Ду.. душа.. думки,
Думати і дихати,
Знайти і відчувати,
Сподіватися і
Боротися..
Падати і запитувати,
Губитися і шукати
Дорогу
Далі.
Чи може далі не треба,
А куди заведе цей шлях?
Шукати щастя серед небо,
І дарувати думу тим плечам?
Душа й дума,
Дух і сподівання,
Надія й простір,
А після лише бажання.
Дума і душа,
Лиш і відчуваю я,
Так відчувати і просто плекати,
Ту мить, що в душі,
Те слово, що в думі.
Я пишу у своєму дусі,
Я дивлюся на світ - як я,
Це життя чомусь так научить,
Це життя - це доля на мить.
Дума і душа,
Потрібні слова,
Карбую я їх крізь подих,
Бо не зламати прості ті дива,
Бо диво породжує слово.
А слово воно із душі так виходить,
Душа та ясна і завжди жива,
Душа - то є диво,
Бо це життя носила,
А думка - мов крила,
Що в політ той прилетіла,
А диво - надія,
Що так одразу почала це сміливо.
То все починається з тебе,
Твій шлях і твій день і твій голос,
То небо твоє і твої оті зорі,
Які ми будуєм душею,
А дума воно - золоті ті слова,
І диво єдине -
Чомусь жити просило,
Та в мить так казала,
Що це життя жадало.
#вірш
