Валерій Пузік
05.05.202507:27
Reposted from:
Перехресні стежки
29.04.202513:41
«Війна змінила все. Хто навчить із цим усім жити? Як вижити, щоб жити далі?»
Валерій Пузік «Мисливці за щастям. Якщо треба буде помирати, я тебе розбуджу», 2024
Якби я міг кричати на всю планету, я б кричав про те, щоб всі прочитали «Мисливців за щастям». В міру своїх сил, я робив це на Книжковій країні, але для такої шикарної книжки цього явно недостатньо.
🤌 Її не можна описати, бо вона різна, як саме життя — от щойно викликала усмішку, а вже рве серце. Валерій Пузік вміє тримати ідеальний баланс між побутовим реалізмом з його яскравими деталями, та метафоричністю поета й образністю художника. Так, як він, це не робить взагалі ніхто, мені здається.
📖 По формі, це ніби думки вголос дуже талановитого митця, який пішов на війну захищати свою країну та родину, і одночасно дико за ними сумує. Тут стільки світлої любові й безпросвітної туги, що деякі напівпорожні сторінки також кричать до читача.
🙏 Будь ласка, хай цю книжку перекладуть всіма мовами світу. Можливо, тоді Україну почують. #раджу_почитати абсолютно всім, кому не байдужий сучасний світ і люди, які тримають його на своїх втомлених плечах. Дуже чекаю на нову книгу, знаю, що скоро буде. ❤️🩹
P.S. Декілька улюблених місць — у коментарі. 👇
Валерій Пузік «Мисливці за щастям. Якщо треба буде помирати, я тебе розбуджу», 2024
Якби я міг кричати на всю планету, я б кричав про те, щоб всі прочитали «Мисливців за щастям». В міру своїх сил, я робив це на Книжковій країні, але для такої шикарної книжки цього явно недостатньо.
🤌 Її не можна описати, бо вона різна, як саме життя — от щойно викликала усмішку, а вже рве серце. Валерій Пузік вміє тримати ідеальний баланс між побутовим реалізмом з його яскравими деталями, та метафоричністю поета й образністю художника. Так, як він, це не робить взагалі ніхто, мені здається.
📖 По формі, це ніби думки вголос дуже талановитого митця, який пішов на війну захищати свою країну та родину, і одночасно дико за ними сумує. Тут стільки світлої любові й безпросвітної туги, що деякі напівпорожні сторінки також кричать до читача.
🙏 Будь ласка, хай цю книжку перекладуть всіма мовами світу. Можливо, тоді Україну почують. #раджу_почитати абсолютно всім, кому не байдужий сучасний світ і люди, які тримають його на своїх втомлених плечах. Дуже чекаю на нову книгу, знаю, що скоро буде. ❤️🩹
P.S. Декілька улюблених місць — у коментарі. 👇
24.04.202515:24
Babylon'13 пише:
"Проєкт “Війна-ненажера” — справжній
мистецький виклик для кінооб’єднання Вавилон 13. Формат, у якому ми працюємо
над цими відео, не є типовим для нас, адже поєднання наративного документального матеріалу та поезії авторів, військових, є непересічною подією.
У перших десяти творах автори та авторки говорили з глядачем про Бахмут, Лиман,
Каховську ГЕС, Ірпінь та Бучу — вже сакральні місця, які знає кожен українець.
Ми не намагаємось занурити глядача в вигадані сюжети чи “загравати” з формою ігрового кіно, а створюємо простір для саморефлексії та швидшого емоційного діалогу з авторами, військовими, які тут і зараз захищають нашу
країну, використовуючи саме виразні можливості історичної хроніки та документального кінематографу.
Задачею проєкту є виробництво
фільму-альманаху з семи серій, які будуть існувати як цілісний твір у
хронометражі до 72 хвилин, та як окремі короткометражні фільми, для
презентацій, показів у виставкових просторах, на мистецьких фестивалях тощо".
https://bit.ly/42HYMie
"Проєкт “Війна-ненажера” — справжній
мистецький виклик для кінооб’єднання Вавилон 13. Формат, у якому ми працюємо
над цими відео, не є типовим для нас, адже поєднання наративного документального матеріалу та поезії авторів, військових, є непересічною подією.
У перших десяти творах автори та авторки говорили з глядачем про Бахмут, Лиман,
Каховську ГЕС, Ірпінь та Бучу — вже сакральні місця, які знає кожен українець.
Ми не намагаємось занурити глядача в вигадані сюжети чи “загравати” з формою ігрового кіно, а створюємо простір для саморефлексії та швидшого емоційного діалогу з авторами, військовими, які тут і зараз захищають нашу
країну, використовуючи саме виразні можливості історичної хроніки та документального кінематографу.
Задачею проєкту є виробництво
фільму-альманаху з семи серій, які будуть існувати як цілісний твір у
хронометражі до 72 хвилин, та як окремі короткометражні фільми, для
презентацій, показів у виставкових просторах, на мистецьких фестивалях тощо".
https://bit.ly/42HYMie
21.04.202519:12
Антологія #Фронтмени надрукована. 🔥🔥🔥🔥🔥
05.05.202507:27
У період втрат і випробувань особисті історії набувають особливої ваги. Вони — не лише приватні переживання, а й джерело розуміння, яке формує нашу спільну відповідальність перед тими, хто віддав життя за Україну.
8 травня о 18:00 запрошуємо на подію, що поєднає перегляд документального фільму, відкрите обговорення та зустріч із людьми, які працюють із воєнним досвідом у слові, культурі та службі.
Запрошені спікери:
Лариса Бабій — письменниця, перекладачка, редакторка, членкиня українського ПЕН. Народжена в США, вже майже двадцять років живе в Києві, працюючи зі словом, мистецтвом і театром. У своїх перекладах і текстах вона точно й уважно передає досвід українських військових, митців і свідків війни англомовній аудиторії.
Ґандзя Морова — співзасновниця фонду імені Максима Кривцова, волонтерка й громадська діячка. Після втрати чоловіка обрала пам’ять як форму дії. Її ініціативи — це спосіб передати голос і світло Максима через книги, виставки, події. Під її керівництвом фонд став живим простором памʼяті, що надихає.
Євгеній Самунджан — військовослужбовець, учасник Революції Гідності, побратим Максима Кривцова. Його досвід — це шлях боротьби, вірності та гідності. У його словах живе памʼять про побратима — не як минуле, а як присутність, що надає сил і закликає пам’ятати.
Модераторка: Золотаренко Марта — представниця фонду Максима Кривцова, студентка політології Києво-Могилянської академії.
Разом говоритимемо про:
• Як зберігати й осмислювати спадок воєнного часу
• Чому особисті історії важливо включати в суспільну пам’ять
• Як розвивати культуру вшанування у воюючому суспільстві
Цей вечір — простір для діалогу, співпереживання і глибшого розуміння.
Щоб пам’ять не ставала мовчанням, а залишалась живою частиною нашого сьогодення.
📍Місце проведення: м. Київ, Культурно-Мистецький центр НаУКМА, Іллінська 9 (Поділ), 2 поверх, «Колізей»
Вхід вільний.
8 травня о 18:00 запрошуємо на подію, що поєднає перегляд документального фільму, відкрите обговорення та зустріч із людьми, які працюють із воєнним досвідом у слові, культурі та службі.
Запрошені спікери:
Лариса Бабій — письменниця, перекладачка, редакторка, членкиня українського ПЕН. Народжена в США, вже майже двадцять років живе в Києві, працюючи зі словом, мистецтвом і театром. У своїх перекладах і текстах вона точно й уважно передає досвід українських військових, митців і свідків війни англомовній аудиторії.
Ґандзя Морова — співзасновниця фонду імені Максима Кривцова, волонтерка й громадська діячка. Після втрати чоловіка обрала пам’ять як форму дії. Її ініціативи — це спосіб передати голос і світло Максима через книги, виставки, події. Під її керівництвом фонд став живим простором памʼяті, що надихає.
Євгеній Самунджан — військовослужбовець, учасник Революції Гідності, побратим Максима Кривцова. Його досвід — це шлях боротьби, вірності та гідності. У його словах живе памʼять про побратима — не як минуле, а як присутність, що надає сил і закликає пам’ятати.
Модераторка: Золотаренко Марта — представниця фонду Максима Кривцова, студентка політології Києво-Могилянської академії.
Разом говоритимемо про:
• Як зберігати й осмислювати спадок воєнного часу
• Чому особисті історії важливо включати в суспільну пам’ять
• Як розвивати культуру вшанування у воюючому суспільстві
Цей вечір — простір для діалогу, співпереживання і глибшого розуміння.
Щоб пам’ять не ставала мовчанням, а залишалась живою частиною нашого сьогодення.
📍Місце проведення: м. Київ, Культурно-Мистецький центр НаУКМА, Іллінська 9 (Поділ), 2 поверх, «Колізей»
Вхід вільний.
Reposted from:Перехресні стежки
26.04.202512:16
🤩📚 Печиво з передбаченням сьогодні спрацювало, як ніколи.
Скоро покажу Полежаку, не розходьтесь!
Скоро покажу Полежаку, не розходьтесь!
24.04.202515:24
Babylon'13 бере участь у мистецькому конкурсі від Міністерства культури та інформаційної політики України з проєктом повнометражного документального фільму «Війна-ненажера. Сім», що складається з семи незалежних новел, екранізованих за творами українських авторів та авторок, які зараз захищають незалежність України.
Ці новели розкажуть про складні військові будні, втрату, ціну мирного життя та розуміння смерті й життя.
Мета проєкту — привернути увагу суспільства до проблем ветеранів та підтримати Україну у боротьбі за незалежність.
До екранізації творів буде залучено молодих та досвідчених режисерів та режисерок, кінооператорів та кінооператорок. Цей індивідуальний підхід зробить кожну новелу унікальною та художньо виразною.
Як проголосувати?
Голосування проходить онлайн і триває 5 робочих днів. Ваш голос буде враховано при оцінці проєктів, тому кожен голос важливий для нас
Аби проголосувати за проєкт — переходьте за посиланням ⬇️
https://bit.ly/42HYMie
та заповнюйте коротку анкету.
Дякую!
Ці новели розкажуть про складні військові будні, втрату, ціну мирного життя та розуміння смерті й життя.
Мета проєкту — привернути увагу суспільства до проблем ветеранів та підтримати Україну у боротьбі за незалежність.
До екранізації творів буде залучено молодих та досвідчених режисерів та режисерок, кінооператорів та кінооператорок. Цей індивідуальний підхід зробить кожну новелу унікальною та художньо виразною.
Як проголосувати?
Голосування проходить онлайн і триває 5 робочих днів. Ваш голос буде враховано при оцінці проєктів, тому кожен голос важливий для нас
Аби проголосувати за проєкт — переходьте за посиланням ⬇️
https://bit.ly/42HYMie
та заповнюйте коротку анкету.
Дякую!
23.04.202509:38
Незатверджена обкладинка до поетичної книжки "Між небом і війною" Анатолія Анатолія
21.04.202518:41
Ще одна афіша виставки в Лондоні
08.05.202513:37
Вірш "Перекотиполе" став піснею.
Вона чекає свого релізу. А текст такий:
++
перекотиполе котись котись
повернешся додому колись колись
а поки вітер дуй дуй
ближче до полів і доріг
там соняхи ростуть ростуть
там трава і реп'яхи
там дерева і тінь тінь
там яблука стиглі
падають в обійми землі
перекотиполе котись котись
все буде колись колись
вітер дуй дуй
на траві ікони малюй малюй
птахи
на териконах
сидять сидять
чекають початок кінця вірша
чекають коли прийде прийде
холод і дощ
який змиє усе
і всіх
перикотиполе котись котись
все повернеться колись колись
тільки дивись не зачепись
біля дороги за кущ за кущ
перекотиполе дивись дивись
сонце сходить дивись дивись
вітер дуй дуй дуй
на траві ікони малюй малюй
лий
зливо
лий
змий
мене
змий
яблуком стиглим стиглим
в обійми землі землі
ніби з дерева
я впаду впаду
перекотиполе котись котись
повернешся додому колись колись
26.08.2024
#золотийхрест
Це текст зі збірки віршів "Золотий хрест". Книга написана, але поки не знайшла свого видавця.
Вона чекає свого релізу. А текст такий:
++
перекотиполе котись котись
повернешся додому колись колись
а поки вітер дуй дуй
ближче до полів і доріг
там соняхи ростуть ростуть
там трава і реп'яхи
там дерева і тінь тінь
там яблука стиглі
падають в обійми землі
перекотиполе котись котись
все буде колись колись
вітер дуй дуй
на траві ікони малюй малюй
птахи
на териконах
сидять сидять
чекають початок кінця вірша
чекають коли прийде прийде
холод і дощ
який змиє усе
і всіх
перикотиполе котись котись
все повернеться колись колись
тільки дивись не зачепись
біля дороги за кущ за кущ
перекотиполе дивись дивись
сонце сходить дивись дивись
вітер дуй дуй дуй
на траві ікони малюй малюй
лий
зливо
лий
змий
мене
змий
яблуком стиглим стиглим
в обійми землі землі
ніби з дерева
я впаду впаду
перекотиполе котись котись
повернешся додому колись колись
26.08.2024
#золотийхрест
Це текст зі збірки віршів "Золотий хрест". Книга написана, але поки не знайшла свого видавця.
02.05.202507:19
Пророцтво
Коли надійдуть танки й бетеери,
І вдарить по знаменах кулемет, –
Ті вмруть, а ті сховаються в печери.
Та на Майдані лишиться поет.
Він буде сам під кулями стояти
Без наляку й жалю, як Прометей,
І кров стече… Рабів народить мати,
Та він оберне знову їх в людей!
Він знов оберне в Дух скорботне тління,
Знов нагадає хто ми, звідкіля.
І знов на площах закричить каміння,
І вбивці рушать знов з – під стін Кремля.
Знов буде бій! Будуть підступні чвари,
Знов честь укрита буде наяву,
І знову нас клястимуть яничари,
Навколішки вітаючи Москву.
І знов розтануть людських душ мерзлоти,
І знов імперію ошкірить сказ,
І буде так продовжуватись доти,
Допоки правда не прийде до нас.
В століттях буде так! І жодна зміна
Не станеться в перебігу епох,
Допоки не воскресне Україна,
Бо Він так хоче – наш безсмертний Бог.
(c) Дмитро Павличко
1991р.
Коли надійдуть танки й бетеери,
І вдарить по знаменах кулемет, –
Ті вмруть, а ті сховаються в печери.
Та на Майдані лишиться поет.
Він буде сам під кулями стояти
Без наляку й жалю, як Прометей,
І кров стече… Рабів народить мати,
Та він оберне знову їх в людей!
Він знов оберне в Дух скорботне тління,
Знов нагадає хто ми, звідкіля.
І знов на площах закричить каміння,
І вбивці рушать знов з – під стін Кремля.
Знов буде бій! Будуть підступні чвари,
Знов честь укрита буде наяву,
І знову нас клястимуть яничари,
Навколішки вітаючи Москву.
І знов розтануть людських душ мерзлоти,
І знов імперію ошкірить сказ,
І буде так продовжуватись доти,
Допоки правда не прийде до нас.
В століттях буде так! І жодна зміна
Не станеться в перебігу епох,
Допоки не воскресне Україна,
Бо Він так хоче – наш безсмертний Бог.
(c) Дмитро Павличко
1991р.
26.04.202512:11
Передбачення від Книжкової країни гріх не запостити. 💔
24.04.202504:39
Дискурс війни в українській новітній драматургії: моногр. / Л. І. Войтенко.
У монографії проаналізовано новітні драматургічні тексти
про війну – зокрема, ті, що склали «Антологію 24». З’ясовано
особливості дискурсу війни як комунікативної стратегії новітньої
драматургії, розглянуто проблематику, жанрову своєрідність
уміщених у виданні текстів.
Для аспірантів і студентів філологічних спеціальностей, для
бібліотекарів, усіх, хто цікавиться сучасною літературою.
В монографії згадується також мій цикл "Зошит війни" (тексти початку повномасштабного вторгнення) з якого "виросла" книжка "З любов'ю - тато!".
Прочитати монографію можна тут ⬇️
https://onu.edu.ua/pub/bank/userfiles/files/edu-programm/rgf/035_filologiya_phd/-voitenko-l-i-dyskurs-viiny-.pdf
У монографії проаналізовано новітні драматургічні тексти
про війну – зокрема, ті, що склали «Антологію 24». З’ясовано
особливості дискурсу війни як комунікативної стратегії новітньої
драматургії, розглянуто проблематику, жанрову своєрідність
уміщених у виданні текстів.
Для аспірантів і студентів філологічних спеціальностей, для
бібліотекарів, усіх, хто цікавиться сучасною літературою.
В монографії згадується також мій цикл "Зошит війни" (тексти початку повномасштабного вторгнення) з якого "виросла" книжка "З любов'ю - тато!".
Прочитати монографію можна тут ⬇️
https://onu.edu.ua/pub/bank/userfiles/files/edu-programm/rgf/035_filologiya_phd/-voitenko-l-i-dyskurs-viiny-.pdf
Reposted from:
Книги про нашу війну
22.04.202518:40
У Видавництві 333 повідомили про вихід з друку антології мілітарної поезії #ФРОНТМЕНИ
Замовити антологію вже можна на сайті видавництва або на вітрині воєнліту в Павільйоні Фронтмени на фестивалі Книжкова країна.
👉 books333.com.ua/product/book/
Замовити антологію вже можна на сайті видавництва або на вітрині воєнліту в Павільйоні Фронтмени на фестивалі Книжкова країна.
👉 books333.com.ua/product/book/
Reposted from:
#ФРОНТМЕНИ
21.04.202515:49
24-27 квітня в межах фестивалю Книжкова країна вдруге відкриється павільйон творчої репрезентації військових і ветеранів #ФРОНТМЕНИ.
Унікальний незалежний проєкт, який уже став невідʼємною частиною програми фестивалю та амбасадором мілітарного мистецтва, цьогоріч розширив програму до пʼяти напрямків:
📚презентації прозових новинок
📚марафон мілітарної поезії нон-стоп
🎭театр
🖼️виставка
📢серія подій “контекст і взаємодія”
Більше інформації про кожну подію у нашому інстаграмі https://www.instagram.com/frontmen.media/
Повна програма фестивалю на сайті https://book.vdng.ua/#schedule
Партнери програми: Фундація ЗMIN, видавництво Білка, платформа памʼяті Меморіал, Культурні сили, книгарня Є
Унікальний незалежний проєкт, який уже став невідʼємною частиною програми фестивалю та амбасадором мілітарного мистецтва, цьогоріч розширив програму до пʼяти напрямків:
📚презентації прозових новинок
📚марафон мілітарної поезії нон-стоп
🎭театр
🖼️виставка
📢серія подій “контекст і взаємодія”
Більше інформації про кожну подію у нашому інстаграмі https://www.instagram.com/frontmen.media/
Повна програма фестивалю на сайті https://book.vdng.ua/#schedule
Партнери програми: Фундація ЗMIN, видавництво Білка, платформа памʼяті Меморіал, Культурні сили, книгарня Є
Reposted from:
Радіо Юрченко
06.05.202509:22
Вчора Таня Касьян звернула мою увагу — що значать символи біля імен в цій збірці і чому вони різні...
Чесно, на емоціях я не вдивилась, гортала сторінки з віршами знайомих. А от сьогодні сіла розглядати... і дійсно, вони різні не просто так.
Квадрат біля імен зниклих безвісти. Меч лезом донизу біля імен загиблих.
Меч, спрямований вістрям угору — біля імен живих. Нехай це буде незмінним.
Пам'ятати. Знати. Ми у вічному боргу перед усіма.
Слова у мене закінчилися...
Чесно, на емоціях я не вдивилась, гортала сторінки з віршами знайомих. А от сьогодні сіла розглядати... і дійсно, вони різні не просто так.
Квадрат біля імен зниклих безвісти. Меч лезом донизу біля імен загиблих.
Меч, спрямований вістрям угору — біля імен живих. Нехай це буде незмінним.
Пам'ятати. Знати. Ми у вічному боргу перед усіма.
Слова у мене закінчилися...
30.04.202510:44
Начитав віршів для Радіо.Культура
24.04.202516:31
22.04.202510:16
Деякі картини в книзі Олександра Лисака.
Reposted from:
ми помрем не в парижі
10.04.202515:51
«фарба накладається мастихіном. її багато. полотно велике. малюю квіти в її руках, аби забути, що я перекотиполе».
✒️ Валерій Пузік
📖 «мисливці за щастям»
🔍 вид-во: Vivat
#прочитала, бо дуже вже сподобалось, яку зробили обкладинку.
сиджу тепер зажурена, бо, бляха, тяжко.
🖤 це есеї про війну, есеї на війні, есеї військового.
присвята вганяє в морок: ця книжка для Далі, збірку якого я читала того місяця.
пані в книгарні бере її в руки, дивиться на фото Валерія на звороті і, чогось раптом лякаючись, мало не викрикує мені: він живий?!.
живий, живий – заспокоюю.
ну слава богу – реагує пані. – а то наліплять на книжки ті чорно-білі фото, не знаєш, про що й думати…
💔 ця книжка не жаліє і не намагається бути красивою чи зрозумілою.
вона відрубує кавалки слів, обгорілих, як поля соняшників, простих, як літній душ,
але, на відміну від душу, вони не освіжають і не приносять полегкості.
тільки шлейф запахів, котрих не позбудешся.
тільки розтяжку багряного заходу між землею і небом.
🩸 на цих сторінках дуже багато болю, він чистий і рафінований, яскравий, як фарби, якими Валерій іноді малює на фронті, аби почуватися трошечки краще.
багато людей – вони теж змальовані грубими, чистими, виразними, яскравими мазками.
є й пес Арчі, і кіт Херсон,
і покинутий дім, котрий не вмістився у жоден рюкзак.
є весна і кава,
безсоння й хронічна втома,
є навіть мрії,
от тільки мріяти вже майже не виходить.
Shown 1 - 24 of 59
Log in to unlock more functionality.