Провулок Графоманії
05.05.202519:18
Добоої ночі!! Як ви?
05.05.202515:04
Знов не сплю, пишу про свого партнера
Про патерни, що квітнуть на цьому партері
В надії, що недоспані ночі
Стануть чимось більшим, ніж плями на обличчі і фотопапері
В надії розчинитися в літі
Що колись мій ямб будуть виводити на холоднім граніті
А поки виводжу тебе зі спокою
Але обіцяю стати м'якою мов літій
Я сиджу на трасі, плетучи з кульбабок вінки
А він торочить про культ бабок і Ґінзберга
Торчить до приступів
Він збуджує мої думки
Мене збиває його дихання
Я забуваю слова
Забуваю дату народження
І те, що народилась в країні,
де жінки давно вже мають права
Я зроблю все, тіко щоб сказати що я не права
А потім на цих нецілованих вулицях не знайти собі місця
Проте кричати в лісі до зриву голосу
Поки він говорить про те, що не кажуть вголос
Ламаною англійською, в самому центрі міста
Я в полоні Аполлона
В ньому літр оболоня
Його біли долоні
Мене штовхають у безодню поки мучить Безсоння
Слова не передають вражень
Кров застигне в артеріях
Я - твоя зона ураження
Ти - моя мрія і артилерія
#Леся_Ветеннд
#Вірш
Про патерни, що квітнуть на цьому партері
В надії, що недоспані ночі
Стануть чимось більшим, ніж плями на обличчі і фотопапері
В надії розчинитися в літі
Що колись мій ямб будуть виводити на холоднім граніті
А поки виводжу тебе зі спокою
Але обіцяю стати м'якою мов літій
Я сиджу на трасі, плетучи з кульбабок вінки
А він торочить про культ бабок і Ґінзберга
Торчить до приступів
Він збуджує мої думки
Мене збиває його дихання
Я забуваю слова
Забуваю дату народження
І те, що народилась в країні,
де жінки давно вже мають права
Я зроблю все, тіко щоб сказати що я не права
А потім на цих нецілованих вулицях не знайти собі місця
Проте кричати в лісі до зриву голосу
Поки він говорить про те, що не кажуть вголос
Ламаною англійською, в самому центрі міста
Я в полоні Аполлона
В ньому літр оболоня
Його біли долоні
Мене штовхають у безодню поки мучить Безсоння
Слова не передають вражень
Кров застигне в артеріях
Я - твоя зона ураження
Ти - моя мрія і артилерія
#Леся_Ветеннд
#Вірш
05.05.202506:05
Доброго ранку;!!!
Нагадую, що фактично БУДЬ-ЯКИЙ автор може опублікувати свій твір в Провулку!!
Вимоги на публікацію — https://t.me/grafomalley/622
Нагадую, що фактично БУДЬ-ЯКИЙ автор може опублікувати свій твір в Провулку!!
Вимоги на публікацію — https://t.me/grafomalley/622
04.05.202515:05
Сни пророків
Я Бога знайшов в безвіконній кімнаті
Край порожнечі,
Його Величності Часу край.
Годинники - пристрої виміру втоми
В ту мить, наче всі, показились.
У відчаї я бродив лабіринтом,
Де монстр рогатий дрімав.
Навшпиньках ішов через пекло,
Вдавав, що нічого не бачу,
Рятуючи совість і сни
від безсоромної Правди.
Вона ж бо - стара, хтива хвойда:
Ноги у виразках, гній...
Цілую її і доводжу собі, що існую.
Налякана потвора -
Сполоханих тисячоліть відлуння
Котилось опівнічним лісом
У літню, зоряно-тривожну ніч.
Відбитки спогадів на пилу степових доріг -
Крихка хатина із акації гілок,
Вінки, обряд, розпатлані дівчата
Примирять з болем, змусять полюбити існування.
І я нарешті буду жертвою на цьому полюванні.
Мій Бог у мороку навчив мене любити терен,
Цвяхи і кров,
Агонію й стрілу.
Люби свого мисливця, звіре дикий, -
Сказали пересохлі, згризені вуста.
Запаморочення, плями на сітківці,
Отруйний камінь в дрібнім ситі розуміння,
Колючий сумнів у солоному «ніщо»,
Повітря ржаве, присмак кислоти...
Моя далекозорість - невблаганна, наче Африка,
І монохромна, як грудневий горизонт.
В зворушливім танці - навіки
Згорають, зникають роки,
Піском поміж пальцями Часу
#Едвард_Ноги_Милиці
#Вірш
Я Бога знайшов в безвіконній кімнаті
Край порожнечі,
Його Величності Часу край.
Годинники - пристрої виміру втоми
В ту мить, наче всі, показились.
У відчаї я бродив лабіринтом,
Де монстр рогатий дрімав.
Навшпиньках ішов через пекло,
Вдавав, що нічого не бачу,
Рятуючи совість і сни
від безсоромної Правди.
Вона ж бо - стара, хтива хвойда:
Ноги у виразках, гній...
Цілую її і доводжу собі, що існую.
Налякана потвора -
Сполоханих тисячоліть відлуння
Котилось опівнічним лісом
У літню, зоряно-тривожну ніч.
Відбитки спогадів на пилу степових доріг -
Крихка хатина із акації гілок,
Вінки, обряд, розпатлані дівчата
Примирять з болем, змусять полюбити існування.
І я нарешті буду жертвою на цьому полюванні.
Мій Бог у мороку навчив мене любити терен,
Цвяхи і кров,
Агонію й стрілу.
Люби свого мисливця, звіре дикий, -
Сказали пересохлі, згризені вуста.
Запаморочення, плями на сітківці,
Отруйний камінь в дрібнім ситі розуміння,
Колючий сумнів у солоному «ніщо»,
Повітря ржаве, присмак кислоти...
Моя далекозорість - невблаганна, наче Африка,
І монохромна, як грудневий горизонт.
В зворушливім танці - навіки
Згорають, зникають роки,
Піском поміж пальцями Часу
#Едвард_Ноги_Милиці
#Вірш
03.05.202519:24
Доброї ночі!! Як ви?
02.05.202507:04
Мандрівники
Дійсність крокує у цей вирій життя,
Ми зупиняємось тут із метою.
День проживаємо вже без почуття,
І залишаємо страх за собою.
Як мандрівник, ми лише на транзиті,
Номер готелю приємний недовго.
Сонце в очах, за хвилину – в зеніті,
Ніч переспали та далі в дорогу.
Лиш в цьому світі, де все швидкоплинне,
Час погостює в нескінчених рядках.
Тяжко зловити натхнення невпинне.
Серце шукає, та не в наших віршах.
Нас не тримає чужа допомога,
Бо ми всього лиш прихожі на світі.
Від дому до дому водить дорога,
Коли наші мандри не на транзиті.
Справжні стандарти у митях життєвих,
В залишку тільки своїх уподобань.
Кожен той шлях наших кроків суттєвих
Пройдемо ми знову без жодних вагань.
#Мирослав_Манюк
#Вірш
Дійсність крокує у цей вирій життя,
Ми зупиняємось тут із метою.
День проживаємо вже без почуття,
І залишаємо страх за собою.
Як мандрівник, ми лише на транзиті,
Номер готелю приємний недовго.
Сонце в очах, за хвилину – в зеніті,
Ніч переспали та далі в дорогу.
Лиш в цьому світі, де все швидкоплинне,
Час погостює в нескінчених рядках.
Тяжко зловити натхнення невпинне.
Серце шукає, та не в наших віршах.
Нас не тримає чужа допомога,
Бо ми всього лиш прихожі на світі.
Від дому до дому водить дорога,
Коли наші мандри не на транзиті.
Справжні стандарти у митях життєвих,
В залишку тільки своїх уподобань.
Кожен той шлях наших кроків суттєвих
Пройдемо ми знову без жодних вагань.
#Мирослав_Манюк
#Вірш
05.05.202519:00
Була ясна погода
.
.
.
Мені спала нагода
Бачити обличчя дійсности
У дзеркалі невимірної вічности.
Там побачила докору:
Сходи, що ведуть угору.
Заздрість поруч веде колом
Хороводи в голім полі.
Під березою два тіла
В чому мати народила.
У степах усіх комах
Не злíчить чорний, ситий птах.
Сходами над морем пані йде.
Її мідний голос виливається у сміх.
Сьогодні вона зрадить себе,
Сьогодні зрадить всіх.
Зупиниться полежати на спині,
Напише лист невдячному сусідові.
Хоч клялася, що простила все.
Нашу пані зсередини жре.
#В_ХерсонесТаврійська
https://t.me/valgfrihedpoems
#Вірш
.
.
.
Мені спала нагода
Бачити обличчя дійсности
У дзеркалі невимірної вічности.
Там побачила докору:
Сходи, що ведуть угору.
Заздрість поруч веде колом
Хороводи в голім полі.
Під березою два тіла
В чому мати народила.
У степах усіх комах
Не злíчить чорний, ситий птах.
Сходами над морем пані йде.
Її мідний голос виливається у сміх.
Сьогодні вона зрадить себе,
Сьогодні зрадить всіх.
Зупиниться полежати на спині,
Напише лист невдячному сусідові.
Хоч клялася, що простила все.
Нашу пані зсередини жре.
#В_ХерсонесТаврійська
https://t.me/valgfrihedpoems
#Вірш
05.05.202513:45
Вітаю!
Кордон в 500 підписників нарешті пройдений!
👏🏻👏🏻👏🏻
Кордон в 500 підписників нарешті пройдений!
👏🏻👏🏻👏🏻
04.05.202521:04
Доброї ночі!
Як у Вас справи?
Як у Вас справи?
04.05.202512:04
Цундере
Не забудеш. Імплементую дії далеко в пам’ять.
Поряд з тобою. Не бачиш? Це хитрий план мій.
Хочу сказати, що вб’ю тебе. Ой, переплутала.
Я люблю тебе. Сама не знаю насправді вже.
Не переймайся, то ніж в руках, щоб зрізати пути.
Які? Дарма згадала. Поки психіку бережу. Хоча
варто звикати. Не відпущу тебе. Пізно тиснути
на кнопку стоп-крану. Занадто близько.
Не повезло зустріти хвору на голову. Вістрями
слів чи вилиць переріжу вени. Не так важливо
чиї. Бо без тебе вже статус “мертва”.
А без мене не жити тобі.
Не знаю, чому продовжую. Варто було б піти,
та повітря залишити хоч ковток. Ой, руки занадто стискають.
То випадково. Просто налякана. Стала страшною,
щоб не помітив, вразливих крапок. Не точок,
бо їх не готова ставити. Моя тотемна тварина
Ailurus fulgens. Обираю здаватись, а не ховатися.
Не розумію, кого більше боюсь згубити чи загубити.
Та не лякайся, обидва застрягли в Джокера пастці.
Де я кохаю тебе та постійно себе ненавиджу.
Проспіваю мотив на приголосні, бо злитись страшніше, що може статися.
Проте живу тільки тим, що чекаю світанок, щоби кожен ранок з тобою вітатися.
#Безмежна_Надмірність
#Вірш
Не забудеш. Імплементую дії далеко в пам’ять.
Поряд з тобою. Не бачиш? Це хитрий план мій.
Хочу сказати, що вб’ю тебе. Ой, переплутала.
Я люблю тебе. Сама не знаю насправді вже.
Не переймайся, то ніж в руках, щоб зрізати пути.
Які? Дарма згадала. Поки психіку бережу. Хоча
варто звикати. Не відпущу тебе. Пізно тиснути
на кнопку стоп-крану. Занадто близько.
Не повезло зустріти хвору на голову. Вістрями
слів чи вилиць переріжу вени. Не так важливо
чиї. Бо без тебе вже статус “мертва”.
А без мене не жити тобі.
Не знаю, чому продовжую. Варто було б піти,
та повітря залишити хоч ковток. Ой, руки занадто стискають.
То випадково. Просто налякана. Стала страшною,
щоб не помітив, вразливих крапок. Не точок,
бо їх не готова ставити. Моя тотемна тварина
Ailurus fulgens. Обираю здаватись, а не ховатися.
Не розумію, кого більше боюсь згубити чи загубити.
Та не лякайся, обидва застрягли в Джокера пастці.
Де я кохаю тебе та постійно себе ненавиджу.
Проспіваю мотив на приголосні, бо злитись страшніше, що може статися.
Проте живу тільки тим, що чекаю світанок, щоби кожен ранок з тобою вітатися.
#Безмежна_Надмірність
#Вірш
03.05.202518:02
ПРАХ ЧОРНОБИЛЯ
У безодню кинув вітер прах,
І здригнулась від біди земля.
Не забути вибуху у снах,
Що розвіяв крихти на поля.
Страх врізався в серце поколінь,
І постало місто без людей.
Там життя спинилося як тінь,
Став Чорнобиль наче як музей.
Страхом атом спалює чуття,
І лишає попіл на руках.
Так ось поміж тишею буття
У безодню кинув вітер прах.
Так постійно всі роки підряд
Нам природа хоче помогти.
Тільки де людина, там і чад,
Рани, біль і спалені мости.
Нам Чорнобиль згадує про те,
Що ми пил, ніщо у світі цім.
Хто зруйнує — втратить, не знайде
Свій останній, найдорожчий дім.
#Мирослав_Манюк
#Вірш
У безодню кинув вітер прах,
І здригнулась від біди земля.
Не забути вибуху у снах,
Що розвіяв крихти на поля.
Страх врізався в серце поколінь,
І постало місто без людей.
Там життя спинилося як тінь,
Став Чорнобиль наче як музей.
Страхом атом спалює чуття,
І лишає попіл на руках.
Так ось поміж тишею буття
У безодню кинув вітер прах.
Так постійно всі роки підряд
Нам природа хоче помогти.
Тільки де людина, там і чад,
Рани, біль і спалені мости.
Нам Чорнобиль згадує про те,
Що ми пил, ніщо у світі цім.
Хто зруйнує — втратить, не знайде
Свій останній, найдорожчий дім.
#Мирослав_Манюк
#Вірш
02.05.202506:02
Доброго ранку;!!!
Нагадую, що фактично БУДЬ-ЯКИЙ автор може опублікувати свій твір в Провулку!!
Вимоги на публікацію — https://t.me/grafomalley/622
Нагадую, що фактично БУДЬ-ЯКИЙ автор може опублікувати свій твір в Провулку!!
Вимоги на публікацію — https://t.me/grafomalley/622
05.05.202518:05
З голови не йде Дарія,
Та стигне кров від Марії,
Але з сердця не йде одна -
Лише одна й та сама.
Покинути маю я тебе,
Але серце не дає.
Повертаюсь кожен раз -
Твоє обличчя для серця вже близьке.
А вночі я вийду на дорогу,
Та в голову прийде Марія,
Але вона не та, до кого я пішла,
Та до кого йшла - далеко вже від мене.
Покинути маю я тебе,
Але серце не дає.
Повертаюсь кожен раз -
Твоє обличчя серцю вже близьке.
У серці образ новий появився,
А старий давно вже догорів.
Але в самотності залишуся знову я,
Бо не Марія і не Дарія – моя нужда,
А лиш вона...
Вона мені потрібна
Бо сердце швидко забрала
Та навік ж там і лишилась.
#В_А_Т_Д
#вірш
https://t.me/vilyams_astrid_tihonova
Та стигне кров від Марії,
Але з сердця не йде одна -
Лише одна й та сама.
Покинути маю я тебе,
Але серце не дає.
Повертаюсь кожен раз -
Твоє обличчя для серця вже близьке.
А вночі я вийду на дорогу,
Та в голову прийде Марія,
Але вона не та, до кого я пішла,
Та до кого йшла - далеко вже від мене.
Покинути маю я тебе,
Але серце не дає.
Повертаюсь кожен раз -
Твоє обличчя серцю вже близьке.
У серці образ новий появився,
А старий давно вже догорів.
Але в самотності залишуся знову я,
Бо не Марія і не Дарія – моя нужда,
А лиш вона...
Вона мені потрібна
Бо сердце швидко забрала
Та навік ж там і лишилась.
#В_А_Т_Д
#вірш
https://t.me/vilyams_astrid_tihonova
05.05.202512:05
"Зими авіаторів"
#Едвард_Ноги_Милиці
#Фото
#Едвард_Ноги_Милиці
#Фото
04.05.202518:06
ПРОЗАЇЧНІСТЬ ЛЮДСЬКОСТІ
Коли навколо нелюди — незграби,
Ти розумієш символічність каяття.
У голові неначе вихор з марень,
А в животі ти відчуваєш тяжкість всю буття.
Людиною ти будеш з покон віку —
І не важливо, хочеш ти цього чи ні.
У сні своєму завжди ти вбачатимитеш лихо —
То тут, то там. То ми, то ви.
І гордістю своєю можеш хоч облитись —
У усвідомленні ганьби не допоможе це ніяк.
Коли навколо тебе пласке стадо,
Що думає щоденно лиш про дах, —
Ти усвідомлюєш, що в цьому світі давно вже щось пішло не так.
І Чураї усякі, Сухомлинські, ті Дзюби, та й ті Семенки —
Здаватимуться наче пил у вічі,
Тому що їх не зрозуміють “любі друзі” ті твої.
І не тому, що не навчили.
І не тому, що не дали їм час.
А ось тому, що мізки в них загнили
У спробі перегнати фарс.
#Мара_Якимець
#Вірш
Коли навколо нелюди — незграби,
Ти розумієш символічність каяття.
У голові неначе вихор з марень,
А в животі ти відчуваєш тяжкість всю буття.
Людиною ти будеш з покон віку —
І не важливо, хочеш ти цього чи ні.
У сні своєму завжди ти вбачатимитеш лихо —
То тут, то там. То ми, то ви.
І гордістю своєю можеш хоч облитись —
У усвідомленні ганьби не допоможе це ніяк.
Коли навколо тебе пласке стадо,
Що думає щоденно лиш про дах, —
Ти усвідомлюєш, що в цьому світі давно вже щось пішло не так.
І Чураї усякі, Сухомлинські, ті Дзюби, та й ті Семенки —
Здаватимуться наче пил у вічі,
Тому що їх не зрозуміють “любі друзі” ті твої.
І не тому, що не навчили.
І не тому, що не дали їм час.
А ось тому, що мізки в них загнили
У спробі перегнати фарс.
#Мара_Якимець
#Вірш
04.05.202507:05
Насіння дій
У вишині орел розправив крила
І в сяйві неба тінь його доречна.
Земля не бачить, що в орла є сила,
Так дія теж як птиця небезпечна.
Роботу нашу всю не видно зразу,
І наслідки ростуть мов зерна в полі.
Постійно сіємо нове щоразу,
Зростає в купі все немов на волі.
Можливо, нам збирати не ці сходи,
Епоха пройде і всі вони стліють.
Ще може бути, що колись народи
Нових собі полів іще засіють.
Впливаємо як тінь ми на планету,
Відразу всі поля пітьма не скриє.
Колись давно сказав хтось по секрету:
Наснага прийде, коли плід дозріє.
Потрібно бути ввічливим на старті,
Життєві образи – це та ж сама тінь.
Розкриється вона тоді на карті,
Коли засяє сонце для поколінь.
#Мирослав_Манюк
#Вірш
У вишині орел розправив крила
І в сяйві неба тінь його доречна.
Земля не бачить, що в орла є сила,
Так дія теж як птиця небезпечна.
Роботу нашу всю не видно зразу,
І наслідки ростуть мов зерна в полі.
Постійно сіємо нове щоразу,
Зростає в купі все немов на волі.
Можливо, нам збирати не ці сходи,
Епоха пройде і всі вони стліють.
Ще може бути, що колись народи
Нових собі полів іще засіють.
Впливаємо як тінь ми на планету,
Відразу всі поля пітьма не скриє.
Колись давно сказав хтось по секрету:
Наснага прийде, коли плід дозріє.
Потрібно бути ввічливим на старті,
Життєві образи – це та ж сама тінь.
Розкриється вона тоді на карті,
Коли засяє сонце для поколінь.
#Мирослав_Манюк
#Вірш
02.05.202520:48
Доброї ночі!!
Розкажіть смішинку)
Розкажіть смішинку)
01.05.202519:53
Доброї ночі!!
Як ви?
Як ви?
05.05.202515:11
Дякую, що ви з нами!
Донат на розвиток Провулку — https://send.monobank.ua/jar/9whtSXjvL8
Донат на розвиток Провулку — https://send.monobank.ua/jar/9whtSXjvL8
05.05.202507:04
Я не знаю.
Тоне вечір у вальсі бузковому
Джміль каштановий трусить ліхтар
У старому пальті мармуровому
Гріє спину маленький бульвар
Птаство вправно повторює гами
Аромати блукають в садках
Травень зелень розлив над лісами
Зорі купчаться в тихих ставках
Загубитись би десь із собою
У обіймах шалених розмаю
Стати хмарою, сонцем, водою
Чи готовий я ? Я не знаю…
#Дуда
#Вірш
Тоне вечір у вальсі бузковому
Джміль каштановий трусить ліхтар
У старому пальті мармуровому
Гріє спину маленький бульвар
Птаство вправно повторює гами
Аромати блукають в садках
Травень зелень розлив над лісами
Зорі купчаться в тихих ставках
Загубитись би десь із собою
У обіймах шалених розмаю
Стати хмарою, сонцем, водою
Чи готовий я ? Я не знаю…
#Дуда
#Вірш
04.05.202516:34
Не забувай облич.
.
.
.
Не забувай привітно усміхатись.
Захочеш знати —
Доведеться запитати.
Коли ти згадуєш часи,
Що стільки втоми у життя внесли.
Є відчуття,
Як кішки по броні сталевій заскребли?
Стих твій голос
І прагнення зустрічати сонця схід.
Кінчиками пальців збивати з трави
Прозорі краплі вранішньої роси.
Куди подівся з очей захопливий блиск?
Це вбивча туга.
Не хочу казати, знати!
Вона змогла.
Бажання пробігти хиткими мостами —
Не зітре з очей твоїх сліз.
Хай ллються допоки читаєш:
«Привіт, ну як ти?»
Вночі не згадуй голосів,
Дай собі ради.
Для спокійного сну треба лише
Ні про що не знати.
#В_ХерсонесТаврійська
https://t.me/valgfrihedpoems
.
.
.
Не забувай привітно усміхатись.
Захочеш знати —
Доведеться запитати.
Коли ти згадуєш часи,
Що стільки втоми у життя внесли.
Є відчуття,
Як кішки по броні сталевій заскребли?
Стих твій голос
І прагнення зустрічати сонця схід.
Кінчиками пальців збивати з трави
Прозорі краплі вранішньої роси.
Куди подівся з очей захопливий блиск?
Це вбивча туга.
Не хочу казати, знати!
Вона змогла.
Бажання пробігти хиткими мостами —
Не зітре з очей твоїх сліз.
Хай ллються допоки читаєш:
«Привіт, ну як ти?»
Вночі не згадуй голосів,
Дай собі ради.
Для спокійного сну треба лише
Ні про що не знати.
#В_ХерсонесТаврійська
https://t.me/valgfrihedpoems
04.05.202506:03
Доброго ранку;!!!
Нагадую, що фактично БУДЬ-ЯКИЙ автор може опублікувати свій твір в Провулку!!
Вимоги на публікацію — https://t.me/grafomalley/622
Нагадую, що фактично БУДЬ-ЯКИЙ автор може опублікувати свій твір в Провулку!!
Вимоги на публікацію — https://t.me/grafomalley/622
02.05.202509:00
Київський трамвай: рухома культурна пам'ятка
1 (13) травня 1892 року в Києві було запущено електротрамвай. Він став першим в тодішній імперії та третім у Східній Європі.
З цієї нагоди згадаймо цікавий арт-об'єкт: серію вагонів "Видатні українці", що обслуговує Борщагівську лінію. Це польські вагони Pesa 71-414K, що набули цікавої розмальовки. На них зображені визначні для України постаті.
Перший вагон "Анна Київська" рушив у січні 2018, весь перелік виглядає так:
Вагон 777 "Михайло Булгаков" за антиукраїнські погляди діяча "пустили на м'ясо" (був переклеєний у рекламу м'ясокомбінату).
Вагони щодня їздять Борщагівкою. Якщо бажаєте знайти всю колекцію або просто проїхатися з Курбасом до потрібного місця — обов'язково відвідайте!
#міні_статті
#пам_ятки
1 (13) травня 1892 року в Києві було запущено електротрамвай. Він став першим в тодішній імперії та третім у Східній Європі.
З цієї нагоди згадаймо цікавий арт-об'єкт: серію вагонів "Видатні українці", що обслуговує Борщагівську лінію. Це польські вагони Pesa 71-414K, що набули цікавої розмальовки. На них зображені визначні для України постаті.
Перший вагон "Анна Київська" рушив у січні 2018, весь перелік виглядає так:
751 — О. Білаш;
752 — І. Сікорський;
753 — М. Амосов;
761 — С. Лифарь;
764 — Б. Патон;
767 — Анна Київська;
768 — В. Городецький;
769 — Ярослав Мудрий;
771 — О. Довженко;
772 — Б. Ступка;
776 — Б. Гмиря;
780 — Л. Курбас;
784 — В. Лобановський.
Вагон 777 "Михайло Булгаков" за антиукраїнські погляди діяча "пустили на м'ясо" (був переклеєний у рекламу м'ясокомбінату).
Вагони щодня їздять Борщагівкою. Якщо бажаєте знайти всю колекцію або просто проїхатися з Курбасом до потрібного місця — обов'язково відвідайте!
#міні_статті
#пам_ятки
01.05.202518:01
ДИХАЮ НЕБОМ
Я нічого вже не хочу в світі,
Лиш живу сьогодні як в останнє.
Без бажань і сподівань в зеніті
Все навколо стало як в єднанні.
Не прошу, тому що всього досить,
Світ дає, прийняти тільки треба.
Смак життя просте мені приносить,
Кожну мить я мов торкаюсь неба.
Я сиджу. Довкола чути гомін.
Серце б'ється — значить, я існую.
Вітер гладить листя, тінь на домі
І це все величне я малюю.
Вже набридло жити без причастя,
Та сваритись з кимось в Інтернеті.
Кожне слово хай приносить щастя,
Кожен подих — вічність на планеті.
Ні доріг, ні цілей, ані кроку,
Тільки моя мить, як пташка рання.
В ній — спокійний подих без пороку,
Та усесвіт, вільний від бажання.
#Мирослав_Манюк
#Вірш
Я нічого вже не хочу в світі,
Лиш живу сьогодні як в останнє.
Без бажань і сподівань в зеніті
Все навколо стало як в єднанні.
Не прошу, тому що всього досить,
Світ дає, прийняти тільки треба.
Смак життя просте мені приносить,
Кожну мить я мов торкаюсь неба.
Я сиджу. Довкола чути гомін.
Серце б'ється — значить, я існую.
Вітер гладить листя, тінь на домі
І це все величне я малюю.
Вже набридло жити без причастя,
Та сваритись з кимось в Інтернеті.
Кожне слово хай приносить щастя,
Кожен подих — вічність на планеті.
Ні доріг, ні цілей, ані кроку,
Тільки моя мить, як пташка рання.
В ній — спокійний подих без пороку,
Та усесвіт, вільний від бажання.
#Мирослав_Манюк
#Вірш
Shown 1 - 24 of 378
Log in to unlock more functionality.