Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Валерій Пузік avatar

Валерій Пузік

вірші, проза, живопис, книги, кіно
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verified
Trust
Not trusted
Location
LanguageOther
Channel creation dateAug 25, 2020
Added to TGlist
Dec 24, 2024
Linked chat

Records

28.04.202523:59
79Subscribers
09.12.202423:59
0Citation index
03.04.202515:21
75Average views per post
10.05.202523:59
58Average views per ad post
23.03.202505:46
166.67%ER
03.04.202515:21
98.68%ERR

Popular posts Валерій Пузік

02.05.202507:19
Пророцтво

Коли надійдуть танки й бетеери,
І вдарить по знаменах кулемет, –
Ті вмруть, а ті сховаються в печери.
Та на Майдані лишиться поет.
Він буде сам під кулями стояти
Без наляку й жалю, як Прометей,
І кров стече… Рабів народить мати,
Та він оберне знову їх в людей!
Він знов оберне в Дух скорботне тління,
Знов нагадає хто ми, звідкіля.
І знов на площах закричить каміння,
І вбивці рушать знов з – під стін Кремля.
Знов буде бій! Будуть підступні чвари,
Знов честь укрита буде наяву,
І знову нас клястимуть яничари,
Навколішки вітаючи Москву.
І знов розтануть людських душ мерзлоти,
І знов імперію ошкірить сказ,
І буде так продовжуватись доти,
Допоки правда не прийде до нас.
В століттях буде так! І жодна зміна
Не станеться в перебігу епох,
Допоки не воскресне Україна,
Бо Він так хоче – наш безсмертний Бог.

(c) Дмитро Павличко
1991р.
08.05.202513:37
Вірш "Перекотиполе" став піснею.
Вона чекає свого релізу. А текст такий:

++
перекотиполе котись котись
повернешся додому колись колись
а поки вітер дуй дуй
ближче до полів і доріг

там соняхи ростуть ростуть
там трава і реп'яхи
там дерева і тінь тінь
там яблука стиглі
падають в обійми землі

перекотиполе котись котись
все буде колись колись
вітер дуй дуй
на траві ікони малюй малюй

птахи
на териконах
сидять сидять
чекають початок кінця вірша
чекають коли прийде прийде
холод і дощ
який змиє усе
і всіх

перикотиполе котись котись
все повернеться колись колись
тільки дивись не зачепись
біля дороги за кущ за кущ

перекотиполе дивись дивись
сонце сходить дивись дивись
вітер дуй дуй дуй
на траві ікони малюй малюй

лий
зливо
лий

змий
мене
змий

яблуком стиглим стиглим
в обійми землі землі
ніби з дерева
я впаду впаду

перекотиполе котись котись
повернешся додому колись колись

26.08.2024

#золотийхрест


Це текст зі збірки віршів "Золотий хрест". Книга написана, але поки не знайшла свого видавця.
22.04.202510:16
Деякі картини в книзі Олександра Лисака.
Reposted from:
#ФРОНТМЕНИ avatar
#ФРОНТМЕНИ
21.04.202515:49
24-27 квітня в межах фестивалю Книжкова країна вдруге відкриється павільйон творчої репрезентації військових і ветеранів #ФРОНТМЕНИ.

Унікальний незалежний проєкт, який уже став невідʼємною частиною програми фестивалю та амбасадором мілітарного мистецтва, цьогоріч розширив програму до пʼяти напрямків:

📚презентації прозових новинок

📚марафон мілітарної поезії нон-стоп

🎭театр

🖼️виставка

📢серія подій “контекст і взаємодія”

Більше інформації про кожну подію у нашому інстаграмі https://www.instagram.com/frontmen.media/
Повна програма фестивалю на сайті https://book.vdng.ua/#schedule

Партнери програми: Фундація ЗMIN, видавництво Білка, платформа памʼяті Меморіал, Культурні сили, книгарня Є
Вчора Таня Касьян звернула мою увагу — що значать символи біля імен в цій збірці і чому вони різні...

Чесно, на емоціях я не вдивилась, гортала сторінки з віршами знайомих. А от сьогодні сіла розглядати... і дійсно, вони різні не просто так.

Квадрат біля імен зниклих безвісти. Меч лезом донизу біля імен загиблих.

Меч, спрямований вістрям угору — біля імен живих. Нехай це буде незмінним.

Пам'ятати. Знати. Ми у вічному боргу перед усіма.

Слова у мене закінчилися...
Незатверджена обкладинка до поетичної книжки "Між небом і війною" Анатолія Анатолія
«фарба накладається мастихіном. її багато. полотно велике. малюю квіти в її руках, аби забути, що я перекотиполе».


✒️ Валерій Пузік
📖 «мисливці за щастям»
🔍 вид-во: Vivat

#прочитала, бо дуже вже сподобалось, яку зробили обкладинку.
сиджу тепер зажурена, бо, бляха, тяжко.

🖤 це есеї про війну, есеї на війні, есеї військового.
присвята вганяє в морок: ця книжка для Далі, збірку якого я читала того місяця.
пані в книгарні бере її в руки, дивиться на фото Валерія на звороті і, чогось раптом лякаючись, мало не викрикує мені: він живий?!.
живий, живий – заспокоюю.
ну слава богу – реагує пані. – а то наліплять на книжки ті чорно-білі фото, не знаєш, про що й думати…

💔 ця книжка не жаліє і не намагається бути красивою чи зрозумілою.
вона відрубує кавалки слів, обгорілих, як поля соняшників, простих, як літній душ,
але, на відміну від душу, вони не освіжають і не приносять полегкості.
тільки шлейф запахів, котрих не позбудешся.
тільки розтяжку багряного заходу між землею і небом.

🩸 на цих сторінках дуже багато болю, він чистий і рафінований, яскравий, як фарби, якими Валерій іноді малює на фронті, аби почуватися трошечки краще.
багато людей – вони теж змальовані грубими, чистими, виразними, яскравими мазками.
є й пес Арчі, і кіт Херсон,
і покинутий дім, котрий не вмістився у жоден рюкзак.
є весна і кава,
безсоння й хронічна втома,
є навіть мрії,

от тільки мріяти вже майже не виходить.
Передбачення від Книжкової країни гріх не запостити. 💔
«Війна змінила все. Хто навчить із цим усім жити? Як вижити, щоб жити далі?»

Валерій Пузік «Мисливці за щастям. Якщо треба буде помирати, я тебе розбуджу», 2024

Якби я міг кричати на всю планету, я б кричав про те, щоб всі прочитали «Мисливців за щастям». В міру своїх сил, я робив це на Книжковій країні, але для такої шикарної книжки цього явно недостатньо.

🤌 Її не можна описати, бо вона різна, як саме життя — от щойно викликала усмішку, а вже рве серце. Валерій Пузік вміє тримати ідеальний баланс між побутовим реалізмом з його яскравими деталями, та метафоричністю поета й образністю художника. Так, як він, це не робить взагалі ніхто, мені здається.

📖 По формі, це ніби думки вголос дуже талановитого митця, який пішов на війну захищати свою країну та родину, і одночасно дико за ними сумує. Тут стільки світлої любові й безпросвітної туги, що деякі напівпорожні сторінки також кричать до читача.

🙏 Будь ласка, хай цю книжку перекладуть всіма мовами світу. Можливо, тоді Україну почують. #раджу_почитати абсолютно всім, кому не байдужий сучасний світ і люди, які тримають його на своїх втомлених плечах. Дуже чекаю на нову книгу, знаю, що скоро буде. ❤️‍🩹

P.S. Декілька улюблених місць — у коментарі. 👇
05.05.202507:27
05.05.202507:27
У період втрат і випробувань особисті історії набувають особливої ваги. Вони — не лише приватні переживання, а й джерело розуміння, яке формує нашу спільну відповідальність перед тими, хто віддав життя за Україну.

8 травня о 18:00 запрошуємо на подію, що поєднає перегляд документального фільму, відкрите обговорення та зустріч із людьми, які працюють із воєнним досвідом у слові, культурі та службі.

Запрошені спікери:
Лариса Бабій — письменниця, перекладачка, редакторка, членкиня українського ПЕН. Народжена в США, вже майже двадцять років живе в Києві, працюючи зі словом, мистецтвом і театром. У своїх перекладах і текстах вона точно й уважно передає досвід українських військових, митців і свідків війни англомовній аудиторії.

Ґандзя Морова — співзасновниця фонду імені Максима Кривцова, волонтерка й громадська діячка. Після втрати чоловіка обрала пам’ять як форму дії. Її ініціативи — це спосіб передати голос і світло Максима через книги, виставки, події. Під її керівництвом фонд став живим простором памʼяті, що надихає.

Євгеній Самунджан — військовослужбовець, учасник Революції Гідності, побратим Максима Кривцова. Його досвід — це шлях боротьби, вірності та гідності. У його словах живе памʼять про побратима — не як минуле, а як присутність, що надає сил і закликає пам’ятати.

Модераторка: Золотаренко Марта — представниця фонду Максима Кривцова, студентка політології Києво-Могилянської академії.

Разом говоритимемо про:
• Як зберігати й осмислювати спадок воєнного часу
• Чому особисті історії важливо включати в суспільну пам’ять
• Як розвивати культуру вшанування у воюючому суспільстві

Цей вечір — простір для діалогу, співпереживання і глибшого розуміння.
Щоб пам’ять не ставала мовчанням, а залишалась живою частиною нашого сьогодення.

📍Місце проведення: м. Київ, Культурно-Мистецький центр НаУКМА, Іллінська 9 (Поділ), 2 поверх, «Колізей»
Вхід вільний.
30.04.202510:44
Начитав віршів для Радіо.Культура
Антологія #Фронтмени надрукована. 🔥🔥🔥🔥🔥
Так працює пам'ять

Фото звідси: https://t.me/amber_paniko/3371
Log in to unlock more functionality.