Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
View
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
View
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
View
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
View
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
View
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
View
Херсонська ніченька avatar

Херсонська ніченька

...Так упитись царини красою.
Біля хлюпкого в балці джерела,
Щоби в душі Херсонщина жила.
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verified
Trust
Not trusted
Location
LanguageOther
Channel creation dateDec 27, 2024
Added to TGlist
Apr 03, 2025
I own this channel
History of changes
Linked chat
Враження «Херсонська ніченька»
Враження «Херсонська ніченька»
0

Records

13.04.202523:59
55Subscribers
03.04.202523:59
200Citation index
05.04.202523:59
27Average views per post
21.04.202502:18
0Average views per ad post
04.04.202523:59
25.93%ER
04.04.202523:59
50.94%ERR

Growth

More details
Subscribers
Citation index
Avg views per post
Avg views per ad post
ER
ERR
MAR '25MAR '25APR '25APR '25APR '25
More details

Popular posts Херсонська ніченька

All posts
03.04.202516:10
Передзахист почався.
Налаштовуюся на зауваження щодо англійської мови у назві бренду.

Тим часом моя матінка:

Пам'ятай: англійська мова — це міжнародна мова спілкування...
02.04.202519:23
Ми боремося за одне.
«Щоб що?»
У кожного своє.
І що зливається у ті болотяні канали
Знаємо.
І, навіть, хто це п'є.
24.03.202522:09
Дім — не люди, не чотири стіни.
Не зйомна квартира у Києві. Не вулиці, якими ходиш щодня, порівнюючи з тими, якими ходив колись.
Навіть не те слово, яким ти називаєш ту коробку, в яку повертаєшся після слів «Скоро буду вдома». І не та, про яку ще кажуть «Напиши, як будеш вдома.»

Дім — це коли знаєш у якій конторі десь у дворах можна роздрукувати якісь папери. Знаєш, де можна купити найсмачнішу випічку чи дешевші шкарпетки.
28.03.202521:11
«Пам'ятаю»

Пам'ятаю любов і тепло одного дому.
У місті корабелів Херсоні,
На вулиці 24-го серпня знайомій.
Бите скло і наш одинадцятий номер.

Буковина у весняних вінках
Підкорила серце моє.
Як на долоні місто, а я мов птах!
Привілля живе у дощі, у вітрах!

Я шукаю сенси буття у метро,
У сторінках великих книг.
Вдивляюсь у вагони, що ходять по колу давно,
Дніпро перетинаючи, єднають береги.

© В.Херсонес-Таврійська
Post media background
Post media
26.03.202519:01
Не можу втямити, як хтось робить естетичні фотографії на пробіжці, але це точно не моє.

Кричу (Натякаю на) новий вірш.
Post media background
Post media
04.04.202515:57
Об'єднання, яке щодня нагадує мені про мою релігію — українську культуру. :)
31.03.202518:56
«Каламут»

Мені муза халтури не пробачить.
І поки спить і поки бачить.
Вона штовхає мене на край неба:
"Треба, мила, така митця жертва."

Не просить писати з неї.
Вона шипить, як отрутна змія,
Вивертає легені.
Адже у житті до кінця нічия.

Чинить ґвал, каламут,
Скільки ще треба?!...
Моїх сил, моїх мук,
Висоти стелі.

Об пісок битих весел їй бракло.
У човні мені так добре, мамо.
Ще трохи посиджу і попливу помалу..
Далекий шлях вона мені загадала.

©В.Херсонес-Таврійська
Post media background
Post media
31.03.202519:02
15.04.202517:18
15.04.202516:51
Вибач.
.
.
.
Давно не писала,
Як ти?
Самотність чомусь йде,
Коли пишу тобі.

Я б сказала, тікає,
Їй тут не місце
І нікуди йти.
Розрошені мости.

Лівий
Правий береги.
Херсон і Олешки
Роз'єднають на роки.

Поезію пишу про сумне,
Але перші кроки вже є.
Працюю, колись трохи плачу.
І так по колу, як бачу.

Я побувала у Львові.
Мріяла, ми тоді не були знайомі.
Вражена мистецтвом із крові,
Культурою гуцулів палкою.

Поступово забуваю тепло піску.
Зі сном порядок, ночами сплю.
Порожньо на ділі буває.
Час з того дня так швидко минає.

Все змінилося у житті.
Пробач мені ниття, не суди.
Лишається питання:
Як ти?
08.04.202522:09
08.04.202521:56
Культурний аболіціонізм.
.
.
.
Мене не радують вóтуми війни.
Не дивують звірині вендетти.
Але лякають втрати поколінь.
Молоді, незаймані сюжети.

Початок боїться кінця.
Аболіціонізм чатує біля дверцят.
Слебезує бабця, чую слівця:
«За перекопом є Земля».

Наступний день, перший вагон.
Сіре, буденне метро.
Жовта книга, інша старенька:
«На крилах пісень» читає потихеньку.

Вихід на світло сліпить,
Обличчя обдуває вітер.
Не час сліз, але за душу так спритно
Мені зачепилися уривки надії.
06.04.202519:05
06.04.202515:28
Історія Колобка очима кримських татар:
Post media background
Post media
28.03.202521:17
Log in to unlock more functionality.