступлення від висновків ВС щодо (не)можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджала подальшому провадженню у справі, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Ухвалою КЦС ВС від 18 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновків КГС ВС про те, що в разі вибуття з власності держави земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, належним способом захисту є витребування цієї ділянки на підставі ст. 388 ЦК України.
7. Ухвалою КГС ВС від 23 квітня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку ВП ВС про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» залежно від предмета та підстав позову.
Справа, передана на розгляд ОП КГС ВС:
1. Ухвалою КГС ВС від 14 квітня 2025 року на розгляд ОП КГС ВС передано справу для відступу від висновків КГС ВС про те, що акт ревізії Держаудитслужби не є належним доказом того, що виконавець за державним контрактом не є виробником товару, поставленим за цим контрактом, а також про те, що відповідальність виконавця державного контракту (договору) з оборонних закупівель у вигляді відшкодування збитків, завданих державному замовнику внаслідок завищення ціни державного контракту понад граничний рівень прибутку, встановлений КМУ, була запроваджена лише 16 березня 2024 року.
06.05.202513:44
📚🖌️Трохи написали з Расімом Бабанли про здоровий глузд і право.
04.05.202507:41
♻️Трохи про пропорційність і компенсацію (закінчення)
Рішення ЄСПЛ в справі «GOROPASHYN v. UKRAINE» (67127/16) від 24.04.2025 року
9️⃣21. Суд нагадує, що у випадках, коли виправлення помилок, допущених державними органами, призводить до втручання у право добросовісного набувача на мирне володіння майном, принципи належного урядування покладають на державу обов’язок не лише оперативно виправляти свої помилки, але також за потреби забезпечити виплату належної компенсації або іншу відповідну форму відшкодування попередньому добросовісному набувачеві (див. Maksymenko and Gerasymenko v. Ukraine, № 49317/07, § 64, 16 травня 2013 року, із посиланням на відповідну практику), щоб ризик помилок державного органу ніс саме державний орган, а не окрема особа (див. також справу Gladysheva, зазначену вище, § 80, із посиланням на відповідну практику).
🔟 22. Суд зазначає, що заявник мав переважне право на отримання земельної ділянки як ліквідатор наслідків Чорнобильської катастрофи. Реалізуючи це право, Міська рада спочатку надала йому земельну ділянку, а згодом видала документи про право власності. Заявник володів цією ділянкою без перешкод протягом близько двадцяти років, поки інша особа не розпочала на ній будівництво. У цьому зв’язку Суд не вважає вирішальним, чи починав заявник сам будівельні роботи або використовував ділянку з якоюсь іншою законною метою; важливим є те, що він був законним власником землі. Зрештою право власності заявника було визнано недійсним на користь іншої особи через порушення у процедурі розподілу територій між двома адміністративними одиницями — містом та селом — у процесі, в якому заявник не брав участі і на який не мав жодного впливу. Немає жодних підстав вважати, що заявник був недобросовісним набувачем. Більше того, з матеріалів справи видно, що самі органи влади визнавали наявність недоліків у процедурі (див. пункт 9 вище).
1️⃣1️⃣23. За таких обставин перед національними судами стояло завдання виправити помилки, допущені органами влади, і Суд не вважає, що рішення на користь Г. було явно необґрунтованим. Проте така ситуація вимагала виплати компенсації або іншої форми відшкодування для заявника. Уряд стверджував, що заявник міг звернутися за компенсацією за незаконні дії та рішення органів влади. Суд зазначає, що вже встановлював, що уряд не зміг довести наявність чіткої національної правової норми, яка б дозволяла отримати грошову або іншу форму компенсації за шкоду у таких випадках (див. Drozdyk and Mikula v. Ukraine, №№ 27849/15 та 33358/15, §§ 31–33 і 49, 24 жовтня 2024 року). У цій справі немає підстав доходити іншого висновку. Відповідно, попереднє заперечення уряду має бути відхилене.
1️⃣2️⃣24. Суд також зазначає, що після визнання недійсним права власності заявника не було здійснено жодних спроб запропонувати йому іншу форму компенсації, наприклад шляхом надання іншої земельної ділянки, співмірної за характеристиками. Це особливо помітно, враховуючи, що відповідно до національного законодавства заявник мав гарантоване переважне право на отримання земельної ділянки. Таким чином, на заявника було покладено непропорційний тягар.
1️⃣3️⃣25. Отже, було допущено порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Рішення ЄСПЛ в справі «GOROPASHYN v. UKRAINE» (67127/16) від 24.04.2025 року
9️⃣21. Суд нагадує, що у випадках, коли виправлення помилок, допущених державними органами, призводить до втручання у право добросовісного набувача на мирне володіння майном, принципи належного урядування покладають на державу обов’язок не лише оперативно виправляти свої помилки, але також за потреби забезпечити виплату належної компенсації або іншу відповідну форму відшкодування попередньому добросовісному набувачеві (див. Maksymenko and Gerasymenko v. Ukraine, № 49317/07, § 64, 16 травня 2013 року, із посиланням на відповідну практику), щоб ризик помилок державного органу ніс саме державний орган, а не окрема особа (див. також справу Gladysheva, зазначену вище, § 80, із посиланням на відповідну практику).
🔟 22. Суд зазначає, що заявник мав переважне право на отримання земельної ділянки як ліквідатор наслідків Чорнобильської катастрофи. Реалізуючи це право, Міська рада спочатку надала йому земельну ділянку, а згодом видала документи про право власності. Заявник володів цією ділянкою без перешкод протягом близько двадцяти років, поки інша особа не розпочала на ній будівництво. У цьому зв’язку Суд не вважає вирішальним, чи починав заявник сам будівельні роботи або використовував ділянку з якоюсь іншою законною метою; важливим є те, що він був законним власником землі. Зрештою право власності заявника було визнано недійсним на користь іншої особи через порушення у процедурі розподілу територій між двома адміністративними одиницями — містом та селом — у процесі, в якому заявник не брав участі і на який не мав жодного впливу. Немає жодних підстав вважати, що заявник був недобросовісним набувачем. Більше того, з матеріалів справи видно, що самі органи влади визнавали наявність недоліків у процедурі (див. пункт 9 вище).
1️⃣1️⃣23. За таких обставин перед національними судами стояло завдання виправити помилки, допущені органами влади, і Суд не вважає, що рішення на користь Г. було явно необґрунтованим. Проте така ситуація вимагала виплати компенсації або іншої форми відшкодування для заявника. Уряд стверджував, що заявник міг звернутися за компенсацією за незаконні дії та рішення органів влади. Суд зазначає, що вже встановлював, що уряд не зміг довести наявність чіткої національної правової норми, яка б дозволяла отримати грошову або іншу форму компенсації за шкоду у таких випадках (див. Drozdyk and Mikula v. Ukraine, №№ 27849/15 та 33358/15, §§ 31–33 і 49, 24 жовтня 2024 року). У цій справі немає підстав доходити іншого висновку. Відповідно, попереднє заперечення уряду має бути відхилене.
1️⃣2️⃣24. Суд також зазначає, що після визнання недійсним права власності заявника не було здійснено жодних спроб запропонувати йому іншу форму компенсації, наприклад шляхом надання іншої земельної ділянки, співмірної за характеристиками. Це особливо помітно, враховуючи, що відповідно до національного законодавства заявник мав гарантоване переважне право на отримання земельної ділянки. Таким чином, на заявника було покладено непропорційний тягар.
1️⃣3️⃣25. Отже, було допущено порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
02.05.202514:36
📚На сайті КСУ оприлюднено електронний примірник книги – «Англійсько-український правничий словник складної лексики / [уклад.: Сергій Головатий, Леся Пономаренко ; вступ. ст.: Сергій Головатий, Богдан Ажнюк ; за ред. Сергія Головатого, Богдана Ажнюка] ; Конституц. Суд України, Пост. коміс. з питань правн. термінології ; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. – 2-ге вид. – Харків : Право, 2025. – 264 с.».
02.05.202505:30
♻️Чи відбувається припинення застави на автомобіль, якщо відбувається передача на підставі постанови та акту виконавця стягувачу частки в праві спільної часткової власності на автомобіль, яка визначена на підставі ухвали суду⁉️
Постанова КЦС ВС від 23.04.2025 у справі № 278/3717/21
📌Слід розмежовувати автомобіль як неподільну річ і частку в праві спільної часткової власності на автомобіль.
📍У разі якщо відбувається передача на підставі постанови та акту виконавця стягувачу частки в праві спільної часткової власності на автомобіль, яка визначена на підставі ухвали суду, і належала боржнику, на автомобіль, який перебуває в заставі, то це не є підставою для припинення застави такого автомобіля.
💢У такому разі, стягувач, який погодився прийняти частку в праві спільної часткової власності на автомобіль, яка визначена підставі ухвали суду, і належала боржнику, на автомобіль, який перебуває в заставі, стає співзаставодавцем.
Постанова КЦС ВС від 23.04.2025 у справі № 278/3717/21
📌Слід розмежовувати автомобіль як неподільну річ і частку в праві спільної часткової власності на автомобіль.
📍У разі якщо відбувається передача на підставі постанови та акту виконавця стягувачу частки в праві спільної часткової власності на автомобіль, яка визначена на підставі ухвали суду, і належала боржнику, на автомобіль, який перебуває в заставі, то це не є підставою для припинення застави такого автомобіля.
💢У такому разі, стягувач, який погодився прийняти частку в праві спільної часткової власності на автомобіль, яка визначена підставі ухвали суду, і належала боржнику, на автомобіль, який перебуває в заставі, стає співзаставодавцем.
30.04.202507:49
♻️Трохи про компенсацію моральної шкоди при екстрадиційному арешті
Постанова КЦС ВС від 09.04.2025 у справі № 761/8336/22
🖌Тлумачення пункту 1-1 статті 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» свідчить, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, у зв`язку з взяттям і триманням особи під вартою та іншими процесуальними діями, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, виникає лише у випадках встановлення незаконності таких дій (рішень) в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду, ухваленому в порядку КПК України.
❗️У підпункті 1 (f) статті 5 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. Згідно з пунктом 5 статті 5 Конвенції гарантовано, що кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.
📍Касаційний суд вважає, що затримання позивача, застосування відповідних запобіжних заходів (взяття під варту та домашній арешт) суперечить гарантіям підпункту 1 (f) статті 5 Конвенції, а тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди згідно з пунктом 5 цієї статті.
📌Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен перевірити усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади розумності і справедливості.
🖍За встановлених судами обставин цієї справи колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди в сумі 200 000,00 грн, оскільки апеляційний суд врахував саме наведені чинники, вимоги розумності та справедливості, неодноразові факти протиправного позбавлення позивача статусу біженця, що зумовлювало реальну загроза його екстрадиції до Республіки Білорусь, так і період застосування до нього у зв`язку з цим запобіжних заходів, які обмежували його свободу пересування.
🔎Проте апеляційний суд не врахував, що рішення ДМС України про позбавлення статусу біженця ОСОБА_1 не були безпосередньо підставами обмеження волі ОСОБА_1 у процедурі видачі (екстрадиції), а шкода, завдана позивачу незаконними рішеннями органів держави при здійсненні своїх повноважень, відповідно до статті 1173 ЦК України відшкодовується державою на загальних підставах та незалежно від вини цих органів, а також на підставі пункту 5 статті 5 Конвенції, а не на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду».
Постанова КЦС ВС від 09.04.2025 у справі № 761/8336/22
🖌Тлумачення пункту 1-1 статті 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» свідчить, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, у зв`язку з взяттям і триманням особи під вартою та іншими процесуальними діями, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, виникає лише у випадках встановлення незаконності таких дій (рішень) в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду, ухваленому в порядку КПК України.
❗️У підпункті 1 (f) статті 5 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. Згідно з пунктом 5 статті 5 Конвенції гарантовано, що кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.
📍Касаційний суд вважає, що затримання позивача, застосування відповідних запобіжних заходів (взяття під варту та домашній арешт) суперечить гарантіям підпункту 1 (f) статті 5 Конвенції, а тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди згідно з пунктом 5 цієї статті.
📌Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен перевірити усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади розумності і справедливості.
🖍За встановлених судами обставин цієї справи колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди в сумі 200 000,00 грн, оскільки апеляційний суд врахував саме наведені чинники, вимоги розумності та справедливості, неодноразові факти протиправного позбавлення позивача статусу біженця, що зумовлювало реальну загроза його екстрадиції до Республіки Білорусь, так і період застосування до нього у зв`язку з цим запобіжних заходів, які обмежували його свободу пересування.
🔎Проте апеляційний суд не врахував, що рішення ДМС України про позбавлення статусу біженця ОСОБА_1 не були безпосередньо підставами обмеження волі ОСОБА_1 у процедурі видачі (екстрадиції), а шкода, завдана позивачу незаконними рішеннями органів держави при здійсненні своїх повноважень, відповідно до статті 1173 ЦК України відшкодовується державою на загальних підставах та незалежно від вини цих органів, а також на підставі пункту 5 статті 5 Конвенції, а не на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду».
Reposted from:Судова Практика ZAKONONLINE (Верховний Суд та ЄСПЛ)
28.04.202510:27
✍🏻НАБУТТЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЮ ГРОМАДОЮ ПРАВА НА ВІДУМЕРЛУ СПАДЩИНУ Є СПЕЦИФІЧНИМ РІЗНОВИДОМ ПРАВОНАСТУПНИЦТВА, ЯКЕ ЗУМОВЛЮЄ НАБУТТЯ ПРАВ І ОБОВ’ЯЗКІВ
⚖️Правова позиція ВС у справі № 539/362/23
👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 539/362/23 від 31.03.2025
У цій справі суди попередніх інстанцій задовольнили заяву Комунального о підприємства про заміну сторони виконавчого провадження - померлої фізичної особи на міську раду - у справі про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги.
Міська рада подала касаційну скаргу, в якій стверджувала, що до особи, яка набула право власності на майно у порядку визнання спадщини відумерлою, не переходять обов'язки спадкодавця (боржника у зобов'язанні) зі сплати за надані комунальні послуги.
КЦС ВС відхилив доводи цієї касаційної скарги, зазначивши, що по своїй суті набуття територіальною громадою права на відумерлу спадщину є специфічним різновидом правонаступництва, адже воно зумовлює не тільки набуття прав («актив»), але й обов`язків («пасив»). При визначенні складу пасиву і виду обов;язків, що включаються до нього основним критерієм має слугувати те, чи не є такі обов'язки особистими і не припинилися внаслідок смерті особи. До майнових обов'язків, що включаються до пасиву, відносяться як ті, які мають договірну сутність (зокрема, сплатити певну грошову суму, виконати роботу, надати послуги, передати річ), так і недоговірну (наприклад, сплата винагороди по публічній обіцянці);
При виконанні обов'язків територіальною громадою законодавець встановив межу їх виконання. Такою межею виступає вартість майна набутого територіальною громадою як відумерлої спадщини.
❓Згодні з позицією ВС?
ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики
#Цивільний_процес #правова_позиція
👉 З аналізом судової практики у сфері приватного права можна також ознайомитись на телеграм-каналі «Трохи про приватне право» Василя Крата, судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за посиланням: https://t.me/glossema.
⚖️Правова позиція ВС у справі № 539/362/23
👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 539/362/23 від 31.03.2025
У цій справі суди попередніх інстанцій задовольнили заяву Комунального о підприємства про заміну сторони виконавчого провадження - померлої фізичної особи на міську раду - у справі про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги.
Міська рада подала касаційну скаргу, в якій стверджувала, що до особи, яка набула право власності на майно у порядку визнання спадщини відумерлою, не переходять обов'язки спадкодавця (боржника у зобов'язанні) зі сплати за надані комунальні послуги.
КЦС ВС відхилив доводи цієї касаційної скарги, зазначивши, що по своїй суті набуття територіальною громадою права на відумерлу спадщину є специфічним різновидом правонаступництва, адже воно зумовлює не тільки набуття прав («актив»), але й обов`язків («пасив»). При визначенні складу пасиву і виду обов;язків, що включаються до нього основним критерієм має слугувати те, чи не є такі обов'язки особистими і не припинилися внаслідок смерті особи. До майнових обов'язків, що включаються до пасиву, відносяться як ті, які мають договірну сутність (зокрема, сплатити певну грошову суму, виконати роботу, надати послуги, передати річ), так і недоговірну (наприклад, сплата винагороди по публічній обіцянці);
При виконанні обов'язків територіальною громадою законодавець встановив межу їх виконання. Такою межею виступає вартість майна набутого територіальною громадою як відумерлої спадщини.
❓Згодні з позицією ВС?
ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики
#Цивільний_процес #правова_позиція
👉 З аналізом судової практики у сфері приватного права можна також ознайомитись на телеграм-каналі «Трохи про приватне право» Василя Крата, судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за посиланням: https://t.me/glossema.
06.05.202508:08
♻️Трохи про нікчемну, оспорювану та ненаписану умову
Ухвала КЦС ВС від 30.04.2025 у справі № 357/12982/23
🖌️Касаційний суд вважає за необхідне підкреслити, що в окремих правопорядках є конструкція «ненаписаних умов», яка пов`язується з категорією публічного порядку. Наприклад Касаційний суд Франції (https://www.courdecassation.fr/decision/65c47cc386d70a000846cbb8) вказав, що відповідно до статті L. 411-38 Кодексу сільського та морського рибальства Франції, орендар може передати свої права оренди неторговельній сільськогосподарській компанії або групі власників чи фермерів лише за особистої згоди орендодавця та без шкоди для права останнього на зворотне володіння. Ці положення є питаннями публічного порядку. Згідно зі статтею L. 415-12 Кодексу сільського та морського рибальства Франції, будь-яке положення договору оренди, що обмежує права, передбачені розділом 1 цього Кодексу, вважається ненаписаним.
📍Автономія волі та приватний інтерес є «підвалинами» сучасного приватного права. Завдання приватного права полягає у «напрацюванні» таких правил, які максимальною мірою забезпечують автономію волі та реалізацію приватного інтересу кожної особи. Договір як прояв автономії воля та свободи договору, і зокрема договір найму (оренди) земельної ділянки, вчиняється для того щоб «породити» відповідний результат, а не для того щоб згодом констатувати, що певна умова договору не створює для сторін такого правочину тих наслідків, на які він спрямовувався без застосовуванням недійсності частини правочину (нікчемності чи її оспорюваності).
♨️Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
⛔️Парламент не передбачив як нікчемності на рівні норми закону умови договору оренди землі про набрання ним чинності після його державної реєстрації, так і «імпліцитної» чи «віртуальної» нікчемності умови договору оренди землі про набрання ним чинності після його державної реєстрації. Тому така умова договору оренди землі є оспорюваною.
✅Умова договору оренди землі про набрання ним чинності після його державної реєстрації, яка суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону України № 161-XIV у редакції Закону України № 340-IX, є оспорюваною та може бути визнана недійсною за позовом заінтересованої особи.
💢Допоки така умова договору оренди землі не визнана недійсною вона є такою, створює для сторін такого правочину ті наслідки, на які вона спрямована. Тобто початок перебігу строку дії договору оренди землі визначається за правилами, встановленою такою умовою.
🖍️З урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду задля того щоб конкретизувати її висновок, зроблений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) про початок перебігу строку дії договору оренди землі.
Ухвала КЦС ВС від 30.04.2025 у справі № 357/12982/23
🖌️Касаційний суд вважає за необхідне підкреслити, що в окремих правопорядках є конструкція «ненаписаних умов», яка пов`язується з категорією публічного порядку. Наприклад Касаційний суд Франції (https://www.courdecassation.fr/decision/65c47cc386d70a000846cbb8) вказав, що відповідно до статті L. 411-38 Кодексу сільського та морського рибальства Франції, орендар може передати свої права оренди неторговельній сільськогосподарській компанії або групі власників чи фермерів лише за особистої згоди орендодавця та без шкоди для права останнього на зворотне володіння. Ці положення є питаннями публічного порядку. Згідно зі статтею L. 415-12 Кодексу сільського та морського рибальства Франції, будь-яке положення договору оренди, що обмежує права, передбачені розділом 1 цього Кодексу, вважається ненаписаним.
📍Автономія волі та приватний інтерес є «підвалинами» сучасного приватного права. Завдання приватного права полягає у «напрацюванні» таких правил, які максимальною мірою забезпечують автономію волі та реалізацію приватного інтересу кожної особи. Договір як прояв автономії воля та свободи договору, і зокрема договір найму (оренди) земельної ділянки, вчиняється для того щоб «породити» відповідний результат, а не для того щоб згодом констатувати, що певна умова договору не створює для сторін такого правочину тих наслідків, на які він спрямовувався без застосовуванням недійсності частини правочину (нікчемності чи її оспорюваності).
♨️Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
⛔️Парламент не передбачив як нікчемності на рівні норми закону умови договору оренди землі про набрання ним чинності після його державної реєстрації, так і «імпліцитної» чи «віртуальної» нікчемності умови договору оренди землі про набрання ним чинності після його державної реєстрації. Тому така умова договору оренди землі є оспорюваною.
✅Умова договору оренди землі про набрання ним чинності після його державної реєстрації, яка суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону України № 161-XIV у редакції Закону України № 340-IX, є оспорюваною та може бути визнана недійсною за позовом заінтересованої особи.
💢Допоки така умова договору оренди землі не визнана недійсною вона є такою, створює для сторін такого правочину ті наслідки, на які вона спрямована. Тобто початок перебігу строку дії договору оренди землі визначається за правилами, встановленою такою умовою.
🖍️З урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду задля того щоб конкретизувати її висновок, зроблений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) про початок перебігу строку дії договору оренди землі.
04.05.202507:41
♻️Трохи про пропорційність і компенсацію (початок)
Рішення ЄСПЛ в справі «GOROPASHYN v. UKRAINE» (67127/16) від 24.04.2025 року
1️⃣5. У першому провадженні заяву заявника проти рішення Сільської ради про надання землі О. було задоволено місцевим та апеляційним судами 19 січня та 1 квітня 2015 року відповідно. Суди встановили, що Сільська рада на час подій не мала документів, які підтверджували б межі ділянки. При цьому у 1990-1991 роках Житомирська міська рада («Міська рада») та Сільська рада погодили передачу певних земельних ділянок, які раніше належали місцевому колгоспу, місту для створення нової зони індивідуальної забудови. Відповідні рішення залишалися чинними і не були скасовані. Пізніше місто надало назви вулицям, що утворилися після розподілу земельних ділянок серед громадян. Суди дійшли висновку, що Сільська рада не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки вона належала місту. Однак 14 липня 2016 року ці рішення були скасовані касаційним судом, а провадження було припинено на тій підставі, що такі спори повинні розглядатися в цивільному, а не адміністративному порядку.
2️⃣6. У другому провадженні позов заявника про визнання права власності О. недійсним було задоволено остаточним рішенням місцевого суду від 19 травня 2015 року. Висновки ґрунтувалися на рішеннях судів у першому провадженні.
3️⃣7. У третьому провадженні, розпочатому у листопаді 2013 року, заявник подав до цивільного суду позов проти Г., вимагаючи визнати недійсним договір купівлі-продажу між Г. та О. Заявник посилався на висновки судів у двох попередніх провадженнях. Г. подав зустрічний позов про визнання недійсним права власності заявника.
4️⃣8. Рішенням Житомирського районного суду від 11 листопада 2015 року позов Г. було задоволено, а право власності заявника визнано недійсним. Суд встановив, що за земельним законодавством, чинним на той час, виконавчий комітет міської ради не мав повноважень приймати рішення про надання земельних ділянок — це було виключною прерогативою міської ради. Суд також зазначив, що передача земель між містом Житомиром та селом Іванівка не була належним чином оформлена (зокрема, для зміни меж міста потрібне спеціальне подання до Верховної Ради України), і що спірна ділянка все ще вважалася частиною території села Іванівка. У цьому контексті суд послався на документи Державного агентства земельних ресурсів та державного оператора поштового зв’язку, які підтверджували, що всі будинки в районі належали до села Іванівка. Нарешті, суд заявив, що не може враховувати висновки рішень, ухвалених у першому провадженні, оскільки вони були прийняті в адміністративному процесі.
5️⃣9. 26 січня 2016 року Житомирський апеляційний суд залишив рішення в силі, зазначивши, що представник Міської ради визнав, що спірна земельна ділянка розташована за межами території міста, визначеної у 1973 році, і що її передача не була належним чином оформлена. Тому місто не мало права розпоряджатися цією ділянкою.
6️⃣10. 11 травня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виніс остаточне рішення у справі, залишивши в силі рішення нижчих судів.
7️⃣19. Суд вважає, що земельна ділянка, яку заявник отримав від міської влади, становила його «майно» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, а рішення національних судів про визнання його права власності недійсним призвели до втручання в його право на мирне володіння майном.
8️⃣20. Сторони мали різні погляди щодо питань законності та наявності легітимної мети у цій справі, однак Суд вважає, що немає необхідності ухвалювати рішення з цих питань, оскільки втручання у будь-якому випадку не відповідало вимозі пропорційності.
Рішення ЄСПЛ в справі «GOROPASHYN v. UKRAINE» (67127/16) від 24.04.2025 року
1️⃣5. У першому провадженні заяву заявника проти рішення Сільської ради про надання землі О. було задоволено місцевим та апеляційним судами 19 січня та 1 квітня 2015 року відповідно. Суди встановили, що Сільська рада на час подій не мала документів, які підтверджували б межі ділянки. При цьому у 1990-1991 роках Житомирська міська рада («Міська рада») та Сільська рада погодили передачу певних земельних ділянок, які раніше належали місцевому колгоспу, місту для створення нової зони індивідуальної забудови. Відповідні рішення залишалися чинними і не були скасовані. Пізніше місто надало назви вулицям, що утворилися після розподілу земельних ділянок серед громадян. Суди дійшли висновку, що Сільська рада не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки вона належала місту. Однак 14 липня 2016 року ці рішення були скасовані касаційним судом, а провадження було припинено на тій підставі, що такі спори повинні розглядатися в цивільному, а не адміністративному порядку.
2️⃣6. У другому провадженні позов заявника про визнання права власності О. недійсним було задоволено остаточним рішенням місцевого суду від 19 травня 2015 року. Висновки ґрунтувалися на рішеннях судів у першому провадженні.
3️⃣7. У третьому провадженні, розпочатому у листопаді 2013 року, заявник подав до цивільного суду позов проти Г., вимагаючи визнати недійсним договір купівлі-продажу між Г. та О. Заявник посилався на висновки судів у двох попередніх провадженнях. Г. подав зустрічний позов про визнання недійсним права власності заявника.
4️⃣8. Рішенням Житомирського районного суду від 11 листопада 2015 року позов Г. було задоволено, а право власності заявника визнано недійсним. Суд встановив, що за земельним законодавством, чинним на той час, виконавчий комітет міської ради не мав повноважень приймати рішення про надання земельних ділянок — це було виключною прерогативою міської ради. Суд також зазначив, що передача земель між містом Житомиром та селом Іванівка не була належним чином оформлена (зокрема, для зміни меж міста потрібне спеціальне подання до Верховної Ради України), і що спірна ділянка все ще вважалася частиною території села Іванівка. У цьому контексті суд послався на документи Державного агентства земельних ресурсів та державного оператора поштового зв’язку, які підтверджували, що всі будинки в районі належали до села Іванівка. Нарешті, суд заявив, що не може враховувати висновки рішень, ухвалених у першому провадженні, оскільки вони були прийняті в адміністративному процесі.
5️⃣9. 26 січня 2016 року Житомирський апеляційний суд залишив рішення в силі, зазначивши, що представник Міської ради визнав, що спірна земельна ділянка розташована за межами території міста, визначеної у 1973 році, і що її передача не була належним чином оформлена. Тому місто не мало права розпоряджатися цією ділянкою.
6️⃣10. 11 травня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виніс остаточне рішення у справі, залишивши в силі рішення нижчих судів.
7️⃣19. Суд вважає, що земельна ділянка, яку заявник отримав від міської влади, становила його «майно» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, а рішення національних судів про визнання його права власності недійсним призвели до втручання в його право на мирне володіння майном.
8️⃣20. Сторони мали різні погляди щодо питань законності та наявності легітимної мети у цій справі, однак Суд вважає, що немає необхідності ухвалювати рішення з цих питань, оскільки втручання у будь-якому випадку не відповідало вимозі пропорційності.
02.05.202512:32
📚📖 Опубліковано огляд практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими в лютому 2025 року.
01.05.202511:29
📚 01.05.2025 року опубліковано в газеті «Голос України» Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» від 16 квітня 2025 року № 4362-IX.
🖌 Законом № 4362-IX, зокрема, передбачено, що:
✂️визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про. захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» від 1 квітня 2022 року № 2174-ІХ;
📌установити, що перебіг строків для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, які були зупинені відповідно до Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», продовжується з дня набрання чинності цим Законом з урахуванням часу, що минув до їх зупинення, але не менше ніж на сімдесят п'ять днів.
❗️Закон № 4362-IX набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування.
🖌 Законом № 4362-IX, зокрема, передбачено, що:
✂️визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про. захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» від 1 квітня 2022 року № 2174-ІХ;
📌установити, що перебіг строків для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, які були зупинені відповідно до Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», продовжується з дня набрання чинності цим Законом з урахуванням часу, що минув до їх зупинення, але не менше ніж на сімдесят п'ять днів.
❗️Закон № 4362-IX набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування.
29.04.202508:15
💻Суддя ВС у КЦС прочитав лекцію про фраудаторні правочини для студентів УКУ
📜Звідки взялася, як розвивалася конструкція фраудаторності та як вона застосовується в сучасній українській судовій практиці, що таке «добра» і «погана» недійсність правочинів, які правочини й на підставі чого можна визнати фраудаторними та інше розповів суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат студентам Українського католицького університету на лекції «Фраудаторні правочини в ракурсі практики касаційного суду».
📚Лектор почав з історичних і термінологічних аспектів правової конструкції фраудаторності, а також навів цитату відомого римського юриста Гая: male enim nostro iure uti non debemus (ми не маємо погано користуватися своїм правом).
🌐Конструкцію заборони дій на шкоду кредитору застосовували ще в Стародавньому Римі. На підставі закону та преторського права в Римській державі сформувалися такі різновиди приватних деліктів, як особиста образа, крадіжка, грабіж, протиправне пошкодження або знищення чужого майна, погроза, обман тощо. А також у преторському праві був сконструйований делікт fraus creditorum (з лат. – на шкоду кредиторам) – вчинення боржником правочинів, спрямованих на зменшення його майна з метою приховати його від звернення стягнення кредиторів. Це сталося після того, як примусове виконання судових рішень почало відбуватися шляхом звернення стягнення на майно боржника.
🔰В різні періоди розвитку цієї конструкції кредитори могли вимагати застосування таких заходів, як: interdictum fraudatorium, actio Pauliana, restitutio in integrum ob fraudem. В часи Юстиніана оспорювання правочинів на шкоду кредиторів стало відбуватися за допомогою actio Pauliana. Метою відповідного позову було відновлення такого стану речей, який би настав за відсутності фраудаторних дій боржника.
📍Така конструкція стала найбільш універсальним інструментом. У сучасному італійському приватному праві для оспорювання фраудаторних правочинів застосовується ревокаторний позов (azione revocatoria), який за своєю суттю є аналогом римського actio Pauliana.
📌В законодавстві України термін «фраудаторний правочин» з’явився внаслідок внесення змін в абз. 6 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства Законом України від 19 вересня 2024 року № 3985-IX (набрав чинності 1 січня 2025 року). Хоча до цього і доктрина, і судова практика вже активно оперували цією конструкцією. Василь Крат обґрунтував доцільність застосування конструкції фраудаторного правочину в окремій думці від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц.
Детальніше: https://so.supreme.court.gov.ua/news/1267/suddia-vs-u-ktss-prochytav-lektsiiu-pro-fraudatorni-pravochyny-dlia-studentiv-uku
📜Звідки взялася, як розвивалася конструкція фраудаторності та як вона застосовується в сучасній українській судовій практиці, що таке «добра» і «погана» недійсність правочинів, які правочини й на підставі чого можна визнати фраудаторними та інше розповів суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат студентам Українського католицького університету на лекції «Фраудаторні правочини в ракурсі практики касаційного суду».
📚Лектор почав з історичних і термінологічних аспектів правової конструкції фраудаторності, а також навів цитату відомого римського юриста Гая: male enim nostro iure uti non debemus (ми не маємо погано користуватися своїм правом).
🌐Конструкцію заборони дій на шкоду кредитору застосовували ще в Стародавньому Римі. На підставі закону та преторського права в Римській державі сформувалися такі різновиди приватних деліктів, як особиста образа, крадіжка, грабіж, протиправне пошкодження або знищення чужого майна, погроза, обман тощо. А також у преторському праві був сконструйований делікт fraus creditorum (з лат. – на шкоду кредиторам) – вчинення боржником правочинів, спрямованих на зменшення його майна з метою приховати його від звернення стягнення кредиторів. Це сталося після того, як примусове виконання судових рішень почало відбуватися шляхом звернення стягнення на майно боржника.
🔰В різні періоди розвитку цієї конструкції кредитори могли вимагати застосування таких заходів, як: interdictum fraudatorium, actio Pauliana, restitutio in integrum ob fraudem. В часи Юстиніана оспорювання правочинів на шкоду кредиторів стало відбуватися за допомогою actio Pauliana. Метою відповідного позову було відновлення такого стану речей, який би настав за відсутності фраудаторних дій боржника.
📍Така конструкція стала найбільш універсальним інструментом. У сучасному італійському приватному праві для оспорювання фраудаторних правочинів застосовується ревокаторний позов (azione revocatoria), який за своєю суттю є аналогом римського actio Pauliana.
📌В законодавстві України термін «фраудаторний правочин» з’явився внаслідок внесення змін в абз. 6 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства Законом України від 19 вересня 2024 року № 3985-IX (набрав чинності 1 січня 2025 року). Хоча до цього і доктрина, і судова практика вже активно оперували цією конструкцією. Василь Крат обґрунтував доцільність застосування конструкції фраудаторного правочину в окремій думці від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц.
Детальніше: https://so.supreme.court.gov.ua/news/1267/suddia-vs-u-ktss-prochytav-lektsiiu-pro-fraudatorni-pravochyny-dlia-studentiv-uku
28.04.202507:34
🖥 В Instagram Верховного Суду опубліковано черговий пост в рубриці - латинські вислови у праві.
🔎 Що спільного між правом і послідовністю?
📜 Venire contra factum proprium — римська максима, в основі якої знаходиться фундаментальна правнича ідея: не можна спочатку діяти певним чином, а потім — різко змінити курс, якщо це шкодить іншій стороні, яка покладалася на таку поведінку. Це — про «відповідальність» за власну позицію та про гру за правилами.
⚖️ Про те, як суд реагує на суперечливу поведінку і в яких випадках вона позбавляє особу юридичного захисту, розповідає суддя Верховного Суду Василь Крат @vasyl_krat на прикладі з практики ОП КЦС ВС
🔎 Що спільного між правом і послідовністю?
📜 Venire contra factum proprium — римська максима, в основі якої знаходиться фундаментальна правнича ідея: не можна спочатку діяти певним чином, а потім — різко змінити курс, якщо це шкодить іншій стороні, яка покладалася на таку поведінку. Це — про «відповідальність» за власну позицію та про гру за правилами.
⚖️ Про те, як суд реагує на суперечливу поведінку і в яких випадках вона позбавляє особу юридичного захисту, розповідає суддя Верховного Суду Василь Крат @vasyl_krat на прикладі з практики ОП КЦС ВС
Shown 1 - 24 of 2 541
Log in to unlock more functionality.