підвечірнє каркання
02.05.202505:38
крихтокригою, ніби пазл, збирається полюс слабкості
дні забуваються і дрейфують десь в океані пам'яті
згадати б хоч щось,
хоч одну не спаскуджену мить,
хоч клаптик великої землі
зі слідами вигаданих в дитинстві тварин
хоч рік, коли абрикоси не потрапили під весняні заморозки,
як ти потрапляєш під батіг холодних вітрів
посеред льодяної пустелі
губиш всі напрямки,
плутаєш самотність і самість
вростаєш глибою в свою пустку
приреченим снігом вкриваєшся,
щоб сховатись від зайвих очей
утім від розлому не сховатися
тріщинки тягнуться до серця льодовика
відправляють весняний айсберг у плавання
дарують йому крихтокрила,
збирають в дорогу травневі дні і липневі ночі
і ти пригадуєш, вирушаючи в експедицію
на полюс твоєї сили
дні забуваються і дрейфують десь в океані пам'яті
згадати б хоч щось,
хоч одну не спаскуджену мить,
хоч клаптик великої землі
зі слідами вигаданих в дитинстві тварин
хоч рік, коли абрикоси не потрапили під весняні заморозки,
як ти потрапляєш під батіг холодних вітрів
посеред льодяної пустелі
губиш всі напрямки,
плутаєш самотність і самість
вростаєш глибою в свою пустку
приреченим снігом вкриваєшся,
щоб сховатись від зайвих очей
утім від розлому не сховатися
тріщинки тягнуться до серця льодовика
відправляють весняний айсберг у плавання
дарують йому крихтокрила,
збирають в дорогу травневі дні і липневі ночі
і ти пригадуєш, вирушаючи в експедицію
на полюс твоєї сили
Reposted from:
підвечірнє каркання
24.02.202511:42
блокпостравматичне
коли я робив укріплення для ТрО, хлопець, років на 5 молодший за мене запитав у бійця:
"а що буде з усіма цими блокпостами, коли ми переможемо?"
я подумав: "а й справді, що буде з цими мішками, наповненими піском, землею, українською люттю та уламками довоєнного побуту?
на плечі яких титанів ми поскидаємо бетонні блоки?
чи захочуть тролейбуси, що стоять впоперек спорожнілих київських вулиць повертатись в депо?
а протитанкові їжаки? що буде з ними? напевно, порозбігаються до протитанкових лісів і будуть приходити інколи влітку до заміських будиночків, де діти годуватимуть їх молоком, перш ніж піти спати, уже не в погреб"
лопата, вчергове занурившись у землю, врізалась у корінь дерева,
що вдень турботливо накривало блокпост тінню
боєць казав: "копайте друзі, землі багато і вона наша. це головне"
я копав все завзятіше , промінявши втому на безкінечне бажання помсти
я уявляв, що занурюю залізо не в глинисту землю на околиці Києва,
а в голову кожного заблукалого болотного упиря
і вигрібаю з нього те, що мало б зватись мізками,
а потім закидаю на їх місце безмірне відчуття провини, яке, звісно ж, не приживається
тоді я засипаю в їхні черепні ящики біль, біль у чистому вигляді, і наказую повернути його туди, звідки він прибув, повернути у надлишку, щоб він замінив у болотній імперії всі дефіцитні товари і струменів на болотних упирів та зомбі
потоками крові, дивився на них з усіх вітрин і залітав би до них у вікна разом з холодними, пекучими вітрами, розбиваючи скло.
хлопця, що пліч-о-пліч зі мною насипає землю в мішки, звати Кирилом,
але це по паспорту, так то він каже, що ім'я йому Єгор.
Кирил-Єгор наповнює вечоріючу тишу наївним підлітковим аналізом подій, про які підліток і чути не мав би,
а також примітивними жартами, добивки яких я вгадуюю ще на початку анекдоту, але все одно посміхаюсь,
коли кладу черговий мішок для вогневої точки кулеметника і розумію,
що коли ми переможемо, ми розберемо усі блокпости
і побудуємо з них вежу, як колись намагались у Вавилоні,
щоб дістати до самого неба і побачити богів.
ми добудуємо цю вежу, але серед сплячих, втомлених від ракет хмар,
ми не знайдемо нікого.
адже відтепер боги - це ми.
коли я робив укріплення для ТрО, хлопець, років на 5 молодший за мене запитав у бійця:
"а що буде з усіма цими блокпостами, коли ми переможемо?"
я подумав: "а й справді, що буде з цими мішками, наповненими піском, землею, українською люттю та уламками довоєнного побуту?
на плечі яких титанів ми поскидаємо бетонні блоки?
чи захочуть тролейбуси, що стоять впоперек спорожнілих київських вулиць повертатись в депо?
а протитанкові їжаки? що буде з ними? напевно, порозбігаються до протитанкових лісів і будуть приходити інколи влітку до заміських будиночків, де діти годуватимуть їх молоком, перш ніж піти спати, уже не в погреб"
лопата, вчергове занурившись у землю, врізалась у корінь дерева,
що вдень турботливо накривало блокпост тінню
боєць казав: "копайте друзі, землі багато і вона наша. це головне"
я копав все завзятіше , промінявши втому на безкінечне бажання помсти
я уявляв, що занурюю залізо не в глинисту землю на околиці Києва,
а в голову кожного заблукалого болотного упиря
і вигрібаю з нього те, що мало б зватись мізками,
а потім закидаю на їх місце безмірне відчуття провини, яке, звісно ж, не приживається
тоді я засипаю в їхні черепні ящики біль, біль у чистому вигляді, і наказую повернути його туди, звідки він прибув, повернути у надлишку, щоб він замінив у болотній імперії всі дефіцитні товари і струменів на болотних упирів та зомбі
потоками крові, дивився на них з усіх вітрин і залітав би до них у вікна разом з холодними, пекучими вітрами, розбиваючи скло.
хлопця, що пліч-о-пліч зі мною насипає землю в мішки, звати Кирилом,
але це по паспорту, так то він каже, що ім'я йому Єгор.
Кирил-Єгор наповнює вечоріючу тишу наївним підлітковим аналізом подій, про які підліток і чути не мав би,
а також примітивними жартами, добивки яких я вгадуюю ще на початку анекдоту, але все одно посміхаюсь,
коли кладу черговий мішок для вогневої точки кулеметника і розумію,
що коли ми переможемо, ми розберемо усі блокпости
і побудуємо з них вежу, як колись намагались у Вавилоні,
щоб дістати до самого неба і побачити богів.
ми добудуємо цю вежу, але серед сплячих, втомлених від ракет хмар,
ми не знайдемо нікого.
адже відтепер боги - це ми.
16.02.202512:31
це я стою з побратимом весь такий красівий і споряджений, тому що ви мені надонатили на екіп, за що я вам дуже вдячний. в ньому я вже десь місяць роблю роботу, почуваю себе безпечно, тепло і зручно.
а стали ми так красіво, бо на дрон, який я тримаю в руках, потрібно батареї, багато батарей. щоб він цілий день висів у повітрі і ми могли робити якісне вбивство русні. тож ми всім підрозділом просимо вас задонатити на це діло.
загальна мета збору — 123 тисячі. ціль моєї баночки — 10 тисяч гривень. давайте закриємо швиденько!
а стали ми так красіво, бо на дрон, який я тримаю в руках, потрібно батареї, багато батарей. щоб він цілий день висів у повітрі і ми могли робити якісне вбивство русні. тож ми всім підрозділом просимо вас задонатити на це діло.
загальна мета збору — 123 тисячі. ціль моєї баночки — 10 тисяч гривень. давайте закриємо швиденько!
25.01.202514:40
дозволь забути тебе на хвилину, аби пізнати наново,
прокласти дорогу пальцями між дредами й давніми шрамами,
туманити розум тобою за мить і не шукати причину,
плисти у безмежжі твоїх думок, як в морі з тоніка й джину.
дозволь забути тебе на хвилину, аби все відчути спочатку –
твою звабливу відьомську пісню зашиту у магію чатів,
твої невинно-красиві очі, які вишукують потяг,
як будь-який награний сумніво-спротив здмухує перший дотик.
дозволь забути тебе на хвилину, аби зустрітись вперше,
залізти на гору із видом на місто, уявні кордони стерши.
це було би просто чудо
та я вже ніколи тебе не забуду💚
прокласти дорогу пальцями між дредами й давніми шрамами,
туманити розум тобою за мить і не шукати причину,
плисти у безмежжі твоїх думок, як в морі з тоніка й джину.
дозволь забути тебе на хвилину, аби все відчути спочатку –
твою звабливу відьомську пісню зашиту у магію чатів,
твої невинно-красиві очі, які вишукують потяг,
як будь-який награний сумніво-спротив здмухує перший дотик.
дозволь забути тебе на хвилину, аби зустрітись вперше,
залізти на гору із видом на місто, уявні кордони стерши.
це було би просто чудо
та я вже ніколи тебе не забуду💚
20.01.202521:38
спроби виспатися і виписатися схожі, адже успіхом не увінчані
ком у горлі довжиною у ніч застрягає на півдорозі до виходу
так і я застрягаю на півдорозі до правди
надто багато правок вносить внутрішній цензор
надто багато недосказаних слів я докладаю у кулю,
що її я пхатиму вверх по схилу
привіт Сізіфу
привіт у всі чати без відповіді
я обіцяю колись повернутися,
коли зберуся із силами
і визнаю свої слабкості
себто — віддам себе вітру
може він здмухне із мене безсоння
і принесе хороші новини з Південного Сходу
а поки лишається пірнати в місцеві пейзажі
й шукати знайоме
пазл за пазлом збирати із нього дитинство
бувалі радять, поки є час висипатися
серце благає, поки є сили виписуватись
поки зуби дракона не перемололи замурзане тіло
поки жорстока реальність не вирвала твій хребет із контексту
і не викинула на смітник історії
вітер говорить любити, адже маєш кого
ком у горлі довжиною у ніч застрягає на півдорозі до виходу
так і я застрягаю на півдорозі до правди
надто багато правок вносить внутрішній цензор
надто багато недосказаних слів я докладаю у кулю,
що її я пхатиму вверх по схилу
привіт Сізіфу
привіт у всі чати без відповіді
я обіцяю колись повернутися,
коли зберуся із силами
і визнаю свої слабкості
себто — віддам себе вітру
може він здмухне із мене безсоння
і принесе хороші новини з Південного Сходу
а поки лишається пірнати в місцеві пейзажі
й шукати знайоме
пазл за пазлом збирати із нього дитинство
бувалі радять, поки є час висипатися
серце благає, поки є сили виписуватись
поки зуби дракона не перемололи замурзане тіло
поки жорстока реальність не вирвала твій хребет із контексту
і не викинула на смітник історії
вітер говорить любити, адже маєш кого
08.12.202419:29
рвана пісня
все, що нам залишається посеред морозної пастки –
кутатись в ковдру зі снів золотих і намагатись не впасти,
ступивши на стежку слизьку.
звісно, її не ми обирали,
але тепер, об'єднавшись з вітрами,
із ранами рваними, як прапорами
ми будем стояти десь тут.
саме там, де потрібно.
із нами правда відлита зі срібла,
гостріша за всі мечі.
бачиш це чисте небо? воно для тебе – кричи!
падай у сніг, ніби в райський пісок,
мрій, як мала дитина, поки хтось боронить твій сон.
щоб вони його не відібрали.
десь на межі світів не встигли замкнути браму
і наше блакитне заляпали кров'ю та брудом
та знаю, в кінці цей колір нам ближчий до серця буде
і ближчими станемо всі.
а поки броня вкриває міцні золотисті груди
й збігаються вірні пси,
то будуть запекло битись місцеві джедаї
під прапорами, що рвуться та не вицвітають
і під вітрами, що вказють шлях вночі .
чуєш цю пісню? підспівуй, прошу, не мовчи
текст написано на конкурс "Плейлист" від Віршопліткарки за мотивами пісні "Золото і Блакить" (Zwyntar та Третя Штурмова)
все, що нам залишається посеред морозної пастки –
кутатись в ковдру зі снів золотих і намагатись не впасти,
ступивши на стежку слизьку.
звісно, її не ми обирали,
але тепер, об'єднавшись з вітрами,
із ранами рваними, як прапорами
ми будем стояти десь тут.
саме там, де потрібно.
із нами правда відлита зі срібла,
гостріша за всі мечі.
бачиш це чисте небо? воно для тебе – кричи!
падай у сніг, ніби в райський пісок,
мрій, як мала дитина, поки хтось боронить твій сон.
щоб вони його не відібрали.
десь на межі світів не встигли замкнути браму
і наше блакитне заляпали кров'ю та брудом
та знаю, в кінці цей колір нам ближчий до серця буде
і ближчими станемо всі.
а поки броня вкриває міцні золотисті груди
й збігаються вірні пси,
то будуть запекло битись місцеві джедаї
під прапорами, що рвуться та не вицвітають
і під вітрами, що вказють шлях вночі .
чуєш цю пісню? підспівуй, прошу, не мовчи
текст написано на конкурс "Плейлист" від Віршопліткарки за мотивами пісні "Золото і Блакить" (Zwyntar та Третя Штурмова)
17.04.202518:28
разом з легендарним декламатором Андрієм Мальвою оживили один з моїх улюблених власних текстів.
зведення та музичний супровід також від Андрія за що йому великий респект✨
зведення та музичний супровід також від Андрія за що йому великий респект✨
24.02.202511:42
три роки нової реальності. реальності, в якій ми живемо, в якій ми звикли до того, до чого не звикають. але, звикнувши, важливо не забути. не забути про мету і про ціну.
сьогодні хочеться згадати свій перший текст, який народився посеред жахів повномасштабки. для мене він і досі лишається найважливішим, адже нагадує про єдність, яка охопила нас тоді і якої так хочеться зараз.
сьогодні хочеться згадати свій перший текст, який народився посеред жахів повномасштабки. для мене він і досі лишається найважливішим, адже нагадує про єдність, яка охопила нас тоді і якої так хочеться зараз.
14.02.202517:45
саурон дивиться на тебе крізь хмари
очима із тисячократним зумом
видивляється в тобі слабину,
шукає незграбності,
чекає, коли ти перечепишся і регоче
незтерпним дзижчанням і страхітливим шелестом.
ти ховаєшся від цього сміху,
ховаєшся від свого страху
у власному світі, що стиснувся до меж підвалу,
до стін якого ти тулишся,
у якому ти кріпиш віру на стяжки,
армованим скотчем латаєш надію,
заряджаєш батки любов'ю,
аби дотриматись до перезмінки,
дочекатись, поки мордорські очі відвернуться
і вибігти назовні,
вдихнути повітря,
зловити промені,
прицілитись,
щоб той, хто дивиться на тебе з-за хмар
осліп назавжди
очима із тисячократним зумом
видивляється в тобі слабину,
шукає незграбності,
чекає, коли ти перечепишся і регоче
незтерпним дзижчанням і страхітливим шелестом.
ти ховаєшся від цього сміху,
ховаєшся від свого страху
у власному світі, що стиснувся до меж підвалу,
до стін якого ти тулишся,
у якому ти кріпиш віру на стяжки,
армованим скотчем латаєш надію,
заряджаєш батки любов'ю,
аби дотриматись до перезмінки,
дочекатись, поки мордорські очі відвернуться
і вибігти назовні,
вдихнути повітря,
зловити промені,
прицілитись,
щоб той, хто дивиться на тебе з-за хмар
осліп назавжди
21.01.202510:40
Reposted from:
Muza Huyuza
15.01.202514:55
Ольча, яку не зупинити: збір на авто для ГУР
Війна змінює нас усіх.
Ольча зараз у психіатричній лікарні.
Таке трапляється, коли на твої плечі лягає занадто багато.
Але є те, що ніхто не вилікує і не змінить — це її волонтерство.
Воно в крові.
Ольча не зупиняється!
Навіть <strike>на дурці</strike> у лікарні.
Зараз ми разом збираємо кошти на авто для ГУР
Разом: Ольча + Дика Пошта
Бо війна завтра не закінчиться.
🎯Ціль: 212 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/47rfBFTqvW
💳Номер картки банки
4441 1111 2965 8062
Давай донать
Війна триває
Війна змінює нас усіх.
Ольча зараз у психіатричній лікарні.
Таке трапляється, коли на твої плечі лягає занадто багато.
Але є те, що ніхто не вилікує і не змінить — це її волонтерство.
Воно в крові.
Ольча не зупиняється!
Навіть <strike>на дурці</strike> у лікарні.
Зараз ми разом збираємо кошти на авто для ГУР
Разом: Ольча + Дика Пошта
Бо війна завтра не закінчиться.
🎯Ціль: 212 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/47rfBFTqvW
💳Номер картки банки
4441 1111 2965 8062
Давай донать
Війна триває
02.12.202418:36
Вітаю, друзі. Ділюсь новинами: через два тижні їду на свої перші бойові робить свою першу мертву русню. В зв'язку із цим зараз дозбирую з того, що не вистачає мені та моєму екіпажу. Якщо маєте бажання, можете трохи допомогти копійчною на це діло. Буду дуже вдячний🫡
Всіх обняв-припідняв)
Ну і за ці два тижні постараюсь трохи щось пописати, порадувати вас
Всіх обняв-припідняв)
Ну і за ці два тижні постараюсь трохи щось пописати, порадувати вас
11.03.202509:33
Нумо привітаємо мого друга і живу легенду поетичного комьюніті донатиками ✨
22.02.202519:19
Отаким от займався незадовго до мобілізації. Респект ЛітСлему за зйомочку і за події, звісно. З такою якістю монтажу виглядає навіть пристойно)
https://youtu.be/Uh9FamfrbvI?si=XYz86dwQOLzkYCEB
https://youtu.be/Uh9FamfrbvI?si=XYz86dwQOLzkYCEB
Reposted from:Muza Huyuza
11.02.202513:14
🚗 Новий збір на бойовий корч🔥
Ми тільки-но закрили збір на автівку для ГУР, але перепочити не вийде — горить! Бійці 1 самохідного артилерійського дивізіону 40 ОАБр ім. Великого князя Вітовта терміново потребують бойової машини. Поки купуємо одну, вже збираємо на наступну — бо мобільність = життя!
Що шукаємо?
✔ Корч (але живучий, як бабусина шафа!)
✔ 4×4 (бо наші дороги — це сюжет фільму жахів)
✔ Дизель (бо економічніше)
✔ Механіка (бо простіше полагодити колгоспним методом)
✔ Все інше — неважливо, аби їхало і не вмерло!
Ціна питання: 6000$
Ви вже не раз творили дива! Давайте зробимо це ще раз 💪
💳 Банка: [4441 1111 2127 4876]
📲 Монобанка: [https://send.monobank.ua/jar/5uVph92VMK]
💸 PayPal: [dykaposhta@gmail.com]
Донат — це ще один снаряд у ствол! 💥 Підкиньте хлопцям на перемогу! 🚀
Давай донать!
Війна — триває 🫡
Ми тільки-но закрили збір на автівку для ГУР, але перепочити не вийде — горить! Бійці 1 самохідного артилерійського дивізіону 40 ОАБр ім. Великого князя Вітовта терміново потребують бойової машини. Поки купуємо одну, вже збираємо на наступну — бо мобільність = життя!
Що шукаємо?
✔ Корч (але живучий, як бабусина шафа!)
✔ 4×4 (бо наші дороги — це сюжет фільму жахів)
✔ Дизель (бо економічніше)
✔ Механіка (бо простіше полагодити колгоспним методом)
✔ Все інше — неважливо, аби їхало і не вмерло!
Ціна питання: 6000$
Ви вже не раз творили дива! Давайте зробимо це ще раз 💪
💳 Банка: [4441 1111 2127 4876]
📲 Монобанка: [https://send.monobank.ua/jar/5uVph92VMK]
💸 PayPal: [dykaposhta@gmail.com]
Донат — це ще один снаряд у ствол! 💥 Підкиньте хлопцям на перемогу! 🚀
Давай донать!
Війна — триває 🫡
21.01.202510:40
мамо, я на вікіпедії
31.12.202417:43
Перший новий рік, який я зустріну в ЗСУ, нпближається. Нехай він для всіх нас стане першим променем світла після довгої холодної ночі.
Дякую всім, хто підтримував і підтримує мене на новому шляху, так легше, справді. Дякую також усім, хто допоміг з підготовкою до бойових. Зараз ми трохи розгребемося по побуту і я розкажу, що вдалося придбати для себе та побратимів. Ну і звісно, дякую тим, завдяки кому ми зустрічаємо ще один рік.
Будемо їбашити у 2025 із пам'яттю про них.
Дякую всім, хто підтримував і підтримує мене на новому шляху, так легше, справді. Дякую також усім, хто допоміг з підготовкою до бойових. Зараз ми трохи розгребемося по побуту і я розкажу, що вдалося придбати для себе та побратимів. Ну і звісно, дякую тим, завдяки кому ми зустрічаємо ще один рік.
Будемо їбашити у 2025 із пам'яттю про них.
Reposted from:
акант київський
25.10.202415:31
Ми знаємо, чого вам не вистачало цієї холодної осені — гарячої колаби від двох потужних мистецьких об’єднань: аканту київського та Преримованих🔥
Ми об’єднали свої зусилля, щоб знайти дев’ять авторів та авторок із сильними текстами та не менш сильною енергетикою.
🤚Що з того вийде? Пропонуємо тобі переконатися на власні очі та вуха, завітавши другого листопада о 13:00 у Сквот 17б (Терещенківська 17б).
Вхід вільний, але з можливістю задонатити комфортну для вас суму на ремонь авто для 3ОШБ.
Ми об’єднали свої зусилля, щоб знайти дев’ять авторів та авторок із сильними текстами та не менш сильною енергетикою.
🤚Що з того вийде? Пропонуємо тобі переконатися на власні очі та вуха, завітавши другого листопада о 13:00 у Сквот 17б (Терещенківська 17б).
Вхід вільний, але з можливістю задонатити комфортну для вас суму на ремонь авто для 3ОШБ.
Reposted from:
✒️ віршневий сад
11.03.202509:33
не повірите, у мене сьогодні вкотре День народження 😎🍒
привітання приймаються ☺️
У свій день народження відкриваю <strike>мікробанку</strike> Скриню Вишеньтаря, щоб бустанути збори від @dadisart (РЕБ, супутні потреби), @veroveroverover (антени), @muzahuyuza (пікап) віддячуючи Збройним Силам!
Скриня Вишеньтаря:
5168752138007615
https://www.privat24.ua/send/gg1yv
🎯 Ціль збору: 3333 грн за 3 дні
(люблю красиві числа, та будь-яка сума на благодійність – це вже прекрасно ✨)
підтримуймо ЗСУ разом!
буду дуже вдячний ☺️❤️
дякую, що читаєте, коментуєте, надихаєте та підтримуєте 🥰
люблю і ціную вас 🤗
p.s. якщо ще є бажання і можливість скромно підтримати мою творчість, це можна зробити на особисту картку
PrivatBank 4731185634973942
👉 👈
привітання приймаються ☺️
У свій день народження відкриваю <strike>мікробанку</strike> Скриню Вишеньтаря, щоб бустанути збори від @dadisart (РЕБ, супутні потреби), @veroveroverover (антени), @muzahuyuza (пікап) віддячуючи Збройним Силам!
Скриня Вишеньтаря:
5168752138007615
https://www.privat24.ua/send/gg1yv
🎯 Ціль збору: 3333 грн за 3 дні
(люблю красиві числа, та будь-яка сума на благодійність – це вже прекрасно ✨)
підтримуймо ЗСУ разом!
буду дуже вдячний ☺️❤️
дякую, що читаєте, коментуєте, надихаєте та підтримуєте 🥰
люблю і ціную вас 🤗
p.s. якщо ще є бажання і можливість скромно підтримати мою творчість, це можна зробити на особисту картку
PrivatBank 4731185634973942
👉 👈
19.02.202518:02
Дякую вам, що доволі швидко закрили баночку ✨
Основний збір вже теж майже закрито, а частину акамуляторів уже замовили🫡
Основний збір вже теж майже закрито, а частину акамуляторів уже замовили🫡
25.01.202514:40
наступний пост надсилаю відкладеним повідомленням, адже зввтра їду на позицію і не знаю чи матиму змогу сюди заходити
але так співпало, що в цей день 4 роки, як я разом зі своєю неймовірною дружиню Олею. вона моя підтримка, натхнення і щастя. з нею мені все дається легше. тому в цей день до тебе вірш✨
але так співпало, що в цей день 4 роки, як я разом зі своєю неймовірною дружиню Олею. вона моя підтримка, натхнення і щастя. з нею мені все дається легше. тому в цей день до тебе вірш✨
Reposted from:
stavozero
21.01.202510:40
А так про себе пише наступний представник #WikipediaPoet, Карич (справжнє ім'я-прізвище — Олексій Каркачов):
📜 "Карич — найкращий воротар серед поетів, найкращий поет серед воротарів.
Виріс серед степів Кіровоградщини, але довго ніде не затримувався. Спробував осісти у Києві, але армія вирішила інакше.
Як поет еволюціонував на онлайн-конкурсах і навіть кілька з них виграв. Любить виступати зі своїми віршами офлайн, активно махаючи руками (воротарська звичка).
Як ви вже зрозуміли, крім поезії захоплюється футболом, слідкує за іншими видами спорту і балується короткою прозою."
💬 З Каричем знайомий тільки онлайн, та, сподіваюсь, буде нагода, перетнутись наживо.
Щодо поезії — дуже мені імпонує його так званий "стиль викладу фактів" — суміш лагідних художніх засобів із реалістичною подачею оповіді. І з того, що я чув від нього в записі, Карич проявив себе як потужний декламатор, і не здивуюсь, якщо з часом із цим профайлом він стане одним з провідних імен мілітарної укрпоезії, якщо не всієї загалом.
📜 "Карич — найкращий воротар серед поетів, найкращий поет серед воротарів.
Виріс серед степів Кіровоградщини, але довго ніде не затримувався. Спробував осісти у Києві, але армія вирішила інакше.
Як поет еволюціонував на онлайн-конкурсах і навіть кілька з них виграв. Любить виступати зі своїми віршами офлайн, активно махаючи руками (воротарська звичка).
Як ви вже зрозуміли, крім поезії захоплюється футболом, слідкує за іншими видами спорту і балується короткою прозою."
💬 З Каричем знайомий тільки онлайн, та, сподіваюсь, буде нагода, перетнутись наживо.
Щодо поезії — дуже мені імпонує його так званий "стиль викладу фактів" — суміш лагідних художніх засобів із реалістичною подачею оповіді. І з того, що я чув від нього в записі, Карич проявив себе як потужний декламатор, і не здивуюсь, якщо з часом із цим профайлом він стане одним з провідних імен мілітарної укрпоезії, якщо не всієї загалом.
18.12.202417:27
моя земля розповзлася між перевалами і нічними портами,
де контрабандно вантажать горіхи, зірки та сенси
і я намагаюсь сховатись в порожню бочку,
щоб галеон із вітрилами срібними відвіз мене на інший бік океану часу
над моєю землею фарбують повітря у чорне круки,
сідають на крони дерев,
обвішаних оберегами та пінами,
пошрамованих громом і туманом укутані.
"ти помічаєш дерева?" —
питає мене дівчинка, що співає ельфійську пісню, щоразу приїджаючи в місто.
так, ніби й знаєш переклад та щоразу губишся серед рун,
так ніби між куплетами й не було програшу з кілометрів та місяців
так, що сльози щоразу ллються й формують ріки, які прорізають цю землю наскрізь,
землю, що ховає в долинах смуток, а в горах радість
мою землю.
"так, помічаю.
проникаю поглядом аж до кілець
і рахую роки, щоб заснути"
то може сплетімо руки, як корені?
де контрабандно вантажать горіхи, зірки та сенси
і я намагаюсь сховатись в порожню бочку,
щоб галеон із вітрилами срібними відвіз мене на інший бік океану часу
над моєю землею фарбують повітря у чорне круки,
сідають на крони дерев,
обвішаних оберегами та пінами,
пошрамованих громом і туманом укутані.
"ти помічаєш дерева?" —
питає мене дівчинка, що співає ельфійську пісню, щоразу приїджаючи в місто.
так, ніби й знаєш переклад та щоразу губишся серед рун,
так ніби між куплетами й не було програшу з кілометрів та місяців
так, що сльози щоразу ллються й формують ріки, які прорізають цю землю наскрізь,
землю, що ховає в долинах смуток, а в горах радість
мою землю.
"так, помічаю.
проникаю поглядом аж до кілець
і рахую роки, щоб заснути"
то може сплетімо руки, як корені?
03.09.202409:01
Звітую, аккаунт верифікували і я додав першу публікацію. Це оповідання написане раніше, але світ ще не бачило. Наразі весь контент доступний по підписці 50 грн на місяць, а також є система разових донатів на різні суми.Давайте пробувати, якщо хочете)))
Shown 1 - 24 of 45
Log in to unlock more functionality.